«Кожен день — це процес навчання»
Так вважає випускник Інституту менеджменту і бізнесу Міжрегіональної Академії управління персоналом Андрій Славинський. Свою другу вищу освіту за спеціальністю «Управління персоналом» він обрав не випадково. Закінчив Одеський інститут сухопутних військ — згодом служив у Навчальному центрі «Десна». Звільнившись із військової служби, Андрій не залишився на узбіччі життя. Адже головне гасло його життя — «Вперед, вперед і тільки вперед!». Тому з вибором цивільної спеціальності в Андрія не було проблем, йому завжди подобалося працювати з людьми. І нині він працює менеджером з кадрів однієї великої столичної фірми.
— Перша Ваша вища освіта — військова. Із чим це було пов'язано?
— Скажімо так, після закінчення 11-го класу я не бачив іншого шляху.
— Чим для Вас було навчання в Міжрегіональній Академії управління персоналом?
— Разом з однокурсниками ми кожного навчального дня дізнавалися щось нове, викладачі були доброзичливі, знання здобувались весело. Кожен день приносив щось особливе.
— Хто з викладачів Вам найбільше за-пам'ятався?
— Досить важко виокремити, щоб не образити когось. Проте лекції Дмитренка, Дорошенка, Колпакова запам'яталися завдяки глибині отримуваних знань, ставленню викладачів до студентів, ставленню до свого предмета. Знання та досвід згаданих науковців зараз успішно застосовую на практиці.
— Як Ви проводите дозвілля? Чи є якісь захоплення?
— Нині планую вивчати англійську мову. А взагалі студіюю літературу з економіки та управління персоналом. Тобто те, що за час навчання було не вивчено у повному обсязі, тепер, зважаючи на потреби професії, практики, доводиться надолужувати.
— Чи порадили б Ви навчання в МАУП своїм друзям?
— Звісно. У мене є друзі, які вже навчаються в Академії. Так вийшло, що ми отримували освіту в одному військовому вузі. За родом своєї діяльності нас було скеровано до різних гарнізонів. Та потім ми знову зустрілися тут, у Міжрегіональній Академії управління персоналом.
— Отримавши другу вищу освіту, Ви думали над тим, щоб вчитися далі?
— Певна річ! Щоправда, я ще не думав про вибір спеціалізації. Для цього потрібно ще років зо два.
— Ви на практиці використовуєте знання, отримані в МАУП. Можливо, у Вас є такі напрацювання, які б могли запропонувати для покращення навчальної програми?
— У мене є ідея організувати на базі МАУП проведення форумів, присвячених проблематиці управління персоналом, трудовими ресурсами. Я сподіваюся, що це викличе інтерес і у людей, які практикують у цій галузі, і в науковців-теоретиків, у викладачів. Останнім буде цікаво зустрітися зі своїми випускниками та дізнатися, на чому саме слід зосередити увагу, навчаючи тих студентів, які нині є у них у групах; довідатися, що тепер є важливим для роботодавця та ще багато інших аспектів.
— Чи готові Ви були б самі вести такі тренінги?
— На превеликий жаль, через щільний робочий графік особисто я не зміг би це робити. Але щось підказати, поділитися напрацюваннями, у чомусь допомогти, поспілкуватися з людьми — з радістю.
— Чи є розробки, якими могли та хотіли поділитися з колегами?
— Так є. Але на даному етапі це швидше «зерна». А плоди будуть, мабуть, років за 20–30. Не раніше. Адже потрібно над цим багато працювати. До того ж, щоби колегам, у яких теж є свої ідеї, було цікаво, потрібен
певний креатив. Звісно, необхідно отримати базові знання. Але ж важливо й побачити ті проблеми, які існують сьогодні та можуть виникнути завтра. Визначити актуальність, розставити акценти.
— Наскільки ж теоретичні знання, отримані у ВНЗ, відповідають практиці? Чи не буває так, що в підручниках пишуть одне, а в реальному житті все навпаки?
— Це дуже складне запитання. Адже щоб порівняти, необхідний час. Бо кожний день — це процес навчання. Тобто сьогодні я відкрив нову книжку, прочитав нову главу — і трохи професійно виріс. Нині настільки стрімко йде обмін інформацією, що важко навіть визначити, звідки вона була отримана.
— Існує багато літератури, присвяченої подібним питанням. А яку з праць для фахівців із кадрових питань Ви вважаєте своєрідною Біблією?
— Для мене це книги Олександра Олександровича Богданова, засновника методології. Звісно ж — Макіавеллі.
— Чи є у Вас гасло, яким ви користуєтеся як у житті, так і в роботі?
— Так. Це девіз: «Вперед, вперед і лише вперед!». Адже тільки так можна досягти успіху.