головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 11/2006 
Персонал № 11/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
обучение по строительству
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Проблеми статистичного забезпечення грошового обігу

Валерій ЗАХОЖАЙ, Валерій КОТЛЯРОВ

Показники структури і динаміки грошової маси. Вплив грошової маси на рівень інфляції

Грошову масу структуризують за різними ознаками, залежно від мети аналізу. Як правило, основною ознакою для групування є ступінь ліквідності активів і вид грошових знаків.

Залежно від ступеня ліквідності розрізняють грошові агрегати: готівкові та безготівкові. Досліджуючи структуру, визначають частку конкретного групування в загальній величині грошової маси та її динаміку. Оскільки обсяг грошової маси розраховують щомісяця, динаміку і структуру абсолютних показників аналізують також щомісяця і за роками періоду, який аналізують.

У такому аналізі використовують місячні темпи приросту грошової маси та її складових за рік, які визначають за формулою:

Тпр=М/Мо

Дослідження грошового обігу необхідне для аналізу інфляційних процесів. Оскільки товарна і грошова маса повинні мати рівновагу, то підвищення середніх цін на товари (продукцію) обернено пропорційне зміні їх фізичного обсягу і прямо пропорційне зміні грошового обігу, тобто:

р=М∙Ш/q

Важливим показником інфляційних процесів є динаміка рівня цін у національній економіці (дефлятор ВВП). Виходячи з наведеної залежності, динаміку дефлятора ВВП можна формалізувати у вигляді індексної мультиплікативної моделі:

Iр=Im∙Iш / Іq

За допомогою цієї моделі визначають динаміку інфляційних процесів під впливом певних чинників.

Для характеристики організаційної діяльності банківських установ за розрахунками використовують показник швидкості документообороту. Чим швидше розрахункові документи надходять від постачальника до споживача, тим ефективніша діяльність банку.

Тривалість перебування коштів у розрахунках (t) вимірюється у днях:

де О — середній залишок коштів на рахунку; Ov — оборот із витрати (списання) коштів із рахунку; D — кількість календарних днів у періоді.

Кількість оборотів коштів у розрахунках (n) можна визначити за допомогою ділення кількості календарних днів у періоді на тривалість перебування коштів у розрахунках:

n=Ov /O

Для характеристики емісійної діяльності грошово-кредитної системи використовується низка показників.

Показники діяльності банківської системи:

1.  Готівка в обігу.

2.  Резерви комерційних банків.

3.  Готівка в сейфах.

4.  Кредити уряду.

5.  Кредити комерційним банкам.

6.  Зростання готівки (у % на місяць).

Показники діяльності комерційних банків (на кінець звітного періоду).

1.  Кредити комерційних банків іншим секторам економіки.

2.  Частка кредитів приватному сектору (%).

3.  Кредити в іноземній валюті.

4.  Депозити (строкові та до запитання).

5.  Частка депозитів населення в загальній сумі депозитів (%).

6.  Депозити в іноземній валюті.

Грошово-кредитна система складається з грошових і негрошових фінансових установ. Грошові фінансові установи утворюють банківську систему країни. Типова її форма — установи двох рівнів: органи грошово-кредитного регулювання, комерційні банки і грошові фінансові посередники.

Центральний банк випускає в обіг національну валюту, зберігає резерви країни в золотій або іноземній валюті, резервує кошти і контролює діяльність комерційних банків, здійснює грошово-кредитну політику. Комерційні банки виконують дві основні функції: приймають грошові вклади і надають позички. За допомогою цих операцій комерційні банки створюють гроші. Це відрізняє їх від негрошових фінансових установ.

Обсяг пропозиції грошей створюється внаслідок операцій центрального і комерційних банків і рішень небанківського сектора.

Центральний банк задає максимально можливий обсяг пропозиції грошей, регулюючи обсяг резервних грошей (грошової бази). Зміни грошової бази відображають у зведеному та аналітичному балансах центрального банку. Фактичний обсяг пропозиції грошей формується позичково-ощадними операціями комерційних банків. Вплив на пропозицію грошей із боку центрального і комерційних банків відображається у зведеному балансі банківської системи — грошово-кредитному огляді.

Грошові розрахунки економічних агентів у комерційних банках і рахунки центрального банку взаємопов'язані. Тому всі угоди, що укладаються через банки, супроводжуються відповідними змінами в банківських рахунках грошової системи.

Проаналізуємо кожен рахунок грошової системи окремо за схемою.

Баланс центрального банку

Баланс органів грошово-кредитного регулювання (центрального банку) — це рахунок грошової системи країни, який відображає зміни вимог і резервів у грошово-фінансовій системі.

Активи. Іноземні активи включають золото, іноземні банкноти, депозити в іноземній валюті за кордоном, боргові зобов'язання інших країн, спеціальні права запозичення, а також резервну позицію держави в Міжнародному валютному фонді.

Вимоги до уряду містять кредити в центральному банку.

Вимоги до комерційних банків включають пере-обліковані векселі та інші зобов'язання комерційних банків перед центральним банком. Вони відображають операції центрального банку з відтворення резервів (ліквідності) комерційних банків.

До інших активів належать такі самостійні статті балансу як вимоги до місцевих органів державного управління і державних підприємств та приватного сектора (кредити підприємствам і домашнім господарствам), які зазвичай незначні, а також матеріальні й інші активи центрального банку.

Зведений баланс центрального банку

Активи

Пасиви

Іноземні активи (FA)Вимоги до центрального уряду (DCG)
Вимоги до комерційних банків (ССВ)
Інші статті

Резервні гроші Гроші поза банками (С) Резерви комерційних банків (ТR) Іноземні пасиви (FL) Депозити центрального уряду (GD) Інші статті (ОL)

Разом

Разом

Пасиви. Головна стаття пасивів — резервні гроші (грошова база), за допомогою яких центральний банк впливає на ліквідність комерційних банків і можливість створення ними депозитних грошей. Компонентами резервних грошей є:

•    гроші в обігу поза банками, тобто гроші на руках у населення; гроші у сховищах банків;

•    депозити комерційних банків у центральному банку, які є базою всіх депозитів до запитань у країні.

Іноземні пасиви — це всі зобов'язання перед нерезидентами в національній і іноземній валютах: закордонні позички, депозити нерезидентів у національній та іноземній валютах, депозити іноземних органів грошово-кредитного регулювання. У цю статтю також включають використання урядом кредитів МВФ.

Депозити уряду в центральному банку вказуються окремо і не належать до резервних грошей.

Серед інших пасивів — такі самостійні статті балансу:

•    депозити резидентів в іноземній валюті, які належать до строкових і ощадних депозитів і не включаються в іноземні пасиви;

•    депозити державних підприємств і приватного сектора в центральному банку;

•    капітальні статті центрального банку, а також усі інші статті, що не належать до жодної категорії.

Аналітичний баланс

Звітний баланс центрального банку може бути представлений у вигляді аналітичного балансу або балансу факторів грошової бази. Цей документ відображає умови відповідності між розміщенням грошової бази і джерелами її формування і складається з даних зведеного балансу центрального банку через зведення джерел і напрямів використання резервних грошей у статті чистих іноземних і внутрішніх активів.

Аналітичний баланс центрального банку

Активи

Пасиви

Іноземні активи (NFA*) Внутрішні чисті активи (NDA*)
Чистий внутрішній кредит (NDC):
чисті вимоги до уряду
(кредити уряду + державні
цінні папери — депозити
уряду) (NDCG*),
кредити  комерційним
банкам (валові) (CCB*)
Інші статті (чисті) (ОІN)

Резервні гроші (RM=MB) Гроші в обігу поза банками (С)
Резерви комерційних банків (ТR):
гроші у сховищах банків,
депозити комерційних
банків
Обов'язкові резерви (R) Надлишкові резерви (Е)

* Тут і далі зірочкою позначено рахунки балансу центрального банку.

Пасиви цього рахунку відображають зміни обсягу резервних грошей, активи показують, які внутрішні та зовнішні фактори впливають на обсяг грошової бази. Тотожність між активами і пасивами центрального банку у вигляді резервних грошей на визначений момент має назву «рівняння банківських резервів»:

RMt = MBt = NFA* + NDCG* + ССВ* + OIN*,

де t — звітний період часу;

* — рахунки балансу центрального банку.

Рівняння виражає взаємозв'язок факторів, що визначають обсяг і структуру грошової бази. Грошова база (резервні гроші) дорівнюють сумі чистих іноземних активів, чистого внутрішнього кредиту, кредиту комерційним банкам, інших чистих статей балансу центрального банку.

Основні тотожності аналітичного балансу

Грошова база дорівнює сумі іноземних і внутрішніх чистих активів центрального банку:

MBt=NFA*+NDA*.

Іноземні чисті активи дорівнюють різниці іноземних вимог (активів) і зобов'язань (пасивів) центрального банку:

NFAt*=FAt*+FLt*.

Чистий внутрішній кредит центрального банку дорівнює сумі чистого кредиту уряду і валового кредиту комерційним банкам:

NDCt*=NDCGt*+CCBt*.

Чистий внутрішній кредит із боку центрального банку дорівнює різниці вимог центрального банку до уряду і депозитів уряду в центральному банку:

NDCGt*=DCGt*-GDt*.

Чисті активи дорівнюють сумі чистого внутрішнього кредиту та інших статей балансу центрального банку:

NDAt*=NDCt*+OINt*.

Баланс комерційного банку

Балансовий звіт комерційного банку — це перелік вимог (активів) і зобов'язань (пасивів) комерційного банку, які відображають його фінансовий стан на визначений момент.

Активи — всі об'єкти власності (як реальні, так і фінансові), якими володіє банк. Статті активу демонструють структуру власності банку.

Пасиви — кошти, які має банк на звітний момент. Статті пасивів — це зобов'язання банку перед вкладниками, вони відображають джерела коштів, якими розпоряджається банк.

Капітальні рахунки — зобов'язання банку перед акціонерами, що виникають у зв'язку з розподілом і використанням власних коштів: статутного фонду (акціонерного капіталу), прибутку, резервного та інших фондів. Перевищення вартості активів над вартістю пасивів характеризує власний капітал банку.

Сума активів балансу дорівнює сумі пасивів і власного капіталу. Під час здійснення будь-яких операцій ці суми в активах і пасивах балансу змінюються на однакову величину.

Баланс комерційного банку

Активи

Пасиви

Резерви:
касова готівка,
депозити в центральному банку
Позички Цінні папери Інші активи

Депозити:
до запитання,
строкові та ощадні
Інші пасиви
Капітальні рахунки

Разом

Разом

Головна стаття банківських пасивів — депозити. Це записи про грошові вкладення, тобто зобов'язання банку перед вкладниками. Крім прийому грошових вкладень, банки збільшують позичкові резерви через отримання позичок від центрального банку і комерційних банків, випуску депозитних сертифікатів та облігацій. Зобов'язання банку за позиками (векселі), проданими депозитними сертифікатами та облігаціями не належать до депозитів, їх розглядають окремо.

Резерви — власні та позичкові гроші, якими розпоряджається банк. Вони мають назву фактичних або загальних резервів. Резерви комерційного банку складаються з готівки в касі та його депозитів до запитання в центральному банку. Центральний банк висуває резервні вимоги, утримуючи визначену частку депозитів у комерційних банках на своїх рахунках у формі обов'язкових резервів, які не можуть бути використані комерційними банками для видачі позичок, придбання цінних паперів або інших активів. Резерви комерційних банків у центральному банку за відрахуванням обов'язкових резервів мають назву надлишкових резервів.

Фінансові активи комерційного банку, крім обов'язкових резервів, виданих позичок і цінних паперів із обмеженою ліквідністю називаються вторинними резервами. Останні у межах окремого комерційного банку включають надлишкові резерви, короткострокові міжбанківські кредити, міжбанківські депозити і високоліквідні цінні папери в активах банку. Міжбанківський кредит — це продаж надлишкових резервів одним комерційним банком іншому. Обсяг загальних і надлишкових резервів всіх комерційних банків у центральному банку під час цих операцій не змінюється. Вторинні резерви банківської системи перевищують її надлишкові резерви на суму висо-коліквідних цінних паперів.

Результати операцій всіх комерційних банків відображають у зведеному балансі комерційних банків. Під час консолідації балансів виключають взаємні вимоги й зобов'язання комерційних банків (міжбанківський кредит та інші кошти в між-банківських розрахунках). Зведений баланс комерційних банків подано у вигляді балансу чистих іноземних і внутрішніх активів, що характеризує фактичний обсяг пропозиції грошей із боку комерційних банків.

Зведений баланс банківської системи

Зведений баланс банківської системи подають у вигляді балансу чистих іноземних і внутрішніх активів. Він має назву грошово-кредитного, або монетарного огляду. Останній характеризує внутрішні та зовнішні джерела формування фактичного обсягу пропозиції грошей в економіці.

Для складання монетарного огляду виключають взаємні розрахунки між центральним банком і комерційними банками. Мета грошово-кредитного огляду — аналіз фінансових агрегатів, за допомогою яких центральний банк і уряд впливають на економіку.

Зведений баланс банківської системи

Активи

Пасиви

Іноземні активи (FA)
Вимоги до центрального уряду (DCG)
Вимоги до комерційних банків (ССВ)
Інші статті

Резервні гроші
Гроші поза банками (С)
Резерви комерційних банків (ТR)
Іноземні пасиви (FL)
Депозити центрального уряду (GD)
Інші статті (ОL)

Разом

Разом

Основні тотожності зведеного балансу банківської системи

Пропозиція грошей (М2) дорівнює сумі готівки в обігу, депозитів до запитання і квазігрошових коштів:

M2t=Mlt+QMOt = Ct+DDt+TDt.

3)    збільшаться зобов'язання підприємств і домашніх господарств перед центральним банком або комерційними банками;

4)    збільшаться інші статті чистих банківських активів.

Баланс фінансових посередників

Фінансовими посередниками називаються інститути фінансового ринку, які переміщують грошові заощадження від кредиторів до позичальників, випускаючи власні ліквідні боргові зобов'язання і купуючи інші, менш ліквідні боргові зобов'язання та активи.

До них належать ощадні інститути, інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні і фінансові компанії. Активи і пасиви фінансових посередників загалом менш ліквідні, ніж активи і пасиви комерційних банків. Негрошові фінансові посередники формують резерви за допомогою випуску довгострокових цінних паперів (акцій, облігацій тощо), а також за допомогою банківських позичок.

Баланс фінансових посередників

Активи

Пасиви

Резерви
Вимоги до уряду
Вимоги до державного сектора
Вимоги до приватного сектора
Інші активи

Строкові, ощадні депозити і депозити в іноземній валюті
Облігації та інструменти грошового ринку
Кредити грошової системи
Капітальні статті
Інші пасиви

Разом

Разом

Зведений баланс банківських і небанківських фінансових посередників називається фінансовим оглядом, або оглядом фінансового сектора. Він характеризує обсяг і фактори ліквідних зобов'язань на фінансовому ринку.

Фінансовий огляд

Активи

Пасиви

Чисті іноземні активи Чисті внутрішні активи Чистий внутрішній кредит:
уряду (чистий)
державному сектору (валовий)
приватному сектору (валовий)
Інші статті (чисті)

Ліквідні зобов'язання Облігації та інструменти грошового ринку

Разом

Разом


Управління категорією «грошовий обіг»

Управління грошовим обігом з урахуванням закономірностей обігу грошової маси (ГМ) — це формування державою соціально-економічної політики, яка забезпечувала б збалансованість грошового обігу (ГО), стабільність грошової одиниці, подолання інфляційних процесів, створення в країні сприятливого інвестиційного клімату, а також розвиток банківської системи та виробничої сфери, тобто забезпечення державою економічного піднесення країни.

Мета управління — забезпечення виконання між суб'єктами економіки платіжної дисципліни, збалансованості зовнішнього платіжного балансу, загалом нормального функціонування всіх секторів економіки, і на цій основі — забезпечення необхідної маси швидкості обороту грошей в обігу та збалансованості грошового обігу.

Для забезпечення виконання цих вимог необхідні розробка і реалізація державою і НБУ відповідної економічної політики, яка сприятиме нормальному функціонуванню всіх економічних суб'єктів країни, що забезпечить нормальний обіг необхідної маси грошей.

Диференціація мети і напрямів діяльності Напрями діяльності:

1.  Установлення державою податкових ставок, які сприятимуть розвитку діяльності суб'єктів економіки.

2.  Регулювання обсягів соціальних виплат населенню.

3.  Регулювання НБУ додаткової емісії грошей.

4.  Установлення ставок рефінансування НБУ для комерційних банків.

5.  Аналіз окремих складників грошових агрегатів.

6.  Установлення комерційними банками відсоткових ставок за кредитами, які сприяють економічному розвитку країни.

7.  Визначення рівня інфляції і впливу на неї обсягу грошової маси, що перебуває в обігу.

8.   Визначення залежності динаміки грошової маси від обсягів виробництва.

9.   Визначення інвестиційного клімату в країні залежно від динаміки інвестицій і грошової маси.

На основі диференціації напрямів діяльності виділимо такі програми:

1.  Забезпечення в обігу обсягів готівки, необхідних для нормального функціонування економіки.

2.  Установлення і регулювання відсоткових ставок за кредитами комерційних банків для суб'єктів економіки.

3.  Регулювання обсягів складових агрегатів M1, M2, M3.

4.  Оцінка рівнів інфляції залежно від обсягів грошової маси.

5.  Регулювання стану платіжного балансу країни.

6.  Визначення динаміки обсягів інвестицій залежно від динаміки ГМ.

7.    Регулювання системи розрахунків між суб'єктами економіки і на цій основі —забезпечення необхідної ГМ в обігу і швидкості обігу.

8.   Управління рівнем монетизації економіки.

9.   Визначення грошового мультиплікатора як індикатора ефективності монетарної політики НБУ.

10.   Визначення купівельної спроможності грошей.

11.   Визначення обіговості грошових коштів.

12.   Визначення швидкості обігу грошей.

Результати діяльності:

1.   Наявність в обігу необхідної маси грошей.

2.   Збалансованість грошового обігу.

3.   Розвиток вітчизняного виробництва.

4.   Сформована податкова система, яка забезпечує розвиток економіки країни.

5.  Збалансованість платіжного балансу країни.

6.  Забезпечення обсягів кредитних ресурсів відповідно до потреб позичальників.

7.  Виконання комерційними банками нормативів НБУ щодо резервування коштів.

8.  Підвищення ролі банківської системи в соціально-економічному розвитку країни.

9.  Зниження інфляції до мінімально можливого рівня.

10.   Обмеження емісійних процесів у країні через прискорення швидкості грошового обігу.

11.   Зростання обсягу інвестицій в економіку країни (як внутрішніх, так і зовнішніх).

12.   Виконання суб'єктами економіки платіжних зобов'язань.

Література

1.  Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 // Голос України. — 1992. — 21 жовтня.

2. Фінансова статистика (з основами теорії статистики): Підручник / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, А. А. Шустіков. — К.: МАУП, 2005.

3. Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Головача, А. М.Єриної, О. В. Козирєва, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 1994.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту