головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 6/2006 
Персонал № 6/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Стан нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності в машинобудуванні України

Ольга ШКІЛЬНЮК,
аспірантка НДЕІ Міністерства економіки України

Для переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку необхідне відповідне законодавче та нормативно-правове забезпечення. Розробка та впровадження цього забезпечення особливо актуальні для розвитку пріоритетних галузей промисловості і, зокрема, такого виду економічної діяльності як машинобудування.

Вихідні правові передумови державної інноваційної політики закладено в Конституції України. Ст. 54 гарантує громадянам свободу наукової і технічної, а також інших видів творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав. У цій самій статті визначено, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством [1].

Крім Конституції України, норми щодо інноваційної діяльності містяться в багатьох актах різних галузей законодавства. Їх умовно можливо поділити на дві групи.

До першої групи належать акти законодавства, які визначають засади державної політики у сфері інноваційної діяльності. Законодавче забезпечення цієї сфери діяльності в Україні започатковано Законом України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» [2].

Крім названого вище закону, слід назвати прийняту Верховною Радою України «Концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку України» [3]. Концепція містить основні цілі, пріоритетні напрями та принципи державної науково-технічної політики, механізми прискореного інноваційного розвитку, орієнтири структурного формування науково-технологічного потенціалу та його ресурсного забезпечення. Вона визначає засади взаємовідносин між державою та суб'єктами наукової та науково-технічної діяльності, які ґрунтуються на необхідності пріоритетної державної підтримки науки, технологій та інновацій як джерела економічного зростання, складника національної культури, освіти та сфери реалізації інтелектуального потенціалу громадян. Дія Концепції розрахована на період стабілізації економіки та досягнення постійного її розвитку.

Засадничими правовими документами, що регулюють інноваційну діяльність є:

Закон України «Про інноваційну діяльність» [4] (із наступними змінами та доповненнями) — створює сприятливе законодавче поле для реалізації зростання виробництва та конкурентоспроможності товарів вітчизняного виробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в країні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Причому суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи України, фізичні і юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять тут інноваційну діяльність або залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних проектів у нашій країні.

Закон установлює, що основною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку та використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

У Законі України «Про інвестиційну діяльність» [5] інновації вперше трактуються як специфічна форма інвестицій. Зокрема, у ст. 3 закону вказано, що інноваційна діяльність як форма інвестування здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу і включає: випуск і розповсюдження принципово нової техніки, технологій; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм; фінансування фундаментальних досліджень для забезпечення якісних змін у виробничих засобах; розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного стану виробництва.

Державні пріоритети інноваційної діяльності викладені в Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [6]. Цей закон визначає правові, економічні й організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в країні.

Метою зазначеного закону є створення правової бази для концентрації ресурсів на провідних напрямах науково-технологічного оновлення виробництва та сфери послуг у країні, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні зобов'язують органи виконавчої влади всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, та концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів.

Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» [7] (зі змінами та доповненнями внесеними в 2002–2006 роках), визначає правові та економічні засади запровадження і функціонування спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків.

Закон України «Про державні цільові програми» [8] визначає засади розроблення, затвердження та виконання державних цільових програм.

Сучасна нормативно-правова база (закони, укази Президента, підзаконні акти у формі постанов уряду, наказів центральних органів виконавчої влади й інші нормативні документи) стосовно науково-технічної та інноваційної діяльності налічує близько 200 документів.

До другої групи законодавчих актів належать такі, за якими інновації, науково-технічна й інноваційна діяльність є лише складником процесів функціонування соціально-економічних проблем країни.

Усе розмаїття законодавчих актів можна умовно розподілити на такі підгрупи:

•    нормативно-правові акти, які закріплюють екологічні пріоритети, зокрема екологічну безпеку інноваційної діяльності;

•    законодавчі акти, які регулюють різнобічні внутрішньоекономічні відносини і передбачають здійснення інноваційної діяльності у підприємницькій, фінансовій, науково-технічній, інформаційній та інших економічних сферах;

•    акти законодавства, які передбачають специфіку здійснення інноваційної діяльності у вільних економічних зонах, інших територіях зі спеціальним правовим режимом, зокрема в зонах надзвичайних економічних ситуацій;

•    закони, які спрямовані на охорону та захист авторських і суміжних прав і здійснення патентної діяльності;

•    закони, що регулюють зовнішньоекономічні відносини та іноземне інвестування;

•    інші акти чинного законодавства, зокрема у сфері стандартизації і сертифікації, ліцензування, аудиторської діяльності, обігу цінних паперів, приватизації тощо.

Стимулювання конкуренції, обмеження монополій — важливі загальноекономічні умови поширення інновацій. Нормативною базою сприяння конкуренції є антимонопольне законодавство, спрямоване на розвиток конкурентного підприємництва, обмеження діяльності підприємств-монополістів, створення передумов для демонополізації економіки, запобігання недобросовісній конкуренції. Основою антимонопольного законодавства є Закон України «Про захист економічної конкуренції» [9].

Подібне спрямування та вплив на інноваційні процеси здійснює Закон України «Про захист прав споживачів» [10]. За дією цього закону межі споживчого вибору, і у зв'язку з цим інноваційний простір, суттєво збільшуються. Крім того, вагомі санкції про недотримання якості зменшують можливості маневру для суб'єктів економічної діяльності.

Узагальнюючи це питання слід зазначити, що норми про інноваційну діяльність містяться в багатьох актах різних галузей законодавства, за якими інновації є складовими інвестиційного процесу.

Серед важливих загальноекономічних передумов інноваційних процесів — інформатизація суспільства, оскільки інноваційна інформація значною мірою поширюється каналами загального користування. Основні напрями державної політики в галузі інформатизації визначено в Законі України «Про національну програму інформатизації» [11].

Крім наведених, можна назвати ще чимало законодавчих актів, які формують правову основу сприяння інноваційній діяльності в державі, тобто створено законодавчу базу для здійснення і розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності.

Існуюча нормативно-правова база державного управління має досить виразні ознаки постійного вдосконалення, але результативність її впливу на розвиток інноваційних процесів ще недостатня.

Зміни, які сталися в науковій системі України за останні роки, в основному відповідали умовам жорсткої державної консервативної політики, за якою інноваційна сфера не стала пріоритетною в системі державної підтримки. Наслідком реалізації такої політики є відставання України від держав, які здійснюють прогресивну або наступальну науково-технічну та інноваційну політику.

Україна прийняла на себе великі зобов'язання перед світовою спільнотою, підписавши 1992 р. у Ріо-де-Жанейро Концепцію стабільного розвитку в XXI столітті «Декларацію Ріо».

У 2000 р. опубліковано Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки Національної академії наук України» [12], в якому передбачено низку заходів, спрямованих на збереження і розвиток її науково-технічного, інтелектуального потенціалу, залучення до роботи в наукових установах та організаціях талановитої молоді. Практична реалізація цих та інших державних заходів дає підстави сподіватися на те, що наукова система України, нарешті, зможе вступити в новий етап трансформації як кількісних, так і якісних змін, які сприятимуть розвитку науки в країні і за її допомогою забезпечать перехід економіки на інноваційний шлях розвитку.

Велику увагу зосереджено на ринках машинобудування, зокрема ринку автомобілів. Пожвавлення виробництва автомобілів спричинене прийняттям Закону України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» [13], відповідно до якого підприємство, в яке інвестовано 150 млн доларів, отримує пакет податкових пільг, зокрема звільняється від податку на прибуток, ПДВ, а також йому надано можливість не сплачувати мито за ввезення з-за кордону комплектуючих для виготовлення автомобілів.

Тракторне і сільськогосподарське машинобудування характеризується загальним збільшенням основних видів продукції, оновленням номенклатури вироблених товарів, що пов'язано з низкою законодавчих актів: Законом України «Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків — підприємств тракторобудування та комбайнобудування», Законом України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» [14], передбачено, що особливостями податкової політики, які можуть застосовуватися до підприємств вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, є:

1)  пільгове оподаткування податком на додану вартість операцій з оплати вартості витрат, спрямованих на науково-дослідні, проектно-конструкторські роботи та виготовлення дослідних зразків нової техніки й обладнання для агропромислового комплексу, здійснених як за кошти бюджету, так і за власні кошти підприємств та віднесення витрат, пов'язаних із розробкою і підготовкою серійного виробництва нової техніки й обладнання для агропромислового комплексу до валових витрат виробництва;

2)  зменшення ставки податку на прибуток, отриманий від реалізації техніки й обладнання для агропромислового комплексу на експорт;

3)  встановлення, що датою сплати податку на додану вартість у разі продажу техніки й обладнання для агропромислового комплексу згідно з договором товарного кредиту (розстрочки) є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання товарів (робіт, послуг) за надані техніку і обладнання;

4)   врегулювання особливостей сплати земельного податку та розмірів орендної плати за земельні ділянки, якими користуються підприємства вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу.

Із метою створення сприятливих умов для ефективного використання виробничого, науково-технічного потенціалу, модернізації авіаційних підприємств, активізації інвестиційної діяльності, прийнято Закон України «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні» [15].

Названим законом передбачено визнати літакобудування пріоритетним і віднести науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи зі створення нової авіаційної техніки до категорії критичних технологій. Крім того, законом упроваджено такі заходи державної підтримки літакобудівної промисловості:

1)  суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств літакобудівної промисловості, отримані від замовників продукції, зараховують на окремі рахунки цих підприємств та використовують лише за цільовим призначенням відповідно до контрактних зобов'язань зазначених підприємств;

2)  підприємства на п'ять років звільняються від сплати ввізного мита за ввезення на митну територію України матеріалів, комплектуючих виробів і обладнання, що використовуються для потреб розробки та виробництва авіаційної техніки;

3)  підприємства на п'ять років звільняються від сплати податку на землю;

4)  підприємства на п'ять років звільняються від оподаткування операцій із ввезення на митну територію України матеріалів, комплектуючих виробів і обладнання, що використовується для потреб розробки та виробництва продукції авіаційної промисловості. Операції з продажу продукції, яка вироблена підприємствами літакобудівників за кошти державного бюджету, оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Закон про державну підтримку літакобудування в Україні сприятиме відчутному нарощуванню обсягів виробництва й експортного потенціалу високотехнологічної авіабудівної галузі, залученню для її розвитку внутрішніх і зовнішніх інвесторів.

Крім того, комплекс законодавчо встановлених заходів дасть підстави:

•    підвищити конкурентоспроможність авіаційної техніки вітчизняного виробництва;

•    зберегти й ефективно використовувати виробничий, науково-технічний та експортний потенціал вітчизняного літакобудування;

•    суттєво покращити фінансовий стан літакобудівних підприємств та соціальні умови в трудових колективах.

Триває реалізація положень Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» [16], розпочата 2000 року, спрямованої на ефективне використання виробничого, науково-технічного й експортного потенціалу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняного суднобудування, зокрема малотоннажного, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, зокрема іноземних, зниження витрат на будівництво суден і поповнення оборотних коштів суднобудівних підприємств.

Із метою впровадження Закону України «Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки» [17] підписано розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку та обсягів товарів, що ввозяться на митну територію України, відповідно до контрактів, укладених підприємствами концерну “Бронетехніка України” для виробництва броньованих бойових машин і комплектуючих виробів до них».

Наявність законодавчої та нормативно-правової бази сприяла тому, що впродовж останніх років більшість підгалузей машинобудування нарощують обсяги виробництва, освоюють нові види конкурентоспроможної інноваційної продукції, укріплюються як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Зокрема, нещодавно було представлено нові зразки машинобудівної продукції — комфортний пасажирський вагон європейського типу виробництва концерну «Крюківський вагонобудівний завод», рейковий автобус, а також новий трамвай виробництва СП «Татра-Південь», виготовлений повністю з вітчизняних комплектуючих.

Література

1. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України. — К.: Преса України, 1997.

2. Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 12 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ // ВВР. — 1992. — № 12.

3. Концепція науково-технічного та інноваційного розвитку України // Голос України. — 1999. — 3 серпня.

4. Закон України «Про інноваційну діяльність» // ВВР. — 2002. — № 36.

5. Закон України «Про інвестиційну діяльність» зі змінами, внесеними згідно з Законами України в 1991–2005 рр. // Голос України. — 1991. — 21 листопада.

6. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // ВВР. — 2003. — № 13.

7. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» // Голос України. — 2006. — 3 лютого.

8. Закон України «Про державні цільові програми» // ВВР. — 2004. — № 25.

9. Закон України «Про захист економічної конкуренції» // Голос України. — 2001. — № 37.

10.  Закон України «Про захист прав споживачів» зі змінами, внесеними згідно з Законами України в 1993–2005 рр. // ВВР. — 1991. — № 30.

11. Закон України «Про національну програму інформатизації» зі змінами, внесеними згідно з Законом України в 2001 р. // ВВР. — 1998. — № 27.

12. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки Національної академії наук України» // Урядовий кур'єр. — 2000. — 16 березня.

13. Закон України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» // Урядовий кур'єр. — 1997. — 23 жовтня.

14. Закон України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» // Урядовий кур'єр. — 2002. — 3 квітня.

15. Закон України «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні» // Урядовий кур'єр. — 2001. — 15 серпня.

16. Закон України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» зі змінами, внесеними згідно з Законами України в 2002–2003 рр. // Голос України. — 1999. — 30 грудня.

17. Закон України «Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки» // Урядовий кур'єр. — 2001. — 13 лютого.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту