головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 8/2005 
Персонал № 8/2005
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







У ярмі Глобального Предиктора

Костянтин ПЕТРОВ,
член-кореспондент Академії
військових наук РФ, генерал-майор

Минуле-сьогодення-майбутнє. Про можливість приходу малоймовірної події

На рис. 1 перед вами буква «Ж». Такої букви немає в жодному алфавіті (крім кирилиці). І немає серед ієрогліфів. Буква «Ж» — початок слова ЖИТТЯ, ЖИВЕТЕ й початок слова ЖРЕЦЬ. А внизу показаний Закон нормального розподілу. Якщо цю букву «Ж» інтерпретувати з позицій нашого древнього жрецтва, то отримаєш: як МИНУЛЕ через СЬОГОДЕННЯ йде в МАЙБУТНЄ.

Минуле, як бачите, багатоваріантне. Багатоваріантність минулого в тому, що історію завжди можна проінтерпретувати в межах певної концепції. У буддизмі — це буде одна історія, у християнстві — інша, в ісламі — ще інша.

Існує також чимало бачень історії.

Сьогодення завжди одноваріантне. Воно сфокусоване в точці — мить між минулим і майбутнім.

Майбутнє теж багатоваріантне. І можливі різні варіанти майбутнього. Зіставте зображення букви «Ж» і криву закону нормального розподілу. З цього зіставлення видно, що ймовірність того, що майбутнє наступить, дорівнює 1 (Pd=1). А от імовірність того, яким буде це майбутнє, завжди менша від 1 (Pd1<1). І наскільки малою не була б ймовірність настання певного варіанта майбутнього, це зовсім не означає, що цей варіант не наступить взагалі. Такі варіанти, менш реалізовані, попадають у «хвіст» номограми закону нормального розподілу. І це, якщо хочете, «рівень роботи пророків». І те, що пропонують як передбачення пророки, і те, що пророки дійсно можуть управляти розвитком процесу в майбутньому, виглядає завжди як якесь відхилення від норми. І буденній свідомості простіше повірити в диво того, що відбувається, ніж у реальність концептуального управління.

Просто необхідно зрозуміти, що чим менша ймовірність реалізації варіанта у майбутньому, — тим потрібніше для його досягнення застосовувати вищу якість управління.

На рис. ви бачите праворуч ДОБРО, а ліворуч ЗЛО. Як зробити, щоб майбутнє розвивалося у сторону добра?

У представленому Законі нормального розподілу (під кривою) вся буденна свідомість. І щоб вона рухалася по моральності у сторону добра, необхідне ПОКАЯННЯ. Але яке? Покаяння треба розглядати не так — як нас вчать: покайся і все, а як переосмислення насамперед усякої неправди, яка властива людині в повсякденному житті. І тоді можна рухатися в сторону добра. І можна фактично змінювати майбутнє й допомагати реалізовувати ті варіанти, які здаються з позиції теорії ймовірності малоймовірними для реалізації. І в цьому сенсі прогноз відрізняється від програмування тільки його оголошенням. І обов'язково необхідна висока якість управління.

Стійкість нашої концепції ми перевіряємо дуже просто — будь-які факти історії, які реально існують (або неоголошувалися, але стають відомими через те, що були під грифом «секретно», або особливої важливості), і нарощують положення нашої концепції, її цілісність, — то концепція має право на життя. Якщо факти історії (будь-які) руйнують цілісність концепції — концепцію треба переглядати.

Причина неладу Росії

За рис. 2 можна провести порівняльний аналіз стану суспільства в різних країнах за останні 10 років з позицій досить загальної теорії управління. Та без усяких теорій очевидно, що в Росії стан погіршується, у США й країнах Західної Європи коливається біля якогось більш-менш стійкого стану, а в Японії й Китаї спостерігається стійкий ріст.

Ми вважаємо, що в основі таких висновків — наявність власних концепцій розвитку в одних (США й країни Західної Європи — біблійна концепція, Японія й Китай — концепція розвитку з національним забарвленням) і їхня відсутність в інших країнах (Росія).

У Росії, на відміну від інших країн і народів, є все. Немає одного — власної концепції розвитку. От у чому причина негараздів Росії.

Чому так вийшло, що вона не має своєї концепції? Ми даємо на це відповідь із позицій досить загальної теорії управління й глобального історичного процесу.

Про глобальний історичний процес

Глобальний історичний процес ми розглядаємо як приватний процес і глобальний еволюційний процес біосфери. Те, що відбувається із нашим суспільством, відбувається не тільки в Росії, а й на всій планеті. Ми стверджуємо, що нині відбувається не просто зміна чергових «формацій» (або щаблів господарства), а зміна цивілізацій на планеті. Це не гасло, це науково обґрунтована теза.

До речі, про слова. Жах ситуації в тому, що ми послуговуємося словами, термінами, справжнє значення яких вже давно не відповідає сучасному повсякденному розумінню людей. Наприклад, термін «політика». «Полі» — багато, «тікос» — інтерес. Багато інтересів. Виходить, що будь-яка людина — політик. Але нас «привчили», що це не так. Тому ми змушені обмовлятися.

Колись на Землі (за припущенням) існувала біогенна цивілізація (див. рис. 3). Нині ми живемо в техногенній цивілізації. Будь-який механізм створила людина, але жоден механізм ще людини не створив. Вона пізнає навколишній світ, Всесвіт через інструмент, у вигляді п'яти почуттів. Але це не означає, що вона не має й інших почуттів, які чомусь не розвинені. Є припущення, що в часи Атлантиди цивілізація розвивалася цим шляхом. Можливості від Бога людина реалізувала до найвищого рівня. Але, оскільки це відбувалося нерівномірно, то якась невелика команда, зрозумівши свої можливості, використала їх не на благо людства, а як монополію на знання для підтримки монопольно високої ціни на продукт своєї управлінської праці. Про це ми ще по говоримо.

Далі було таке. Все інше людство ця група тодішніх жерців перетворила просто в біороботів. Але для нас значно важливіше зрозуміти як, яким шляхом йшли ці жерці, зумівши «закомпостирувати» мізки всім іншим, щоб зупинити їхній розвиток.

Земля — організм живий. Людство є частиною Землі й частиною Космосу. Земля пов'язана з усією світобудовою живими зв'язками. Тому, якщо існує Всесвітній Розум (а ми це стверджуємо), якщо він отримує інформацію про те, що людство на цій планеті, або люди, якась соціальна група завели в тупик розвиток людства, то ухвалення рішення, щоб цей тупиковий напрямок був знищений і реалізація цього рішення — це питання Всесвітнього Розуму. Розбудити вулканічну діяльність чітко в певному місці й опустити, наприклад, цілий материк. Не треба забувати, що можливості Бога (можна називати його як ієрархічно вище, загальне управління) — безмежні, нескінченні.

Отже, Атлантида зникла після того, як Найвищий Розум побачив безвихідь, побачив, що біороботи, закодовані жерцями Атлантиди, вже не можуть вирватися з рабства на рівні підсвідомості. Що трапилося з тими жерцями або людьми, нам важко сказати. Але ті з них, які були на периферії — залишилися. Отже, знання з Атлантиди, знання перетворення людей у біороботів стали надбанням жерців Єгипту.

Ми живемо в нинішній цивілізації (див. рис. 3 ). Ми її називаємо «біблійною» і певний «набір знань» про неї в людства є. Отож, ми стверджуємо, що біблійна цивілізація завершується, і що це неминучий, закономірний підсумок. І час цей не за горами. Мало того, цей процес вже йде, але не всі його бачать і розуміють. Із цього виникає питання: а що далі? Хто ставить собі таке глобальне питання й дає відповідь на нього в нас у країні? Які партії, рухи, течії? Немає таких! І на Заході немає! Хіба що Жак Атталі у своїй книжечці «На порозі нового тисячоліття» готує всьому людству долю номадів (кочівників). У нього це відверто сатанинська концепція, але, за нашими критеріями, це всього лише модернізація біблійної концепції. Ми ж пропонуємо принципово нову концепцію.

Розповімо ще про одне дуже важливе положення концепції (знову див. рис. 3) — три типи культури. Саме слово «культура» — містке поняття, у словнику іноземних слів займає 1/3 стовпчика й подане як якась «сукупність цінностей». Ми ж вважаємо найправильнішим інформаційний підхід при розгляді й аналізі глобального історичного процесу. Ми знаємо, що інформація циркулює в живій людині на генетичному рівні — хромосомному, а також на позагенетич-ному. І швидкість відновлення інформації на цих рівнях різна. Коли говоритимемо про «міру», то треба розуміти, що міра й інформація проявляються як код, тобто геометричний малюнок, знак, число. А матерія проявляється як бага-томірна ймовірнісна матриця в одному зі своїх станів (матерії). Це дуже важко зрозуміти, і ми пізніше це розглянемо.

Був період розвитку історії людства, коли писемності не було. Люди усно передавали один одному знання. Усна передача знань небезпечна тим, що кожна людина сприймає знання по-своєму. У кожного формуються власні стереотипи. Тому інформація передається в перекрученому вигляді. Ми називаємо цей період періодом шаманізму, який завершився приблизно у VII–VIII століттях до н. е. Відповідно цей тип культури ми називаємо шаманським.

Хоча всі люди на землі говорять голосними й приголосними, а от писемності до VII–VIII ст. до н. е. сформувалося дві.

  • Ієрогліфічна — це знакова. Вона більше відповідає діяльності правої півкулі головного мозку.
  • Ідеографічна писемність. Це — голосна і приголосна. Тобто зміна голосних і приголосних. Вона більше відповідає лівій півкулі — абстрактного мислення. У нас навіть обчислювальні машини аналогові й цифрові.

Від VII до IV століття до н. е. у світі цілісно тривав приблизно той самий процес-протистояння між протологікою, та нумерологічною методологією.

На Заході дві школи — Піфагор, Платон (нуме-рологічна методологія), а з іншого боку — Аристотель (протологіка), який закінчився Гегелем й ортодоксальним марксизмом. Все це призвело до того, що на Заході сформувалася цивілізація матерії.

А на Сході перемогла нумерологічна методологія Конфуція, у протистоянні із протологікою Мо Цзи. Конфуцій був ближчим до Піфагора.

І важко сказати, що краще. Тому що ієрогліфічна писемність зберігає глибину поняття завдяки розширенню форми. А ідеографічна писемність забезпечила свободу варіювання форм, але пошкодила глибинні поняття. Усе, що стосувалося циркуляції інформації в писемній історії як культурі, ми назвали ведично-магічним типом культури. Цей тип культури породив практично всі релігійні конфесії.

Жерці виховували особисту культуру думки (те, що в Корані означає «розрізнення»). І вони досягали високого рівня збагнення знань. Але все це формувало юрбо-«елітарну» піраміду. У цьому процесі завжди була необхідна наявність гуру (учителя). Жерці розробили системи присвят, які діють, оминаючи свідомість. Прикладом такого впливу є музика. Вона відразу впливає на підсвідомість, оминаючи свідомість. Посвячений отримував заборони на деякі поняття. Особливо ефективний вплив у дитячому віці, до статевої зрілості. І не випадково у Давньому Єгипті жерці ставили фараонами хлопчиків 9–14 років. Саме в цьому віці соціальна відповідальність легко збуджується і закріплюється. І такі люди стають біоро-ботами, формують юрбо-«елітарну» піраміду. І переконані в правоті своїх діянь.

Філософські положення концепції

На основі чого жерці змогли закодувати все населення й перетворити його на рабів? А ви всі є нині свідками цього. Потрібно було дати таке споконвічне уявлення про Всесвіт, яке б зовні здавалося правдоподібним, але насправді приховувало б справжній ключ пізнання Всесвіту. Так народилося уявлення, яке згодом у єгипетському жрецтві одержало назву чотириєдиного бога Амона.

У «Книзі для початкового читання» Водовозо-вого видання 1914 року (є в публічній бібліотеці) про це написано так: «Найвищим божеством був Амон, у ньому воєдино поєднувалися чотири божества:

1.  Бог НЕТ — речовина (матерія), з якого складається усе на світі.

2.  Бог НЕФ — сила й енергія, яка змушує речовину утворюватися, змінюватися, діяти.

3.  Бог ПАШТ — нескінченний простір, у якому перебуває речовина.

4.  Бог СЕБЕК — Бог часу».

І нині, у наш час, ми стикаємося всюди (у школі, у ВНЗ) із тим, що жоден академік ні нашої, ні закордонної академії наук не може перебороти сформовані за століття власні стереотипи про первісні філософські категорії простору й часу.

Отже, для «юрби» жерці створили чотириєдину систему — Бог АМОН (амун, амен, амінь...?!). Але для себе в них була система СЕФІРОТ. От що про неї сказано у «Священній книзі Тота. Великі аркани Таро». 10 аркан Таро:

«…Бог живий і Цар Вічний, Ель Шаддай, Милосердний і той, що Прощає. Піднесений і той, що Перебуває до вічності — величне й святе Ім'я Його — і створив світ Свій трьома сеферимами: сефар, сіпур і сефер».

Книга Творення (Сефер Іецира)

А у книзі «Сузарі» (розділ 4 параграф 25) пояснюється:

Сефар (тобто міра) — це числа, які дають змогу визначити необхідні призначення й (міри) відношення кожного й речі, щоб зрозуміти мету, для чого вона створена. Міра довжини, міра місткості, ваги, руху, гармонії.

Сіпур (тобто інформація) — виражає слово й голос Бога Живого, хто породив створіння у їхніх різних формах, зовнішніх чи внутрішніх.

Сефер (тобто матерія) — означає письмо. Письмо Бога є плід творення.

І далі: « Та к думка, слово й письмо у Бозі лише одне, а в людині їх три».

Що таке тут думка Бога? Це багатомірна ймовірнісна матриця можливого стану матерії, тобто загальновсесвітня міра. Міра відношення до матерії — це і є багатомірна імовірнісна матриця можливого стану матерії. Міра відношення до інформації — код. Ми з вами можемо спілкуватися, передавати інформацію один одному завдяки мові. Будь-яка мова є код.

Отже, з'ясували, що щоб закомпостирувати міз-ки всім, треба було лише ввести неправильне подання про триєдність матерії, інформації, міри. І запропонована людству чотириєдність як стереотип проіснувала 5 тис. років. І ця чотириєдність призвела до кризи у фізиці, кульмінацією якої є так зване поняття «невизначеності Гейзенберга», коли фізики не можуть одночасно визначити частку в просторі й у часі. І ламають голову, що таке світло — частка чи хвиля? Тобто або в просторі, або в часі. Тоді вони були змушені перейти до поняття «простір часу». Тобто без Ньютона не було б Другого закону термодинаміки, а без Другого закону термодинаміки не було б теорії відносності Ейнштейна — цієї всесвітньої дурості. Бачите, як ниточка тягнеться.

А жерці єгипетські поділяли тоді обидва погляди. Вони розкололися. А було їх 22. Одна команда, очевидно, погнала для Заходу «калейдоскоп» у голови людей, де все випадково. А інша тримала інформацію для себе, тому що так легше пояснити все й усім, зокрема і фізикам. І якби фізики не відривалися від землі, не витали у хмарах, а подивилися на воду, то як би вони змогли відокремити частку від самої хвилі? Тому невизначеність Гей-зенберга допомогла їм якось виплутатися.

Але невизначеності дедалі накопичувалися й накопичувалися. І накопичуються дотепер. А процес   йшов   через   хитання.   Або   від   матеріалізму до ідеалізму, або навпаки. Якщо подивитися на історію, ніби з боку і через великий інтервал часу, то це дуже добре видно. Відомий також період цього хитання — 628 років. Хитнути в одну сторону — ріки крові, хитнути в іншу — моря... Все це хитання від матеріалізму до ідеалізму завершилося в нас Марксом. І ми стверджуємо, що марксизм не є альтернативою біблійної концепції. Це тілький особливий спосіб завершення експансії до біблійної концепції. Але цьому хитанню прийшов кінець, тому що відбулася зміна логіки соціальної поведінки людей унаслідок зміни співвідношення швидкостей відновлення інформації генетичної й позагенетичної. Про цей час знали єгипетські жерці. Вони ще тоді все прорахували, тому що одна швидкість (генетична) практично є константа, а інша швидкість (позагенетична) є евольвента. Жреці й пророкували «кінець світу», тому що збіг частот спричиняє резонанс. Цей збіг припав на першу половину — середину нашого століття. Саме в цей час Землею прокотилася хвиля революцій і світових війн.

Основні положення

Аналіз глобального історичного процесу доводить, що відбувалася концентрація управління продуктивними силами людства. Ця концентрація управління триває й нині при підтримці самою «елітою» юрбо-«елітарної» структури суспільства. Нині чітко видно прагнення до побудови глобальної юрбо-«елітарної» соціальної системи всього людства, підлеглої єдиному міжрегіональному центру управління. Це прагнення супроводжується боротьбою різних центрів концентрації управління. Розгляд цієї боротьби на досить тривалому інтервалі часу дає змогу зрозуміти багато історичних подій і далекого, і недавнього минулого. Стає зрозумілим і те, що відбувається нині. Але головне, на базі досить загальної теорії управління можна дати прогноз на майбутнє.

Отож глобальний історичний процес стає і зрозумілим, і прогнозованим.

Концепція дає чітку і зрозумілу класифікацію форм цієї боротьби. Або по-іншому — узагальнених засобів управління людським суспільством. У загальному вигляді їх можна поділити на такі способи концентрації управління й розширення сфери впливу.

1.    Пряма військова агресія з окупацією території.

2.    Агресія методом «культурного співробітництва».

При такому способі правлячій «еліті», жертві агресії, нав'язують такий вектор цілей управління, який працює в інтересах агресора. І «еліта», не знаючи цього, через своє розуміння подій управляє в інтересах свого народу, і через нерозуміння — працює на «культурного» агресора.

Другий спосіб дає стійкіші в часі результати. Давньоєгипетське жрецтво почало першим його застосовувати.

Передаючи з покоління в покоління таємні знання управління людським суспільством, жрецтво вдосконалювало й вигострювало механізми застосування. Воно трансформувалося у глобальне жрецтво й майже 3 тис. років зберігає монополію на «культурне» співробітництво.

Отже, класифікацію узагальнених засобів управління подамо за пріоритетом значимості зни-зу-вгору. Застосовуватися вони можуть у різних поєднаннях.

6 пріоритет: Зброя знищення матеріальної інфраструктури й людей.

5 пріоритет: Зброя геноциду. Це зброя масової поразки теперішніх і майбутніх поколінь. Давні — алкоголь, наркотики. Їх застосовують і нині. Сучасні — ядерна зброя, хімічна й бактеріологічна зброя, генна інженерія, психотропні засоби. Згадайте, як була завойована Америка. Мечем і алкоголем. І не тільки завойована, а й знищена практично ціла цивілізація безжалісними конквістадо-рами. Але варто пам'ятати, що за конквістадорами стояло жрецтво того часу.

4 пріоритет: Економічний. Це економічна інформація про стан продуктообміну у вигляді світових грошей. Це кредитно-фінансова система з паразитичним позичковим відсотком. Немає потреби доводити, що цілі країни й народи перебувають у полоні цього позичкового відсотка, застосовуваного до них з боку так званих «розвинених» країн Заходу.

3 пріоритет: Фактологічний. Це фактологічна, описова інформація окремих і всезагальних процесів й їхніх взаємозв'язків. Стосовно суспільства —  ідеологічний пріоритет.

2 пріоритет: Хронологічний. Хронологічна інформація про проходження фактів і явищ. При володінні методологією вона дає змогу виділити окремі процеси у всезагальних із хаотичного набору фактів та явищ. Історія нашої країни тільки у минулому столітті зазнала кількох трактувань. І нині чергові тлумачі створюють чергову версію. Запитайте себе: кому й навіщо це потрібно? А історія всього людства? Чи така вона насправді, як нам її пропонують? Це дивна зброя в руках сучасних «жерців». Вона перекручує розум людей, їхні погляди на життя, на стосунки між людьми й народами. От чому в наших школах історія «найпростіший предмет». З дитячого віку прищеплюється легковажне ставлення до неї.

1 пріоритет: Методологічний. Це інформація світоглядного характеру, що формує методологічні стереотипи розпізнавання явищ, тобто методологію. Вона дає змогу бачити загальний і приватний перебіг процесів у Світобудові, є основою управління людським суспільством.

4, 5 і 6 пріоритети називають ще матеріальною зброєю. 1, 2 і 3 пріоритети — інформаційною зброєю.

Після розгляду всіх шести пріоритетів узагальнених засобів управління стає зрозуміло, що «гарячі війни» — це лише шостий пріоритет. Окупанта, який поневолив твою країну, ти бачиш і розумієш.

«Холодна війна» — це війна інформаційна. І почалася вона не з промови Черчілля у Фултоні, як нам втовкмачують у голову. Ця війна триває століття, а ще точніше — тисячоліття. Той, хто програє у такій війні може й не усвідомлювати, що його країна окупована ворогом. Деякі ідіоти можуть навіть тішитися яскравою рекламою чужою мовою, якої вони й не знають.

І лише коли «холодна війна» переходить в «гарячу» — лише тут її фіксує буденна свідомість юрбо-«елітарного» суспільства як війну.

Нищівний удар, завданий найвищим пріоритетам, може досягти мети через дуже тривалий строк після того, як той, хто його завдав, уже зникне з лиця Землі. Він може виникнути через поразку нижчих пріоритетів. Один із принципів концептуальної влади саме в тому, що вона не обмежена часом.

Ми дійшли до розгляду видів влади. Всі, хто претендує на владу в державі, повинні чітко і ясно розуміти, що влада — це реалізована здатність управляти.

І тут не можна обійтися:

  • без розуміння узагальнених засобів управління;
  • без включення їх в усі владні структури держави;
  • без досить загальної теорії управління.

Наша концепція пропонує повну функцію управління людським суспільством за такими видами влади:

  1. Концептуальна влада.
  2. Ідеологічна влада.
  3. Виконавча влада.
  4. Законодавча влада.
  5. Судова влада.

1. Концептуальна влада.

Вона здійснює:

  • розпізнавання факторів, які впливають на суспільство;
  • формування векторів цілей для кожного такого фактора;
  • формування концепції управління через досягнення цілей розвитку суспільства (формування цілеорієнтованої функції управління структурним і безструктурним способом).

Тут дуже важливо зрозуміти значимість першого пріоритету. Його не можна купити, найняти чи взяти силоміць.

Власне світорозуміння — результат праці конкретної людини. Цей результат не можна (не вдасться) відчужити від неї ні за її власною волею, ні всупереч її волі. Коротко це можна висловити прислів'ям: «Чужим розумом не проживеш».

Звідси йде винятково важливий висновок: концептуальна влада автократична за своєю природою й ігнорує «демократичні» процедури суспільства, яке не бачить і не бажає визнати її автократію.

Головна проблема дійсно демократичного устрою суспільства не у способах і строках голосування, а в побудові такої соціальної організації, при якій автократія концептуальної влади доступна всім, а тому не може стати антинародною. От де корінь демократії.

2. Ідеологічна влада

Вона надає концепції форм, прийнятних для широкого загалу. В умовах юрбо-«елітарного» суспільства зміст концепції може бути зовсім не привабливим, коли вона виникає перед суспільством.

3. Виконавча влада

Вона запроваджує концепцію у життя структурно й безструктурно, спираючись на суспільні традиції й законодавство.

4. Законодавча влада

Підводить під концепції суворі юридичні форми, будує матрицю процедур.

5. Судова влада

Стежить за дотриманням «законності» у житті суспільства.

Загальна теорія управління тим і гарна, що вона загальна. Вона стверджує, що є повною функцією управління. Вона обов'язково повинна містити певні дії.

Коли ж у реальному процесі управління щось відсутнє, то управління провадять не за повною функцією. І якщо в нашій країні ніхто не може дохідливо сказати про концептуальну владу, це означає, що «ми живемо чужим розумом». На противагу згаданому прислів'ю.

Але це не значить, що ми втратили концептуальну владу. Без неї управління неможливе — так твердить теорія, а наше суспільство все-таки живе

й кероване. Отже, зі зникненням відкритих для суспільства структур, які раніше мали необмежену концептуальну владу, вона змінила форму свого існування. Тобто варто говорити не про зникнення явища концептуальної влади, а лише про форми її існування в сучасному світі і про якість управління в цих формах.

Світ світоглядно введений у межі відповідальності єгипетського жрецтва упродовж століть. І нині ми підійшли до певної ситуації, у якій необхідно розібратися.

Як управляло єгипетське жрецтво?

1. Завдання управління
Воно зосереджене в концентрації управління продуктивними силами людства.

2. На чому ґрунтується:
— на монополії, на знанні найвищих пріоритетів управління, їх приховуванні;
— на монопольно високій ціні на продукт управлінської праці;
— на використанні дезінтегрованих біороботів, створених у процесі 42-річного «синайського турпоходу» під керівництвом жерця-екскурсовода Мойсея.

3. Спосіб управління
Оминаючи свідомість, через підсвідомість.

4. Основний управлінський засіб. Це триєдиний
ідеологічний комплекс:
іудаїзм;
іудо-християнство;
іслам.

От у чому суть управління єгипетських жерців! І те, що давньоєгипетське жрецтво зникло в коліні Левія, а згодом трансформувалося упродовж століть у міжрегіональне жрецтво (глобальний надіудейський предиктор), нітрохи не змінило суті такого управління.

Необхідно зрозуміти, що Глобальний Предиктор відіграв певну історичну роль, одного разу взявши на себе відповідальність за управління людством. Але виставлений Глобальним Предиктором «вектор цілей» містив і містить дотепер низку істотних помилок, особливо це стосується герметизму. Внаслідок цього помилка управління дедалі зростала. І у ХХ столітті досягла таких розмірів, що призвела до глобальної кризи управління на планеті, Глобальний Предиктор втратив керівництво. Тому ми стверджуємо, що в нього залишилася ілюзія управління: йому здається, що він управляє, хоча реального керівництва вже немає. Щоб це зрозуміти, згадаєте останні місяці правління СРСР М. С. Горбачовим.

І коли нас звинувачують у нібито «боротьбі із Глобальним Предиктором», ми відповідаємо, що йдеться не про боротьбу, а про формування нової відповідальності (втраченого ГП) за глобальний історичний процес, формування соціального прошарку носіїв цієї відповідальності на базі нової концепції, яка забезпечує стійкий за передбачуваністю розвиток усього людства.

Про юрбо-«елітарне» суспільство (ЮЕЛС), анти-юрбо-«елітарне» суспільство (АЮЄЛС)

Необхідно розуміти глобальний історичний процес і поділ праці в ньому, що спричинив розшарування суспільства. Ми поділяємо працю на управлінську і продуктивну.

(А нам підсунули «обманку»: праця розумова і праця фізична. Щоб її позбутися, відповідайте на питання і все стане зрозуміло:

1.  Хіба теслі, роблячи заруби, головою не думають?

2.  Чи фізики, створюючи нову установку, паяльниками не працюють?)

Праця управлінська і праця безпосередньо продуктивна якісно різнорідні.

  • Управлінська — суспільно значима вже у період управління.
  • Продуктивна — може стати значимою вже після її здійснення.

Звідси висновок, що суспільство залежить від певних керівників державного рівня значимості. Такі люди повинні були мати знання. Робітники втрачали доступ до знань.

Управлінці формували «еліту», створюючи штучну монополію на знання і монопольно високу ціну.

У такий спосіб в інформаційному відношенні суспільство розпалося на три частини:

1.  Жрецтво — воно стало хранителем фактології знання й методології його здобуття.

2.  Еліта — жреці цілеспрямовано позбавляли її методології, а з фактології надавали тільки ту частину, яка стосувалась еліти.

3.  Юрба — її позбавили всього. Таке суспільство ми називаємо юрбо-«елітарним». Його описав І. Єфремов у «Годині бика».

Стійкість лівої піраміди тримається на стійкості правої піраміди («піраміді знання»), тобто монополії на знання. А нині за законом часу (про нього йтиметься далі) права піраміда руйнується, розтікається вниз, як чашка морозива. А якщо права піраміда розтікається, то й ліва тріщить і розвалюється. І ви всі свідки цього процесу. Подивіться, «авторитетів» уже майже немає. «Юрба» знизу розбігається врізнобіч, «розтікається», а «верхівка» осідає вниз й дедалі більше розплавлюється, розчиняється знизу.

Отож «еліта»: з однієї сторони жерці позбавляють її фактології й цілісної методології. В результаті вона не бачить цілісності, не розуміє, хто й навіщо формує цілісність.

З іншої сторони, Глобальний Предиктор нашіптує еліті:

— Ви обрані!
— Ви маєте право на особливе, елітарне існування!
— Ваш інтелектуальний рівень найвищий!
— Ви знаєте все!

А ми говоримо: все то все, але крім одного — не знаєте цілого. Тому в еліти внутрішній розкол свідомості й підсвідомості. Вона живе у постійному синдромі або віднаходження, або втрати хазяїна. Вона хоче відповідати тільки звідси-доси і не хоче відповідати за глобальний історичний процес (порівняєте з поведінкою нашої еліти).

Отже: еліта, з однієї сторони, думає, що вона вершина суспільства, а насправді вона безструктурно підлегла своєму хазяїнові — Глобальному Предиктору.

І коли «еліта» перестає задовольняти свого хазяїна, він її позбувається.

Отже, Глобальний Предиктор, періодично зменшуючи еліту, вважав, що він підвищує якість управління. Насправді це не так. Це ілюзія. Чому?

Тому що все це робилося в межах біблійної цивілізації в юрбо-«елітарному» суспільстві. А це суспільство обману.

Юрба, обдурена елітою, постійно чекає росту добробуту, спокою, миру, впевненості в завтрашньому дні, а їх немає і немає.

Еліта, обдурена Глобальним Предиктором, усвідомлює себе обраною щодо юрби й не усвідомлює, що її контролює Глобальний Предиктор.

Жерці обманюють не тільки всіх, а й себе теж, тому що вважають, що вони підвищують якість управління, періодично ліквідуючи еліту й відтворюючи її знову й знову. От чому в умовах юрбо-«елітарного» суспільства в біблійній цивілізації принципово не можна вирішити проблему підвищення якості управління.

Нікому й ніколи за всю історію людства не вдавалося підігнати базис під надбудову. Не вдається це й нині.

Ми представили модель устрою анти-юрбо-«елітарного» суспільства. Базовим положенням моделі є однакова доступність усіх людей до знань (див. рис. 3).

Про два типи потреб людини й суспільства в цілому. Продуктообмін і споживання продукту. Позичковий відсоток. Енергоінваріант

Запитую:
«Скільки потреб в окремої людини і в людства в цілому і які вони?»
«Багато» — слушно скажете ви. Але зупинившись на цьому, ви заблукаєте в лабіринті проблем. Потрібна дороговказна нитка Аріадни.

Нам вдалося умовно поділити всі потреби кожної людини й людства в цілому на 2 групи.

1.  Нормальні, або демографічно зумовлені по
треби (ДЗП).

Це їжа, одяг, житло, транспорт тощо. І все це від досягнутого рівня розвитку суспільства.

2.  Ненормальні, або деградаційно паразитичні
потреби (ДПП).

Це різні ниці схильності: наркотики, збочення, невгамовна спрага наживи тощо. Для елементарного розуміння наведу такий приклад. Легковий автомобіль. Багато хто пам'ятає «Волги», «Москвичі», а дехто й «Перемоги», які служили по 10–15 і більше років. Були в них свої недоліки, але ми беремо головне — термін служби. Нині на Заході, та й у нас теж, «нові росіяни» міняють автомобілі через 2–5 років, а то й частіше. Причина заміни — не зношування, а мода. «Старий» автомобіль іде на смітник. Але на його створення пішли метал, пластик, гума, тканина, енергія, праця людини. І все це йде на смітник заради примх «грошових мішків». Таким чином процес витрати ресурсів нашої Матінки-Землі прискорюється в кілька разів. Це тільки один приклад і тільки з матеріальної сфери. А перенесіть такі процеси в інші галузі, у духовну сферу... От у чому справа!

Тепер подумки уявіть з позицій досить загальної теорії управління, з позицій процесу триєдності матерії-інформації-міри:

  • якщо вектор цілей існування людства спрямований на досягнення першої групи потреб, ми одержуємо одну структуру суспільства й відносин між людьми в ньому;
  • якщо ж вектор цілей спрямований на досягнення другої групи (паразитарних) потреб, то одержуємо зовсім інше суспільство. Чому всі ви є і свідками, і учасниками, а хтось і співучасником?

Тому я ставлю питання ребром усім людям Землі, які не байдужі:

  • «У якому суспільстві ви хочете жити?»
  • «У якому суспільстві будуть жити ваші діти й онуки?» (Якщо взагалі таке зможе бути далі).
  • «Чи розумієте ви, ХТО формує вектор цілей існування людства?» У багатьох навіть на побутовому рівні є ілюзія, що вони самі формують мету свого особистого життя, життя родини, поняття щастя та ін. Зрозумійте! Це все зроблено за вас на перших трьох пріоритетах. І ви всього-на-всього споживачі цього інформаційного продукту.
  • «Куди веде людство Глобальний Предиктор?»

Для нормальної людини відповіді очевидні. Глобальний Предиктор веде нас всіх і себе теж до загибелі. Інше питання — розуміє він це чи ні. Але об'єктивно це так.

Помилка в управлінні, накопичена світовим урядом за багато століть, нині досягла критичної позначки.

Раніше йому вдавалося періодично компенсувати свою помилку.

Упродовж глобального історичного процесу це робилося багаторазово. А нині не вдається.

Ми стверджуємо, що соціально справедливе суспільство, як система відносин, повинне бути спрямоване на задоволення ДЗП населення й пригнічення ДПП «еліти».

Рис. 5. Структура окультного Світового уряду Глобального Предиктора (ГП)

Зміна логіки соціальної поведінки і її наслідки

У чому її суть? У Людини Розумної співіснують такі начала:
1.  біологічне;
2.  соціальне.

Інформаційний стан окремої людини й суспільства в цілому можна визначити також за цими складовими.

На біологічному рівні — генетично передана інформація від усіх минулих поколінь.

На соціальному рівні — інформація генетично непередавана, збережена у пам'яті живих, а також зафіксована на матеріальних носіях.

Життя суспільства — це процес відновлення його інформаційного стану. Цей процес відбувається і на біологічному, і на соціальному рівні.

На біологічному рівні оновлююються комбінації генокодів, тобто генотипи безлічі осіб виду Людини Розумної.

На соціальному рівні йде процес відновлення знань і навичок. Нові технології й знання витісняють колишні.

Можна говорити про швидкість цих двох процесів.

За міру швидкості на біологічному рівні можна взяти середньостатистичний вік батьків при народженні першої дитини або взяти час активного трудового життя, який статистично постійний тисячоліттями й становить 20–25 років.

За міру швидкості процесу на соціальному рівні найкраще обрати час «морального» старіння й смерті техніки, оскільки цивілізація заснована на виробництві. На соціальному рівні упродовж століть частота відновлення технологій змінювалася. У далекій давнині це було 150–300 років. Надалі період відновлення технологій зменшувався. Нині технології оновлюються за 3–10 років.

Що ж із усього цього виходить?

Змінилося співвідношення частот біологічної й соціальної складової процесу зміни інформаційного стану суспільства. Якщо раніше соціальна складова була меншою від біологічної, то тепер навпаки: соціальна переважає біологічну. У такий спосіб за час життя одного покоління інформаційний стан суспільства змінюється кілька разів. От у чому суть!

А звідси низка серйозних висновків у галузі знань.

Якщо за одне покоління змінюється кілька технологій, людям доводиться самостійно відтворювати свою кваліфікацію. Інакше пропадеш. Таких людей — маса.

Так з'являються нові знання в багатьох людей. Без усяких явних і таємних посвят.

А що це означає в умовах біблійної цивілізації?

Це означає втрату контролю за поширенням інформації в суспільстві, тобто втрату влади, а значить, втрату управління. Що ми і спостерігаємо. Згадайте, ми говорили про стійкість лівої піраміди.

Наша концепція змиває весь макіяж зі старозавітного лику біблійної доктрини. Написане слово — мертве, це мертва вода. А жива вода — у живому слові, у мовленні людини. Посудини з мертвою водою наповнені. Настав час розвести їх по всьому «тілу» нашої неосяжної країни, «зросити-залікувати» всі її рани й «зростити» відрубані частини. Після цього треба буде окропити її водою живою. І тоді підніметься Бога-тир-Народ.

Народ-орач.

Народ-воїн.

Народ-жрець. І піде він через століття й тисячоліття, утверджуючи на планеті Земля нову цивілізацію, цивілізацію міри й людяності.

Висновок

Основною причиною настрою Росії є концептуальна невизначеність.

Доти, доки вона не буде вирішена, ніяких державних завдань і проблем вам вирішити не вдасться.

Росія застигла, завмерла... Вона перед вибором: «або-або».

АБО живемо за колишньою (біблійною) концепцією, у юрбо-«елітарному» суспільстві, не важливо в якій упаковці — національній або інтернаціональній. У цьому випадку ми під керівництвом (вірніше відсутністю) Глобального Предиктора «благополучно» переходимо в категорію численних колоній Заходу й рухаємося до загальної загибелі.

АБО ми приймаємо нову концепцію — у цьому випадку ми стаємо на новий, але стійкий за передбачуваністю курс розвитку країни, який, окрім іншого, забезпечує найбезболісніший вихід із теперішньої ситуації.

Мало того, у цьому випадку країна, як це не парадоксально для багатьох пролунає зараз, стає стійким орієнтиром для всього людства планети Земля, своєрідним генератором всіх процесів, які відбуваються у суспільстві.

При цьому необхідно зрозуміти, що для цього жодних кредитів, інвестицій й інших додаткових засобів не буде потрібно. Концептуальна влада й володіння вищими пріоритетами узагальнених засобів управління відкриють такі сховані поки резерви народу, які й не снилися.

Отже «АБО-АБО». ТРЕТЬОГО НЕМАЄ. Всі інші концепції, крім нашої, це лише модифікації біблійної.

* Доповідь у Держдумі РФ.

 

Судячи з результатів, програмою-максимум Глобального Предиктора є винищування роду людського. Звідси можна зробити висновок, що ми дарма очікуємо приходу Антихриста. Він уже давно керує нами багатоликий колективний таємний Антихрист.

Юрій Пєтухов, письменник



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту