До проблеми: підготовленість промисловості України до членства в СОТ

Юрій ПЕТРОВСЬКИЙ,
директор Департаменту зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства промислової політики України

Сьогодні доволі впевнено мож­на припустити, що Україна стане членом Світової організації тор­гівлі (СОТ) у найближчому май­бутньому. У суспільстві серед по­літиків, економістів і звичайних громадян не вщухають дискусії про те, наскільки вступ буде ко­рисним для країни. Думки луна­ють різні, подекуди навіть проти­лежні, однак всі погоджуються, що питання підготовленості про­мисловості до вступу є вирішаль­ним в оцінці цього процесу. Роз­глянемо основні проблемні пи­тання трансформації окремих галузей промисловості та їх функціонування в умовах СОТ.

Серед основних бюджетоутворюючих галузей ук­раїнської промисловості — металургійна. Від січня 2003 р. в Україні діє вивізне (експортне) мито на брухт чорних металів у розмірі 30 євро/тонну Вве­дення мита призвело до помітного перерозподілу поставок брухту на користь внутрішнього ринку. Його частка у загальному обсязі брухту, що заготов­люється, зросла з 54-59% у 2000-2002 рр. до 74-80% у період після запровадження мита. Це дало змогу збільшити поставки брухту на меткомбінати у 2003 р., водночас як загальний обсяг заготівлі брух­ту скоротився. У 2005 р. поставки брухту на метком­бінати були менші, ніж обсяг заготівлі брухту.

Запровадження мита підвищило конкурентоспро­можність української металургійної продукції, розши­рило можливості цінової конкуренції для вітчизняних виробників. Так, рівень експортних цін на українську квадратну заготовку (на умовах FOB порти Чорного моря) на 20-35 USD/т, а на арматуру на 30-45 USD/т нижчий, ніж рівень цін турецьких конкурентів.

До речі, запровадження експортного мита збіглось у часі з важливими змінами на світовому ринку брухту. Значне зростання потреб у прокаті в країнах Азії та Близького Сходу, які мають дуже обмежені ресурси власного амортизаційного брухту, швидкі темпи зростання електрометалургії, посилення се­зонних факторів зміни кон'юнктури ринку сформу­вали нове співвідношення попиту та пропозиції, що характеризується переважанням попиту і тенденцій до зростання цін на брухт. Крім того, в Україні почав діяти вагомий внутрішній фактор росту напруження на ринку брухту — скорочення легкодоступних запа­сів амортизаційного брухту, що робить неминучим ріст видатків на заготівлю і транспортування брухту.

У цих умовах експортне мито виявилося досить ефективним інструментом, який дещо послабив тен­денцію до збільшення цін на внутрішньому ринку і створив відчутні економічні переваги для вітчизня­них споживачів брухту. Але суттєвий ріст цін на внутрішньому ринку все ж відбувся. Він був зумов­лений необхідністю ефективної цінової конкуренції з експортерами брухту (внутрішня ціна повинна пе­реважати експортну в умовах, коли експортери ма­ють право на відшкодування ПДВ), і стимулюван­ням збільшення заготівлі брухту.

Поступовість зміни мита дає підстави порівняти стан ринку на початку реформування (мито — 30 єв-ро/т) та в кінці (мито — 5 євро/т). Вважатимемо, що обмінні курси гривні до долара США і євро впро­довж цього часу не зміняться порівняно з поточними рівнями (5,05 грн за 1 дол. США і 6,22 грн за 1 євро).

Прогнозують, що впродовж 2006-2010 рр. вироб­ництво сталі щороку зростатиме на 2,5% — 2,9%, за п'ять років загалом ріст становитиме 15%. Потреба у привізному брухті збільшуватиметься швидше через зменшення обсягу оборотного брухту внаслідок тех­нологічного розвитку галузі та погіршення якості заготовлюваного брухту.  Потреба у привізному брухті зросте на 25%.

Негативні наслідки *	Позитивні наслідки **
Унаслідок зменшення ставки мита з 30 євро/т до 5 євро/т доходи бюджету зменшаться від 29 млн євро до 10 млн — на 19 млн євро (118 млн грн).	Приріст обсягу експорту українського прокату на ринок ЄС, що характеризується високими цінами, становитиме близь­ко 300 тис. т, у вартісному вимірі — 135 млн USD (682 млн грн), додатковий прибуток українських експортерів — не менше 13,5 млн USD (68 млн грн), додаткові надходження бюджету у формі податку з прибутку — 20 млн грн.
Сумарні наслідки для бюджету України, що є найбільш імовірними — негативні (мінус 98 млн грн).
Унаслідок зростання обсягу експорту зо­бов'язання бюджету щодо відшкодуван­ня ПДВ експортерам брухту зростуть від 40 млн USD до 72 млн — на 32 млн USD (162 млн грн).
Збільшення рівня цін українського рин­ку брухту на 100-110 грн/т зумовить ріст цін внутрішнього ринку прокату на 18-20 грн/т (3,7-4,0 USD/т).
Сумарні негативні наслідки (змен­шення надходжень та збільшення витрат бюджету України) — 280 млн грн.	Сумарні позитивні наслідки (збільшення надходжень бюджету України) — 54 млн грн.
Загальне сальдо — негативне: нега­тивні наслідки для бюджету України пе­ревищують позитивні на 226 млн грн.

Суднобудівна промисловість

Завдяки скасуванню Законом України «Про Дер­жавний бюджет України на 2005 рік…» № 2505 дея­ких заходів державної підтримки суднобудівної промисловості, термін дії яких Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України» від 15.06.04 р. № 1766-IV продовжено до 1.01.2012 р., суднобудівні підпри­ємства змушені будуть відраховувати зі своїх кош­тів понад 12-15% від ціни судна на кредитування бюджету, — враховуючи тривалість циклу будів­ництва суден. Це спричинить суттєве зменшення оборотних коштів підприємства впродовж вироб­ничого циклу, примусить залучати додаткові кре­дити, відсотки за які становитимуть прямі збитки підприємства. Їх покриття підвищенням ціни на 3-5% призведе до падіння конкурентоспроможнос­ті вітчизняного суднобудування та зменшення за­мовлень.

Крім того, зазначені обставини спонукатимуть підприємства до відновлення давальницьких схем постачання або відмови від будівництва повноком-плектних суден і переходу на просте складання корпусів. Останнє призведе до скорочення чисель­ності робітників-добудовників, на яких припадає до половини трудомісткості, що спричинить змен­шення відрахувань до бюджету відповідних подат­ків і зборів, які за період дії згаданого закону знач­но зросли.

Унаслідок цього втрати суднобудівної галузі та скорочення бюджетних надходжень через скасуван­ня заходів державної підтримки суднобудівної про­мисловості за 2005 р. та найближчу перспективу у кілька разів перевищать тимчасову «економію», яка начебто може бути отримана завдяки «секвестру пільг».

Машинобудування для АПК

Основними параметрами, які треба врахувати для прогнозування, є співвідношення між експор­том та імпортом техніки. Основні критерії — ціна та споживча привабливість (комфорт, дизайн, надій­ність).

Щодо ціни, то техніка для АПК українського ви­робництва в два-п'ять разів дешевша за аналогічну іноземну, і за цим параметром є конкурен­тоспроможною. Щодо споживчої привабливості, то підприємства машинобудування для АПК не мали можливості протягом останніх десяти років запрова­дити комплексну технологічну перебудову вироб­ництв і тому вимушені виготовляти техніку на осно­ві застарілих технологій. Унаслідок цього багато тех­ніки, яку виготовляють, має застарілий дизайн і не­достатню якість порівняно з аналогами передових іноземних фірм.

Можливості експорту й імпорту продукції, крім названих вище параметрів, зумовлені економічною спроможністю ринку щодо її придбання.

Нині сільгосптоваровиробники України не мають достатньо коштів для придбання дорогої імпортної техніки, у якої досить привабливі споживчі власти­вості, і тому закуповують дешеву вітчизняну техніку або техніку країн СНД (трактори МТЗ, комбайни «Дон»). У майбутньому (два-три роки), за умови стабільності сільгосптоваровиробників, відбудеться просування в напрямку закупівлі дорожчої сільгос­птехніки, яка матиме кращу споживчу привабли­вість.

Продукція ж машинобудування для АПК України може експортуватися і в країни СНД, які переважно не є членами СОТ, до країн Африки (крім ПАР), Східної та Південно-Західної Азії, а також до країн Карибського регіону та Південної Америки (Чилі, Перу, Еквадор, Венесуела, Колумбія, Гвіана). Щодо можливостей експорту української техніки до країн Західної Європи, США і Канади, то їх споживачі (маючи достатні фінансові можливості) віддають перевагу закупівлі надійної дорогої техніки з висо­кою споживчою привабливістю, яку не можуть за­безпечити, через відомі технічні причини, підпри­ємства машинобудування для АПК України.

Щоб українська техніка конкурувала на ринках Західної Європи та Північної Америки, підприємс­твам галузі необхідно провести низку заходів для гармонізації стандартів, розробки нових моделей ма­шин і модернізації виробничих процесів.

У галузі машинобудування для АПК (сільгоспма­шинобудування та машинобудування для харчової і переробної галузей промисловості) діє майже 860 державних (ДСТУ), галузевих (ГСТУ) та прирівня­них до них інших нормативних документів. Міжна­родна (ISO) та Європейська (EN) системи стандар­тизації у машинобудуванні для АПК налічують по­над 350 стандартів.

Станом на 1 січня 2005 р. гармонізовано за вимога­ми EN та ISO 77 національних стандартів машинобу­дування для АПК. 2005 р. згідно з планом стандар­тизації, гармонізовано ще 14 стандартів.

Для проведення робіт з актуалізації і гармонізації нормативної бази машинобудування для АПК необ­хідне фінансування обсягом приблизно 11,7 млн грн (середня вартість перегляду одного нормативного документа 15,0 тис. грн). Із метою підвищення якос­ті продукції до світового рівня, вітчизняні підпри­ємства (як мінімум), повинні мати діючі системи уп­равління якістю виробництва продукції, розроблені відповідно до вимог міжнародних стандартів і серти-фіковані в національних або міжнародних органах сертифікації.

У галузі машинобудування для АПК проводять певні роботи по створенню та впровадженню систем управління якістю у виробництві техніки й облад­нання, принципи функціонування яких і вимоги до них викладені у гармонізованих із міжнародними стандартами державних стандартах: ДСТУ ISO 9000-2001, ДСТУ ISO 9001-2001, ДСТУ ISO 9004-2001.

Радіоелектроніка, засоби зв'язку, електро­техніка та приладобудування

Детальне опрацювання негативних і позитивних показників вступу України до СОТ дає підстави зро­бити такі висновки для підприємств галузі.

Вступ України до СОТ значно ускладнить і без то­го непростий фінансово-економічний стан підпри­ємств галузевої діяльності. (Обсяги виробництва дея­ких підгалузей упродовж 2005 та 2006 р. за умови вступу України до СОТ представлені у додатку).

Найбільш уразливими будуть застарілі капіталоміс­ткі галузі, в яких працюють державні підприємства.

Окремі вітчизняні товаровиробники стануть перед проблемою втрати внутрішнього ринку, що призведе до закриття збиткових підприємств, особливо тих, які не мають коштів на реструктуризацію. Основних збитків зазнає підгалузь засобів зв'язку та телекому-нікацій, оскільки вона працює за «викрутковою» тех­нологією на імпортованих комплектуючих.

Відсутність ефективної нормативної бази у сфері регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, лобію-вання експортно-імпортних потоків товарів та пос­луг, зміна кон'юнктури зовнішнього та внутрішньо­го ринку — все це теж негативно вплине на еконо­мічні показники після вступу до СОТ

Загрозу для національного виробництва матиме й швидка зміна діючих стандартів із метою наближен­ня їх до міжнародних, що може спричинити кризу через неспроможність вітчизняних товаровиробни­ків випускати продукцію відповідної якості.

Угоди системи СОТ заблокують надання пільг щодо оподаткування (це призведе до ліквідації тех-нопарків, створить нестерпні умови для існування науково-дослідних установ і організацій); сплати мита і здійснення інших платежів; реструктуризацію заборгованостей або надання коштів для їх погашен­ня крупним державним підприємствам; збільшення державних закупівель у єдиного вітчизняного това­ровиробника НВЧ техніки, спецтехнологічного об­ладнання, радіолокаційних станцій і т. ін.

Як відомо, за останні десять років підприємства української електронної промисловості фактично не спромоглися (за деяким винятком і в незначних об­сягах) вийти на світові ринки. Все ж поступово збільшується експорт електронних компонентів до країн СНД (переважно до Росії). Залежно від но­менклатури він становить від 10 до 80% загального обсягу виробництва підприємств, а імпорт матеріа­лів і комплектуючих для виготовлення експортова­ної продукції при цьому становить від 10 до 40%. На­укові організації експортують до країн далекого за­рубіжжя (в основному до Китаю) старі технології та малі серії електронних компонентів. Вступ до СОТ може призвести до втрати цих ринків.

Серед негативних наслідків вступу України до СОТ слід відзначити також збільшення безробіття через скорочення робочих місць на підприємствах радіое­лектронної галузі, де, як відомо, працювало до 40% міського населення країни. Зменшиться попит на фа­хівців зазначеного профілю, кількість студентів, за по­передньою оцінкою, буде зменшуватися до 15 тис. осіб на рік. Посилиться неконтрольована трудова міграція, відтік кваліфікованих працівників («мозку») за кор­дон збільшиться приблизно до 10 тис. осіб на рік.

Статистичні дані свідчать, що навіть для європей­ських країн із перехідною економікою членство в СОТ не відкрило суттєвих можливостей доступу на ринки послуг промислово розвинених держав.

Серед позитивних моментів членства в СОТ слід відзначити такі.

Створення зон вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Со­юзу, що дасть можливі надходження до бюджету: 2006 р. — 4 млн USD, 2007 р. — 8 млн USD, 2008 р. — 10 млн USD.

Українські підприємства можуть чекати збільшення прибутку від збільшення асортименту імпортної про­дукції за доступними цінами та на прийнятніших умо­вах за роками: 2006 р. — 12 млн USD, 2007 р. — 15 млн USD, 2008 р. — 20 млн USD.

Інтеграція України до СОТ може забезпечити розви­ток рівноправних торговельно-економічних відносин із Росією й іншими країнами СНД, які також прагнуть приєднатися до СОТ. Торговельно-економічний ба­ланс планують зберегти на рівні 20-30 млн USD.

Національні ринки будуть відкриті для міжнарод­ної конкуренції, що, можливо, прискорить приток нових технологій, збільшить внутрішнє інвестуван­ня (щорічно близько 2 млн USD на рік), стимулюва­тиме розвиток нових форм бізнесу (створення спіль­них підприємств у високотехнологічних галузях промисловості). Розширяться можливості підпри­ємств, які використовуватимуть у своєму виробниц­тві імпортну сировину, напівфабрикати та комплек­туючі виробничо-технічного призначення. Це, на­самперед, підприємства електронної галузі та засо­бів зв'язку, передбачуваний і обсяг інвестицій у які може збільшуватися до 5 млн USD щорічно. Унаслі­док лібералізації режиму доступу до зовнішніх рин­ків можливе збільшення виробництва спецтехноло­гічного обладнання не менше, ніж на 2 млн USD.

Посилення захисту права інтелектуальної влас­ності створить умови для надходження додаткових коштів до Державного бюджету завдяки реалізації права інтелектуальної власності: 2006 р. — 15 млн USD, 2007 р. — 20 млн USD, 2008 р. — 40 млн USD.

Щорічне зростання експорту через зміну його струк­тури в бік наукомістких виробів і технологій, а також зменшення тарифних і нетарифних обмежень для ук­раїнських товарів радіоелектронної, електротехнічної та приладобудівної галузей може досягнути 10%.

Лібералізація режиму доступу до зовнішніх рин­ків, за попередніми розрахунками, забезпечить можливе зростання виробництва у галузі електрон­ної техніки на 20%, електротехніки — на 15%, зв'яз­ку — на 5%, приладобудування — на 5%.

Отже, оцінюючи баланс втрат та здобутків від вступу до СОТ, необхідно врахувати торговельно--економічну ізоляцію України не лише від країн За­хідної та Центральної Європи у разі гальмування цього процесу, а й від країн Балтії та СНД. При вступі Російської Федерації до СОТ раніше від Ук­раїни, Росія отримає потужний механізм тиску на Україну та підстави застосовувати додаткові захо­ди для захисту свого ринку.

---

* Позитивні та негативні наслідки розраховано як зміну витрат або надходжень до бюджету України через зміну обсягу експорту та інших економічних показни­ків упродовж п'яти років через зменшення вивізного мита від 30 євро/т у 2005 р. до 5 євро/т у 2010 році.

Література

1.   Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-XII.

2.   Закон України «Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо державної підтримки суднобу­дівної промисловості України» від 15.06.2004 року № 1766-IV

3.   Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 25.03.2005 року № 2505-IV

4.   Указ Президента України «Про рішення Ради націо­нальної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 ро­ку «Про заходи щодо забезпечення вступу України до Сві­тової організації торгівлі» від 15.06.2005 року № 951/2005.

5.   Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» від 23.06.2005 року № 2715-IV.

6.   Закон України «Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів» від 06.07.2005 року № 2739-ІV

7.   Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про розвиток автомобільної промисловості України» від 06.07.2005 року № 2740-ІV

8.   Законопроект України «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів» від 15.11.2005 року № 8316.

9.   Аналітичні матеріали ДП «Укрпромзовнішекспертиза».