Стратегія стійкого соціально-економічного розвитку й механізми її реалізації на прикладі республіки Казахстан

Специфіка соціально-економічного розвитку виявляється в єдності стійкості й мінливості й поєднує в собі сталість найістотніших параметрів при безперервному діалектич­ному розвитку. Ці філософські за своєю суттю ідеї мають істотне значення для розуміння основних проблем стій­кого соціально-економічного розвитку й механізмів його регулювання.

Стан економіки, її стійкість безпосередньо залежать від зміни її складових, які є передумовою й способом збережен­ня економіки в цілому. Стійкість економіки заснована й спричинена мінливістю її складових (галузей, сфер, процесів і механізмів). При такому підході стійкість і мінливість яви­ща не паралельні в економіці, — одне з них передбачає інше. Стійкість — це єдність процесів зміни й стабілізації економі­ки, заснована на процесах і механізмах регулювання. Завдя­ки процесам і механізмам управління й регулювання еконо­мічна система здатна доцільно взаємодіяти з навколишнім середовищем, координувати й субординувати зв'язки між власними компонентами, спрямовувати їхній рух, і рух всієї системи до запрограмованої мети. У результаті економіка країни як єдина система зберігає свою цілісність і якісну визначеність.

Вибір й обґрунтування механізмів, що обумовлюють соці­ально-економічний розвиток, опираються на внутрішні й зовнішні економічні інтереси країни, пов'язані з реалізацією стратегії й пріоритетів розвитку, тобто економічна Стратегія будь-якої держави визначає трансформацію пріоритетів і ме­ханізмів державного втручання в економіку для реалізації його стратегічних цілей. Вона характеризує спрямованість дій держави і принципи їхньої реалізації в цілому на довгос­троковий період.

Казахстану, як і іншим країнам пострадянського простору, потрібна цивілізована Стратегія, що забезпечує прогресив­ний розвиток суспільства, обумовлена відповідним рівнем суспільних, політичних і моральних відносин; тому необхід­на погоджена економічна політика, що визначає принципи державного втручання в економіку. Це забезпечить реаліза­цію стратегічних завдань у поточному і перспективному пе­ріодах у розрізі взаємозалежних напрямків діяльності держа­ви [1].

Держава повинна вибрати варіант трансформації соціаль­но-економічної системи, її ринку. Все ж перебіг глобальних економічних процесів обумовлює необхідність розглядати перетворення національної соціально-економічної системи через призму проблем, які постають не тільки з національних особливостей соціально-економічних відносин і ринкових механізмів, а й з урахуванням вимог світового, глобального ринку, оскільки, як переконує практика, вплив глобальних процесів на національну економіку зводиться до підпорядкування останньої законам глобального ринку [2]. Процес інтеграції Казахстану в глобальну економі­ку залежить від того, наскільки суб'єкти національ­ної економічної системи відповідають або можуть протистояти суб'єктам глобальної економіки, роз­виватися, не руйнуючи особливостей економічної етики своїх корінних народів, суспільних і соціаль­них відносин, що історично склалися і мають чітко виражену національну специфіку. Звідси виникає необхідність ретельного зіставлення внутрішнього потенціалу національної економічної системи, її ці­лей і соціально-економічних завдань розвитку, ін­тересів населення й окремих суб'єктів економіки і вимог глобального ринку, його структури й меха­нізмів розвитку, його елементів і властивостей.

Важливо простежити, чи відповідають стратегіч­ні цілі і завдання, а також застосовування конкрет­них мір регулювання реалізації, потребам і можли­востям економіки в інтересах населення.

Для потужного розвитку економіки необхідна та­ка її модернізація, коли поряд із врахуванням спе­цифічних особливостей країни, її національного менталітету, вона стала економічною основою для вирішення соціальних проблем у суспільстві, зни­ження диференціації населення, усунення бідності.

У зв'язку із цим, нині у Казахстані необхідні мас­штабні демократичні перетворення, які є більш на­сущними, ніж однобокий економічний ріст сиро­винних галузей економіки, що призводить лише до проїдання національного багатства й пригнічення економіки в цілому. Взятий курс на подвоєння ВВП означає, насамперед, утвердження орієнтації на нарощування сировинного експорту й консерва­цію існуючого стану, що призводить до руйнування мінерально-сировинної бази країни й занедбуван­ня інших галузей національного виробництва. Форсоване введення в експлуатацію родовищ у нафтогазовому секторі без відповідної підготовки й опрацювань компонентів спричинять виснажен­ня запасів і різке погіршення якості сировини. Ни­ні Казахстан володіє майже 20 млрд тонн техноген­них мінеральних утворень, що містять корисні для промисловості й водночас екологічно шкідливі компоненти. Ціла низка родовищ корисних копа­лин втрачені через недотримання технологічних режимів роботи. Не витримані організаційно-пра­вові вимоги експлуатації родовищ, тому що багато контрактів з великих родовищ закриті. Бюджет країни недоодержує значної частини коштів від ви­добутку національних природних багатств, через різкі розходження в рівнях податкового наванта­ження для компаній з іноземними й вітчизняними грішми, оскільки обсяг видобутку нафти становить приблизно 60 млн тонн, а на частку казахстанських компаній припадає близько 9–10 млн тонн. Обсяг надходження нафтових грошей у бюджет надзви­чайно малий, оскільки іноземним компаніям не­виправдано надані необґрунтовані податкові піль­ги й преференції. При річному експорті нафти в розмірі близько 50 млн тонн практично не стягу­ється податкове мито, а це додаткові майже 5 млрд дол. у бюджет країни без урахування митних над­ходжень від експорту металу й іншої сировини. Окрім цього кілька років належно не працює Закон про трансферне ціноутворення, відповідно до якого різниця експортної й світової ціни по­винна становити 10%. При дотриманні закону Казахстан мав би можливість додатково за­робляти ще близько 2-х млрд дол. у рік.

І нарешті, у Казахстані давно назріла необ­хідність в організації сучасної сировинної бір­жі, що дало б змогу відкрито й прозоро коти­рувати сировину на світових біржах.

Розробку найбільших родовищ мінеральних ресурсів варто здійснювати тільки після чітко­го визначення із національною політикою в га­лузі їхнього освоєння й управління доходами від їхньої реалізації. Така політика повинна виходити з інтересів усього суспільства, й не тільки нинішніх, а й майбутніх поколінь. Яко­юсь мірою рішенню цієї проблеми може допомогти часткова приватизація й продаж казахстанцям ак­цій на фондовій біржі, що дасть змогу пенсійним фондам фінансувати економіку, збільшити прибут­ковість фондів, тобто поліпшити добробут народу, а саме підвищити доплати до зарплати, пенсійних виплат. Економічна політика держави в галузі ос­воєння природних ресурсів повинна орієнтуватися на ефективне використання отриманих доходів для довгострокового розвитку конкурентноздат-ної, збалансованої економіки на основі росту зай­нятості й надання однакових соціальних можли­востей населенню всіх регіонів країни. Досягнення цих цілей — процеси регульовані й повинні бути уз­годжені й гармонізовані. Держава має задавати тон процесам розвитку, визначати й розробляти Стра­тегію, організовувати її реалізацію і відповідати за порядок, установлення правил гри, бути гарантом їхньої стабільності й дотримання, а також виразни­ком суспільних інтересів.

У розробленій 1997 року і прийнятій до виконан­ня Стратегії розвитку Казахстану на період до 2030 року [3] основний акцент робився на формування правової держави з соціально-орієнтованою ринко­вою економікою, інтегрованою в систему світогос-подарських зв'язків. Її провідним критерієм, що за­дає цільову спрямованість функціонування еконо­міки було створення умов для ефективного страте­гічного розвитку.

У цілому за минулий період був досягнутий іс­тотний ріст макроекономічних параметрів — ВВП, промислової та сільськогосподарської продукції й інших секторів економіки. Однак кількісний ріст не супроводжувався якісними змінами й був обу­мовлений насамперед сприятливою зовнішньою кон'юнктурою. Тому на сучасному етапі розвитку Казахстану правильним є не ставити як стратегіч­ну мету забезпечення кількісного економічного росту, а прагнути якісних змін в економіці через створення конкурентного середовища й заохочення її розвитку у всіх секторах. Державна Стра­тегія розвитку Казахстану повинна відповідати ре­альним потребам країни й інтересам усього насе­лення.

Щодо державних стратегічних пріоритетів, то, поряд зі збереженням територіальної цілісності країни, стійкістю політичної системи держави, ос­новна увага має бути приділена:

• ефективному використанню доходів від осво­єння природних ресурсів для довгострокового роз­витку конкурентноздатної, збалансованої економі­ки на основі росту зайнятості й надання однакових соціальних можливостей усьому населенню краї­ни;
• розвитку конкуренції й підприємницької ак­тивності у всіх секторах економіки;
• динамічному розвитку основних секторів еко­номіки (інфраструктура, транспорт, зв'язок);
• постійному поліпшенню умов життя (здоров'я, освіта, культура й добробут всіх громадян Казах­стану), збереження навколишнього середовища, культурних і духовних цінностей народу;
• виробленню стабільного зовнішньоекономіч­ного курсу, базованого на довгострокових націо­нальних й економічних інтересах, орієнтованих на найвищі стандарти людського розвитку, які не заз­нали фактора вразливості суб'єктивного характеру, обумовленого економічною політикою розвинених капіталістичних країн.

Відповідно до обраних пріоритетів, у центрі ува­ги — макроекономічний розвиток, що характеризу­ється ускладненням взаємозв'язків, конкретних кількісних пропорцій, видозміною моделей націо­нальної економіки.

Для формування ефективної національної еконо­мічної системи враховують стратегічні цілі подаль­шого соціально-економічного розвитку. Звідси ви­никає об'єктивна необхідність вивчення якісних характеристик соціально-економічного розвитку, безсумнівною умовою якого є виявлення сприятливих умов, визначення пріоритетних перспектив­них напрямків і формування надійних діючих ме­ханізмів забезпечення й реалізації.

Якісне перетворення національної соціально-економічної системи пов'язане з реалізацією таких найважливіших стратегічних цілей:

• проведення якісних структурних перетворень в економіці, активне впровадження результатів наукової й винахідницької діяльності в практику, збільшення частки високотехнологічних галузей у виробництві валового внутрішнього продукту;
• забезпечення конкурентноздатності вітчизня­ної продукції (товарів і послуг) на внутрішньому й зовнішньому ринках;
• формування ринкової моделі соціально-еконо­мічного розвитку, що забезпечує створення максимально сприятливого інвестиційного клімату й умов для програмного забезпечення інвестицій.

Довгострокові надійні перспективи мають бути пов'язані, насамперед, з прискоренням процесу перетворення структури економіки Казахстану. Структура економіки повинна відповідати цілям соціально-економічного розвитку країни, й тільки в цьому випадку вона є характеристикою стійкості, національної безпеки (економічної, технологічної, екологічної, оборонної, енергетичної й інформацій­ної) і визначає перспективність суспільного вироб­ництва (економічну й соціальну). Структурна пе­ребудова, що відбувалася в Казахстані, здійснюва­лася під впливом ринкових механізмів, тому біль­шість галузей (в основному переробної й обробної промисловості) вийшли на попитові обмеження, а випереджального розвитку набули галузі торгівлі й фінансово-банківського сектора, вкрай важливі для функціонування ринкової економіки, але все ж у галузях зберігалася висока частка невизначеності відносно перспектив їхнього розвитку. Домінуюче становище на ринку закріпилося за галузями наф­тогазового сектора, кольорової й чорної металургії, що характеризуються певною орієнтацією на зов­нішній ринок. Водночас попит на продукцію цих галузей обмежується відносно невисокими темпа­ми росту економіки розвинених країн.

Основною світовою тенденцією формування су­часного суспільства є перехід від сировинної й ін­дустріальної економіки до так званої інформацій­ної (глобальної) економіки, що базується на інте­лектуальних ресурсах, наукомістких й інформацій­них технологіях. Суть такої економіки не вичерпу­ється інформаційним підходом, — це якісно новий інноваційно-технологічний рівень усіх сфер і галу­зей економіки, включаючи діючі продуктивні сили суспільства.

Аналітичні дослідження доводять, що розвиток нових економічних і суспільних відносин у межах глобальної економіки є головною умовою забезпечення стійких і якісних змін у суспільстві. Підста­вою для такого висновку є посилення впливу нау­кової й інноваційної діяльності, наукомістких й ін­формаційних технологій на економіку, державу, суспільство й пошук якісно нових характеристик і механізмів функціонування, тому зросли вимоги до якісної освіти. Технологічна революція з інфор­маційними технологіями в центрі заново й приско­реними темпами формують матеріальну основу суспільства. Національні економіки в усьому світі стають глобально взаємозалежними. Вони активно включаються в процеси інтернаціоналізації з різ­ними формами міжнародної інтеграції й коопера­ції, тому ринки стають прозорішими. У підсумку знижуються витрати виходу на ринки для малого й середнього бізнесу, ламаються устояні кооператив­ні зв'язки, великі корпорації уніфікують свої структури, усуваючи неефективні підрозділи й ланки й тим самим відчутно підвищують свою рен­табельність [4]. У своїй основі потенціал взаємови­гідної міжнародної інтеграції відкриває нові пер­спективи й для казахстанських підприємств нас­тільки, наскільки вони включені в нові зв'язки.

Інтеграція й глобалізація формуються на дотри­манні принципів — єдності протилежностей, діа­лектичного протиріччя й інших, тобто мають свої плюси й мінуси. Серед мінусів — посилення дифе­ренціації. Розвиток нових технологій створює об'єктивні умови для переходу на новий інновацій­но-інформаційний економічний уклад усіх еконо­мічних систем, сфер і галузей без винятку, однак виграють, як правило, країни й великі корпорації, які вже нині контролюють процес створення нових технологій і воліють посідати чільні позиції на ос­новних світових ринках, де реалізуватимуть й ре­комендуватимуть продукцію, створену із застосуванням новітніх технологій.

В умовах міжнародної інтеграції й глобалізації Казахстану нічого не залишається, як тільки ри­зикнути взяти участь у міжнародному поділі праці, спробувати віднайти свою нішу в глобальному сві­ті. Казахстан, який володіє потужним економічним потенціалом (основу якого становлять нафтогазова й металургійна промисловість, а також орієнтовані на експорт фінансові, телекомунікаційні, транспор­тні, торговельні й інформаційні послуги) робить конкретні кроки для налагодження ефективних зв'язків зі світовим співтовариством. Насамперед слід вибрати конструктивні напрямки, що забезпе­чують можливість функціонувати в глобальній економіці.

Нині найперспективнішими, на наш погляд, є три напрямки інтеграції економіки Казахстану в процеси глобалізації.

Перший напрямок пов'язаний зі створенням сприятливих внутрішніх і зовнішніх умов для проведення реформ у національній економіці і її вихо­ду на зовнішній ринок. Серед потенційних проб­лем, які характеризують стан економіки і неминуче виникають у перебігу інтеграційних процесів — не­обхідність подальшого її підйому й розвитку на ба­зі цілковитого перетворення техніко-технологічної основи широкого впровадження інноваційно-ін­формаційних технологій як фундаментальної бази процесу реструктуризації й забезпечення умов для стійкого соціально-економічного розвитку. Кон­кретні кроки в цьому напрямку вже робляться.

Казахстан, незважаючи на істотний розрив з про­мислово розвиненими країнами, має достатні мож­ливості розвитку інформаційної економіки. Це пов'язано з рівнем впровадження інформаційних технологій, значимістю наукових досліджень і роз­робок. Хоча ще не вироблено єдиних стереотипів включення національної економіки до інформацій­но-технологічних систем, зроблено вже чимало. На стадії розробки й впровадження є кілька пріоритет­них інформаційних проектів [5]. Йдеться про мо­дернізацію системи управління фінансовими ре­сурсами держави на всіх рівнях, включаючи рес­публіканські й місцеві бюджети. Система охоплює управління, надходження у бюджет готівкою, зо­бов'язання й платежі, акти з обліком держборгу й держкредитування, а також централізовано обліко­вує всі передбачувані і здійснювані державні фі­нансові операції у країні й контроль за їхнім вико­нанням.

Тут слід згадати відкриття першого в Середній Азії Інтернет-Дата центру (ІДЦ), що забезпечує централізацію надання Інтернет-послуг. ІДЦ — це сукупність комп'ютерного, мережного й програм­ного забезпечення. Виконуючи роль провайдера, він надає традиційні Інтернет-послуги: від стандар­тного доступу телефонною лінією й високошвид-кісного доступу до відео без заняття телефонної лі­нії. Остання програма є по суті Е-телебаченням, з перевагою перед звичайним ТВ — миттєвим зво­ротним зв'язком. Відеопослуги доступні у всіх комп'ютерних класах, створюваних ІДЦ.

Особливо цікавить представників бізнесу так звана Е-комерція, що активно розвивається в усьо­му світі, її називають бізнесом майбутнього. З огля­ду на масштаби й потенціал web-простору, новий казахстанський ресурс дає змогу істотно розшири­ти ринок електронного підприємництва. Для цього користувачам запропонована послуга ASP-провай­дер послуг додатку. Для клієнтів вирішуються проблеми організації каналів зв'язку із провайде­рами й банками, закупівлі дорогої техніки й інших організаційно-технічних витрат. Як переконує дос­від, послуга ASP найефективніша для підприємств малого й середнього бізнесу, які не в змозі витрача­ти великі кошти на організацію власної інфраструктури управління з використанням нових технологій. Розвиток цієї технології символізує новий етап розвитку економіки країни.

Розробка міждержавного проекту програми Єв-росоюзу ТАСІС «Інформаційні системи з моніто­рингу сільського господарства й навколишнього середовища» (ISLAM) за участю Казахстану, Узбе­кистану й Монголії уможливила впровадження ме­тодів дистанційного зондування актуальних для Казахстану блоків проблем: оцінка посівних площ зернових культур, пасовищних і сільгоспугідь Пів­нічного Казахстану; моніторинг опустелювання зе­мель Південного Прибалхаш'я й засолення ґрунтів на прикладі Махтааральського району в Південно­му Казахстані; застосування космічних технологій у розпізнаванні лісових пожеж у Павлодарській і Східно-Казахстанській областях тощо.

Вирішення проблем впровадження інформацій­них технологій вимагає розробки нової архітекту­ри відповідного ринку, адаптованого до умов Ка­захстану. Для реалізації цієї мети вже ведуться ро­боти зі створення асоціації учасників ринку інфор­маційних технологій, яка в перспективі повинна стати реальною базою, що забезпечує розробку, обслуговування й підтримку інформаційних сис­тем.

Для ефективного функціонування ринку інфор­маційних технологій на території Казахстану необ­хідні організаційні механізми підтримки, серед яких створені в країні інститути розвитку — Інвес­тиційний й Інноваційний фонди, Держкорпорація зі страхування експортних кредитів й інвестицій, Центр маркетингових й аналітичних досліджень, призначені для того, щоб стати реальною силою конкурентноздатної економіки, що сприяє залу­ченню приватних підприємств в інноваційні проце­си на принципах партнерства. Інтенсивно форму­ються суб'єкти інноваційної інфраструктури, зок­рема Банк розвитку Казахстану, що вже почав свою діяльність з кредитування вітчизняних підпри­ємств, які працюють у несировинному секторі еко­номіки.

Розвитку повноцінної інноваційної діяльності сприятимуть створені в країні десятки технопарків і бізнес-інкубаторів. Поки вони перебувають у про­цесі формування й розвитку. Майбутнє за цими структурами. Планується створити в усіх промис­лових містах країни інноваційні центри, інкубато­ри, задля створення системи механізмів і стимулів, що сприяють практичній реалізації наукових до­сягнень у виробництві. Так, наприклад, розробки казахстанських учених у ядерній галузі не поступа­ються рівню світових. Головне завдання — напра­цювати способи їх використання в промисловості і створити парк ядерних технологій. Це дасть змогу Казахстану стати лідером у цій галузі не тільки в Центральній Азії, а й конкурувати із промислово розвиненими країнами.

Регіональні об'єднання Євразес й ЄЕП — це еко­номічні простори, що поєднують митні території країн учасниць, на яких функціонують механізми регулювання економік, засновані на спільних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили, де діє єдина зов­нішньоторговельна й погоджена податкова, грошо­во-кредитна й валютно-фінансова політика в тому обсязі, в якому це необхідно для забезпечення рів­ноправної конкуренції і підтримки макроекономічної стабільності. Формування цих об'єднань спря­моване на забезпечення високих темпів економіч­ного росту за всіма макроекономічними показника­ми, на розвиток нових наукомістких галузей ви­робництва, що відповідають вимогам світового ринку. Крім цього, регіональні об'єднання конкуру­ють із світогосподарчими зв'язками на противагу їхньому монопольному впливу на країни Спів­дружності.

Казахстан також надає великого значення роз­ширенню й поглибленню співробітництва в Цен­тральній Азії. Зокрема, у межах Центрально-Азіат­ського економічного співтовариства укладений до­говір з провідними міжнародними фінансовими інститутами (БРР, АБР й Ісламським Банком роз­витку) для розробки концепції формування міжна­родних консорціумів у водно-енергетичній, тран­спортній і продовольчій галузях. Основний резуль­тат економічної інтеграції полягає в розширенні сфери взаємної торгівлі, усуненні бар'єрів, що зава­жають вільному руху потоків капіталу, ресурсів і людей. Система регіональних об'єднань передбачає свободу кооперації й розширення взаємовигідного співробітництва між різними інтеграційними сою­зами й усередині них. Регіональні й субрегіональні інтеграційні процеси реалізуються в різних фор­мах: зона вільної торгівлі, Митний союз, Економіч­ний і Валютний союзи, спільний ринок тощо.

Казахстан проводить ак­тивну інтеграційну політи­ку з взаємозв'язків в еконо­мічній сфері з багатьма країнами: Росією, Китаєм, країнами Європейського Союзу й США. Наприклад, найбільші казахстанські банки другого рівня поча­ли фінансову експансію в сусідні держави. Пенсійні фонди країни вкладають кошти в акції великих при­буткових підприємств Ро­сії. Це стосується спільних проектів з освоєння вугле­видобувних підприємств, транспортних комунікацій, технологій будівництва, туризму та інше. У цьому зв'язку очевидна необхід­ність розробки механізмів з організації взаємодії в транспортній сфері й забезпечення широкого пар­тнерства на міжнародних маршрутах; встановлення справедливого порядку в міжнародній торгівлі й використанні транспортного потенціалу; вдосконален­ня міжнародних транзитних тарифів і створення ефективного механізму активізації перевезень тран­сконтинентальними маршрутами. Нині республіка активно бере участь у перевезеннях за напрямками: Центральна Азія — Європейська Росія — Західний Сибір — Алтайський край; Європа — Росія — Казах­стан — Центральна Азія — Перська затока; Європа — Росія — Казахстан — Китай; Європа — Кавказ — Центральна Азія — Казахстан. Окрім того, Казах­стан включений у найбільші міжнародні проекти — транспортний коридор «Північ-Південь», ТРАССЕ-КА та ін.

Відповідно до стратегічних планів розвитку в Ка­захстані ведеться прискорене будівництво й ре­конструкція магістральних автодоріг, залізничної лінії, що з'єднує Казахстан з Китаєм, прокладають­ся нові повітряні маршрути з багатьма країнами світу. Для регламентації відносин у сфері тран­спортного транзиту передбачається створення єди­ної системи державного контролю на автодорогах і пунктах пропуску на державному кордоні; скасу­вання внутрішніх постів контролю за транспортними перевезеннями, а також скорочення вдвічі пла­ти за проїзд іноземних перевізників.