головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 12/2005 
Персонал № 12/2005
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Альтернативи традиційній енергії

Валентина ПІОНТКОВСЬКА

Коротка інформація

Ідея: вирощування рапсу фермерськими господарства­ми для подальшої переробки насіння на технічне мас­тило. Його використовують у міні-електростанціях для одержання електрики або відправляють на переробку для виробництва біодизельного палива.

•  Розроблювачі технології вирощу­вання і переробки: СП BIO COMPANY RAPS (завод із переробки рапсу на технічне мастило) і НПО кукурудзи і сорго (виробник селекційних сортів рапсу).

Мінімальні інвестиції: 19 тис. леїв для площі посіву 10 га — на придбан­ня насіння, проведення повного комп­лексу агротехнічних робіт і збору вро­жаю.

•     Строк окупності: один сезон.

•     Потенційні клієнти: компанії із пе­реробки насіння і експорту сільськогосподарської про­дукції.

•     Ринки збуту: внутрішній ринок Молдови і країн ЄС.

•     Ситуація на молдавському ринку:

Альтернативні джерела енергії в найближчій перспекти­ві становитимуть відчутну конкуренцію традиційним, за­паси яких швидко вичерпуються.

Молдова практично не має запасів пальних корисних ко­палин, а на розвиток економіки (особливо сільського гос­подарства), відчутно впливає ріст цін на імпортне пальне і дизельне паливо.

Біодизельне пальне в Молдові поки не виробляють, а рапс у невеликій кількості вирощують у різних куточках країни, але в основному — для експорту в Румунію, де його переробляють.

• Фактори успіху:

У серпні цього року в Ліпканах розпочне роботу перша черга молдавсько-німецько­го підприємства із пе­реробки насіння рапсу й одержання з нього технічного мастила. Виробнича потуж­ність — до 75 т насіння у добу.

До 2007 року завод зможе переробляти до 100 тис. т насіння рап­су в рік і налагодити виробництво біодизельно-го пального, що дає гарантію і сучасним вироб­никам рапсу, і потенційним у збуті будь-яких обсягів вирощеної ними продукції на території Молдови.

Доходи від вирощування рапсу ще вищі у фермерських господарств, які практикують комплексний підхід: вирощування рапсу, бджільництво і птахівництво (або тваринницт­во). Із 1 га рапсу бджоли збирають до 90–100 кг особливо коштовного меду, який цікавить екс­портерів сільськогосподарської продукції в кра­їни ЄС. Окрім того, на корм худобі і птахам ви­користовують зелену масу рапсу або одержаний після вижимки олії шрот, який не поступається якістю соєвому. Зі шроту роблять гранульовані корми, збалансовані за кількістю вітамінів і мік­роелементів, що можуть зберігатися кілька мі­сяців.

В останні роки зросло споживання рослинно­го шроту в Польщі й інших країнах ЄС через за­борону на використання в кормах м'яса і кістко­вого борошна — для запобігання поширення ко­ров'ячого сказу.

Але основна перевага обробітку рапсу — у від­новленні родючості ґрунтів і їхньої структури, що створює умови для підвищення врожайнос­ті будь-яких інших сільськогосподарських культур, що беруть участь у сівозміні.

• Фактори ризику: недотримання технології вирощування призводить до зниження врожай­ності. Зменшити ризик дає змогу впровадження комплексного підходу (див. вище).

Історія питання

Рапс відомий людству давно. Його вирощували ще чотири тисячі років тому: спочатку в Індії, а потім у Китаї і Японії. Давні цивілізації Азії і Се­редземномор'я використовували для освітлення рапсову олію, яка давала бездимне полум'я.

У Європі рапс з'явився у XIII столітті, оброб­ляти його почали наприкінці XVII у Бельгії і Голландії, а потім у Німеччині, Швеції, Швей­царії, Польщі і Росії, використовуючи рапсову олію для приготування їжі й освітлення. Про­мислове використання рапсу було обмежене, поки не з'ясували, що рапсова олія краще, ніж інші мастильні матеріали прилипає до метале­вих поверхонь, які контактують з водою і па­рою.

Винахідник дизельного палива Рудольф Ди­зель у 1912 році передбачав можливість одер­жання енергії з рослинних і тваринних олій, при­пускаючи на перспективу замінити дорогий бен­зин на менш дорогі і доступніші джерела енергії. Але поява на міжнародних ринках великої кіль­кості дешевих нафтопродуктів, зокрема міне­ральних олій для змащення і освітлення, спри­чинило різке падіння обсягів обробітку рапсу в Європі. У 1909–1917 рр. площі під рапсом змен­шилися з 178 до 92 тис. гектарів. Однак аж до Жовтневої революції рапс займав значні сільсь­когосподарські площі в Україні (30–40 тис. га), як основна олійна культура, тоді, коли соняшник займав близько 10 тис. гектарів.

У 90-х роках XX століття було визнано, що бі­опаливо, поряд з воднем, сонячною енергією і гібридними силовими установками, дасть змогу людству позбутися нафтової залежності.

Нині рапс — доступне альтернативне джерело палива для країн із розвиненим сільським госпо­дарством і нестачею власних пальних корисних копалин.

Крім використання для виробництва біоди-зельного палива, рапсову олію застосовують у харчовому, металургійному, миловарному, шкі­ряному, фармацевтичному і текстильному ви­робництвах.

Виробництво і переробка рапсу збільшуються

Провідним світовим виробником рапсу стає Китай, який випередив Канаду й Індію. Ці три країни нині сумарно збирають 57% світового врожаю рапсу.

Дуже швидко вирощування і виробництво на­сіння рапсу збільшується й у країнах ЄС, де за­конодавчо стимулюється виробництво еколо­гічно чистого біодизельного пального. На відмі­ну від нафтового дизельного палива, викорис­тання біодизельного зменшує вміст в атмосфері вуглекислого газу, який спричиняє парниковий ефект, а кожна тонна такого палива дає змогу відмовитися від пошуку чотирьох тонн нафти. У Німеччині біопаливо вважають чистим про­дуктом, і його не можна змішувати з жодним іншим видом дизельного палива, у Франції його змішують зі звичайним дизельним пальним у 5% концентрації, у Чехії зміст біодизеля дово­дять до 30%.

У Західній Європі виробництво і споживання біодизеля як альтернативи нафтопродуктам сти­мулюють державні програми і відповідна подат­кова політика. У деяких європейських країнах автомобілістам, машини яких працюють на біо-дизелі, дозволений безплатний в'їзд у ті місця, куди на інших машинах пускають тільки за пла­ту. Сільськогосподарські підприємства, що виро­щують рапс, мають податкові пільги і бонуси. Так, у Німеччині фермер за кожен засіяний рап­сом гектар землі одержує 350 євро.

Відповідно до рішення Ради міністрів ЄС, прийнятому 2003 року, члени Євросоюзу мають право скорочувати акцизи на різні види біопали­ва.

За даними представників компанії Саrgіll, до кінця 2005 року в Євросоюзі вироблять 4 млн т біопалива (у 2004 році — 2,25 млн, у 2003   році — 1,43 млн, у 2002 році — 1,07 млн). У   Німеччині   споживання   біодизпалива   в 2004   році подвоїлося і є еквівалентним до серед­ньорічної витрати палива 300 тис. легкових авто­мобілів. Його питома вага в паливному ринку країни становить 3%.

На думку фахівців, у країнах ЄС у 2005–2006 роках збережеться стійка тенденція до збільшен­ня виробництва і переробки насіння рапсу, з ці­єю метою розширюватимуть і площі сільськогос­подарських угідь. Нині посіви рапсу в Німеччи­ні займають понад 1 млн га, у Франції — 1,4 млн га, при врожайності 33 центнери з гектара. За прогнозом німецького дослідницького агентства Oil World, у Франції виробництво насіння рапсу в 2005 році становитиме 3,40 млн т, у Німеччи­ні — 4,30 млн. Збільшення виробництва насіння рапсу означає також зниження імпорту насіння соняшника в Євросоюз.

У 10 державах (нових членах ЄС), також роз­ширюють площі посівів рапсу. В 2005 році у Польщі очікують досягти обсягів виробництва насіння рапсу — 1,2–1,4 млн т, за рахунок розши­рення посівної площі до 500–600 тис. гектарів. Це третина всіх селянських господарств, що спе­ціалізуються на зернових і мають субсидії.

Відповідно до директив ЄС, у 2010 році частка біопалива повинна становите у всіх країнах Єв-росоюзу 10%, тому балтійські країни активно на­рощують обсяги його виробництва.

15 квітня 2005 року в Латвії набрав чинності Закон про біопаливо.

Директиви ЄС вимагають, щоб у 2005 році в країнах-учасницях ЄС 2% від загального обсягу витрати палива становило паливо біологічного походження.

Для латвійського ринку 2% — близько 20 тис. т біопалива, що, за підрахунками Мініс­терства землеробства Латвії, зможуть виробити до 2006 року існуючі підприємства.

Закон передбачає, що виробники біопалива зможуть щорічно одержувати мінімально необ­хідну підтримку для виробництва біодизельного палива (аналог дизпалива) і біоетанолу (біодо-бавка до бензину). Якщо кількість біопалива і сумішей, що містять його перевищує 5%, вони повинні маркуватися спеціальними покажчика­ми на автозаправних станціях і в інших місцях торгівлі.

Розпочато виробництво біодизельного палива з рапсової олії в Естонії (Кохтла-Ярве) однією з найбільших в Естонії автобусних фірм Atko Grupp AS. У виробництво біодизеля інвестова­но близько 128 тис. євро. Усього в Естонії що­річно споживають близько 400 тис. т дизельно­го палива.

За остаточними даними Держкомстату Украї­ни, торік у республіці намолочено 148,88 тис. т рапсу. Його врожай збільшився практично втричі (у 2003 р. — 50,9 тис. т.): 94,18 тис. т озимого рапсу (при врожайності 18,1 ц/га), і 54,71 тис. т ярого рапсу (при врожайності 9,9 ц/га).

У лютому 2005 року Міністерство аграрної політики України оголоси­ло про намір розвивати виробництво біологічного дизельного палива і біо-газу для часткового забезпечення аг­раріїв необхідними пально-мастиль­ними матеріалами (рапсова олія з високооктановою добавкою — етано­лом, виробленим на основі спирту з зернових і меляси цукрового буря­ка). А уже в квітні цього року старту­вав спільний німецько-український проект із виробництва біологічного дизельного палива. За 4 роки планується засіяти рапсом по­над 2 млн гектарів. Україна має намір виробляти біодизель для свого внутрішнього ринку. Щоріч­на потреба нашої країни в дизельному паливі — близько 3 млн тонн.

Планує налагодити виробництво власного біо-дизельного палива з рапсової олії і російський «Татнефтехімінвест-холдінг». Площі цієї куль­тури в Татарстані становлять 50 тис. гектарів.

Не менш популярне використання рапсової олії в харчовій промисловості. За смаковими якостями вона прирівнюється до маслинової, довго зберігає прозорість, не набуває неприємного запаху під впливом повітря. За останні ро­ки виведені сорти, у яких практично відсутня ерукова кислота, що додавала цій олії невелику гіркоту й обмежувала її використання в харчо­вих цілях.

У Європі продовольчі сорти рапсу називають двохнулевими (позначення «00»), вони дорожчі на зовнішньому ринку, порівняно з технічними сортами. До сортів «00» належать ті, у насіннях яких утримується менше 2% ерукової кислоти. Серед країн СНД особливо активно харчові сор­ти рапсу впроваджують в Україні.

Навіщо в Молдові вирощувати рапс?

В останні роки фермери надмірно захопилися вирощуванням соняшника, забувши про необ­хідність чергувати культури у сівозміні. У ре­зультаті маємо виснаження і деградацію ґрунтів, порушення їхньої структури, що провокує появу зсувів. Для своєчасного удобрювання ґрунтів у фермерів немає ні фінансів для придбання міне­ральних добрив, ні органіки — через зменшення обсягів тваринницького виробництва.

Динаміка середньорічних цін на німецьку рапсову олію (Гамбург, франко-завод) на світовому ринку, USD/T (за виданням «Бюлетень иностранной коммерческой информации»)

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2004 р. у %порівнянно з2003 р.

348

404

484

600

688

114,7

 

Форвардні ціни на фізичні партії насіння рапсу, рапсової олії і шроту в деяких регіонах світу — березень 2005 р., USD/Т

Товар/Походження/Умова постачання

Березень

Насіння рапсу, Франція, Мец, f˛´ Мозель

261,3

Насіння рапсу, Канада, ex-dock Ванкувер

242,6

Олія рапсова, Голландія/ЄС,  ı - m i l l порти Пн.-Зх. Європи

661,0

Шрот рапсовий, 34-35%, Німеччина, f˛´ Нижній Рейн

158,5

Шрот рапсовий, 34-35%, Німеччина, f˛´ Гамбург

158,5

Шрот рапсовий, Франція, ¯ W Руан

169,1


Основна перевага рапсу (як зазначалось ви­ще) — у відновленні родючості ґрунтів і поліпшенні їхньої структури, що створює умови для підвищен­ня врожайності будь-яких інших сільськогосподар­ських культур. Рапс — прекрасний попередник, особливо для пшениці, врожайність якої при три­пільному обороті (пшениця — рапс — пшениця) підвищується на 10%. Його розгалужена коренева система поліпшує водо- і повітропроникність ґрун­тів, рослина акумулює радіонукліди, виводячи їх із ґрунту. Для обробки цієї культури (вона не просап­на) не потрібна ручна праця, і за дотримання техно­логії часто не потрібно навіть випалювати бур'яни, які погано вживаються з рапсом. Коли з'являється перша зелень, рапс обприскують проти блошок, у період цвітіння — проти квітоїдів.

Ще одна перевага рапсу в тому, що забирають його раніше, ніж інші культури. Його насіння над­ходить на переробку в липні, а соняшника на 2–3 місяці пізніше. Повний цикл вирощування ярого рапсу 90 днів, однак весняна сівба ризикована че­рез непередбачуваність погодних умов і різких пе­репадів температур.

Озимий рапс сіють у вересні, а забирають — у червні. Як правило, його врожайність значно ви­ща, ніж ярого. До того ж він гарно переносить мо­рози до — 20°С, однак при істотному дефіциті во­логи потрібен періодичний полив. Рапс можна ви­рощувати на так званих «незручних» землях — схилах ярів тощо, і навіть закріплювати з його до­помогою зсувні схили.

Міні-електростанції, потужністю від 1 до 100 Квт, що працюють на рапсовій олії, — прекрасна допомо­га фермерським господарствам, особливо тим, які розташовані далеко від ліній електропередач. Вони допомагають механізувати багато процесів, полег­шуючи працю фермера. Ще більше полегшують ро­боту тваринників і птахівників готові фасовані ком­бікорми, одержувані з рапсового шроту, що містить усі необхідні вітаміни і мікроелементи, до 42% рос­линного білку — протеїну.

Олія рапсу — не тільки технічний, а й харчовий продукт, корисний для здоров'я. До складу сучас­них сортів входить значна кількість гліцеринів, що зменшують тромбоутворення, знижують холесте­рин у крові, регулюючи його. Рапсова олія містить лінолеву (основний компо­нент клітинних мембран) і ліноленову (відіграє важливу роль у кисневому об­міні нервових кліток) жирні кислоти, що в організмі не синтезуються.

Витрати і доходи

1. Витрати на придбання насіння — 120 леїв на 1 га (8 кг насіння по 15 леїв за 1 кг).

2. Витрати на оренду техніки (ціни кооперати­вів) для операцій:

  • дискування стерні — 150 (200)* леїв/га,
  • оранка — 500 леїв/га,
  • внесення мінеральних (азотних) добрив — 100 (150) леїв/га,
  • культивація з вирівнюванням оранки —100 (150) леїв/га,
  • посів із внесенням амофосу — 300 (150) леїв/га,
  • обприскування проти квітоїдів — 110 (150) леїв/га,
  • збирання — 500 (550) леїв/га.

Дані для розрахунку витрат на оренду техніки для вирощування озимого рапсу на 1 га посівної площі надані Програмою Підтримки приватного фермерства, відповідно до середніх розцінок для кооперативних господарств північної зони Мол­дови на 2005 рік.

Інформація про ціни на насіння для посіву і за­купівельні ціни на товарні насіння надана НВО кукурудзи і сорго і переробним підприємством BIO COMPANY RАPS.

Сумарні витрати на 1 га —1900 (1970) леїв

Чистий дохід (ціна реалізації — 2 тис. леїв за 1 т товарного насіння):

  • при врожайності — 2 т (20 центнерів з 1 га) — 2100 (2030) леїв,
  • при врожайності — 2,5 т (25 центнерів з 1 га) — 3100 (3030) леїв,
  • при врожайності — 3 т (30 центнерів з 1 га) — 4100 (4030) леїв.

За наявності пасіки доходи збільшуються міні­мум на 3 тис. леїв, оскільки з 1 га бджоли збира­ють до 100 кг меду.

Нині НВО кукурудзи і сорго досліджує 22 сорти рапсу, з яких будуть відібрані два–три найбільш прийнятні для вирощування в Молдові. Потужність переробного підприємства до осені цього року стано­витиме понад 2000 тис. т насіння рапсу щомісяця.


* У дужках вказана середня ціна для господарств північної зони Молдови.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту