головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 6/2006 
Персонал № 6/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Вентиляционное оборудование. Производим воздуховоды прямоугольного сечения оцинкованные.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Мистецький бізнес Sotheby’s

Віра ЄВТУШИНА

Світовий ринок мистецтва вважають третім за прибутковістю після торгівлі зброєю та наркотиками. Вкладати кошти у предмети мистецтва стає дедалі вигідніше. Тому бізнес британської компанії Sotheby's Holdings, Inc також переживає піднесення. Це материнська компанія, яка володіє аукціонними будинками Sotheby's і займається іншими видами діяльності, які пов'язані з ринком предметів мистецтва і продажем нерухомості класу люкс. Власники аукціону впевнені, що зростання активності на світовому арт-ринку триватиме і наступного року, причому, крім традиційно популярних імпресіоністів і майстрів XIX початку XX століття, популярнішим стане і російське мистецтво, яке щороку завойовує нових шанувальників.

За оцінками австрійської компанії Kunst Asset Management Gmbh, вартість світових apт-aктивів (ідеться лише про живопис) становить понад 250 млpд доларів. Причому у вільному обігу перебуває лише 2% виробів, все інше — в музеях. Однак завдяки аукціонам із продажу творів антикваріату, яких у світі близько 200, щоразу більше предметів розкоші виставляють на торги. За визнанням провідних експертів, два давні британські аукціонні будинки — Sotheby's і Christie's, які давно конкурують між собою, єдині, які можуть дати гарантію на ідентичність і справжність предмета.

Саме завдяки Sotheby's Англія за останні десятиліття значно випередила своїх одвічних конкурентів у гонитві за прекрасним — французів і поступово стала центром світової художньої моди. Як відомо, після Другої світової війни 90% світової торгівлі антикваріатом припадало на частку Франції. Ще 1952 року обсяг продажу одного паризького салону був більший, ніж сукупний обіг Sotheby's. А вже в 1999 році Франція забезпечувала лише 5,6% антикварного ринку. І це в умовах, коли щороку з країни вивозили предметів мистецтва і антикваріату на 3 млрд франків. Значна частина вивезених цінностей продавалася на Sotheby's, в Лондоні і в Нью-Йорку. У справу втрутився уряд Франції і 10 липня 2001 року, після ухвалення необхідного закону, почалася ера Sotheby's на французькій землі.

Нині Sotheby's веде активну діяльність у 34 країнах світу. Більш як 250-річна історія аукціонного будинку Sotheby's і перевірена часом репутація зробила його впливовим гравцем на сучасному ринку мистецтва. Щодня відбуваються регулярні аукціонні торги в 13 країнах світу, включаючи Австралію, Гонконг, Францію, Італію, Нідерланди, Швейцарію і Сінгапур.

Штаб-квартира Sotheby's розташована у найбільшому і найстарішому приміщенні для проведення аукціонів у світі — в Лондоні в районі Мейфер. Це аристократичний район, який є символом добробуту від XVII століття. Тут розташовані готелі, посольства, дорогі особняки, дизайнерські магазини Armani, Versace та інших кутюр'є.

Після заснування 1774 року Sotheby's продає унікальні речі зі всього світу — картини, ікони, коштовності, зброю, меблі, скульптури, манускрипти, вина. Спочатку покупцями були персони королівської крові, європейські аристократи — власники фамільних коштовностей і окультисти, які цікавилися рідкісними і похмурими каменями. Так створювалися перші значні колекції. Щороку колекціонерів ставало дедалі більше. На початку XX століття до європейських аристократів приєдналися індустріальні магнати — Моргани, Ротшільди і Херсти. До середини минулого століття в цю компанію влилися королі азіатського бізнесу і зірки шоу-індустрії: режисери, актори, спортсмени, музиканти.

За підсумками 2005 року доходи компанії Sotheby's Holdings досягли 513,5 млн дол., причому доходи від аукціонів становили 502 млн дол., що на 13% перевершує показник 2004 року. Все це завдяки новому президентові і генеральному директорові компанії Вілья-му Рупрехту, який почав виводити її з кризи після скандалу на межі тисячоліть.

Через скандал постраждала репутація двох аукціонних будинків — Christie's і Sotheby's. Основна дійова особа — Альфред Таубман, колишній голова правління і найбільший акціонер Sotheby's. Суд визнав його винним у змові з конкурентами і навмисному завищенні комісійних.

Скандал розпочався 1997 року виходом книги британського журналіста Пітера Ватсона. Назва роботи — «Sotheby's: погляд зсередини». Автор розповів, як керівництво компанії — у книзі воно представлене у вигляді жадібних людей — маніпулює культурними цінностями для отримання надприбутків.

Крім того, Ватсон доводить змову між двома лідерами аукціонної торгівлі. Йому здалася дуже дивною синхронна політика обох компаній щодо комісійних. До 1975 року для аукціонних будинків взагалі було не прийнято брати «податок» із покупця. А потім Sotheby's і Christie's разом увели 10-відсоткову комісію. Через якийсь час вони почали майже одночасно збільшувати її розмір, аж до 20%.

Книга від самого початку була спрямована на скандал, тому серйозно її не сприйняли. Проте ФБР стало виявляти пильну увагу до діяльності Sotheby's. 1998 року ФБР припинило розслідування через недостатність доказів. Того ж року Christie’s купив французький магнат Франсуа Піно, колишній власник Будинку моди YvesSa-intLaurent.

Через ідеологічні розбіжності з новим господарем подав у відставку генеральний виконавчий директор Christie's Крістофер Девідж. Ця людина 33 роки свого життя віддала роботі в аукціонному будинку, а до того тут працювали його дід і батько. Перед тим як залишити свою посаду, Де-відж розповідає Піно про існування «певних домовленостей» із конкуруючою компанією — Sotheby's.

Ф. Піно вчинив несподівано для всіх: він здався поліції з повинною. У результаті йому вдалося домовитися про співпрацю зі слідством в обмін на амністію. Основним учасником злочину Піно назвав колишнього голову правління компанії Ентоні Теннанта. Крістофер Девідж, колишній гендиректор Christie's, став свідком звинувачення. Найцікавіше те, що за весь цей час у Sotheby's нічого не підозрювали. Аж доки в грудні 1999 року на першій смузі Financial Times не з'явився матеріал про закулісне життя компанії. На фотографії, що супроводжувала статтю, була зображена виконавчий директор Sotheby's Діана Брукс. Злякавшись, Брукс стала шукати підтримки у боса, Альфреда Таубмана, але той проігнорував її прохання. У Д. Брукс не було іншого виходу, — і вона разом із К. Девіджем погодилася давати свідчення в обмін на недоторканність. Брукс підтвердила факт змови, повідомила про дванадцять таємних зустрічей Альфреда Таубмана і Ентоні Теннанта, а також про існування таємного списку 50 клієнтів, яким призначалися особливо високі комісійні.

У лютому 2000 року під тиском громадськості і міністерства юстиції США Брукс і Таубман залишили свої пости. Замість них були призначені відповідно Міхаєль Соверн і Вільям (Білл) Рупрехт. Ціна за одну акцію Sotheby's впала з 45 дол. в грудні 1999-го до 14,5 дол. у лютому 2000 року. Правлінню Sotheby's було необхідно позбутися керівника, який дискредитував себе, і воно запропонувало Таубману продати свої акції правлінню за 310 млн дол. (йому належали 22,5% акцій категорії В, які дають особливе право під час голосування, фактично контролюючи 63,5% голосів). Проте Таубман на це не пішов. У березні 2000 року проти топ-менеджерів Sotheby's і Christie's було порушено кримінальну справу. Позов подали незалежні колекціонери Великобританії, Австралії і США. До розслідування долучилися британський анти-монопольний комітет, європейська й австралійська комісії.

У 2000 році 76-річний Альфред Таубман опинився на лаві підсудних. Його визнали основним винуватцем усіх бід і засудили до трьох років, а також штрафу на суму 156 млн доларів. Другий обвинувачений, колишній голова правління Christie's Ентоні Теннант, на суд не з'явився і перебуває на території Великобританії. Видачі американському правосуддю він не підлягає, тому що британське законодавство не вважає цінову змову великим злочином. Sotheby's і Christie's були оштрафовані на 516 млн доларів. Крім того, на Sotheby's був накладений штраф Міністерства юстиції США — 45 млн дол. — за порушення антимонопольного законодавства.

Із компаній, обтяжених великими виплатами, пішло багато фахівців високого рівня. Проте перед загрозою банкрутства аукціони не стоять. Генеральний директор Sotheby's Білл Рупрехт підкреслив, що компанії треба жити і йти вперед.

Як не дивно, 2004 рік став одним із найприбутковіших для аукціонного будинку Sotheby's. Зокрема, на торгах була продана картина Пабло Пікассо «Хлопчик з люлькою», яка стала найдорожчим твором, купленим на аукціоні. Новий власник полотна віддав 104,2 млн доларів за твір.

Ще однією сенсацією стала найбільша в історії продажа приватної колекції. Ідеться про всесвітньо знамениту збірку виробів російського ювеліра Карла Фаберже, що належала сім'ї американського видавця-мультимільйонера Малколма Форбса. Російський бізнесмен, голова ради директорів ЗАТ «Ренова» Віктор Вексельберг, не чекаючи аукціону, купив оптом колекцію, в яку входять дев'ять імператорських пасхальних яєць і ще приблизно 180 виробів російських майстрів придворної ювелірної фірми Фаберже.

Жодна зі сторін не погодилася обнародувати фінансову сторону операції, проте, на думку працівників Sotheby's, виплачена сума становить щонайменше 90 млн доларів. «Сім'я приголомшена і відмовляється обговорювати ціну», — заявила представник сім'ї Форбс Моні Біглі.

Новий власник унікальної колекції так прокоментував придбання: «Дізнавшись про майбутній аукціон, я вирішив не втратити цієї можливості, тому заснував спеціальний фонд, який поверне додому твори Фаберже і зробить їх доступними для огляду громадянам Росії».

Пасхальні яйця вперше були замовлені в ювелірів Будинку Карла Фаберже 1885 року російським імператором Олександром III як подарунок для його дружини імператриці Марії Федорівни. Традиція дарувати один одному на Великдень дорогоцінні сувеніри від Фаберже існувала в сім'ї Романо-вих до революції 1917 року. Всього в світі налічується п'ятдесят імператорських пасхальних яєць, включаючи дев'ять, придбаних Вексельбергом.

Утім, на аукціоні Sotheby's відзначилася і українська продукція. Варто було маловідомій світу «Масандрі» потрапити на аукціон, і вона одразу привернула до себе увагу найдосвідченіших знавців, адже у радянські часи колекція з льохів Масандри була своєрідною «річчю в собі», тоді не могло бути й мови про те, щоб продати за кордон хоча б пару пляшок.

Злам наступив на початку 1990-х років, коли майже 25 тис. пляшок колекційних масандрівських вин було виставлено на Sotheby's. Очевидці стверджують, що винні торги того часу були справді незабутні. Тоді, наприклад, іспанський Jerez de la Frontera врожаю 1775 року був проданий невідомому покупцеві за 50 тис. доларів. Ніколи в історії херес не продавався за такою ціною. Загалом винні аукціони тих років принесли сумарний дохід понад 1,5 млн доларів. А найкращі вина Масандри були куплені по 5200 фунтів стерлінгів за пляшку і потім їх перепродали на аукціоні в Токіо значно дорожче.

Керівник Sotheby's зізнається, що у світі аукціонів основним є не питання: «Що таке мистецтво?», а більш прагматичне — «Як багато ви можете заплатити за це?». Відповідь робить мистецтво не лише престижним, а й прибутковим заняттям, привабливим для інвестицій.

Підготувала
Віра ЄВТУШИНА
(За матеріалами видань New York Times,
The FORTUNE, The FORBES та ін.)



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту