Американські корпорації роблять мільйони на ліках
Біотехнологічна галузь пережила декілька досить напружених років — на ній дуже позначилася біржова криза інтерент-бізнесу. І лише нині керівники сектору біотехнологій починають більш упевнено дивитися у майбутнє. Останнім часом непогано себе зарекомендувало декілька нових лікарських препаратів, і обмілілий потік інвестицій знову поповнюється. Завдяки талановитим менеджерам такі фармацевтичні компанії поволі встають із колін, навіть якщо опинилися там через фінансові скандали. До таких належить і невелика, але дуже відома американська фірма, не найбільша, але досить скандальна — ImClone Systems Inc. (IMCL).
Кілька років тяганин і компанія змогла надати докази федеральним властям США, що її препарат під назвою Erbitux здатний зменшити пухлини у пацієнтів, які страждають на рак прямої кишки. Це друге за поширеністю ракове захворювання у США. На нього хворіють майже 150 тисяч американців щороку. Вчені підкреслюють, що ще рано говорити про повне виліковування від раку навіть за допомогою препаратів нового покоління, найкращі з яких здатні продовжувати життя людині всього на кілька місяців, і то це стосується обмеженої кількості пацієнтів. Однак ці відмовки не можуть загасити ентузіазму навколо створення нових ліків, а також отримання шалено високих дивідендів від продажу таких препаратів.
Так, у другому кварталі 2006 року чистий прибуток компанії ImClone, яка до того була переважно збитковою, зріс на 43% — від 26 мільйонів доларів чи 30 центів за акцію роком раніше до 37,2 мільйона доларів чи 42 центи за акцію. Доходи зросли на рекордних 62% — від 92,4 до 149,9 мільйона доларів порівняно з другим кварталом 2005 року.
Збільшення доходів пов'язане, насамперед, зі зростанням на 79% продажу протиракового препарату Erbitux. Продажами препарату на території США і Канади займається фармацевтична компанія Bristol-Myers (BMY), а Erbitux у країнах Євросоюзу продає німецька фармацевтична компанія Merck KgaA.
Поки що фармацевтична компанія процвітає, незважаючи на те, що її засновник Семюель Вак-сал відбуває термін за ґратами. У 2002 році він звільнив цю посаду, а також посаду президента і члена ради директорів компанії через махінації. Компанія фактично залишилася в руках його брата Харлана Ваксал, разом з яким він заснував своє дітище понад 20 років тому. Раніше Харлан обіймав посаду головного директора операцій ImClone.
Самюель Ваксал народився 1947 року в Парижі, куди його батьки потрапили із варшавського гетто. На початку 50-х сім'я перебралася у Дейтрон, штат Огайо, де його батько продавав металолом. Шкільні вчителі Самюеля казали, що він аж ніяк не був вундеркіндом, однак всі помічали його чарівність та кмітливість. Завдяки цим якостям він легко вступив до Державного університету Огайо, потім закінчив аспірантуру і захистив кандидатську дисертацію з імунобіології, та перейшов на роботу в елітний Стенфордський університет. Однак у жодній установі він не приживався, керівництво час від часу викривало його фальсифікації, і звичайно ж звільняло. Так Семюель кочував із одного навчального закладу в інший, аж поки не заснував власну компанію для розробки трьох стратегічних напрямків: наукових досліджень у сфері імунології, клонування ДНК і створення дрібних медико-інформаційних систем.
Брати орендували офіс у престижному районі Манхеттена і начебто взялися до справи.
Проте реально нічим конкретним компанія не займалася. І хоча майже від самого початку був взятий курс на розробку нових вакцин, навіть цього не було. Семюель створив компанію, яка приносила лише збитки: для порівняння — 9,6 мільйона доларів у 1995 році, 102 мільйони доларів у 2001-му. Ця компанія не створила і не вивела на ринок жодного продукту. Зате у найкращі роки її капіталізація на біржі становила 5 мільярдів доларів.
Прорив стався після того, як Семюель познайомився з легендарним доктором Джоном Мендельсоном із Х'юстонського онкологічного центру імені Андерсена. На початку 80-х років цей лікар експериментальним шляхом виявив, що майже в кожній раковій пухлині відбувається непропорційне зростання так званих рецепторів епідермального фактору росту (ЕФР). Він припустив: якщо можна нейтралізувати ці рецептори, то можна зупинити зростання і самої пухлини. Упродовж дев'яти років Мендельсон синтезував препарат під кодовою назвою С225, який здатний впливати на рецептори ЕФР. Постійні затримки виникали через недостаток фінансування: ліцензія належала Каліфорнійському університету в Сан-Дієго, однак цей заклад майже нічого не робив для залучення інвесторів.
І тут з'явився молодий Сем Ваксель. Він мертвою хваткою вхопився у Мендельсона і його препарат. «Це був момент істини. Я одразу відчув потенціал, прихований в С225. Я ризикнув і поставив на кон все, що у мене було, однак ставка не робилася наосліп. Це була розумна ставка. Просто ми розуміємо біологію краще, ніж інші люди», — згадує Сем. За чисто символічні гроші університет Сан-Дієго надав ImClone право на лабораторний синтез людських антитіл на основі розробок Мендельсона і подальшу комерціалізацію лікарського препарату. С225 перейменували у Erbitux. Завдяки великому впливу і зв'язкам самого Вакселя і доктора Мендельсона, який увійшов до правління компанії, про цей препарат відразу дізналося все наукове товариство. Переломним моментом стала презентація препарату Мендельсоном 19 травня 1995 року на конференції Американської асоціації клінічної онкології. Erbitux спричинив сенсацію і акції ImC-lone буквально «вистрелили» вгору.
Відтоді брати будували свою компанію виключно на надії людей, які хворі на рак. Вони отримали дозвіл федеральних служб на виробництво ба-гатообіцяючого препарату, скупили велику кількість акцій майже задарма (тоді вони були ще дешеві), підказали скупити їх своїм друзям і родичам. Уже з часом мільйони інвесторів і фінансових інституцій нарозхват розкуповували акції, які дорожчали не щодня, а щогодини. Однак поволі над сімейним бізнесом згущалися хмари.
У січні 2002 року компанію зобов'язали переглянути свій дохід за 2001 рік та інші роки. Приводом для початку розслідування можливих інсайдер-ських торгових операцій із цінними паперами і застосування санкцій до компанії стало виявлення махінацій із цінними паперами, які робив президент і засновник — Семюель Ваксал. Під час перевірки були виявлені факти неправильного нарахування податків на фондові опціони. Шок від цієї звістки посилився відчуттям зради. Се-мюель порушив закон, скориставшись закритою, добутою нелегальним способом інформацією про те, що уряд не має наміру випускати на ринок новий препарат від раку, розробкою якого займалася його компанія. Ваксал не лише зумів продати акції за день до того, як з'явилася відмова у реєстрації лікарського препарату. За старою традицією він оповістив рідних та друзів, щоб вони встигли скинути цінні папери до падіння вартості компанії на фондовому ринку.
Це закінчилося тим, що його на сім років і три місяці позбавили волі за використання інсайдерської інформації, яка давала йому переваги перед іншими акціонерами. І це не зважаючи на те, що компанія була його власністю. Крім того, Семюель повинен сплатити штраф 4 мільйони доларів, а також виплачувати приховані податки за останні 15 років. Семюель намагався позбавитися від своїх акцій якраз перед отриманням повідомлення з Управління США із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів.
У своєму заключному слові він сказав: «Я хочу попросити пробачення у всіх людей, які мені довіряли, і чию довіру я зрадив. Я також прошу пробачення у ракових хворих за затримку у реєстрації ербітакса, яку я спричинив своїми вчинками».
До речі, весь цей скандал затягнув до своїх тенет і Марту Стюарт, відому американську телеве-дучу, «богиню стилю і домашнього дизайну». Вона також є засновником і власником корпорації Martha Stewart Living Omnimedia з доходом близько 300 мільйонів доларів щороку, а також членом ради директорів Нью-Йоркської фондової біржі. Щоправда це вже у минулому.
На Різдвяні свята 2001 року від свого агента на фондовій біржі вона дізналася, що керівник і засновник біотехнологічної компанії Самюель Ваксал, який був її давнім приятелем, поспішно позбувається акцій власної компанії. Марта взяла з нього приклад, і також продала всі акції, які у неї були. Улітку 2003 року проти неї розпочалося судове слухання.
Найгірше, що Марта Стюарт намагалася представити «підозрілий» продаж, як давно домовлений із брокером план. Це ще більше насторожило прокурорів. А вже під час судових слухань з'явилися докази, що підсудна намагалася знищити телефонне повідомлення, яке доводило, що вона обманює.
Мільйонерка, яка хотіла зекономити 50 тисяч доларів на акціях, зрештою втратила 85 мільйонів доларів вартості своєї компанії і ще кілька мільйонів на послуги адвокатів, а також репутацію, яку здобувала все життя.
Тим часом компанія ImClone продовжувала розвиватися. У 2002 році фінансовий директор Im-Clone Деніел Лінч був призначений на посаду виконавчого директора цієї компанії. Призначення спокійного, методичного хлопця, бюрократа, який полюбляє роботу з документами більше, ніж вечірки, пішло на користь компанії. Після цієї кадрової зміни справи компанії почали налагоджуватись. Препарат зрештою визнали і уряд, і громадськість, тож компанії потрібно нарощувати продаж Erbitux. А вони можуть сягнути аж 1 мільярда доларів на рік.
Підготувала
Віра ЄВТУШИНА
(За матеріалами видань FORTUNE,
FORBES, Business Week)