головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 9/2005 
Персонал № 9/2005
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
купить мужскую сумку в интернет магазине Киев
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Моссад причетний до вбивства Джона Кеннеді?

Ілля ФЕДЮШИН

Від часу трагічного пострілу в Далласі 22 листопада 1963 року, внаслідок якого загинув Джон Кеннеді, минуло понад сорок років. Однак правосуддю так і не вдалося переконливо відповісти на за­питання: хто ж стояв за спиною його вбивці Лі Харві Освальда? Та й чи міг він самотужки здійснити теракт? Відо­мо тільки те, що внутрішня і зовнішня політика Джона Кеннеді, який мав намір обмежити прибутки нафтових мо­нополій і розформувати ЦРУ, не подоба­лася багатьом — і у США, і за межами країни.

Не вдалося також з'ясувати, яку роль у замаху на президента відіграли амери­канські й іноземні спецслужби. Це пи­тання зацікавило й американського дослідника Майкла Пайпера, який опублікував книжку «Страшний суд», де стверджує, що до вбивства Джона Кеннеді причетні ЦРУ США та ізраїльська розвідка Моссаду. Цю книжку, накладом 30 тис. примірників, одразу на вимогу Антидифамаційної ліги зняли з продажу, й ознайомитися з нею дотепер неможливо.

Пайпер в Інтернеті опублікував статтю про свою книжку, в якій зазначає, що Білий дім не завжди був таким поблаж­ливим, як нині, до ядерної програми Ізраїлю. Президент Кеннеді, наприклад, був не в захваті від створення Ізраїлем своєї атомної зброї, до того ж із ма­теріалів французького ядерного реакто­ра, вкраденого у США. Він вважав, що

Ізраїль може втягнути світ у ядерний конфлікт, наслідки якого виявляться не-передбачуваними.

Публікацію цієї статті в Інтернеті при­святили виходу з в'язниці після 18-річного ув'язнення Мордехая Вануну. (Свого часу він працював над створен­ням смертоносної зброї в ядерному центрі Ізраїлю в Дімоні і 1986 року неле­гально вивіз із країни та передав бри­танській пресі велику кількість фото­графій і технічної документації). Доведе­ний факт володіння Ізраїлем ядерною зброєю, зокрема нейтронною бомбою.

Ізраїльський ядерний потенціал налічує нині від 150 до 200 боєприпасів, ракети, здатні вражати цілі Західної Європи.

Після звільнення Вануну з в'язниці ізраїльська влада одразу ж посадила його під домашній арешт, побоюючись, що на волі він становитиме загрозу безпеці Ізраїлю. Адже вчорашній зек заявляв про свої симпатії до арабів і закликав до без'ядерного статусу своєї країни. До того ж, щойно вийшовши з тюремної камери, Вануну зрікся юдаїзму і прийняв християнство. Цей факт особистої біографії дисидента досяг мети, яку він ста­вив перед собою: міжнародні ЗМІ знову заго­ворили про ядерну програму Ізраїлю.

Основним мотивом, який пояснює зацікав­леність Тель-Авіва в усуненні Джона Кеннеді з поста Президента США, Пайпер називає рішучість колишнього господаря Білого дому будь-якою ціною досягти відмови Ізраїлю від ядерних амбіцій. Згідно з даними амери­канського дослідника, суперечка між США та Ізраїлем з цього питання сягла кульмінації в середині 1963 року.

Тоді ізраїльські спецслужби отримали інформацію, що Джон Кеннеді дав розпоряд­ження американському послу в Тель-Авіві відвідати 16 червня 1963 року президента Ізраїлю Давида Бен-Гуріона і вручити йому особисте послання з категоричною вимогою допустити до ядерного центру в Дімоні аме­риканських інспекторів, яким повинні бути надані переконливі докази мирного характе­ру ізраїльської ядерної програми. Інакше США відмовлять Ізраїлю в покровительстві на міжнародній арені.

Проте 16 червня 1963 року Бен-Гуріон не­сподівано для всіх подав у відставку. Джон Кеннеді направив його наступникові Леві Ешколю ще жорсткіше звернення. Новий ізраїльський президент розцінив його як «дипломатично некоректне і таке, що зазіхає на державний суверенітет його країни». Кабінет міністрів Ізраїлю, зібравшись на термінову нараду, запропонував організувати у Вашингтоні таємну зустріч делегацій обох країн для обговорення проблеми двосто­ронніх відносин.

Зустріч відбулася в листопаді того самого року. Проте ні американська, ні ізраїльська делегації так і не порушили теми ядерної про­грами Тель-Авіва, вирішивши розглянути її пізніше. Однак подальшого розвитку ця про­блема в американсько-ізраїльських відноси­нах так і не мала: 22 листопада того самого року Джона Кеннеді вбили. Новий господар Білого дому Ліндон Джонсон гострої теми вже не торкався. Відтоді, як пише ізраїльська преса, «масовий тиск вашингтонської адміністрації на Тель-Авів, аби ліквідувати ядерну програму, припинився раз і на­завжди».

Що ж до Ліндона Джонсона, то, ставши президентом, він одразу ж дав розпоряджен­ня ФБР припинити пошук створеної аген­турою Моссаду в США компанії NUMEC, яка нелегально переправляла до Ізраїлю близько 280 кг збагаченого урану, викраде­ного з військових арсеналів США. Пропажу американська комісія з атомної енергії, за рекомендацією Білого дому, списала на «недбалість обліку і зберігання матеріалів, які розщеплюються». Крім того, Джонсон наказав припинити розпочате за президента Кеннеді розслідування діяльності фірми «Перміндекс», створеної Моссадом для прикриття на території США. Вона базува­лася в Римі й здійснювала нелегальні по­ставки до Ізраїлю і звичайних озброєнь, і матеріалів, що розщеплюються. Головним акціонером компанії був директор женевсь­кого «Банку де креді інтернешенел», ветеран Моссаду Тібор Розенбаум, а виконавчим директором — канадець Луїс Блумфілд, ключова фігура єврейської діаспори у США й Канаді, представник інтересів клану Бронфманів у владних коридорах Вашинг­тона.

Пайпер повідомляє, що до ради директорів компанії «Перміндекс» входив і подвійний агент ЦРУ і Моссаду Клей Шоу. Разом з іншими агентами ЦРУ — Девідом Феррі та Гі Беністером — він був серед основних фігур у розслідуванні окружного прокурора Нового Орлеана Джіма Гаррісона, який вивчав обставини вбивства Джона Кеннеді. Усі ці люди згодом постали перед судом за звинувачен­ням у «змові з метою вбивства президента США».

Майкл Пайпер зазначає: прямим доказом залучення Моссаду до вбивства президента Кеннеді є свідчення Маріти Лоренс — ко­лишньої коханки Фіделя Кастро, яка працю­вала на ЦРУ. Вона зізналася, що її колишній куратор із ЦРУ Френк Стерджис якось оповів, що брав участь у змові проти Джона Кеннеді. Стерджис під час війни 1948 року був офіцером Армії оборони Ізраїлю. Пере­бравшись до США, він активно займався створенням антикубинської терористичної організації «Міжнародна антикомуністична бригада» (МАБ) у Маямі. У цьому йому до­помагав заступник директора Моссаду Єхуда Сіппер.

У розмові з автором публікації високопос­тавлений представник МАБ Джеррі Хеммінг зізнався, що співробітники Моссаду в Маямі справді знали про підготовку вбивства Джона Кеннеді ще задовго до теракту, проте безпосе­редньої участі в замаху не брали. Зрозуміло, ізраїльська розвідка могла б попередити пре­зидента США про можливий теракт, але не зробила цього.

1967 року де Голля повідомили, що Ізраїль не тільки викрав з Шербура п'ять ракетних катерів, попри заборону їх вивезення з Франції, а й створив власну ядерну зброю. Це було грубим порушенням договору між Ізраїлем і Францією, яка в 50-ті роки поста­вила Тель-Авіву ядерний реактор по­тужністю п'ять мегават для використання в мирних цілях (його і нині експлуатують у ядерному центрі Ізраїлю в Дімоні). Розгніваний президент Франції мав намір розірвати всі зв'язки у військовій галузі з Тель-Авівом.

Щоб переконати де Голля, Моссад передав генералові секретні відомості про підготовку замаху на нього таємною озброєною ор­ганізацією ОАС за визнання французьким президентом незалежності Алжиру. Тель-Авів не тільки вказав терміни майбутньої акції, а й назвав поіменно всіх змовників. Унаслідок вжитих заходів французька контр­розвідка зірвала замах на де Голля. Як ствер­джує відомий оглядач американської теле-компанії Сі-Бі-Ес Волтер Кронкайт, він не знає «жодної іншої організації, крім Мосса-д у, здатної так ефективно заплутати сліди і так довго тримати в таємниці обставини вбивства Джона Кеннеді».



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту