Махмуд Ахмаді Неджад:Слава усім, хто дотримується волі Бога. В ім'я Аллаха, Милостивого і Милосердного! Лист президента Ірану президенту США Джорджу Бушу

Ваше Превосходительство пане Джордже Буш, Президенте Сполучених Штатів Америки!

Якийсь час я міркував над питанням, як можна було б пояснити суперечності, які реально існують на міжнародній арені і періодично стають предметом публічного обговорення, особливо в політичних і студентських колах. Позаяк без відповіді залишається безліч запитань, я вирішив викласти Вам певну частину назрілих проблем і питань, у надії на те, що, можливо, ми матимемо нагоду їх з'ясувати.

Дозвольте спитати: чи можна, будучи послідовником вчення Ісуса Христа (Нехай пребуде він у мирі!), великого посланника Бога, вважати себе поборником прав людини, підносячи лібералізм як зразок цивілізації, проголошуючи себе противником поширення ядерної зброї і зброї масового знищення, висуваючи як своє гасло боротьбу з тероризмом, і, нарешті, прагнучи і роблячи все можливе для створення єдиного світового співтовариства, співтовариства, у якому керуватимуть згідно із заповідями Ісуса Христа і Праведників, і в той же час нападати на незалежні держави. Допускати, щоби людей позбавляли життя, гідності й права на існування, тільки з припущення наявності декількох обвинувачуваних у злочині в якомусь селищі, місті або в каравані; знищувати, спалювати дощенту такі селища, міста. Або ж, під приводом можливої наявності зброї масового ураження в окремій країні, піддавати таку країну окупації, розмістивши 180 тисяч військовослужбовців. Убити в цій країні до ста тисяч її громадян, зруйнувати джерела води, сільське господарство і промисловість. Порушити священний принцип недоторканності житла мирних громадян і, як наслідок, відкинути країну у своєму розвитку більш як на 50 років у минуле. І проробити це, витративши сотні мільярдів доларів із кишені платників податків окремої країни, залучаючи деякі інші держави, направляючи десятки тисяч молодих людей як солдатів об'єднаних загарбницьких сил, ставлячи під погрозу їхні життя, роз'єднуючи з родинами, змушуючи їх зрошувати свої руки кров'ю інших людей, гнобити їх духовно і морально до такої міри, що кожного дня окупації кілька людей із них закінчують життя самогубством, а повертаючись на свою батьківщину більшість із них знаходяться в стані повної моральної і духовної пригніченості, деякі з них повертаються каліками, а багатьом родинам повертають тіла їхніх загиблих дітей.

Такі масштабні результати трагедії народу окупованої країни і народів країни, що здійснила агресію під надуманим приводом наявності зброї масового знищення, якої, як зрештою з'ясувалося, і не було. Звичайно, Саддам був диктатором і злочинцем. Однак метою війни було не його скинення, а вилучення передбачуваної зброї масового знищення. Під час цієї кампанії Саддама було скинуто, і народи регіону висловили в зв'язку з цим своє задоволення. Але свого часу, протягом нав'язаної Ірану війни, Саддама підтримували багато країн Заходу.

Пане Президенте!

Можливо, Вам відомо, що я є викладачем. Студенти запитують, як поєднуються вищенаведені факти з тими цінностями, які сповідує й адресат мого послання, прихильник учення Христа, пророка миру й милосердя? У в'язниці в Гуантанамо без суду і слідства утримують обвинувачуваних. Їм не дозволяється мати адвокатів, їхні родини не мають можливості побачитись із ними. Їх тримають ув'язненими за кордоном, і до них не мають доступу жодні міжнародні спостерігачі. Невідомо, який їхній статус: утримувані під вартою, військовополонені, обвинувачувані чи засуджені?

Інспектори Європейського Союзу підтвердили, що й у Європі також існують таємні в'язниці. Я не зміг пояснити законність викрадення людей і утримання їх у таємних в'язницях із судовим кодексом будь-якої країни світу, і не зрозумів, якими саме критеріями керуються виконавці зазначеного: чи відповідають вони вченню Христа, або нормам дотримання прав людини, або ліберальним цінностям.

Молодь, студенти, народи Близького Сходу мають чимало запитань щодо дій Ізраїлю. Напевно, багато таких запитань Вам відомі.

Історія знає безліч фактів окупації різних країн, однак зовсім унікальним феноменом нашої епохи є створення нової держави з новим народом.

Студенти кажуть, що ще 60 років тому такої держави не існувало. Вони показують старі документи і географічні карти і заявляють, що скільки не шукали, не змогли знайти країни під назвою Ізраїль. Я рекомендував їм вивчити історію Першої і Другої світових воєн. Якось один зі студентів сказав, що під час Другої світової війни, коли загинули десятки мільйонів людей, військові новини з боку країн, які її вели, поширювалися дуже швидко, і кожна зі сторін повідомляла про свої перемоги і про поразки супротивника. Після війни було оголошено, що було вбито 6 мільйонів євреїв. Припустимо, що оголошена цифра відповідає істині, однак як державотворення Ізраїль у районі Близького Сходу і його підтримка можуть логічно узгоджуватися із загибеллю мільйонів євреїв? Чи можливо проаналізувати і прокоментувати цей феномен?

Пане Президенте!

Вам, безумовно, відомо, які кошти були вкладені в державотворення Ізраїлю і з якими наслідками це було пов'язано:

•    із загибеллю десятків тисяч чоловік,

•    із вимушеними поневіряннями мільйонів людей, які споконвіку населяли цей регіон,

•    із понищенням тисяч гектарів орних земель, маслинових плантацій, поруйнуванням міст і селищ.

Ця трагедія не обмежилася тільки періодом утворення держави Ізраїль. Вона триває, на жаль, 60 років.

Створено режим, що не щадить нікого, навіть дітей, виправдовує знищення будинків, під руїнами яких гинуть люди, які в них живуть; заздалегідь сповіщає про злочинні плани знищення палестинських лідерів, тероризує і утримує у в'язницях тисячі палестинців. Це явище майже не мало прецедентів в останні сторіччя, або є взагалі безпрецедентним.

Багато хто ставить одне важливе питання: хто і чому такий режим підтримує?

Хіба підтримка такого режиму відповідає людинолюбному вченню Христа, вченню Мойсея або ж ліберальним цінностям?

Хіба надання права на самовизначення народу Палестини, споконвічному хазяїну цієї землі, який проживає як у її межах, так і за ними, що, об'єднуючи мусульман, іудеїв і християн, суперечить принципам демократії, правам людини і заповітам Пророків? Якщо не суперечить, тоді ж чому не визнаються результати референдуму?

Нещодавно до влади прийшов уряд Палестини, обраний народом Палестини. Усі незалежні спостерігачі підтверджують, що це законний уряд, обраний народом. Однак цей факт ігнорують, на обраний уряд тиснуть, примушуючи офіційно визнати режим Ізраїлю, відмовитися від опору і далі додержуватися курсу попереднього уряду.

Якби новий уряд Палестини в передвиборчій програмі проголосив таку політику, віддав би народ Палестини йому свій вибір? Хіба позиція примусу щодо законно обраного уряду Палестини відповідає вищезгаданим критеріям? Народ також запитує, чому на всі запропоновані проекти резолюцій проти сіоністського режиму, розглянуті ООН у Раді Безпеки, накладається вето?

Пане Президенте!

Вам відомо, що я живу серед народу і постійно з ним спілкуюся. Багато хто з людей, які живуть на Близькому Сході, спілкуються зі мною. Вони аж ніяк не можуть вважати, що така подвійна політика відповідає якійсь логіці.

Факти говорять про те, що населення всього регіону з кожним днем все більше і більше обурюється проведенням згаданої політики. Я не збираюся ставити Вам усі наявні запитання, однак хочу акцентувати увагу ще на кількох моментах.

Чому в регіонах Близького Сходу будь-яке досягнення в сфері науки і технології трактується як погроза на адресу сіоністського режиму? Хіба досягнення в галузі науки і досліджень та володіння ними не є елементарним правом народів?

Думаю, що Ви знаєте історію. Коли і де ще у світі, окрім Середніх століть, наукові і технічні досягнення сприймалися як злочин? Хіба надумані припущення про ймовірності застосування знань у військових цілях може бути основою для протидії науці і передовим технологіям? У такому випадку, якщо припустити, що такий умовивід є правильним, потрібно перешкоджати розвитку всіх галузей науки: фізики, хімії, математики, медицини, інженерної справи і т. п.

У випадку з Іраком була сказана неправда. До чого це призвело? Я не сумніваюся, що у всіх людських суспільствах неправду ніколи не вітали, і Вам, Ваше Превосходительство, також не сподобається, якщо Вам будуть брехати.

Пане Президенте!

Чи мають право народи Латинської Америки поставити запитання: чому на американському континенті виступають проти урядів, що їх обирає народ, і навпаки, підтримують путчистів? Чому над ними постійно висить загроза незаконної зміни їхнього уряду?

Народи Африки є працьовитими, здібними і творчо обдарованими людьми. Вони можуть відігравати важливу і гідну роль у справі забезпечення духовного і матеріального прогресу всього людства. Убогість і бідність на більшій частині континенту не дозволяє народам Африки розкрити свій потенціал. Чи можуть вони запитати: чому їхні величезні природні багатства і корисні копалини піддаються розграбуванню, тоді як вони самі, більше за інших мають потребу в них?

Чи відповідають вченню Христа і правам людини такі дії?

Доблесний і релігійний народ Ірану також хотів би внести ясність до багатьох питань, зокрема: здійснення державного перевороту 52 роки тому і скинення тодішнього законного уряду; протидія Ісламській революції і перетворення Посольства (США) на штаб підтримки противників Ісламської Республіки, що підтверджено тисячами сторінок документів; підтримку Саддама в агресивній війні проти Ірану; збитий іранський пасажирський літак; арешт майна, яке належить народу Ірану; посилення погроз, невдоволення і роздратування у зв'язку з науковими досягненнями в сфері ядерних досягнень народу Ірану, у той час, як всі іранці, сповнені гордості і радості від прогресу своєї країни. Є безліч інших прикладів такого роду, які я не наводжу в даному листі.

Пане Президенте!

Події 11 вересня були жахливі. Убивство безневинних людей викликає біль і жаль в усьому світі. Наш уряд у ті дні висловив співчуття рідним і близьким загиблих у тій трагедії і заявив своє обурення винуватцям тих подій.

Уряд будь-якої країни зобов'язаний захищати життя, майно й гідність своїх громадян. Як кажуть, Ваш уряд має у своєму розпорядженні розгалужену мережу систем безпеки, охорони і розвідки, які здатні полювати за своїми супротивниками навіть за кордоном. Акція 11 вересня була не простою операцією. Чи можна було спланувати і здійснити таку операцію без координації з розвідувальними службами і службами безпеки, або без широкого проникнення в ці служби? Безумовно, це всього лише припущення. Але тоді чому вся інформація щодо згаданого питання усе ще є засекречена? Чому не сказано, хто виявив недбалість у цій історії? І чому не оголошено імен винуватців і не відбувся суд над ними?

Пане Президенте!

Народ Вашої країни і народи країн, які сусідять із кризовими точками світу, останніми роками не почуваються в безпеці.

Після подій 11 вересня деякі західні ЗМІ, замість того, щоб висловлювати співчуття постраждалим і заспокоювати американських громадян, на яких ця трагедія справила гнітюче враження, почали нагнітати атмосферу тривоги, відсутності безпеки, постійно мусувати можливість нових атак терористів, тримаючи цим людей у страху. Хіба такі дії можна назвати служінням народу Америки? Чи піддаються обліку втрати від жаху?

Уявіть собі, що американські громадяни повсюдно очікують можливих терактів. На вулиці, на робочому місці, вдома, вони не почувають себе в безпеці. Кому це сподобається? Чому ЗМІ замість того щоб давати відчуття спокою і безпеки, нагнітають істерію і почуття тривоги?

Дехто вважає, що така пропаганда велася свідомо для створення приводу і виправдання нападу на Афганістан. Саме тут і потрібно сказати про роль ЗМІ.

У Хартіях, що регулюють роботу ЗМІ, декларується як один із основних принципів доведення правдивої інформації в маси, дотримання при публікації принципу безпеки. Маю висловити свій глибокий жаль у зв'язку з недотриманням деякими західними ЗМІ цього принципу. Головним приводом для нападу на Ірак було припущення наявності зброї масового знищення. Про це ЗМІ повторювали стільки разів, що народ повірив цьому, і було створено необхідні передумови для окупації Іраку. Чи не відбувається внаслідок цього втрата істини в атмосфері упередженості і неправди? Хіба втрата істини і правди відповідає вищезгаданим принципам? Але хіба істину можна втратити на очах у Бога?

Пане Президенте!

Громадяни всіх країн сплачують податки для того, щоб їхній уряд розумно розпоряджався бюджетом і надавав населенню відповідні послуги. Дозвольте спитати: яку користь має народ, який утримує Вас, від того, що сотні мільярдів доларів щороку витрачаються на окупацію й утримання військ в Іраку?

Вашому Превосходительству відомо, що в деяких штатах Вашої країни тисячі людей живуть в убогості і бідності, не мають даху над головою. Великим нещастям Вашої країни є безробіття, подібні проблеми існують, тією чи іншою мірою, і в багатьох інших державах.

Як у такій ситуації можна виправдувати необхідність переміщення величезної армії і таких величезних витрат, і чи відповідають вони загальнолюдським принципам?

Пане Президенте!

Усе вищесказане відображає тільки частину того, що сьогодні наболіло в народів світу, народів нашого регіону і Вашого народу. Однак головне, що я хочу сказати, і сподіваюся, що Ви хоча б частково з цим погодитеся, полягає в тому, що правителі не вічні і приходять не назавжди. Історія залишить тільки імена і спогади, а в найближчому й у віддаленому майбутньому діяння влади постійно аналізуватимуть. Люди вивчатимуть й оцінюватимуть події, що сталися в наш час: дали ми народу безпеку, процвітання і спокій чи непевність, безробіття, небезпеку. Про те хотіли ми встановити справедливість чи захищали тільки певні групи людей ціною убогості і знедоленості мільйонів, чи привели ми купку «обраних» до багатства і високого становища, поставивши задоволення їхніх устремлінь вище задоволення Бога і народу. Захищали ми права знедолених, чи робили вигляд, що не зауважуємо їх, розв'язували агресивні війни і незаконно втручалися в справи інших держав і створювали страшні тюрми, беззаконно ув'язнювали там людей.

Думали ми про безпеку і мир для всієї планети чи ширили загрози й насильство.

Говорили правду народам, чи навмисно спотворювали справжні події. Були на боці народу, чи на стороні агресорів і поневолювачів. Чи прагнули ми, будучи при владі, керуватися логікою, розумом, моральністю, виконувати зобов'язання, поширювати справедливість, служити народу, забезпечувати загальний добробут і домагатися прогресу, зберігати людське милосердя, або ж наріжним каменем своєї діяльності ставили силу зброї, погрози, страх, неповагу до народу, гальмували прогрес і розвиток держав і зневажали людські права.

І, зрештою, наші нащадки зроблять висновки: чи дотримували ми принесеної присяги служити народу, що є нашим основним обов'язком; чи керувалися ми заповітами Пророків?

Пане Президенте!

•    Доки світ може терпіти наявність таких неоднозначних тенденцій?

•    Доки народи світу мають розплачуватися життями, добробутом за неправильні рішення деяких правителів?

•    Доки над людством нависатиме загроза, спричинювана арсеналами зброї масового знищення?

•    Доки литиметься кров дітей, жінок і чоловіків на вулицях міст, доки дахи будинків валитимуться на голови їхніх мешканців?

Чи задоволені Ви, Ваше Превосходительство, сьогоднішньою обстановкою у світі?

Чи думаєте Ви, що нинішня політика може провадитися й далі?

Куди йде наш світ?

Якби сотні мільярдів доларів, що витрачаються на військові потреби, воєнні операції, на підтримування безпеки було б спрямовано на інвестиції в економіку слаборозвинених країн, на охорону здоров'я, на боротьбу з різними захворюваннями, на освіту, на фізичний і розумовий розвиток, надання допомоги потерпілим від стихійних лих, на створення робочих місць у виробництві, на благоустрій і на ліквідацію убогості і бідності, на досягнення миру, на ліквідацію суперечностей між державами, на припинення міжплемінних і расових воєн тощо, яким був би світ сьогодні? Чи не пишався б Ваш народ своїм внеском у справу миру?

Напевно, політичний і економічний стан Вашого уряду і народу став би більш міцним і захищеним?

Із великим жалем маю запитати: чи була б, чи зростала б сьогодні ненависть народів світу до уряду Америки, якби змінив він свою політику?

Пане Президенте!

У мене немає наміру когось образити.

Якою мірою судили б те, що нині відбувається, Преподобні Авраам, Ісаак, Іаков, Самуіл, Іосиф або Ісус (Нехай пребу-де він у мирі), якби вони жили серед нас?

Перейшовши до потойбічного світу, у якому справедливість поширюється повсюдно, чи подасть нам знак Ісус Христос? Чи прийме він нас? Моє головне запитання і твердження: хіба не існує кращого шляху для того, щоб народи й уряди, релігійні лідери дійшли згоди і світ жив у мирі?

Сьогодні на Землі живуть сотні мільйонів християн, сотні мільйонів мусульман, а також мільйони послідовників вчення Мойсея. Усі світові релігії єдині в одному слові, і це слово — єдність. Тобто віра в Єдиного Бога, крім якого більше немає іншого Бога. У Священному Корані це слово виділене особливим чином, і всі послідовники божественних релігій закликають до наступного: «Скажи: О люди Писання! Давайте визнаємо єдине слово для вас і нас, про те, що не будемо поклонятися нікому, крім Бога, що нікого іншого не будемо вважати рівним Богу, а визнаємо Паном тільки Бога» [Священний Коран, Сура «Аль-Імран», вірш 63].

Пане Президенте!

За словом Божим усі ми покликані дослухатися до посланників Бога. «Схилятися перед Богом, який вищий від будь-якої сили у світі, і може здійснити будь-яку справу. Бог знає все приховане і явне, усе минуле і все майбутнє, і знає, що на серці в його рабів, і він бачить діяння їх».

«Бог — цар небесний і земний, і увесь світ — це його царство. Справи всього світу в його руках, він дарує своїм рабам прощення і відпущення гріхів. Він є притулком гноблених і ворогом гнобителів. Він милостивий і милосердний. Він захисник вірних, і направляє їх із царства гноблення до світла. Він свідок діянь своїх рабів. Він закликає своїх рабів до віри і до праведних справ, і вимагає від них, щоби вони йшли шляхом істини, і не сходили з цього шляху. Він закликає рабів своїх додержуватися заповітів Пророків, і спостерігає за їхніми діяннями. Погана доля тих, хто обирає тільки блага мирського життя, і ухиляється від його вказівок, і поширює гніт на його рабів».

Він обіцяє добро і вічний рай тільки тим своїм рабам, які боятимуться його величі і значення, і не йтимуть за своїми пристрастями.

Ми переконані, що повернення до законів Пророків божих є єдиний шлях до щастя і спасіння. Я чув, що Ви, пане Президенте, маєте схильність до вчення Ісуса Христа (Нехай пребуде він у мирі), і вірите в божественне предвіщення влади Праведників на землі. Ми також зараховуємо Ісуса Христа до великих Пророків Бога, а його ім'я прославляється в Корані неодноразово. Наведені нижче рядки записані зі слів Христа: «Воістину, Аллах — і мій Господь, і ваш Господь. Та к поклоняйтеся ж Йому. Це і є прямий шлях» [Священний Коран, Сура «Мар’ям», вірш 36].

Поклоніння і виконання волі Божої — гасло всіх божественних Пророків.

Господь усіх людей у Європі, Азії, Африці, Америці й Океанії й усього світу Єдиний. Це Бог, який направляє й бажає від усіх своїх рабів благочестя, і дарує усім людям милосердя.

Як сказано в Божому писанні, «Бог Всемогутній і Всевишній послав на землю своїх пророків з їхніми чудесними знаменнями й іншими явними доказами свого існування для того, щоби виявити людям Божественне послання, щоб очистити їх від гріха і бруду. Він послав їм Писання і міру, щоби люди змогли встановити справедливість і уникнути непокори».

Усі ці слова в тій або іншій формі наведено у Священному писанні. Божественні Пророки обіцяли: «Настане день, коли всі люди стануть перед престолом Всевишнього, щоб здійснився суд над їхніми діяннями. Доброчесні люди потраплять

до раю, а грішники — відправлені будуть Божественним розпорядженням на муки вічні». Думаю, що ми обидва віримо в пришестя такого дня. Однак підрахунок діянь правителів буде непростий, тому що ми повинні відповідати перед своїм народом і перед усіма тими, на життя яких наші справи вплинуть.

Пророки вимагали для всього людства миру і спокою на засадах віри в Бога, справедливості і збереження людинолюбства.

Якби всі ми були переконані і вірили в ці принципи, тобто в єдність і в поклоніння перед Богом, у справедливість і збереження милосердя людського, вірили в Судний день, хіба не можна було б перебороти сьогоднішні труднощі у світі, що виникли через відхід від заповітів Пророків, та ігнорування свого призначення?

Хіба віра в Божественні принципи не може бути загальноприйнятою і гарантувати мир, дружбу і справедливість?

Хіба ці принципи не є писаним або неписаним законом більшості народів світу?

Ваше Превосходительство, чи захочете ви особисто прийняти заклик до справжнього виконання законів Пророків, до єдинобожжя і справедливості, до збереження людинолюбства і поклоніння Всевишньому.

Шановний пане Президенте!

Вивчаючи історію, ми бачимо, що йдучи шляхом гноблення і насильства, влада ніколи не була міцною. Бог не довірив долю людей їм самим, не залишив на самоті людство. Світ існує, і в ньому відбувається безліч подій усупереч волі, планам урядів і окремих особистостей. Наше існування доводить, що є Вища сила, яка визначає все, що відбувається.

Пане Президенте!

Заперечувати свідчення того, що сьогоднішній світ змінюється немає сенсу? Та чи можна порівнювати сьогоднішній світ із тим світом, яким він був ще десять років тому? Зміни відбуваються швидко і вони широкомасштабні.

Народи планети не задовольняє наявний стан, і вони не надто довіряють обіцянкам і заявам деяких впливових світових лідерів.

Люди в різних частинах світу не почуваються в безпеці, і виступають проти поширення нестабільності і воєн. Більшість із них не приймають політики подвійних стандартів.

Маси протестують проти розростання прірви між багатими і бідними прошарками населення, між багатими і бідними країнами. Люди висловлюють обурення корупцією, зрадою їхніх інтересів.

Народи всього світу пригнічені і стурбовані тим, що їхні культурні надбання, мова, сімейні цінності, релігія стали об'єктами наступу глобалізації, тим, що чесноти, людинолюбство і любов руйнуються.

Народи світу не відчувають довіри до міжнародних організацій, що не захищають їхніх прав.

Лібералізм і західна демократія не змогли втілити свої ідеали, наблизити людство до благополуччя, і нині ці поняття зазнають краху. Справжні мислителі і філософи вже чітко відчувають катастрофу ідеології і строю ліберальної демократії. Сьогодні народи всього світу все більше звертаються до головної своєї надії — до єдиного Бога. Без жодного сумніву, люди вирішують свої проблеми через віру в Бога і виконання заповітів Пророків. Я ставлю, пане Президенте, принципове запитання: Ви не хочете бути разом із ними?

Незалежно від наших бажань, світ іде в бік віри в Бога Всемогутнього, усе більше людей виконують закони справедливості, але Божа воля виявиться вищою над усе.

Слава усім, хто дотримується волі Бога.

8 травня 2006 року