головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 10/2005 
Персонал № 10/2005
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Стул кьявари chiavarichairs.ru. . Технология мокрый Фасад: что такое мокрый Фасад.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Механізм регулювання підприємницької діяльності у вільній економічній зоні

Григорій БАРЧАН,
доктор філософії ділового адміністрування, професор МКА

Визначальна особливість вільних економічних зон (ВЕЗ) — повна свобода ва­лютно-фінансової діяльності підприємців. Ця теза не збіга­ється із сучасною державною політикою валютного обігу в нашій країні. Проте валютно-фінансову діяльність на тери­торії вільної зони здійснюють юридичні і фізичні особи у розрахунково-кредитних від­носинах, ціноутворенні, опо­датковуванні виробничо-гос­подарської діяльності, митних зборах.

Валютні розрахунково-кредитні відносини пот­рібно узгодити з рухом і накопиченням цих засо­бів за результатами розрахунків з українськими й іноземними контрагентами, а також у кредитуван­ні виробничо-господарської діяльності й експор­тно-імпортних операцій.

Базовим органом валютно-фінансової системи вільної економічної зони має бути спеціальна бан­ківська установа, наприклад, Банк ВЕЗ, яку мож­на створити на базі об'єднання відділень інших банківських установ (навіть комерційних). Банк ВЕЗ відповідатиме за підтримку рівноваги пла­тіжного балансу і грошового обігу у вільній еконо­мічній зоні.

Тут важливо з'ясувати підпорядкування цього фінансового інституту. Головна мета — створити Банк ВЕЗ незалежним і підзвітним тільки верхов­ній владі території вільної зони (Адміністрації ВЕЗ і Наглядовій раді ВЕЗ).

Організувати центральний Банк ВЕЗ можна на принципах акціонерного товариства. Це найефек­тивніший спосіб: у найкоротші терміни створити вагому структуру і швидко акумулювати кошти. При цьому акціонерами Банку ВЕЗ можуть бути будь-які вітчизняні й іноземні юридичні і фізичні особи, які перебувають у вільній економічній зоні або за її межами.

Крім основного Банку у вільній економічній зо­ні можуть функціонувати будь-які спеціалізовані, комерційні, кооперативні та інші банківські і кре­дитні установи; створюватися філії і представниц­тва іноземних банків, фінансові та страхові компа­нії.

Валютно-фінансову систему ВЕЗ потрібно бу­дувати паралельно на безготівковому і готівково­му обороті національної і іноземної вільноконвер-тованої валюти. Іноземні інвестори, які працюють у вільній економічній зоні, матимуть можливість відкривати валютні і грошові поточні і розрахун­кові рахунки в будь-яких банках ВЕЗ без обме­жень. Використання грошей, зароблених у вільній економічній зоні, не можна в жодному разі обме­жувати тільки територією ВЕЗ. Необхідно ство­рити гарантії для всіх підприємців, що зароблені гроші можна безперешкодно використати за їхнім бажанням на будь-якій території. Грошові і валют­ні рахунки підприємств завжди вести через бан­ківські установи вільної зони, які розраховуються з банками зовнішньоекономічного середовища ВЕЗ на основі кореспондентських відносин.

Юридичні особи, які зареєстровані на території вільної економічної зони, і фізичні особи, які меш­кають на її території, мають суверенне право влас­ності на валютні засоби. Ці права виникають за умови, якщо кошти одержані в результаті закон­ної діяльності на території ВЕЗ, отримані від ін­ших осіб у порядку, встановленному чинним зако­нодавством, або завезені в країну з дотриманням правил митного контролю.

Усі валютні кошти зберігаються на рахунках Банку ВЕЗ або на рахунках в інших банківських установах вільної економічної зони. Так само збе­рігаються валютні кошти фізичних осіб — україн­ських громадян або громадян інших країн, які проживають на території ВЕЗ. Валютні кошти юридичних і фізичних осіб зберігаються у тій ва­люті, у якій вони були вкладені.

У вільній економічній зоні необхідно створити умови, коли іноземні інвестори при необхідності переводили б суми із своїх грошових рахунків за кордон. При цьому вони змогли б придбати іно­земну валюту за курсом, що склався у ВЕЗ і в Ук­раїні.

Фінансування будь-яких ризикових інвестицій, які не забезпечують швидкого повернення вкладе­них грошей і високого прибутку, але мають знач­ний потенційний ефект, здійснюватиметься через страхові кредитні товариства. Вони створювати­муться на часткових або акціонерних умовах при Адміністрації ВЕЗ.

Страхування усіх валютних ризиків відбуваєть­ся на комерційній матеріальній основі за курсом.

Приймаючи рішення про надання кредитів під­приємцям, фінансово-кредитним установам, слід послуговуватися тільки економічними критерія­ми (прискорений оборот кредитних внесків, одер­жання прибутку, підвищення ефективності вироб­ництва у вільній економічній зоні тощо).

Фінансові установи надаватимуть короткостро­кові кредити в національній валюті на покриття тимчасових потреб у коштах (оплата сировини і матеріалів, незакінченого виробництва, витрати майбутніх періодів, для відкриття акредитивів то­що) відповідно до договірних відносин із кредиту­вання виробництва або будівництва. Позику під товарно-матеріальні цінності необхідно забезпе­чувати їхньою заставою. Експортні операції під­приємців кредитуватимуться за окремим позико­вим рахунком без будь-яких обмежень (під екс­портні товари, під реалізовані і нереалізовані то­вари на складах, під реалізацію за кордоном за умови оплати або наявності гарантій на оплату іноземних банків, страхових компаній або вели­ких фірм). Ці операції проводяться у всіх ринко­вих економічних системах. Позику у вільнокон-вертованій валюті видаватимуть підприємцям за клопотанням на основі кредитної угоди.

Довгострокове кредитування здійснюватимуть фінансові установи для покриття потреб у коштах на формування основних виробничих фондів (основного капіталу), виходячи з визначеної еконо­мічної доцільності інвестицій, винятково на ко­мерційних умовах.

У вільній економічній зоні діятиме весь спектр форм кредитних відносин банків, які звичні для світової практики, із юридичними особами і гро­мадянами: взаємне комерційне кредитування, вексельні відносини й інші фінансові операції.

Юридичній або фізичній особі слід надати пра­во вільного вибору банківської установи для обс­луговування своєї діяльності.

Процедура відкриття рахунків у банках уста­новлюватиметься за правилами банків. Але вони істотно відрізнятимуться від діючих нині правил в Україні. Головна умова розвитку підприємництва — максимально полегшити відкриття рахунків.

Процентні ставки за кредит залежатимуть від чинних ставок на світовому ринку, позикових за­собів і інтересів розвитку вільної економічної зо­ни. Хоча, можливо, кредитні установи орієнтува­тимуться в цих питаннях на світовий ринок, але з метою зацікавлення клієнтів кредитний порядок буде пільговим.

Ціноутворення на території ВЕЗ має охоплюва­ти всі сфери діяльності товариства. Так, окрім цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, мусять бути встановлені ціни на землю, основні засоби, природні ресурси, трудові ресурси, ціни на рекреаційні послуги, туризм, обґрунтовану оплату оренди землі, споруд, будинків та інше.

Підприємства й організації ВЕЗ мають право встановлювати, за згодою споживачів або самос­тійно, оптові та роздрібні ціни і тарифи на їхню продукцію, роботу і послуги. Ціни на промислові вироби і сільськогосподарську продукцію про­мислового значення, споживчі товари і послуги, зокрема рекреаційні, необхідно визначити на за­садах ринкових відносин підприємців із покуп­цями і споживачами. Розмір ціни залежить від іс­нуючого попиту і пропозиції, вартості товарів, рівня світових цін і цін на внутрішньому ринку країни.

Визначення цін на природні ресурси і землю зовсім не означає, що національні багатства необ­хідно негайно продати. Продавати землі юридич­ним і фізичним особам слід обережно. Краще пе­редавати землю цим особам тільки в оренду і кон­цесію. Це право має Адміністрація ВЕЗ. Але, безу­мовно, все повинно мати свою ціну, щоб уникнути спекуляцій і зловживань.

Для визначення оплати за користування зе­мельними, природними (зокрема лісовими) ре­сурсами, потрібно враховувати такі найважливіші моменти, які у нас поки що не застосовувалися: диференціальна рента, витрати на відтворення і на підтримку екологічної рівноваги.

Ставки нормативних платежів (внесків) за ко­ристування природними ресурсами має встанов­лювати Рада народних депутатів на території ВЕЗ. Адміністрація ВЕЗ може регулювати ціноут­ворення винятково економічними методами, ви­користовуючи антимонопольні підходи, префе­ренційні ціни, пільгове оподатковування за прис­корення господарського обороту коштів тощо.

У ринкових умовах вільної економічної зони ці­ни на основні засоби (зокрема будинки і споруди), які набувають підприємці у власність, а також розмір орендних платежів на майно, яке здають в оренду або одночасної оплати за право користу­вання, визначаються на основі угод між продавця­ми і покупцями, орендних договорів між орендо­давцями й орендарями і є їхньою особистою спра­вою з комерційною таємницею.

Загальна система оподатковування результатів будь-якої підприємницької діяльності на терито­рії вільної економічної зони має бути орієнтована на створення сприятливих умов для розвитку під­приємницької діяльності. Контролювати розра­хунки і своєчасну оплату всіх видів податків по­винні спеціальні податкові інспекції через безпо­середню перевірку фінансової діяльності або че­рез створену для цього аудиторську службу. У ви­падку незгоди з результатами перевірок апелюва­ти можна до Господарського суду ВЕЗ.

Суб'єкти господарських відносин можуть здій­снювати валютні операції у межах своїх валютних коштів. Перелік дозволених операцій визначає Рада народних депутатів території ВЕЗ; вони здійснюються при наявності документів, які зас­відчують виконання операції і її відповідність чинному законодавству ВЕЗ. Водночас громадя­ни, які одержали зарплату у валюті за роботу у вільній економічній зоні, мають право безпереш­кодно переводити свої гроші у відповідній валюті за кордон чи вивозити її при наявності підтверджуючих документів.

За бажанням юридичних і фізичних осіб, влас­ників валютних рахунків, банківські установи мо­жуть здійснювати переведення одних видів валю­ти в інші, на основі курсів валют, діючих на цій те­риторії ВЕЗ. Якщо переведення валют пов'язане із розрахунками між суб'єктами господарських відносин і їхніми іноземними контрагентами, тоді має бути забезпечена еквівалентність грошових сум, а якщо таке переведення пов'язане із метою приведення вартості показників до загального знаменника, тоді забезпечується порівняльність грошових сум. Деякі перешкоди у валютних опе­раціях можуть існувати тільки на першій фазі ста­новлення фінансово-валютної діяльності банків­ських установ ВЕЗ. Надалі всі ці обмеження необ­хідно скасувати.

Внутрішні і зовнішні межі території об'єктів вільної економічної зони повинні перебувати під юрисдикцією Державного кордону України, а митна служба діятиме на кордонах ВЕЗ і її внут­рішніх територіях і об'єктах. Доцільно, щоб ця служба підпорядковувалась Раді народних депу­татів території, що встановлює і змінює митний режим. Ус і прибутки митниці безпосередньо над-ходитимуть до бюджету вільної економічної зони.

Мета митних зборів із підприємств вільної еко­номічної зони і всіх постачальників, як і всієї сис­теми оподатковування, — сприяти створенню умов для прискореного розвитку економіки ВЕЗ. Митні відносини у вільній економічній зоні фор­муються на засадах декларування товарів і послуг, що транспортуються через кордон завдяки запро­вадженню митного контролю, митних пільг і сан­кцій. Так, наприклад, на території ВЕЗ встанов­люється особливий митний режим, що передбачає виконання цілої низки особливих положень.

Вони можуть бути сформульовані так:

  • обов'язкове декларування товарів та іншого майна, що імпортується і експортується;
  • звільнення від мита товарів, що імпортуються у ВЕЗ і експортуються (з окремих категорій това­рів Рада народних депутатів зазначеної території може стягувати мито);
  • повне звільнення від будь-яких квот або ін­ших обмежень мають:

а)  імпорт товарів і послуг на територію вільної економічної зони (за винятком, коли товари і пос­луги створюють загрозу безпеці території і насе­ленню, загрожують здоров'ю, моральному стану населення, охороні культурних і природних пам'яток через невідповідність екологічним або технічним нормам);

б) імпорт товарів і послуг, що призначені для кінцевого використання або постійного збережен­
ня у ВЕЗ;

в)  експорт товарів і послуг, що вироблені у віль­ній економічній зоні (коли є гостра необхідність у цих товарах, тоді їхній експорт можливий за ко­роткостроковими ліцензіями, що надає Рада на­родних депутатів або уповноважений орган);

г)  на пільгових тарифно-митних умовах може також здійснюватися транзит товарів, що підляга­ють переробці у вільній зоні, або які перевозять через територію ВЕЗ в інші країни СНД.

Режим транспортування вантажів, рух пасажи­рів і всіх туристів із території вільної зони і до неї, гарантії забезпечення безмитного транзитного пе­ревезення вантажів через іншу територію країни й країни СНД слід встановити згідно із чинним за­конодавством України і відобразити у двосторон­ніх угодах з іншими країнами. У випадку, якщо па­сажири і вантажопотоки транспортуються через територію вільної економічної зони транзитом, тоді починають діяти правила контролю, що зак­ріплені законодавством України.

У ВЕЗ завжди встановлюється спрощений ре­жим в'їзду і тимчасового перебування на її терито­рії громадян, які перетинають через державний кордон.

Товарно-матеріальні цінності та інше майно, яке перевозять через державний кордон суб'єкти господарських відносин і громадяни, які перебува­ють на території вільної економічної зони, також обов'язково декларуються в органах державного митного контролю спеціальної вантажної митної декларації.

У ВЕЗ обов'язково встановлюється внутрішній митний контроль. У цьому випадку митні пункти розташовуються на автомобільних і залізничних в'їздах на територію вільної економічної зони з боку інших регіонів країни, а також в аеропортах. Стягується спеціальне мито з громадян на в'їзд. Сплата цього мита надає право перебування на те­риторії ВЕЗ тільки упродовж певного часу. Нині у більшості країн при в'їзді в такі зони існують особливі митні тарифи, які, зрештою, не є обов'яз­ковими. Паралельно встановлюється мито на всі транспортні засоби в розмірах, аналогічних до митного збору, і в такому ж режимі, але з викорис­танням поправки у коефіцієнтах залежно від типу транспортного засобу. Пільговий проїзд може регулюватися особливими митними положеннями.

У вільній економічній зоні для розвитку підпри­ємництва діють особливі стимулюючі пільги при здійсненні господарських операцій для підвищен­ня ділової активності. Основні напрямки надання пільг, на нашу думку, можуть бути спричинені та­кими факторами:

  • ліквідація дефіциту внутрішнього ринку і на­сичення його товарами і послугами місцевого виробництва;
  • розвиток виробництва задля заміщення ім­портної й експортної орієнтації;
  • стимулювання іноземних інвестицій у госпо­дарський комплекс території вільної економічної зони.

Рекомендовані такі загальні пільги для всіх під­приємців, які мають статус юридичних осіб у ВЕЗ:

  • пільгові податки, орендна плата, рентні плате­жі;
  • звільнення від мита продукції, товарів та ін­шого майна, що імпортується на територію вільної економічної зони або експортованого за межі ВЕЗ;
  • надання гарантій забезпечення сировиною і збутом на внутрішньому ринку такої зони продук­ції, яка була виготовлена на замовлення Адмініс­трації ВЕЗ;
  • надання гарантій конверсії частини прибутку в гривнях, що не покривається валютною самооп­
    латністю, в іноземну валюту за ринковим курсом Банку ВЕЗ;
  • першочергове забезпечення дефіцитними інфраструктурними послугами;
  • гарантоване забезпечення робочою силою, спрощення режиму прийому і звільнення, вико­ристання спеціальної системи оплати праці, піль­гове оподатковування заробітної плати;
  • гарантоване невтручання у формування цін при збуті продукції у вільній економічній зоні;
  • право на участь в управлінні вільною еконо­мічною зоною через представництво в керівництві Адміністрації ВЕЗ;
  • застосування спрощеного режиму працевлаш­тування іноземних громадян для роботи у ВЕЗ;
  • надання прав вільного вибору джерел фінан­сування всіх господарських операцій у ВЕЗ;
  • самостійне визначення термінів і норм амор­тизаційних відрахувань;
  • вільний вибір страхування і комерційних ри­зиків.

Пільговий вивіз прибутків іноземних фірм перед­бачає:

  • повне звільнення від сплати податку на при­буток від спільного виробництва товарів, які перевозяться через кордон (на період до п'яти років після оголошення прибутку до оподатковування, через п'ять років ставка податку береться в розмі­рі 10%, через 10 років — 15%);
  • встановлення пільгового режиму у випадку повної реінвестиції прибутку на територію ВЕЗ або при досягненні зазначеної межі частки екс­портного виробництва, а також виробництва із за­міщення імпорту (найчастіше такий розмір сягає квоти у ВЕЗ 75% від загального обсягу реалізації);
  • зменшення податку на прибуток від господар­ської діяльності до 15%, а при реінвестиціях на територію ВЕЗ цей податок може бути зовсім скасо­ваний.

Література

1. Лісова О. Правові основи створення і функціону­вання вільних економічних зон в Україні // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 6.

2. Степаненко С. Бізнес у зоні // Галицькі контракти. — 2002. — С. 37.

3. Пила В., Чмир О., Загородній В. Про перспективи Спеціальних економічних зон і територій пріоритетного Розвитку в Україні // Економіка України. — 2002. — № 4.

4. Сіваченко І. Ю., Кухарська Н. О., Левицький М. А. Вільні економічні зони. — К.: Ніка-Центр, 2002.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту