Проблеми статистичного забезпечення грошового обороту

Валерій ЗАХОЖАЙ, Валерій КОТЛЯРОВ

Важливу роль у забезпеченні процесу розширеного відтворення відіграють гроші. На їх використанні базується більшість економічних інструментів господарювання: ціноутворення, оплата праці, комерційний розрахунок, фінанси, податки, розрахунково-платіжні відносини, інвестиційна діяльність тощо. З урахуванням закономірностей функціонування грошей формується економічна політика держави, відбувається ринкове регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

Грошима можна кількісно виразити економічні процеси і явища у процесі розвитку суспільного відтворення. Так, за їх допомогою підприємство визначає витрати і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва. А на макроекономічному рівні визначають такі показники розвитку економіки: обсяг валового національного продукту, національного доходу, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів. Без цього неможливе нормальне регулювання соціально-економічного життя суспільства.

Грошовий оборот — рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання національного продукту, який здійснюється завдяки безготівковим розрахункам і через обіг готівки. Кількісний бік грошового обороту виражається в показниках грошової маси і швидкості обігу грошей.

Маса грошей в обігу — це кількість грошей, які фактично є в розпорядженні суб'єктів економіки, призначені для здійснення покупок і визначають їх платоспроможний попит на ринках. Суб'єкти — приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, держава тощо.

Грошова маса має певне кількісне вираження, складну структуру та динаміку руху. Для якісної характеристики грошової маси важлива її структура, а у практиці регулювання — обсяг і динаміка руху, а також структурна характеристика.

В економіці грошова маса є важливим чинником, який впливає на рівень цін, обсяг виробництва і стан платіжного балансу. Обсяг грошової маси стає результатом складної взаємодії багатьох суб'єктів економічної діяльності, а не самої лише діяльності кредитно-грошових органів, які визначають розмір грошової бази. Комерційні банки встановлюють розмір позичок, інших активів і надлишкових резервів. Небан-ківський сектор вирішує, як розподіляти свої грошові кошти між строковими, ощадними, поточними вкладами та іншими зобов'язаннями, фінансовими активами або просто збереженням готівки. Обсяг грошової маси формується внаслідок прийняття цих рішень.

Рух суспільного продукту і національного доходу, створення доходів в економіці невіддільні від грошових відносин, які формуються між населенням, урядом, підприємствами та організаціями. Такі відносини характеризуються обсягом грошового обороту, тобто сукупністю операцій, у процесі виконання яких відбувається рух грошової маси.

Для управління процесами грошового обороту потрібно мати статистичну інформацію про розмір цього обороту, його склад і динаміку, а також оборотність грошових коштів, додержання розрахункової дисципліни, про склад і швидкість обігу грошової маси, купівельну спроможність грошей тощо.

Отримувати й обробляти статистичну інформацію про процеси в цій галузі статистики і є завданням статистики грошового обороту. Саме вона розробляє програму статистичного спостереження, способи отримання і обробки даних, обґрунтовує методологію обчислення й аналізу статистичних показників. Така статистика виявляє закономірності у складі грошового обороту, в оборотності грошової маси, у розрахункових операціях банків, додержанні підприємствами розрахункової дисципліни.

На характер грошового обороту впливають різноманітні чинники.

1. Макрочинники за економічним призначенням:

а)  основоположні: обсяг ВВП; обсяг інвестиції; обсяг грошової маси, яка перебуває в обігу; обсяг грошової бази; розмір бюджетного дефіциту; стан платіжного балансу; рівень зайнятості; рівень інфляції;

б) похідні: структура розміщення грошової маси; обсяг платоспроможного попиту населення; рівень доходів населення; стан грошового, фінансового, фондового ринків, ринків кредитних ресурсів, засобів виробництва, робочої сили; рівень оподаткування; темпи інфляції; курс національної грошової одиниці; чисті зобов'язання уряду.

2.  Макрочинники за походженням, які виникають:

а)  внаслідок дії об'єктивних економічних законів, наприклад, закону грошового обороту; закону попиту на гроші; закону пропозиції грошей; ефекту кредитного мультиплікатора;

б) у зв'язку з державним регулюванням економіки: монетарна політика; грошово-кредитна політика (відсоткова політика, політика обов'язкового резервування, політика операцій на відкритому ринку); фіскальна політика; податкова політика; політика регулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

3.  Чинники за характером впливу на економіку, які:

а)  стимулюють розвиток економічної системи (зростання обсягів ВВП, виробництва, інвестицій; зниження відсоткової ставки; зростання доходів населення; скорочення безробіття);

б)  негативно впливають на розвиток економіки (зменшення обсягів інвестицій; зменшення обсягів виробництва, посилення податкового тиску; зниження курсу національної валюти; випереджаюча емісія; недовіра до банківської системи; збільшення обсягів бартерних угод).

4.  За характером впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємства:

а)  прямі — зміна податкової політики; зміна норм обов'язкового резервування, відсоткові ставки;

б)  опосередковані — обсяг інвестицій і капіталовкладень; обсяг державних видатків; обсяг експорту й імпорту.

Значною мірою на грошовий оборот впливають також чинники внутрішнього середовища, серед них:

1)    чинники І рівня (базові) — дефіцит власних оборотних коштів підприємства; недоступність кредитних ресурсів; низька купівельна спроможність споживачів; заборгованість по зарплаті; податковий тиск;

2)    чинники II рівня (похідні) — стратегія управління обсягами діяльності, активами, капіталом, грошовими потоками;

3)    чинники III рівня (деталізуючі) — склад і структура активів; політика розподілу і використання прибутку; стратегія управління кредитом.

Ресурси, що формують результати діяльності

Обсяги грошової маси, що перебувають в обігу, формуються під впливом різних ресурсів. Так, розрізняють грошові кошти юридичних і фізичних осіб. Відповідно і джерела формування цих коштів бувають різними. Наприклад, грошові кошти підприємства можуть формуватися кредитами комерційних банків, іноземних інвестицій, доходами від випуску цінних паперів, доходами від вкладення вільних коштів на банківський депозит, надання майна в оренду, від проведення валютних операцій.

Грошові кошти фізичних осіб формуються виплатами зарплати, соціальними виплатами окремим категоріям громадян, банківськими кредитами, відсотками, одержаними від вкладення коштів на відповідні види банківських депозитів.

Окремо можна виділити грошові ресурси фінансово-кредитних установ і державні грошові кошти.

Грошово-кредитна ситуація в Україні, за даними СНР* (розподіл за користувачами)

* Система національних розрахунків.

Аналіз грошового обороту: класифікація і групування

У процесі аналізу грошового обороту використовують такі види класифікацій і групувань:

• класифікація галузей економіки;
• класифікатор видів економічної діяльності;
• класифікація послуг;
• класифікація продукції та послуг;
• класифікатор валют;
• групування грошової маси за рівнем ліквідності;
• групування кредитів, наданих комерційними банками, за валютами країн;
• групування комерційних банків за обсягами вкладів населення тощо.

Для статистичного аналізу грошової маси України можна використовувати різні види групувань.

Система показників грошового обороту

Грошова маса в обігу. Грошовою масою (запасами) називають сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що застосовуються в готівковому та безготівковому обігу, і пасивні гроші (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть бути використані в угодах.

Грошова маса має певне кількісне вираження (обсяг у грошових одиницях), складну структуру і динаміку руху. З огляду на якісну характеристику грошової маси важливе значення має її структура, а щодо практики її регулювання — обсяг і динаміка руху, а також структурна характеристика.

Щодо структури, то грошову масу можна розподілити за кількома критеріями:

• ступінь «готовності» певних елементів до оборотності, тобто ступінь їх ліквідності;
• форма грошових засобів (готівкові, депозитні);
• розміщення в суб'єктів грошового обороту;
• територіальне розміщення.

Для визначеня грошової маси беруть за основу грошові агрегати — специфічну класифікацію платіжних коштів за рівнем їх ліквідності. Грошовим агрегатом називають особливу групу ліквідних активів, яка є альтернативним вимірювачем грошової маси.

Грошові агрегати — зобов'язання банківської системи нефінансовим секторам: готівка, депозити до запитання, строкові депозити та заощадження. Розвиток зазначених депозитів відображає стан монетарної політики. Грошові агрегати протиставляються чистим зовнішнім активам (обчисленим у національній валюті) та чистим внутрішнім кредитам.

Грошова база — сума готівки в обігу, готівки в сейфах і касах банків та резервах комерційних банків на їх рахунках у НБУ. Обов'язкові резерви. Ці гроші не беруть участі у кредитному банківському обороті, не збільшують масу грошей в обігу, а є тільки базою для її збільшення.

Національним банком України визначено чотири грошові агрегати (див. рис. 1).

Грошовий агрегат М1 складається з агрегату М0, розрахункових рахунків і поточних депозитів у національній валюті. Параметр М0 включає готівку в обігу (в касах підприємств і організацій та на рахунках у населення).

Грошовий агрегат М2 включає параметр М1, строкові депозити та валютні кошти. Строкові депозити складаються із залишків на строкових (до трьох років) рахунках за вкладами населення та депозитів підприємств і населення на розрахункових рахунках у комерційних банках.

Грошовий агрегат М3 включає параметр М2, кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Грошові агрегати різняться між собою за рівнем ліквідності. Останню властивість розуміють так: це можливість використання певного активу як засобу обігу або перетворення активу на кошти обігу та його здатність зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютно ліквідними вважаються гроші параметра М1. До високоліквідних грошових активів належить також грошовий агрегат М2. На думку економістів, цей параметр грошової маси тісніше пов'язаний зі швидкістю обігу грошової маси, реальним національним продуктом і цінами.

Поведінка грошових агрегатів у консолідованій банківській системі може бути пов'язана з грошовою базою центрального банку через грошовий мультиплікатор, обчислений як відношення М2 (або іншого грошового агрегату) до грошової бази — суми готівки, що утримується поза банківською системою та загальними резервами комерційних банків, тобто суми мінімальних обов'язкових і надлишкових резервів, включаючи готівку в сейфах.

Обсяг готівки в обігу залежить від монетарної політики, платіжної дисципліни, інфляційних очікувань і швидкості обігу готівки.

Кожен агрегат має певне призначення у практиці управління грошовим оборотом, а разом вони дають цілісну картину структури та динаміки грошової маси і грошового обороту.

Грошові агрегати різняться не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М0 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес обміну, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат повинен бути об'єктом найактивнішого регулювання.

В інших грошових агрегатах ураховують також нагромадження грошей у різних організованих формах. Ці гроші тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функцію нагромадження вартості. Залежно від строків і форми нагромадження, вони належать до різних грошових агрегатів.

На обсяг грошової маси в кожному агрегаті впливають різні чинники. Так, обсяг агрегату М0 передусім залежить від обсягу товарообороту і швидкості обігу грошей. Обсяги інших агрегатів — М1, М2, М3 — визначаються, крім цього, рівнем кредитних відносин, рівнем капіталізації грошових доходів суб'єктів обороту тощо. Ці відмінності необхідно враховувати під час використання того чи іншого агрегату в регулюванні грошового обороту.

Рівень монетизації розраховують за формулою:

РМ= М₃/ВВП.

Обсяг грошової маси:

М₃=РМ·ВВП.

Наприклад, на підставі наведених даних про обсяги валового внутрішнього продукту країни і грошової маси в обігу (агрегат М3) за два періоди (див. табл.), можна розрахувати рівень монетиза-ції в базисному та звітному періодах. Проведемо факторний аналіз динаміки:

а)  обсягу грошової маси, що перебуває в обігу — агрегат М3;

б)  рівня монетизацїі. Отже:

А(Мз)р_М = (РМ-РМ₀)ВВП₁= (15,321-13,432)-102593 = 1937,98 млн грн,

А(М₃)ввп =(ВВП₄ -ВВП₀)РМ₀ = (102593 - 93365) • 13,432 = 1239,5 млн грн,

А(М₃ )р_М = М₃ + АМ₃ВВП = (М₃ \ - (М₃ )₀  = 1937,98 + 1239,5 = 15718-12541 = 3177млн грн.

Факторний аналіз динаміки рівня монетизації:

АРМ = АРМ(М3 ) + АРМ(ВВП) = АРМі - АРМ0,
АРМ = 3,097 + (-1,2) = 15,321 -13,432 = 1,89%.

Що менша частка М0 у загальній грошовій масі, то ефективнішою та розвиненішою вважають національну грошову систему. Найвагомішими причинами збільшення частки готівки в обігу є намагання багатьох суб'єктів господарювання здійснювати розрахунки готівкою з метою уникнення податків, низький рівень довіри юридичних і фізичних осіб до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

Збільшення готівки в загальній грошовій масі ускладнює стан із розрахунками в народному господарстві, зменшує грошові надходження на розрахункові рахунки підприємств, знижує ліквідність і послаблює кредитний потенціал комерційних банків.

Обсяг грошового обороту — це сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей. Необхідно відрізняти обсяг грошового обороту від середніх залишків грошей. Перший показник визначають підсумовуванням результатів операцій із находження (або списання) грошей за певний період, а другий отримують як середню величину із залишків грошей на рахунках на окремі дати.

Грошовий оборот поділяють на безготівковий і готівковий.

Безготівковий грошовий оборот — сукупність грошових розрахунків, здійснюваних у формі записів на рахунках у банках і за допомогою заліку взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші виконують лише функцію коштів платежу.

Готівковий грошовий оборот — сукупність грошових розрахунків, які застосовують у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, і які набувають форми готівкових грошей.

За характером платежів розрізняють товарний платіжний оборот і нетоварний платіжний оборот. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями. Основним документом, за допомогою якого характеризують рух грошової готівки, є прогноз касових оборотів банків. Він відображає рух грошової маси із сфери обігу до кас банківських установ і видачу готівки підприємствам, установам, організаціям і населенню. Прогноз касових оборотів складається на квартал із розподілом за числами і затверджується для кожної банківської установи.

Цей документ стосується двох аспектів надходжень і видач (витрат) готівки, і відповідно поділяється на дві частини. У кожній виокремлюють статті згідно з каналами руху готівки: у першій частині показують прогнозне надходження готівки до каси банківської установи, у другій — прогнозну видачу готівки з кас банківської установи. У процесі балансування касового плану визначається емісійне завдання з випуску готівки в обіг чи вилучення її з обігу.

Для прогнозування касових оборотів використовують такі методи:

•    екстраполяції (за середнім абсолютним приростом, індексом цін, коефіцієнтом еластичності, трендовою моделлю тощо);

•    цільовий (пошук умов для досягнення заданих обсягів касових оборотів);

•   моделювання зв'язків (факторні, регресійні моделі, метод ланцюгових рядів).

На основі звітності про прибуткові та видаткові касові операції визначають емісійний результат за звітний період: перевищення надходжень до каси банку над видачею з каси є вилученням грошей із обігу; перевищення видачі з каси банку над надходженням до каси спричиняє випуск грошей в обіг.

Найважливішим грошовим інструментом регулювання ліквідності в перехідній економіці є ставка рефінансування — ставка, за якою комерційні банки отримують кредити від Національного банку. В умовах високої інфляції використання ставки рефінансування як інструмента жорсткої монетарної політики обмежується.

До завдань статистики грошового обороту належить вивчення купюрного складу грошової маси — це питома вага грошових знаків різної вартості в загальній масі грошей, що обертаються. Купюрний склад можна визначити як за вартістю, так і за сумою купюр. Кількість грошових одиниць визначають за формулою:

f = m / N

де m — сума банкнот (монет) номіналу N; N — вартість грошової одиниці (номінал).

Купюрний склад визначається і сумою банкнот, і кількістю купюр. За кількістю купюрний склад (df) залежний від частки грошових одиниць номіналу в загальній кількості грошових знаків:

d_f = f / ∑f

За сумою купюрний склад (dm) визначається часткою суми банкнот номіналу в загальному обсязі готівкової грошової маси:

d_m = m / ∑m

Купюрний склад грошової маси формується під впливом таких чинників:

• грошових доходів населення;
• роздрібних цін на товари і послуги;
• структури товарообороту;
• схильності населення до витрачання грошей.

Дослідження купюрного складу грошової маси передбачає:

• спостереження фактичного розподілу готівки грошей;
• розрахунок відхилення фактичного розподілу від раціонального;
• вивчення зміни структури і розробку заходів із раціоналізації купюрного складу готівкових грошей.

Динаміку купюрного складу грошей аналізують на основі даних про середню купюрність, яку розраховують за формулою:

N = ∑Nf / f = ∑Ndt.

Порівняння середньої купюрності готівкових грошей у динаміці дає можливість одержати зведену оцінку зміни купюрного складу та розробити заходи для його коригування.

На обсяг готівки в обігу впливають:

• монетарна політика,
• платіжна дисципліна,
• інфляційні очікування,
• зовнішні активи.

Кількість же грошей в обігу позначається на обсязі випуску продукції, рівні цін і зайнятості.

Показники швидкості обороту грошової маси

Розглядаючи ці показники грошової маси, розрізняють швидкість обігу готівки та швидкість обігу агрегату М1.

Швидкість обігу обчислюється як відношення місячного (квартального, річного) ВВП до обсягу М0 і М1 на середину періоду та множиться на 12 (відповідно 4 для квартальних та 1 для річних даних). Темпи зростання агрегату впродовж періоду вважають сталими.

Обсяг готівки і М2 на середину періоду розраховується на підставі даних про готівку на кінець звітного періоду та агрегату М2, включаючи строкові депозити в іноземній валюті, на кінець звітного періоду. Депозити в іноземній валюті перераховують за обмінним курсом, який є середнім між аукціонним і міжбан-ківським, з одного боку, та некомерційним — з іншого.

Швидкість обігу грошей визначається за формулою:

Ш = ВВП / М

де ВВП — номінальний валовий внутрішній продукт; М — загальна маса грошей, що визначається як середні залишки грошей за певний період.

Цей показник характеризує, скільки в середньому за рік оборотів здійснила грошова маса.

На підставі цих даних можна визначити в базисному і звітному періодах:

• швидкість обігу готівкових грошей;
• тривалість одного обороту цих грошей;
• швидкість обігу грошової маси; тривалість одного обороту такої маси;
• частку готівкових грошей у грошовій масі;
• модель швидкості обігу грошей.

Проаналізувати вплив швидкості обігу готівкових грошей і частки готівкових грошей у грошовій масі на динаміку швидкості обігу грошей.

Швидкість грошового обороту можна визначити як кількість оборотів грошового агрегату (наприклад, М2), щоб забезпечити певний рівень економічної діяльності, який приблизно дорівнює номінальному ВВП. Зміна швидкості обігу відображає зміну реального грошового попиту. Отже, швидкість обігу зростає, коли економічні агенти очікують зростання альтернативної вартості утримання грошових активів у національній валюті (наприклад, зростання номінальних відсоткових ставок, рівня інфляції або обмінного курсу). Зростання швидкості обігу грошей призводить до росту цін.

Сукупна швидкість обсягу грошової маси формується під впливом оборотності грошових агрегатів, рівень яких для окремих агрегатів неоднаковий і може бути різний у динаміці. За допомогою індексного методу можна кількісно вимірювати приріст середньої швидкості обігу грошей, зумовлений зміною швидкості окремих агрегатів грошей, структурними зрушеннями в масі грошей та неоднаковими темпами зростання параметрів грошової маси.

Література

1.  Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 // Голос України. — 1992. — 21 жовтня.

2. Фінансова статистика (з основами теорії статистики): Підручник / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, А. А. Шустіков. — К.: МАУП, 2005.

3. Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Головача, А. М. Єриної, О. В. Козирева, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 1994.