головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 4/2006 
Персонал № 4/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
https://f-service.su замена фискального накопителя в кассе цена в москве.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







(Волхвиня Зореслава) Таємні механізми ідеологічної боротьби з рідною вірою

Галина ЛОЗКО

Доповідь на Вічі Українських Рідновірів 7 січня 2006 (7513) року


Від редакції

Мета цієї публікації — ознайомити чи­тачів з існуючою в Україні громадою рідновірів,
їхньою діяльністю та пробле­мами.

Волхвиня Зореслава (Галина ЛОЗКО)

Народ дуже повільно засвоює духовні здобутки своїх мислителів. Іноді вони ста­ють більш-менш відомими лише через сто­ліття після виникнення, коли вже суспіль­ний контекст описаних подій змінився... Сказане особливо характерне для україн­ської науки і культури. Це, звичайно, не мог­ло не позначитись на загальному розвитку етнофілософської думки, бо кожна праця, написана у свій час, має прислужитися своїм сучасникам саме в контексті поточного істо­ричного моменту.

... Напередодні монгольської навали герой повісті Івана Франка Волхв Захар Беркут звертається до Віча такими словами: «По­гляньте, чесна громадо, на те наше копне знамено, котре від п'ятдесятьох літ чує наші слова і бачить наші діла. Чи знаєте ви, що виражають його знаки? Святі і поважні старці, батьки наші, зробили його і передали мені його значення: «... Коли життя наверне супротивну хвилю на громаду і загрозить її порядок, — тоді ти відкриєш громаді, що значить се знамено, а заразом відкриєш, що на нім спочиває наше й нашого духа-опікуна благословенство, що відступлення від тої дороги, яку вказує те знамено, буде найбіль­шим нещастям для громади, буде початком її цілковитого упадку..».

Що ж ми бачимо сьогодні? В останній рік свого земного життя В. Шаян у статті «Май­бутнє України в світлі Книги Велеса» впев­нено напише: «Ми є великий історіотворчий рух!». І далі, розвиваючи цю думку, кине докір своїм послідовникам: «Може зро­зумієте нарешті, що я є знаряддям Духу, що творить нову добу в історії. В тій хвилині не­важливо, скільки досягну за життя... Важне, що створений почин і засіяне зерно». Водно­час він ставить вимогу до духовного прово­ду: «Справжній ПРОВІД має обов’язок сто­яти на сторожі ЧИСТОТИ ВІРИ-ІДЕЇ та не допускати до нечистих і неморальних ме­тодів її здійснення. Він не сміє використову­вати темноту “незрячої” «маси для позірних успіхів і тим самим ставати на шлях дема­гогії... бо демагогія зробить нас посміховищем історії».

На початку 90-х років, коли свободою слова ще не пахло, нам, тоді ще поодиноким рід-новірам, треба було взяти на себе справжню сміливість, щоб сіяти те зерно — відкрито про­голошуючи ідеї Рідної Віри і працюючи для їх здійснення. Не раз зазнаючи переслідувань і дискримінації, ми все ж вірили, що своєю жертовною працею створюємо міцну основу для своїх нащадків. Однак уже за 15 років на­шої самовідданої боротьби виросло нове по­коління, яке в умовах незалежності України, запозичивши наші ідеї, водночас заперечило і відкинуло цю спадкоємність ще за нашого життя! То невже ви думаєте, що це нігілістич­не покоління спроможне забезпечити спад­коємність від наших далеких Предків та збе­регти Чистоту Віри-ідеї?

Я думаю, що саме настав той час, коли, як радив Іван Франко, слід відкрити громаді, що відбувається, щоб не сталося відступлення від тої дороги, яку вказали наші духовні предтечі. Дехто з рідновірів, осідлавши свого підтопта­ного коника, хвацько розмахуючи віртуаль­ною шаблюкою, ще воює з юдо-християн-ською заразою і досі не помічає, що боротьба точиться в інших сферах та іншою зброєю. Вже на початку XX ст. італієць Ю. Евола за­стерігав своїх послідовників від страшного явища — підміни цінностей. У праці «Окульт­на війна», він подав її точне визначення: «У межі  цієї  проблеми  входить  уявлення  про окультну війну, тобто тіньову війну, що її ве­дуть ті сили, які можна позначити як сили світової підривної діяльності. Цю війну ве­дуть такою зброєю і в таких обставинах, які сучасна історіографія абсолютно не враховує. Для їхнього розуміння необхідна трьох-вимірна історія, яка, крім двох вимірів площи­ни, що включає видимі причини (факти і дійових осіб), враховує також вивчення гли­бини — таємне вимірювання таких сил і впливів, участь яких часто має вирішальний характер, і які не можливо звести до чисто людського рівня як індивідуального, так і ко­лективного».

Ю. Евола подає класифікацію тактичних прийомів, які застосовуються у війні гло-балістів з етнічними традиціоналістами. Се­ред них: тактика субституції (заміщення од­ного іншим, звичайно функціонально схо­жим, пропаганда підробок під традицію і підміну понять); тактика інверсії (перевертан­ня, викривлення істинних віровчень); тактика рикошету (підрив авторитету традицій чи їхніх лідерів, що в результаті рикошетом віддає по засновниках); тактика розбавлення (навіювання стереотипних уявлень, напри­клад, про демократію, братерство чи прогрес людства, хибність яких не дає змоги виявити справжні причини явищ); тактика змішування принципів з їхніми представниками (тобто змішування принципів з людьми, внаслідок чого відбувається занепад традиційних інсти­тутів); тактика узурпуючого проникнення (чужі сили, проникаючи в організацію, створюють таємний ґрунт для скандалів, унаслідок чого спрямовують увесь рух в абсо­лютно протилежному напрямку а його мету викривлюють до протилежності тому що бу­ло притаманне рухові від самого початку). Як бачимо, усі ці форми таємної боротьби з Рідною Вірою вже активно використовують.

Найбільш негативною тенденцією в рід-новірському русі є намагання латентних структур спрямувати цей рух до різних суро­гатних форм, щоб перешкодити їхньому при­родному розвитку. Із цією метою спецслужби глобальних господарів фінансують нові «віровчення», використовують різні форми залучення окремих осіб на створення груп, які привласнюють собі ідею відродження етніч­ної релігії, створюють засоби інформації, «за­позичуючи» вже існуючі назви громад, заго­ловки книжок і статей язичницьких авторів, щоб тим самим дезорієнтувати і розпорошити й без того ще досі незначні сили патріотів-націоналістів. Такі самодіяльні громади ми вважаємо квазірелігійними групами (від лат. quasi — ніби, немовби), тобто несправжніми, позірними. Вони на власний розсуд маніпу­люють нашими святими назвами: «Право­слав’я», «православні рідновіри», «Коло Свароже» та ін., без усяких наукових підстав лег­коважно беруться реформувати календар, підставляючи свої власні дати, імена Богів і свят, очорнюють давно визнаних лідерів рідновірського руху, тим самим дискредитую­чи саму ідею відродження Рідної Віри. Нині ми не маємо права замовчувати їхні імена та назви організацій. До таких рухів, які дискре­дитують відродження Рідної Віри в Україні, на мою думку, належать: інглінги, «анас-тасійці», «голяківці», так звані «вєдісти» та монотеїсти, окультисти, всякі медіуми та пси­хотехнологи, які маскуються під Рідну Віру. Насправді вони далекі від витокового арійського політеїзму та слов’янського Все-божжя (пантеїзму), а їхню діяльність ціле-спрямовують зовнішні сили на підміну вито-кових ідей Рідної Віри. З’являються новітні лжепророки, так звані «першоволхви», «вер­ховні патріархи всія України-Русі», «верховні волхви всєх славян», «князі» (наприклад, Арій, Патер Дий, О. Безверхий, Г. Боценюк) та ін., яких, без сумніву, можна назвати «підприємцями в релігії».

Механізм їхніх маніпуляцій свідомістю лег­ковірної пастви досить простий — це викори­стання релігійного блефу. Блеф — це дезінформація, згідно з якою, щось бажане, але неіснуюче, «існує». Організація блефу може бути одноосібна або групова. Спецслужби висувають кандидата на чергового «пророка» і створюють колективний блеф, наприклад: «Волхви передали знання такому-то...» (як правило, «волхви» — це дід чи прадід блефую­чого «пророка», який «передав знання» своєму онуку і наказав відродити Рідну Віру). Далі підприємець в релігії здійснює масове навіювання своєї величі: демонструє пе­ребільшене уявлення про себе самого, всією своє поведінкою показує самозавищену само­оцінку, аж до вимоги називати себе «ваша святість» чи щось подібне. Іноді його госпо­дарі створюють і поширюють міф про його «надприродні» здібності, таємниче «відання», здатність до зцілення тощо. Причому служби дезінформації, які створюють штучні чутки, використовують усі дозволені і недозволені засоби, аж поки дезінформація не перетво­риться в суспільне інформаційне поле, яке відповідатиме підсвідомим бажанням сус­пільства. Молодь, малообізнана з працями за­сновників та історією Відродження Рідної Віри в Україні, але вже психологічно готова для сприйняття її ідей, з фанатичним захва­том вітає новоствореного лихо, а не волхва.

Як бачимо, механізм не новий, але дуже не­безпечний: навіть якщо дезінформація буде розвінчана, правдива інформація вже не здат­на зменшити вплив дезінформації на сус­пільство. Отож, як зазначають психологи, існують такі типи штучних підсадних «ка­чок», які здатні перетворювати дезінфор-маційне поле на реальність. Справжні Рідно­віри мусять завжди пам’ятати про те, що ми перебуваємо в становищі неоголошеної інформаційної війни і треба бути готовими відповідати на її атаки.

Вибухівка була закладена в середовище рідновірів ще на самому початку Відроджен­ня України в 1990 р.: стався поділ громад на сповідників політеїзму і монотеїзму. Деякі українські патріоти почали підтримувати РУНвіру вбачаючи в ній свою національну релігію і порятунок. Небагато хто тоді ро­зумів і відчував, що реформована моно­теїстична неорелігія не зможе цілком задо­вольнити освічену частину українців і замінити всебожну Віру Предків. Через не­порозуміння між представниками моно­теїстичного і політеїстичного світоглядів сталося багато суперечок і розбрату. На цьо­му хаотичному ґрунті і почали виникати нові течії, які привласнювали собі ідею відрод­ження Віри Предків і створювали власні віровчення, дуже далекі від витокової основи, та реєстрували свої організації під вигля­дом рідновірських.

Такими слід вважати СРУВ (Собор рідної української віри, монотеїстична течія Олега Безверхого), «Великий Вогонь» (який в Інтернеті дає уроки івриту). Ці угрупування займаються різноманітними психотехніками, гіпнотичним навіюванням, окультними прак­тиками та медитаціями, нашвидкуруч створе­ними власними «бойовими мистецтвами» то­що. Такі деструктивні утворення вносять роз­брат, плутанину і дезорієнтацію в середовище рідновірів, засмічуючи інформаційний прос­тір. Сьогодні під виглядом рідновірської, ви­дають масу літератури, яку без перебільшен­ня можна назвати спамом (або макулатурою). В Інтернеті, з якого найбільше відомостей черпає наша молодь, цей спам поширюється блискавично. Робиться це аж ніяк не випад­ково, а цілеспрямовано і з затратами великих коштів. Отже, тут уже давно орудують відомі тисячоліття тому тактики підміни тра­диційних цінностей. Рідновірам слід мати воістину залізну стійкість і проникливий ро­зум, щоб навчитися розпізнавати псевдо-релігії та виробляти імунітет проти квазірелігійних сект і їхніх поводирів. І роби­ти це треба своєчасно, а не тоді, коли, за сло­вами нашого справжнього Пророка, Україну «злії люди присплять лукаві, і в огні її окраде­ную збудять»! Так, мені НЕОДНАКОВО... Тому я сьогодні тут.

Колишній так званий ФУР (Форум Ук­раїнських Рідновірів), нині перебуває на стадії трансформації. Спочатку він був сфор­мований із рунвістів та поодиноких язич­ників, вигнаних із Об'єднання Рідновірів України (ОРУ) за порушення морально-етич­них норм. Саме тому я не брала в ньому участі, хоча мене й запрошували. Через два роки ця структура, за аналогією до створеного мною і моїми однодумцями Родового Слов’янського Віча, поміняла свою назву на «Віче Українських Рідновірів» (ВУР). Що ж слово ВІЧЕ — хороша слов’янська назва. Нині ми бачимо, що ВУР дав правильну оцінку дея­ким своїм членам і взяв курс на об’єднання зу­силь із ОРУ Вірогідно, заслуга в цьому нале­жить молодіжній громаді Товариство оріїв «Перунова рать» та її лідерам Будимиру Ба­бичу і Божедару Марчуку. Отже, паралельно з хаотичним розмаїттям язичницьких кон­фесій, навіть незважаючи на інформаційну блокаду, все ж таки відбувається закономірне вияскравлення лідерів рідновірського руху та їх нова структуризація.

Віче — це періодично діюча нарада (з‘їзд) керівників рідновірських організацій Ук­раїни. Воно може і повинно виробляти стра­тегію і тактику нашої співпраці і спільної бо­ротьби. Об’єднання Рідновірів України як «традиційна конфесія-спадкоємиця релігії Київської Русі» (що зазначено в її Статуті) та Віче Українських Рідновірів мають відмежу­ватися від псевдорелігійних організацій та течій. Отже, на сучасному етапі накреслилась тенденція до структуризації рідновірських громад за якісним принципом, спрямована на пошуки форм співпраці між рідновірами та рунвістами, які, однак, у своїх релігійно-тео­логічних поглядах залишатимуться са­мостійними.

Основним критерієм співпраці стали інте­лектуальні та морально-етичні якості лідерів та їхня здатність до взаєморозуміння, що засвідчила низка проведених спільно акцій та конференцій: Тризна за Великим князем Свя­тославом та освячення його пам’ятника, кон­ференція «Буття Українців», вимоги земельної ділянки для будівництва Храму Рідних Богів, заходи на захист святинь о. Хортиця, урочиста Хода «За Рідну Віру» та Мітинг біля пам’ятни­ка Великому Кобзарю на День Незалежності, паломництво до святинь Хортиці й Кам’яної Могили, Могили Кобзаря в Каневі, до Храму жерця Миробога на Вінниччині та інше.

Рідновіри України, як повноправні учасни­ки світового етнорелігійного відродження та­кож беруть участь (а іноді й виступають ініціаторами) міжнародних рідновірських з’їздів, наприклад, Родове Словенське Віче та Світовий Конгрес Етнічних Релігій.

Три основні побажання:

1.    Рідновіри повинні знайомитись з думка­ми своїх національних мислителів у контексті поточного історичного моменту, а не після їхньої смерті.

2.   Ми, засновники Відродження Рідної Віри в України зобов’язані стояти на сторожі ЧИСТОТИ ВІРИ-ІДЕЇ, навіть ціною свого життя, бо ми відповідальні за неї перед май­бутніми поколіннями.

3.   Усі разом маємо виробляти імунітет від квазірелігійних угрупувань і не допускати до святої справи морально-ущербних людей — у цьому мусимо бути послідовними і безком­промісними.

І на закінчення — знову нагадаю про святі знамена: «Тож стрепенися, Народе мій, від сплячки і в злагоді йди до стягів наших, бо за­хистить нас на Русі могутній Сварог наш, не боги чужі!»



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту