головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 10/2006 
Персонал № 10/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Выгодное предложение: олимпийские деньги сочи 2014 в Москве.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Макроекономічні проблеми виробництва ВВП України

Олена СЕРГІЄНКО, кандидат економічних наук, доцент МАУП

Динаміка валового внутрішнього продукту — основного макроекономічного показника, що характеризує економічний розвиток країни, починаючи від 2000 року є позитивною. Але незважаючи на це, макроеконо-мічна ситуація в Україні впродовж 2005 року — першої половини 2006 року є нестійкою: залишаються невирішеними першочергові завдання, які стосуються впровадження стратегії якісного і прискореного соціально-економічного зростання. На жаль, вітчизняна економіка все ще має такі негативні риси, як тінізація, структурні диспропорції національного виробництва, експортне спрямування з переважанням продукції невисокого рівня валової доданої вартості (тобто кінцевої продукції), критична залежність від імпортних енергоносіїв, несприятливий інвестиційно-інноваційний клімат, недосконалість, неузгодженість та непрозорість законодавства, і насамперед податкового, нерозвиненість внутрішнього ринку внаслідок низької платоспроможності фізичних та юридичних осіб, недосконалість механізмів регулювання цін і тарифів, застаріла технологічна база промисловості та її повільне оновлення, відтік висококваліфікованих кадрів, тривала парламентсько-політична нестабільність тощо. Ураховуючи ці чинники, річні макроекономічні показники України 2000–2005 років не демонструють траєкторію стабільного економічного розвитку (табл. 1). У 2005 році реальний ВВП збільшився лише на 2,6% проти 12,1% у попередньому році, нестабільною є цінова ситуація в країні, повільно збільшується кількість прибуткових підприємств, зменшується кількість населення, низькими залишаються показники доходів населення, економіка України має витратний характер, у виробників немає зацікавленості у кінцевих результатах господарської діяльності.


Таблиця 1

Основні макроекономічні показники України за 2000–2005 рр.*

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

ВВП номінальний, млн грн

170070

204190

225810

267344

345113

418529

% до попереднього року

105,9

109,2

105,2

109,6

112,1

102,6

% до 1990 року

44,3

48,3

50,3

55,1

61,8

63,4

ВВП на душу населення, грн

3436

4195

4685

5591

7273

8885

Індекс цін виробників промислової продукції, % до грудня попереднього року

120,8

100,9

105,7

111,1

124,1

109,5

Індекс споживчих цін, % до грудня попереднього року

125,8

106,1

99,4

108,2

112,3

110,3

Темп зростання промислового виробництва, % до попереднього року

113,2

114,2

107,0

115,8

112,5

103,1

Темп зростання роздрібного товарообороту, % до попереднього року

108,1

113,7

115,0

120,5

121,9

123,0

Питома вага підприємств усіх видів економічної діяльності, що одержали прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, % до загальної кількості

62,3

61,8

61,2

62,8

65,2

66,7

Кількість населення (наприкінці року), тис. осіб

48923,2

48457,1

48003,5

47622,4

47280,8

46929,5

% до попереднього року

99,0

99,0

99,1

99,2

99,3

99,3

Природне скорочення населення, тис. осіб за рік

-506,6

-466,1

-453,6

-381,1

-341,6

-351,3

Кількість зареєстрованих безробітних (наприкінці року), тис. осіб

1155,2

1008,1

1034,2

988,9

981,8

881,5

Рівень зареєстрованого безробіття

4,1

3,6

3,7

3,5

3,5

3,1

Наявні доходи в розрахунку на одну особу, грн на рік

х

2445,9

2938,0

3400,3

4468,4

5908,0

Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн

230,13

311,08

376,38

462,27

589,62

806,19

Реальна заробітна плата, % до попереднього року

99,1

119,3

118,2

115,2

123,8

120,3

Витратомісткість економіки, %

57,1

57,7

53,5

57,6

59,0

58,2

Ефективність економіки, %

75,1

73,2

86,9

73,5

69,4

71,9

Результативність економіки, %

42,9

42,3

46,5

42,4

41,0

41,8

Підсумки першого півріччя 2006 року засвідчують незначне покращення соціально-економічних показників порівняно з кінцем 2005 та початком поточного року.

Так, за даними Державного комітету статистики України реальне зростання ВВП у січні — червні 2006 року порівняно з аналогічним періодом 2005 року становило 5% (проти 4,1% у 2005 році), а в червні 2006 року — понад 9% порівняно з червнем минулого року. Таке зростання досягнуто завдяки дії низки позитивних факторів:

• унаслідок збільшення соціальних виплат та підвищення заробітної плати розширився споживчий попит населення на внутрішньому ринку на товари і послуги. Про це свідчить і збільшення обсягу валової доданої вартості в торгівлі на 8,6% за шість місяців 2006 року;

• завершення обсягів будівельних робіт упродовж першого півріччя становило 14476,2 млн грн, що на 6,5% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Цей приріст пов'язаний із зростанням на 8,0% обсягів робіт на будівництві завершених будівель і споруд: зокрема, на 13,3% зросло будівництво будівель, переважно житлових (частка яких у загальному обсязі становить 52,4%), на 12,8% — підприємств енергетики, добувної й обробної промисловості, на 7,9% — мостів, шляхових естакад, тунелів, метрополітену;

• пожвавлення інвестиційної діяльності, яке супроводжується модернізацією підприємств енергетичного сектору, добувної та переробної промисловості. Це стало поштовхом для подальшого розвитку виробництва в машинобудуванні та будівництві. Прямі іноземні інвестиції в першому кварталі 2006 року становили 922,5 млн доларів, що вдвічі більше ніж у першому кварталі 2005 року. Активізацію інвестиційної діяльності можна пояснити і результатами парламентських виборів, коли до влади прийшли керівники і власники багатьох підприємств, які представляють основні галузі економіки. Обсяг інвестицій в основний капітал упродовж першого кварталу 2006 року зріс на 16% порівняно з аналогічним періодом 2005 року (за аналогічний період минулого року — на 4,5%).

Таблиця 2

Галузева структура зростання ВВП у першому півріччі 2006 року

Основні види

економічної

діяльності

Динаміка валової доданої вартості, %

Фактори зміни валової доданої вартості

січень 2006 р.

січень — червень 2006 р.

Промисловість, всього

97,1

103,6

Погіршення експортної спрямованості виробництва, газова криза.

Обробна промисловість

99,0

103,3

Зростання цін на метал на світових ринках упродовж ІІ кварталу 2006 року майже на 50%.

Енергетика

113,2

105,7

Сувора зима 2005 року спричинила необхідність виробництва більшої кількості електроенергії.

Сільське господарство

103,3

103,2

Сувора зима 2005 року, втрата 7,3% посівів озимих культур на зерно і зелений корм під урожай 2006 року.

Будівництво

91,9

106,5

Низька база для порівняння з 2005 роком, коли були «заморожені» великі будівельні проекти.

Торгівля

100,7

108,6

Низька база для порівняння з 2005 роком, ліквідація тіньових схем.

ВВП

100,9

105,0

Виборча компанія, політична нестабільність, реприватизація, всі вищезазначені фактори.

Необхідно зазначити, що негативний вплив на динаміку ВВП упродовж першого кварталу поточного року мало підвищення цін на природний газ та електроенергію і як наслідок уповільнилися темпи виробництва в галузях промисловості, які мають високу частку енергоресурсів у собівартості виробленої продукції. Так, темпи зростання виробництва в хімічній та нафтохімічній промисловості за перше півріччя 2006 року збільшилися лише на 0,4% порівняно з аналогічним періодом 2005 року, у виробництві металевого лиття зниження обсягів продукції становило 7,1%, кольорових металів — 0,4%. У виробництві коксу та продуктів нафтопереробки порівняно з червнем 2005 року обсяги виробленої продукції зменшилися на 16%, а за підсумками шести місяців 2006 року зниження становило 15,2%. Негативною тенденцією є зменшення обсягів первинної переробки нафти (на 23,8%), випуску бензину моторного (на 12,0%), дизельного палива для транспорту автомобільного та залізничного (на 24,0%) та мазуту (на 37,0%). Таке різке зниження обсягів виробництва продуктів нафтопереробки вже в найближчі місяці поточного року може призвести до зростання рівня цін виробників промислової продукції, що спричинить підвищення рівня споживчих цін.

Негативний вплив на динаміку зростання ВВП упродовж першого кварталу мало також зменшення зовнішнього попиту на українську продукцію через втрату традиційних ринків збуту металопродукції, заборону експорту м'ясної і молочної продукції до Росії тощо. Необхідно зазначити, що високі тарифи на вантажні перевезення товарів, орієнтованих на зовнішні ринки, зростання цін на сировину (насамперед залізорудну) та енергоносії зумовлює збільшення собівартості виробництва та зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках. Такі негативні тенденції зовнішньої торгівлі спричинили негативне сальдо торговельного балансу України, коли імпорт товарів і послуг перевищував експорт. Від початку року в нашу країну імпортували товарів на 16,7 млрд доларів, що перевищує показники аналогічного минулорічного періоду на 24,4%. Зокрема збільшився імпорт мінеральних продуктів на 17,6%, а продукції машинобудування, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості — в 1,4 та 1,2 раза відповідно. Тож від'ємне сальдо торговельного балансу за січень — травень 2006 року становить 2,6 млрд доларів (у аналогічному періоді 2005 року воно було позитивним — понад 770 млн доларів).

Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами зі 198 країн світу. Основними партнерами є Туреччина, Італія, США, Польща, Німеччина, Білорусь, до яких надходило понад 26% експортних поставок. Імпортні надходження з Туркменистану, Німеччини, Китаю, Польщі, Італії, Білорусі становили разом майже третину всього обсягу імпорту. Російська Федерація є найбільшим торговельним партнером України, на її частку припадає 20,4% експортних та 32,7% імпортних надходжень.

Зважаючи на велику залежність економіки України від імпорту матеріальних ресурсів та комплектуючих, уряд повинен проводити виважену валютну політику, адже ревальвація гривні сприяє зниженню зростання матеріальних витрат на виробництво ВВП, що в свою чергу підвищує матеріаловіддачу та знижує матеріалоємність. В умовах зростання світових цін на метал та сировину, що є експортним складником зовнішньої торгівлі України, девальвація гривні негативно впливає на ефективність економіки, оскільки призводить до зростання вартості критичного імпорту і внутрішніх цін на сировину, паливо, матеріали, комплектуючі та, відповідно, витрат на виробництво ВВП. Позитивний ефект від девальвації для експортоорієнтованих галузей через їхню високу енерговитратність, залежність від імпорту матеріально-сировинних ресурсів в умовах наближення внутрішніх цін на енергоносії до світового рівня значно зменшується. Отже, потреба ревальвації гривні задля підвищення ефективності економіки в таких умовах є виправданою.

У разі охолодження світової кон'юнктури та зниження цін на ринках основних позицій українського товарного експорту девальвація стає позитивним чинником, що підтримує цінову конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішніх ринках, сприяючи підвищенню ефективності економіки України.

Аналіз макроекономічних показників засвідчує, що сучасна економічна політика уряду повинна бути зосереджена на подоланні наслідків існуючих системних деформацій: побудова сучасної конкурентоспроможної економіки на основі формування національної інноваційної моделі, нормалізація платіжного та торговельного балансів через стимулювання експорту та ім-портозаміщення, стимулювання впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, надання економічним реформам сучасної спрямованості, впровадження європейських стандартів економіки, підвищення рівня життя громадян, подолання соціально-економічного розриву між Україною і країнами ЄС.

Кризова ситуація кінця 2005 року, що виникла внаслідок постачання та цін на газ із Російської Федерації в Україну, зумовила необхідність негайного впровадження національної політики у сфері енергобезпеки, хоча аналіз положень щорічних Державних програм соціально-економічного розвитку України засвідчує про заплановані заходи щодо енергозбереження та енергозаміщення виробництва, які, на жаль, не виконувались. Подолання нових викликів у сфері енергозабезпечення вітчизняної економіки вимагає здійснення вже у поточному році перетворень, спрямованих на модернізацію, зниження енергоємності ВВП, зменшення енергозалеж-ності та диверсифікацію зовнішніх джерел постачання енергоносіїв. Поряд із цим вирішальними стають збільшення частки альтернативної енергії в енергобалансі України, виробничо-технологічне оновлення видобувних та транзитних енергетичних потужностей, оптимізація системи управління та контролю на внутрішньому ринку енергоресурсів, формування державних резервів паливно-енергетичних ресурсів, руйнування тіньових схем перерозподілу матеріально-технічних та фінансових ресурсів у паливно-енергетичному комплексі.

Як відомо, успішне реформування та ефективність виробництва національної економіки передусім залежать від правильного визначення пріоритетів і напрямків вдосконалення чинної макроекономічної політики, яка об'єднує всі сфери соціально-економічного життя країни. Суть проблеми макроекономічної політики на сучасному етапі розвитку полягає у недостатній ефективності її засобів, незначному впливові на реальні економічні показники та макроекономічні пропорції.


Трансформаційні процеси й економічні перетворення в економіці України призводять до активізації великої кількості чинників, що впливають на очікування, підвищують їх чутливість і динамізм. Ця обставина вимагає від заходів мак-роекономічної політики більшої гнучкості, а від її аналітичної бази — більш адекватного відображення реальних економічних процесів, причому надмірна кількість цілей і завдань макроеконо-мічної політики спричиняє велику кількість не-вирішених проблем. Серед них є проблема дієвості окремих важелів впливу на макроеконо-мічну ситуацію, а також невизначеність впливу заходів уряду на цільові показники. Надзвичайно актуальною проблемою для країни впродовж останніх років стала неузгодженість засобів мак-роекономічної політики, їх внутрішня суперечливість і непослідовність у застосуванні.

Отже, першочерговим завданням урядовців повинно бути визначення соціально-економічних пріоритетів із ранжуванням їх на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу, створення умов концентрації навколо пріоритетів матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також політичної волі та національної спрямованості. Пріоритетним завданням уряду на короткострокову перспективу повинно стати стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання, яке передбачає усунення існуючих диспропорцій між наявними факторами виробництва й обсягами виробленого ВВП. Очевидна першочергова необхідність посилення на-укомісткості та енергозбереження виробництва, заміна сировинної спрямованості економіки на виробництво кінцевої продукції, податкове реформування, вихід виробництва з тіні тощо. Необхідно використовувати існуючі резерви висо-котехнологічних галузей вітчизняної промисловості — ракетно-космічної техніки, літако- і суднобудування; підвищити ефективність агропромислового комплексу; сфери транзитних перевезень, транспортування нафти, газу, електроенергії, зв'язку і телекомунікацій; рекреаційно-туристичного комплексу.

Варто нагадати, що процеси структурного і якісного оновлення виробництва та ринкової інфраструктури відбуваються виключно через інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше проходить відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення. І навпаки, чим менші обсяги та гірша інвестиційна структура, тим більше знижується результативність усіх господарюючих суб'єктів і економіки загалом.

Від 2006 року питання залучення та акумулювання всіх видів інвестиційних ресурсів мають стати пріоритетними для України, оскільки від їх вирішення залежить соціально-економічне майбутнє країни. Тому актуальними є збільшення обсягів інвестиційних ресурсів та вдосконалення структури інвестиційної діяльності. Саме завдяки успішному вирішенню цих питань можна не тільки досягти короткострокового економічного ефекту, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій розвитку національної економіки.

Успішність інвестиційної політики залежить від ефективності використання кредитних ресурсів. Із метою оптимізації державного регулювання інвестицій, на наш погляд, доцільно перейти від бюджетного фінансування інвестицій у виробництво до використання кредитних механізмів. Причому пріоритет необхідно надавати тим галузям, де застосовуються високі технології і є значні наукові досягнення, які не можуть бути реалізовані через брак власних фінансових ресурсів.

Створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату пов'язане з чітким регулюванням інвестиційної діяльності. Структурна перебудова, стабілізація та зростання економіки значною мірою залежать від ефективності інвестиційної діяльності, яка, на жаль, ще має недостатні обсяги в Україні. Саме тому вкрай необхідною є розробка урядом адекватного сучасним ринковим умовам інвестиційного механізму, який поєднуватиме форми державного, приватного та іноземного інвестування, опти-мізація взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, розробка відповідної законодавчо-нормативної бази, а також інші заходи, які мають впорядкувати виробничий процес у країні.

Актуальність питання щодо інноваційного розвитку України не викликає сумнівів, адже у нас вже проголошено інноваційну модель розвитку національної економіки. Необхідність практичного переходу до інноваційного типу економічного зростання у максимально стислі строки пояснюється ще і тим, що тимчасові екстенсивні фактори економічного зростання (сприятлива кон'юнктура на світових ринках деяких товарів, можливість використання неза-діяних виробничих потужностей тощо) в основному себе вичерпали. Інноваційний розвиток потребує інтеграції науки та виробництва, а також об'єднання промислового, банківського та торговельного капіталу. Проте наукомісткість промислового виробництва країни не перевищує 0,3%, що на порядок менше світового рівня. Майже 90% продукції, що виробляється в Україні, не має відповідного науково-технологічного забезпечення, а на світовому ринку високотех-нологічної продукції її частка дорівнює лише 0,1%. У розвинених країнах частка цієї продукції становить близько 40% загальносвітового ВВП.

Нині рівень економічного розвитку високо-технологічного виробництва, а також динаміка технологічних зрушень у структурі промислового виробництва України свідчить, що об'єднуючого елемента, у межах якого розвиток високих технологій набув би сталої позитивної тенденції, на сучасному етапі ще не створено.

З огляду на вищезазначене можна зробити висновок, що першочерговим завданням для стабільного економічного зростання вітчизняної економіки є потреба прискореного розвитку високотехнологічних виробництв, спроможних виробляти наукомістку продукцію, формування експортного потенціалу цих виробництв, підвищення технологічного рівня підприємств завдяки використанню прогресивних вітчизняних і світових науково-технічних досягнень.

Як приклад можна навести першочергові заходи проведення інноваційної політики урядом України (табл. 3).

На вирішення зазначених проблем та завдань мають бути спрямовані податкова, грошово-кредитна, валютна, цінова, соціальна, інвестиційна, інноваційна, зовнішньоекономічна, регіональна політика.

Таблиця 3

Першочергові заходи уряду для проведення інноваційної політики

Проблеми, які потребують розв'язання

Регулюючі законодавчо-нормативні акти

1. Уточнення стратегічних та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня через їх надмірну розпорошеність та всеосяжність, що не дає змоги повною мірою сконцентрувати ресурси держави на першочергових напрямах інвестиційного розвитку.

Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»

2. Уточнення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на основі прогнозно-аналітичних досліджень.

Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»

3. Запровадження дієвих стимулів для активізації інноваційної діяльності підприємств через визначення механізму надання податкових і митних пільг для суб'єктів інноваційної діяльності та їх оптимізації, створення в Україні системи державних галузевих та комунальних інноваційних фондів.

Закон України «Про інноваційну діяльність», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

4. Врегулювання сфери трансферу технологій, забезпечення правової охорони результатів науково-технічної діяльності і запобігання нелегальному обороту об'єктів інтелектуальної власності.

Проект Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»

5. Визначення правових засад списання і реалізації застарілих та надлишкових засобів виробництва на підприємствах машинобудування для агропромислового комплексу.

Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

6. Створення умов для впровадження і використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій для потреб громадян, бізнесу, держави.

Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»

7. Приведення законодавства України до вимог СОТ та лібералізація експорту брухту кольорових металів.

Закон України «Про металобрухт»

8. Створення нормативно-правової бази для ефективного розвитку внутрішнього виробництва машинобудування, зокрема автомобілів.

Закон України «Про стимулювання розвитку автомобілів в Україні»

9. Удосконалення системи захисту життя і здоров'я населення, скорочення викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище.

Закон України «Про навколишнє середовище»

Література

1.  Моніторинг макроекономічних та галузевих показників // Міністерство економіки України. — 2006. — Берез. — Вип. 3(7).

2.  Економіка України за січень — червень 2006 року // Урядовий кур'єр. — 2006. — 25 лип.

3.  Гончарук А. Г., Жолудь О. Л. Ревальвація гривні — її вплив на економіку // Фінанси України. — 2006. — № 2.

4.  Скаршевский В., Саливон С. Американские горки // Бизнес. — 2006. — 31 черв. — № 31.* Джерело: Моніторинг макроекономічних та галузевих показників // Міністерство економіки України. — 2006. — Берез. — Вип. 3(7). Власні розрахунки.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту