До проблеми: статистичне забезпечення кредитного ринку (початок)
доктор економічних наук, професор, директор ІМЕФ
Основні категорії і поняття
Кредитні ресурси. Структура кредитного ринку Короткострокові кредити. Довгострокові кредити. Кредитні операції комерційних банків. Кредитні операції Національного банку України. Принципи кредитування і завдання статистики. Критерії і види групувань кредитів. Кредитні вкладення. Заборгованість за позиками. Прострочена заборгованість за позиками. Залишки позик. Кредитний оборот. Швидкість обороту позики. Час обороту позики. Індекси обороту позики. Зміна швидкості і часу обороту позик. Кредитоспроможність клієнтів банку. Кредитний портфель. Оцінка кредитного портфеля. Ефективність кредитної діяльності банку. Кредитний ризик. Кредитоспроможність позичальників.
Кредит, його завдання і статистичне вивчення
Кредит — це система економічних відносин для мобілізації тимчасово вільних в економіці грошових коштів і використання їх на потреби відтворення. Кредит надають банківські установи господарським організаціям і населенню на умовах цільового використання терміновості, платності й повернення.
Кредитна діяльність, або кредитні операції комерційних банків — це вид активних операцій, пов'язаних із наданням клієнтам позик — економічні відносини між кредиторами і позичальниками з приводу одержання останніми позик на умовах повернення їх у певний термін зі сплатою відсотків.
Суть управління кредитною діяльністю — з урахуванням ресурсів банку і прибутковості кредитних операцій, вкладання цих ресурсів у кредитні операції відповідно до потреб позичальників, їхньої кредитоспроможності.
Мета управління — забезпечити виконання термінів повернення позик, сплати відсотків, передбачених угодою, мінімізувати ризик неповернення позик, а отже — забезпечити прибуткову кредитну і банківську діяльність загалом, виконання планових і нормативних показників (зокрема, нормативів НБУ). Остаточна мета управління — забезпечити внутрішньобанківську та на рівні держави економічну й соціальну ефективність банківської кредитної діяльності.
Для виконання цих вимог банки мають розробити та реалізувати коротко- і довгострокові програми перемоги в конкурентному середовищі на ринку банківських послуг за допомогою стратегічного планування, структурної політики взаємодії окремих елементів управління.
Способи досягнення мети:
• формування необхідного обсягу кредитних ресурсів відповідно до потреб позичальників;
• забезпечення потреб кредитування національної економіки України;
• забезпечення складу фінансово стабільних позичальників;
• формування процентних кредитних ставок відповідно до вартості позичкових коштів, майбутньої інфляції та ризику неплатежів за кредитним портфелем;
• підвищення ролі на ринку банківських кредитних послуг;
• послідовне зростання прибутковості кредитних операцій;
• виконання нормативів НБУ;
• підвищення іміджу банку в банківському і позабанківському середовищі: рейтингу банку за прибутковістю, ліквідністю, платоспроможністю;
• підвищення ролі банківської системи в реалізації соціально-економічних програм.
Інформаційне забезпечення статистичного аналізу кредитної діяльності
Дані офіційної статистики про економічні, соціальні та демографічні процеси і явища, які дають змогу оцінити вплив макроекономі-ки на ринок банківських послуг.
Дані вибіркових обстежень і опитувань споживачів банківських послуг (для одержання відомостей, яких немає в офіційній і відомчій статистиці):
• обсяг споживання банківських послуг;
• перспективи їх розвитку;
• оцінювання споживчих якостей послуг;
• оцінювання ступеня та характеру незадо-воленого попиту.
Опитування споживачів банківських послуг і спеціалістів банківської справи щодо ступеня збалансованості попиту на банківські послуги, перспектив розвитку їх обсягу та структури тощо.
Чинники, що визначають кредитну діяльність
Ендогенне (внутрішнє)середовище:
• організаційна структура банку,
• географічні межі діяльності,
• менеджмент банківської діяльності.
Екзогенне (зовнішнє) середовище:
• мікросередовище — особи, які безпосередньо пов'язані з діяльністю банку:
– вкладники коштів,
– позичальники,
– конкуренти, (фактори, що сприяють або протидіють діяльності банку, а також пов'язані з банком системою обміну інформації);
• макросередовище — фактори, які діють незалежно від банку, але впливають на його діяльність:
– соціальні умови життя населення, – демографічна ситуація, – становище економіки, – географічні особливості. Фактори неефективної кредитної діяльності банку:
• концентрація кредитних ризиків — надання великої частки кредитів певній групі клієнтів;
• надмірне розширення та швидке зростання — надання позик у розмірах, які не відповідають обсягу капіталу банку; поширення діяльності банку на географічні регіони та ділові сфери, незнайомі банку або для функціонування яких банк недостатньо оснащений;
• зв'язане кредитування — надання кредитів позичальникам, які пов'язані певними відносинами з банкірами або банком;
• невідповідність — кредитування без урахування необхідних пропорцій між активними та пасивними операціями;
• неефективне стягнення позик — пов'язане з конфліктами між банком і позичальником;
• надання ризикованих кредитів:
– для початку бізнесу де обсяг позик надто великий порівняно з інвестиціями власників;
– для так званих спекулятивних угод;
– для операцій з нерухомістю підприємствам з обмеженими власними коштами;
– під проекти з ризиком морального старіння;
– під заставу низьколіквідних цінностей.
Комерційний кредит надає одне підприємство іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу Він має товарну форму та оформлюється векселем.
Банківський кредит надають банки в грошовій формі підприємствам, населенню і державі. Кредитні відносини між банками та клієнтами виникають не тільки у разі одержання останніми позички, а й при вкладі ними своїх заощаджень у вигляді внесків на поточні і депозитні рахунки. Сфера використання банківського кредиту ширша, ніж комерційного: комерційний кредит обслуговує тільки обіг товарів, а банківський — і накопичення капіталу. Банківський і комерційний кредити тісно пов'язані між собою. Це виявляється в наданні комерційними банками оборотного та акціонерного кредитів, пов'язаних з оборотом векселів. Банківський кредит класифікують за строками і видами.
Особливою формою є державний кредит, коли позичальником або кредитором стає держава або місцеві органи влади, а кредит набуває вигляду позик, які реалізують в основному через фінансово-кредитні установи. Державний кредит використовують для покриття частки державних видатків, а також регулювання економіки.
Акцептний кредит — форма кредиту для комерційних банків своїм клієнтам. На відміну від облікового кредиту, що надається векселедержателю (одержувачу коштів по векселю), акцептний кредит отримує векселедавець (платник по векселю), який є гарантом послуги. Кредитну угоду оформлюють із використанням переказно-го векселя. У цьому документі виставник вказує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду провести платіж. Клієнт виставляє на банк переказний вексель. Банк його акцептує за умови, що до настання строку платежу за векселем клієнт внесе в банк суму, необхідну для погашення векселя. Позичальник (векселедавець) може використати акцептований банком вексель як платіжний засіб для купівлі товарів, оплати своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, обліку в іншому банку.
Облік векселя може бути зроблено в банку, що його акцептував. У такому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпосереднім кредитором клієнта. Оскільки умовою акцептного кредиту є грошове покриття векселя, банки висувають вимоги стосовно надійності клієнтів. Якщо позичальник не виконав своїх зобов'язань перед банком-гарантом за вексельним правом, то банк здійснює зворотну вимогу до векселедавця з подальшим примусовим стягненням боргу з позичальника.
Револьверний кредит — поновлюваний кредит, який застосовують на національному і світовому ринках позичкових капіталів. Він надається в межах встановленого ліміту заборгованості і строків погашення автоматично, без додаткових переговорів між сторонами кредитної угоди.
Онкольний кредит — короткостроковий кредит, який повертає позичальник за першою вимогою банку. Його надають комерційні банки, як правило, під заставу облігацій, векселів, інших цінних паперів і товарів. Погашає позичальник звичайно з попередженням за 2–7 днів. Ставка відсотків за онкольним кредитом нижча, ніж за строковими позичками. Онкольний кредит вважають найліквіднішою статтею активу банку після касової готівки. Його застосовують банки для регулювання кредитної позиції, а також для підтримки необхідного рівня ліквідності банку.
Обліковий кредит — надають банки для обслуговування платіжного обороту клієнтів. Він випливає з вексельного обороту. Вексель є грошовим документом, що містить зобов'язання векселедавця або вказаної ним особи провести платіж у певний строк на певну суму. Кредитна угода виникає внаслідок купівлі банком векселя, за яким одержувачем коштів є його клієнт. Клієнт одержує гроші у формі готівки або переказом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється через індосамент (передатного напису на документі). Одержувачем коштів за індосованим векселем стає банк. Ця операція має назву «облік векселів». Банк може зберігати облікований вексель до строку його погашення (пред'явлення до сплати боржникові). У разі необхідності комерційний банк може аналогічно, в свою чергу переоблікувати вексель у центральному банку.
До обліку в комерційних банках приймають високоліквідні векселі. У зв'язку з цим перевагу надають товарним векселям, в основі яких — реальні товарні угоди. Оскільки векселі, як правило, виставляються на строк не більший, ніж 90 днів, облікований банківський кредит є короткостроковим. Ціна купівлі векселя — його номінальна вартість за мінусом облікової ставки (ставки облікового кредиту).
Міжнародний кредит — економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами щодо передачі валютних чи товарних ресурсів на засадах повернення в певні строки та, як правило, з виплатою відсотків. Суб'єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, держави, міжнародні та регіональні організації.
Міжнародні кредити класифікують за різними ознаками, що характеризують їх окремі сторони. Залежно від строків користування, кредит поділяють на короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 5, а в деяких країнах і більше) та довгостроковий (понад терміни користування середньостроко-вим кредитом). Залежно від призначення, міжнародні кредити можуть бути комерційними, фінансовими, проміжними. За зовнішньою формою існують товарні та валютні кредити. За технікою надання розрізняють кредити наявними грошима (часто називають готівковими, хоча валюта перераховується у безготівковому порядку з рахунку на рахунок в банку) та акцептні (у формі акцепту — «згоди платити») тратти імпортером чи банком; депозитні сертифікати; облігаційні позички; консорціальні кредити тощо.
Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке швидко реалізується. Термін цього кредиту походить від назви області в Італії (Ломбардії), де лихварі займалися такими операціями ще в середні віки. Позичальник зберігає право власності на майно, віддане в заставу кредитору. Вартість застави, як правило, перевищує суму кредиту. Якщо кредит не буде повернено в строк, право власності на заставне майно переходить до кредитора, який реалізує його і відшкодовує з виручки на суму боргу разом із нарахованими відсотками.
Кредит з відкритого рахунку — комерційний кредит, за яким заборгованість не оформляють векселями, акцептованими траттами або іншими борговими зобов'язаннями позичальника, а зараховують на відкритий рахунок. Порядок погашення заборгованості узгоджують сторони (кредитор і позичальник). Він передбачає періодичні платежі боржника кредитору (раз на півроку, щокварталу, щомісяця тощо). Кредит з відкритого рахунку передбачає високий ступінь довіри кредитора до позичальника, оскільки повернення кредиту практично не гарантоване. Він поширений насамперед у відносинах між фірмами, що мають тривалі традиційні зв'язки, між фірмами-філіалами однієї компанії, а також у посередницьких операціях.
Кооперативний кредит — надається кооперативними кредитними установами. Такий кредит має різну соціально-економічну суть, яка залежить від характеру виробничих відносин. Спочатку кредитні установи надавали позички та інші послуги тільки своїм членам. У сучасних умовах численні кредитні кооперативи дедалі частіше перетворюються на універсальні інститути, а за своїми функціями стають схожими до комерційних банків і активно ведуть боротьбу за клієнтуру.
Контокорентний кредит — вид банківського кредиту для клієнтів, які мають у банку поточний рахунок. Обсяг і строки позички визначають із господарських потреб клієнта, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту для кожного позичальника, залежно від його фінансового стану і репутації.
Обороти на поточному рахунку (платежі, внески) сальдують. У разі появи на цьому рахунку від'ємного (дебетового) сальдо, або овердрафту, клієнту оформляють позичку. Кредит із поточного рахунку можна отримати готівкою, переказом на рахунки, оплатою векселів, купівлею цінних паперів тощо. Плату за цей кредит визначають за діючою відсотковою ставкою, обсягом та строком кредиту, фактично використаного клієнтом. Для розрахунків з наданих позичок встановлюють періодичність: щоквартально або двічі на рік.
Компенсаційні кредити — позики Міжнародного валютного фонду країнам-членам на строк 3–5 років для компенсування скорочення експортної виручки, спричиненого тимчасовими і незалежними від країни-пози-чальника ситуаціями: стихійні лиха, непередбачене падіння світових цін; промисловий спад у країнах-імпортерах; введення ними протекціоністських заходів тощо. Компенсаційні кредити не повинні перевищувати упродовж року 50% квоти країни в МВФ. Загальна заборгованість за компенсаційними кредитами — 100% квоти. Для одержання компенсаційних кредитів країна повинна довести МВФ наявність обґрунтованої причини, що зумовила зменшення експортної виручки. Рівень відсоткових ставок за компенсаційним кредитом відповідає ставкам за звичайними кредитами МВФ.
Іпотечний кредит — довгострокові позички під заставу нерухомості (землі і будівель), які надають переважно спеціалізовані інститути — іпотечні банки, а в деяких країнах — комерційні та інші банки. Неповернення позички за цим кредитом у строк призводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власникові або банку.
За терміновістю розрізняють короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий кредити.
В Україні діє дворівнева банківська система, яка складається з центрального банку — Національного банку України (НБУ) і системи комерційних банків. НБУ здійснює керівництво проведенням єдиної державної політики в галузі кредиту, грошового обігу, розрахунків і валютних відносин. НБУ також займається управлінням процесами кредитування в економіці, виявленням їх тенденцій і закономірностей. Для цього необхідні статистична інформація про кредитні вклади й кредитні ресурси, їх склад за видами позичальників, по галузях і за формою власності, про розмір і склад прострочених позичок, ефективність вкладень (інвестицій) у науково-технічні заходи, оборотність кредитів.
Збором, обробкою та аналізом інформації про економічні й соціальні процеси в кредитуванні займається статистика кредиту. Вона складає програму статистичних спостережень, удосконалює систему показників, методологію їх розрахунку й аналізу, розробляє методи статистичного аналізу конкретних явищ. Крім того, узагальнює відомості про кредитування, виявляє закономірності, вивчає взаємозв'язок використання кредитних ресурсів з ефективністю залучення оборотних коштів тощо.
Загальні завдання статистики кредиту:
1. Організація статистичного обліку і звітності про кредитні операції.
2. Розробка системи показників, що характеризують кредитні відносини, їх стан і розвиток.
3. Виявлення статистичних закономірностей у розвитку кредитних відносин.
4. Послідовне вдосконалення методології та методики розробки й аналізу системи показників з урахуванням досягнень економічної науки і міжнародних стандартів.
За надані послуги у вигляді позички клієнти банку вносять плату — відсоткову ставку. Це ціна позичкового капіталу, яка формується на фінансовому ринку. Цінова політика банку зумовлена такими факторами: тип послуги; ставка за кредитами, встановлена банками; нормативні вимоги (ставки) НБУ; ціни, що встановлюють конкуренти, фінансові потреби банку, вартість його продуктів і послуг; рівень і характер попиту споживачів. Кількісним вираженням банківського відсотка є ставка — відношення суми коштів, сплачуваних у вигляді відсотка, до суми позички.
Статистика вивчає формування відсоткової ставки під впливом основних факторів, досліджує їх динаміку, здійснює прогнозування. Відсоткова ставка передусім зазнає впливу попиту і пропозиції на позичковий капітал. Збільшення попиту відповідно підвищує ціну, і навпаки. Другим важливим чинником є інфляція. У разі її активізації зростають і відсоткові ставки, оскільки інфляція знецінює гроші. Серед визначальних факторів є також облікова ставка НБУ. Крім того, за допомогою статистичних методів аналізують динаміку відсоткових ставок під впливом основних факторів, а також вплив на динаміку доходів банку динаміки обсягу позичок і відсоткових ставок.
Важливим фактором ефективної кредитної діяльності банку є статистичне забезпечення контролю з боку банку за виконанням умов кредитного договору, зокрема щодо своєчасності сплати позичальником чергових внесків на погашення позички і відсотків за нею. Для запобігання відповідних ризиків, оцінюють кредитоспроможність позичальників. Така оцінка є складовою рейтингу банку, насамперед кредитного ризику, якого він зазнає. Адже ефективне управління кредитним ризиком є основою створення надійної і стабільної фінансової установи.
(Продовження у наступному номері)