Голгофа народів (продовження)

ІІ. Смертельний симбіоз вільних мулярів

1

Як пояснити, що людство, досягши висот цивілізації в пізнанні себе і свого життя, ніяк не вживеться на п'ятачку Всесвіту, іменованому Земля? Не тільки держави з державами, а й народи всередині держав не можуть ужитися. Постійно десь ідуть війни, революції, конфлікти, смути, горе і кров... Може Великий Космос за посередництвом Сатани і Диявола править свій кривавий бал на Землі, експериментуючи з народами і країнами?.. Протягом історії людства завжди виникали злі сили, що приносили горе і кров, але народи переборювали ці напасті, викорінювали ці злі сили. І тільки дві напасті людство не може перебороти. І саме ці дві напасті принесли людству найбільше зла, горя, смертей за всю його історію. Ці дві, непереможні поки для людства сили — СІОНІЗМ і МАСОНСТВО! Серед тих народів, де ВОНИ з'являються, завжди ллється кров і руйнуються держави.

Аналізуючи катаклізми, що відбулися на Землі, скоєні людиною, а не природою, скрізь спостерігаємо присутність сіонізму і масонства. Ці катаклізми, як і катаклізми, викликані неземними, космічними силами, часом гранично абсурдні. Ще Ціолковський писав: «Якщо говорити про сучасний стан Землі, то воля Космосу саме виявляється як воля нерозумної істоти. Справді, у справах Землі, у справах людини ми бачимо суміш розумного з дурним, доброго з жорстоким. Навіщо убогість, хвороби, в'язниці, злість, війни... Дивлячись лише на Землю, ми мали б волю Космосу порівняти з волею обмеженої істоти» [23].

Вплив Космосу на Землю й людство незаперечний. З одного боку, вплив Космосу виявляється в зримих діяннях: катастрофи, землетруси, урагани, повені, магнітні бурі і т. ін. З іншого — на Землі відбуваються гігантські катаклізми, здійснювані величезними масами людей. Збурення цих величезних мас може здійснюватися і під впливом Космосу, і під впливом окремих груп людей. Може, саме через ці групи людей Космос опосередковано, як детонатор, впливає на ці величезні маси людей, приводячи до всесвітніх воєн, революцій, тощо. О. Л. Чижевський вивів великий ряд закономірностей у походженні історичних подій на Землі і сонячній активності в ці періоди. Саме ці періоди сприяють «об'єднанню мас; висуненню вождів, полководців; торжеству ідей підтриманих масами; повстанням, смутам, бунтам, заколотам, революціям; а також різним війнам, походам, переселенням» [24].

Саме на роки максимальної активності Сонця припадають великі катастрофи людства і поворотні пункти світової історії: 1306 рік — повстання в Англії, 1358 — повстання у Франції. 1368 — повстання в Китаї, 1381 — повстання в Англії, 1492 — падіння мусульманського ярма в Іспанії, 1525 — повстання в Німеччині, 1648 — революція в Англії, 1789 — революція у Франції, 1830 — липнева революція у Франції, 1848 — лютнева революція у Франції, 1870 — Паризька комуна, 1905 — революція в Росії, 1917 — революція в Росії.

Великі переселення народів у 374, 409, 449–452, 568 роках припали на максимальні періоди сонячної активності. Те ж стосується і знаменитих хрестових походів, воєн та інших кривавих епізодів історії людства [25]. Чи не ці сили Космосу за допомогою двох руйнівних сил на Землі — сіонізму і масонства, готують загибель людству у вигляді НОВОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ? Тому що необмежені фінанси сіоністів і унікальні організаційні здібності масонства створили той смертельний для людства симбіоз, що веде до загальної катастрофи.

Глави католицької церкви від папи Клемента XII у 1738 році до Лева XIII у 1902 році охарактеризували масонство в 17 буллах і енцикліках як богоборчу секту, що діє з метою підриву релігії, знищення християнства та розкладання державного і суспільного порядку в усьому світі. «Ця секта є сатанинською, проповідує вчення, що повторює гріхопадіння Люцифера...» (булла папи Климента XII від 28.04.1738 р.) Люцифер — ангел, який відійшов від Бога і бореться з ним, втілення зла, сатана і диявол. Один із блискучих християнських мислителів і публіцистів Франції Бос-сюе (1624–1704) сказав якось: «Найспритнішим трюком диявола було переконати нас у тому, що його не існує» [26]. Папа Лев XIII 20.04.1884 року обнародував енцикліку — «Рід людський», у якій нападав на масонів, прилічених ним до «царства диявола». Приводом для цього стала прийнята в тому ж році конституція масонської ложі «Великий Схід Франції».

«Масонство — це таємне злочинне світове співтовариство, головною метою якого є досягнення світового панування на основі іудаїстського вчення про обраний народ. Жодної різниці між американським, англійським, французьким, італійським, російським і іншим масонством не існує, хоча масони намагаються ввести в оману недосвідчених людей. Масонство єдине, має одну мету і, будучи розселене по світу, становить одну основну ложу — франкмасонську, що в перекладі на російську мову означає — «вільний муляр».

Один зі стовпів масонства Брат Рагон із даного питання каже: «Масонство не належить до жодної з країн, його не можна назвати ані французьким, ані шотландським, ані американським. Воно не може бути ні шведським у Стокгольмі, ні прусським у Берліні, ні турецьким у Константинополі тому тільки, що воно там існує. Воно має багато центрів своєї діяльності, але в той же час має один центр єдності» (А. Д. Філософов. Разоблачение великой тайны франкмасонства. — С. 79).

Девіз масонства — «Через національні революції й руйнування історично сформованих держав до революції інтернаціональної і створення масонської наддержави». Масонство прагне руйнувати існуючі підвалини держав шляхом захоплення політичної влади і перевиховання суспільства на основах атеїзму і космополітизму. Масонство покликане закреслити минуле народів, для нього людство вище батьківщини.

Необхідно також відзначити, що символи і масонські ритуали мають єврейське походження. Масон Луі Блан, описуючи роботу масонів під час Французької революції 1789 року, відзначав: «Усюди над престолом, де засідав голова кожної ложі або майстер стільця, була зображена сяюча дельта, у середині якої єврейськими буквами було написане ім'я Ієгови» (А. Се-лянинов. Тайная сила масонства. — С. 73). Відомо, наприклад, що франкмасони шотландського ритуалу прямо визнають себе служителями Ієгови, тобто не Бога християнського, а іудейського. Ця гілка масонства була особливо жорстока і називалася «червоною», бо червоний колір означає кров, яку вони повинні проливати без жалю в процесі своєї боротьби... [27].

2

Про народження масонства ходить багато легенд. Але за найпоширенішою з них масонство бере початок від часів Соломона, який доручив архітектору Хірамо-ві, який володіє знанням «божественної істини», керувати спорудженням Соломонового храму. Цей мудрий архітектор розділив робітників на три ступені: учнів, товаришів і майстрів. Ус і з різною оплатою праці. Щоб цю таємницю не могли взнати робітники з різних ступенів, то для кожної групи — ступеня робітників, було встановлено слова, знаки й дотики. Звідси, на думку масонів, іде встановлення ступенів масонства й особливої символічної мови братів масонів [28]. За іншими легендами, масонство походить від древньої Халдеї, Індії, Єгипту і є спадщиною жерців. Існує теорія, що воно бере початок від ордену тамплієрів, про яких вже йшлося. За розповідями масонів, Жак (Яків) де Моле, глава ордену, перед смертю заснував чотири ложі — Неаполітанську, Единбургську, Стокгольмську і Паризьку. Однак відомо, що ще до ордену тамплієрів існувала в Єрусалимі іудейська секта «асасинів», із якою за посередництвом іудейських лихварів і торговців тамплієри зав'язали відносини і перейняли таємну систему ступенів посвячення.

Немає необхідності описувати різні види і системи таємної присвяти в різні ступені масонства, нас цікавлять їх цілі і їх справи. Адже вже не секрет, що багато символів, вирази, характер спілкування в діяльності більшовиків узято з арсеналу символіки масонів і сіоністів. Сама структура й ієрархія, від піонерії до По-літбюро, нагадує ієрархічні ступені масонства. Наприклад звернення «товариш» — один зі ступенів масонства. Піонерський девіз — «будь готовий» — це масонський девіз. А відомі слова Маркса і кодексу будівника комунізму «свобода, рівність, братерство» — є девізом масонської ложі «Великий Схід Франції», від якого пішли корені російського масонства, і означають політичну свободу. Більше того, п'ятикутна зірка Соломона і масонства прикрашала наше радянське і сьогоднішнє життя всюди.

Невидимість дій масонства багато в чому визначається і жорстокою дисципліною, обітницею мовчання більш жорсткою, ніж у сицилійської мафії. Про це можна судити з клятви, яку приймали ті, кого посвячували в масонство: «Клянуся, в ім'я Верховного Будівника всіх світів, ніколи й нікому не відкривати без наказу від ордену таємних знаків, слів доктрини і звичаїв франкмасонства і зберігати про них вічне мовчання, обіцяю і клянуся ні в чому не зраджувати його ані пером, ані знаком, ані словом, ані ділом, а також нікому не передавати про нього — ані для розповіді, ані для письма, ані для друку чи якогось іншого зображення і ніколи не розголошувати того, що мені тепер уже відомо і що може бути довірене згодом. Якщо я не дотримаю цієї клятви, то зобов'язуюся піддатися наступному покаранню: спалять і спопелять мені вуста розпеченим залізом, відітнуть мені руку, вирвуть мені з рота язик, переріжуть мені горло, буде повішено мій труп посередині ложі при посвяченні нового брата як предмет прокляття й жаху, спалять його потім і розсіють попіл, щоб на землі не залишилося ані сліду, ані пам'яті зрадника» [29].

На шляху встановлення свого панування масонство завжди бачило церкву, монархії, нації і вело з ними безкомпромісну війну, починаючи від боязких кроків в епоху свого зародження, до всесвітніх потрясінь монархій і держав через розпалення воєн, здійснення революцій. Особливо запекло ця боротьба велася проти церкви. Історія масонства — це історія боротьби з релігією, з церквою, головним чином християнською. Атеїзм — одна з основних ідеологічних догм масонства. Ще в багатьох у пам'яті залишилося, як більшовики знищували російську православну церкву, грабували, вбивали, розоряли, а потім приручали, реалізуючи свої сіоно-масонські завдання. Але це було не тільки в нашій країні, а й у інших країнах, де вони вчиняли заколоти, смути, революції.

Майже всі філософи останніх двох століть, виплека-ні масонством, із безмежною жорстокістю і фанатизмом писали проти християнської релігії. «Твори» цих філософів: англійського масона Локка, французів Вольтера, Дідро, Монтеск'є, Руссо і багатьох інших поширювали в світі рядові масони. Чого ж вони хотіли? Найближчим завданням масони ставили собі захоплення влади і політичного впливу з метою перевиховання суспільства на початках нової, своєї «релігії». Їхнім девізом було: «Через національні революції й руйнування монархій і історично сформованих держав до революції інтернаціональної і створення масонської наддержави».

Для одних країн масони готують мирні революції, на зразок об'єднаної Європи за наших часів (де вже встановлені ними режими влади виконують їхню волю без опору), де розчиняться окремі нації з їхньою самобутністю й унікальною культурою. Адже їм поставлено завдання: створити одну наддержаву, де немає місця окремим націям. Першим про об'єднану Європу заявив масон Віктор Гюго в 1848 році на засіданні Законодавчих зборів Франції: «Французький народ заклав серед старого монархічного континенту початок, фундамент колосального будинку, що буде називатися Сполученими Штатами Європи».

Для інших же країн — Росії, арабських і мусульманських держав вони готують сьогодні рецепти руйнування, поневолення й використання як будівельного матеріалу для створення свого нового світоус-трою, де встановлено піратський принцип подвійного стандарту. Такий підхід зумовлено тим, що саме ці народи не бажають змиритися з нав'язуванням їм далекого, антинаціонального й антирелігійного Принципу поділу народів і держав: багатий — бідний, хазяїн — слуга.

Перетворенню й удосконалюванню масонства сприяли і численні таємні товариства, що існували в період XV–XIX століть. Це різні університети й академії, школи й спілки, братерства й асамблеї. Свою роботу вони вели суворо конспіративно під виглядом літературних товариств, друкарських майстерень, ремісничих цехів, урядових закладів. Багато з тих, хто брав учась у цих спілках і товариствах, були не посвячені в справжні завдання. Із найбільш відомих таких співтовариств, що вели по суті підривну роботу проти церкви й особливо християнства, слід назвати товариство «Чеських Братів», яке вже в 1500 році нараховувало до 200 тисяч послідовників і мало безліч шкіл. «Братство Трьох Троянд», що його заснував Філіп фон Цевен у Гамбурзі в 1643 році, товариство «Орден Лебедя», «Розенкрейцерів» і багато інших.

Чимало «реформаторів» (читай масонів) поступово перекочували до Англії, де до середини XVII століття перебувала вже більшість гнаних опозиціонерів і неза-доволених, збираючись у своїх «невидимих» філософських товариствах і колегіях. Основним їхнім центром стає Лондонська академія, а головним ідеологом і діячем єврей — Самуель Партліб. Саме в цей період тісно переплітаються інтереси масонства й сіонізму.

Єврейський Кагал — їхній таємний уряд, що влаштувався в Польщі, зробив відповідні висновки з останніх історичних подій. Було зрозуміло, що рано або пізно євреїв з їхнім талмудичним сіонізмом виженуть і з тих держав, у яких вони оселилися на той час. Занадто неприкритою була їхня руйнівна діяльність. Масонство ж, навпаки, було окутано щільною таємницею, і злиття з ним, в ім'я своєї таємної мети, давало сіоністам перевагу досвіду незримого проведення підривної роботи. Величезні фінанси, накопичені і збільшені грабежем усіх народів, були гарантією, що масонство не вийде з-під їхнього контролю. Загальновідомо: хто платить, той і замовляє музику.

Стратегія залишалася колишньою, мінялася тільки тактика. Серед масонства і так було багато сіоністів, але саме з XVII століття почався їх масовий рух до таємних товариств і різних масонських лож. Незабаром там вони, завдяки фінансам, захоплять провідні позиції. Спільно вони починають успішну війну проти держав і людства задля встановлення свого панування. Саме з XVII століття сіонізм настільки злився з масонством, що складно розглядати окремо кожне з цих явищ. Незабаром світ здригнеться під скоординованими ударами цих підкорювачів, у кровоточивих ранах безперервних воєн, революцій, кривавих заколотів, смут і розбрату. САТАНА І ДИЯВОЛ об'єднали свої зусилля в скоренні світу, а доброчесне християнське людство не змогло і дотепер не може нічого протиставити руйнівним силам цього симбіозу.

3

У XVII столітті, від Англійської революції 1648 року, почнеться завоювання світу масоно-іудеями. Передоднем цих подій була Нідерландська революція 1630 року, розв'язана сіоністами як помста ненависній Іспанії, звідки євреїв вигнали 1492 року. Настала їхня година. Європа була залита кров'ю. Тільки Німеччина втратила понад 60% населення. Ця різанина між протестантами і католиками, як наслідок розкладницьких іудейських реформаторських єресей, була репетицією реалізації глобального плану підкорення Європи.

Ус і кроки Іспанії на континенті і за його межами сіоністи блокували у всіх країнах за допомогою єврейських діаспор. Грошей не шкодували. Саме з цього моменту Іспанія зійшла з перших сходинок європейської політики. Настала черга Англії. Адже вона також, 1290 року, вигнала євреїв із країни.

Старозаповітна ідеологія, проповідувана філософа-ми-масонами і фінансована сіоністами, поступово зрощувала паростки прийдешніх потрясінь в Англії. Боротьбу за релігійну і політичну свободу породила Реформація. Так звані індепенденти (незалежні) вже не хотіли отримувати релігійні вірування з рук корони і церкви. Індепенденти на чолі з Кромвелем поставили завдання з позицій сіоністських талмудичних догм руйнівного характеру: завоювання свободи совісті шляхом державної «перебудови». Маріонеткою для здійснення своїх задумів сіоністи обрали Кромвеля. Для фінансування потрясінь було залучено капітал головного рабина Амстердама — Манассії бен-Із-раїля. Послугою у відповідь мало стати повернення євреїв.

Але це було гласною умовою. Фактично ж Манассія бен-Ізраїль, який прибув задля угоди в Лондон, зажадав відкритого підпорядкування іудейському Законові, тому що багато євреїв після їхнього вислання примудрилися «загубитися» в Англії, але не залишити її. Багато таємниць того періоду стали відомі з листування Кромвеля, що зберігалося в одній із голландських синагог у Мюльгейме і було опубліковано в 1921 році. Вказівки з Голландії, датовані 16 червня 1647 року, пропонують убивство короля Карла I Стюарта — на той час уже бранця кромвелівських солдатів [30]. У 1649 році короля буде страчено. До цього Кромвель здійснить жорстоке побиття священиків у Дрогхеді — єдиний такий випадок за всю історію Англії. У 1656 році буде прийнято рішення про повернення євреїв до Англії. Але вже 1660 року республіка Кромвеля поступиться місцем монархії, буде відновлено династію Стюартів. Однак Іаков VII, попри його волю, стане лише конституційним монархом, що згодом і приведе династію до падіння.

Саме в ці роки Англія починає перетворюватися на бастіон міжнародного капіталу, що експлуатувався в інтересах інтернаціональної єврейської діаспори. На досягнутому вони не зупинилися, їм хотілось скинути католицьку династію Стюартів і замінити її голландською клікою принців Оранських. Чергову революцію 1688 року, яку очолив Вільгельм III Оранський, фінансував гаазький єврей Ісаак Лопес Суассо, який виклав величезну на ті часи суму в два мільйони крон. Справу було зроблено. Кого треба було купити — купили. Командувач армією короля Іакова II Стюарта Джон Черчілль, якого було послано боротися проти голландців, перейшов на їхній бік. Скинення Іакова II розчистило масонам дорогу до створення в Англії центру міжнародного масонства і перетворення її на бастіон сіоністського капіталу. Організаційне завершення створення світового сіоно-масонського штабу з диверсій проти людства відбулося 24 червня 1717 року в Англії, де на загальних зборах чотирьох масонських лож сталося їх об'єднання. Було утворено «Велику Ложу Англії» і обрано Великого Майстра.

Це була виняткова подія для масонства, тому що тільки тепер масонська мафія відкрито вийшла з підпілля і поклала початок масонству в його сучасному вигляді. Намагаючись дезінформувати суспільну думку, масонство саме цю дату вважає своїм народженням. Однак відомо, що Петра I було посвячено в масони в Лондоні ще 1698 року, під час відвідання Англії, тобто за 20 років до цієї події, не кажучи вже про ті факти їхньої діяльності протягом століть, що стали відомі в усьому світі, особливо останнім часом.

Уже в грудні 1743 року 16 паризьких майстрів обрали довічним Великим Майстром принца Людовіка Бурбона, графа Клермон. У цей час започатковується «Велика Англійська Ложа Франції» — філія англійської. Тільки з 1773 року вона починає іменуватися «Великий Схід Франції». Незабаром кількість масонських лож у Франції перевалила за 700 з десятками тисяч членів, більшість яких не розуміли, кому і чому вони служать, бо керівництво ними здійснювалося з-за меж Франції, та й справжні цілі ретельно приховувалися. Але саме Франція й мала стати новою ареною соціальних потрясінь у Європі, кривавих скинень монархій.

Найактивнішу роль у цьому зіграв масонський орден ілюмінатів, що його заснував 1776 року баварець Адам Вейсгаупт. Головною метою ордену стало здійснення Всесвітньої революції. Одним із методів їхньої діяльності було оточення сильних світу цього легіоном невтомних, які б спрямовували їхні справи за накресленням ордену. Як говорив Мірабо, діяч Французької революції: «Ілюмінати копіювали собою орден єзуїтів, але з протилежними цілями». «В'яжіть руки, знищуйте, душіть зло в корені. Давіть усіх, кого ви не зуміли переконати», — повчав Вейсгаупт [31]. Його метою було повне знищення Церкви і релігії як такої, родини, моральності, власності, держави. Власне того, що знищать потім у Росії.

За спиною цих руйнівників уже стояли фінанси злого генія, єврея Ротшільда, що до 1780 року встановив повний контроль над англійськими банками. Саме в цей час Ротшільд зробить свою цинічну заяву: «Мене не цікавить, хто здійснює політику певної держави. Дайте мені можливість керувати грошовою системою, і я керуватиму політикою» [32]. На міжнародних конгресах масонів у 1782, 1786 роках у Вільгельмсбаді і Франкфурті було вирішено долю й Людовіка XVI, і Густава III Шведського — переконаних противників масонства. Як знаємо з історії, Людовіка XVI і Марію-Антуанетту було страчено на ешафоті революційним набродом, а шведського короля — застрелено на придворному балі масоном графом Анкастремом. Австрійського монарха, який намагався перешкодити Французькій революції, було отруєно цукеркою, якою його почастувала на балу дама в масці.

Вільям Пітт, у ту пору прем'єр-міністр Англії, відкрито назвав суму, що отримав на «революцію» у Франції — 24 мільйони фунтів стерлінгів. А лорд Мансфілд, виступаючи в палаті сказав, що «гроші, отримані на розпалювання революції у Франції, були гарним вкладенням капіталу» [33]. Масони, щедро фінансовані сіоністами, розгорнули інтенсивну підготовку до скинення монархії у Франції. Перше, з чого починали — «організовували вулиці» для безладь. Створювали незліченні народні комітети й секції. Під свої клуби захоплювали храми, з вівтарів яких неслися підбурювальна демагогія й богохульні заклики.

Адже знаменитий штурм Бастилії 14 липня 1789 року до смішного став прототипом «штурму» Зимового палацу в Росії в 1917 році. Воно й зрозуміло, Одна сповитуха в цих революцій. Із восьмисоттисячного населення Парижа в «штурмі» Бастилії брало участь лише 800 осіб, яким платили по 12 франків у день. Балтійським матросам у Росії в 1917 році платили по червонцю. Без усякого штурму, коли спустили звідний міст, юрба, очолювана масоном Моретоном де Шабрільяном та іншими, ввірвалася до в'язниці, убивши чотирьох офіцерів і більшість солдатів-інвалі-дів. Жертв «кривавої» тиранії Людовіка XVI виявилося в Бастилії аж сім осіб! Ус і кримінальники.

Узяття Бастилії послужило сигналом до загального заколоту, благо вулиці до цього вже було підготовлено. Одразу ж масонський Центр у Парижі по усій Франції розіслав підбурювачів й агентів, які сіяли довкола страх і тривогу. Нахабним обманом народ піднімали на повстання. Так у Бургундії було надруковано і розклеєно прокламацію у вигляді обов'язкової постанови: «За наказом короля з 1 серпня по 1 листопада дозволяється підпалювати всі замки і вішати всякого, хто проти цього що-небудь скаже». Поширювали чутки про розбійників, які вбивають жінок і дітей, про навалу до Франції англійців, германців і т. ін. Уже через 36 годин (!), завдяки величезному числу лож, завдяки узгодженим діям, масони ввергнули Францію в хаос і анархію. А 10 серпня 1792 року монархію було повалено. Людовіка XVI було ув'язнено, а Франція стала республікою.

Почався період нещадного терору, знищення всіх незадоволених революцією; ідеологом і практиком терору виступив масон Дантон, який говорив, що треба дати вихід «народному гніву». Будучи міністром юстиції, він заповнив в'язниці священиками, аристократами, їхніми родичами. В арештованих негайно кон-фісковувалося їхнє майно, куди воно йшло — зрозуміло. У вересні 1792 року до в'язниць «проникнули» зграї злочинців, які почали поголовне знищення «зрадників». Кривава вакханалія тривала три дні на очах у влади. Тоді ж було впроваджено і винахід масона доктора Гільотена — гільйотина, як гуманне і швидкий засіб здійснення страт своїх ворогів. Справжня мета того, що чинилося, народові була не відома.

Уже через тиждень після «штурму» Бастилії масон маркіз Лафайєт, герой американської і французької революцій, із подивом відзначив: «Невидима рука керує народом. Чим ближче розглядаєш акторів і зброю цієї катастрофи, тим більше знаходиш в усьому потайливого і таємного». Робесп’єр теж із подивом сказав якось своєму другові якобінцеві Амару: «Схоже, що якась схована рука штовхає нас далеко за межі того, що ми хочемо робити. Щодня Комітет суспільного порятунку робить саме те, що напередодні вирішував не робити». А виступаючи в якобінському клубі, він уже гласно і відверто заявив: «Весь французький народ проти нас. Наша єдина опора — парижани». На що почув від свого колеги Дефне: «Не будьте так упевнені. Якби можна було влаштувати таємне голосування — від нас і в Парижі не залишилося б і сліду» [34].

Незабаром анархія, сваволя та втома народу привели до влади Наполеона. Але цим він зобов'язаний масонству й сіонізму. Вони його вивищили, вони його й скинули, заточивши на острів Святої Єлени як злочинця, де його було поступово отруєно їхніми лакеями. ВОНИ підтримували Наполеона тому, що він розносив по Європі іскри революції, здатні змести європейські монархії. Але тільки-но він вирішив перейти до надійного консервативного самодержавства, ВОНИ його знищили. Хто ж виграв від усіх потрясінь у Франції і наполеонівських воєн у Європі? — Єврейські банкіри і масони. Це вони нажили величезні капітали на постачанні зброї країнам. Французький єврей Бернар Лазар, який написав одну з відомих книг про антисемітизм, змушений був визнати: «Легко зрозуміти, що після всіх потрясінь, викликаних революцією, люди звинувачували євреїв. Коли після закінчення бурі вони оглядалися навколо, то більше за все їх дивувало становище єврейства. Учора єврей був ніким, не мав ані прав, ані влади — сьогодні він сяяв у першому ряду. Він не тільки був багатий, а й міг керувати країною».

4 Ще не заросли поля боїв у Європі після наполеонівських воєн, а світове масонство і сіонізм вже готували нову бійню для народів Європи. Особливо лиховісну роль у міжнародній мафії цих стерв'ятників грало сімейство сіоністського клану Ротшільдів, які фінансували і фінансують майже всі війни, революції, безладдя, заколоти і смути. Хто ж вони такі, відкіля взялися на біду народам? Ма-йєр Амшель Рот-шільд — засновник у своєму роді унікальної й зловісної династії єврейських фінансових магнатів, народився в 1743 році у Франкфурті-на-Майні. Велике сімейство, яке складається з п'яти синів, дуже допомогло створити могутню фінансову імперію. Старший син Амшель працював із батьком у Франкфурті, Соломона послали до Відня, Натана — до Лондона, Карла — до Неаполя, а Джеймса — у Париж. Це були не тільки столиці найбільших і найбагатших держав Європи, а й фінансово-торговельні центри з величезною єврейською діаспорою.

За короткий відрізок часу, при активній підтримці сіоністів, масонів, завдяки капіталам тата Майєра, вони стали відігравати визначальну роль не тільки у фінансовій сфері Європи, а й політичній. Характерною рисою цієї родини було вміння завжди залишатися в тіні тих авантюр, які вони затівали. Історія первинного нагромадження капіталу це сімейство оберігає особливо ретельно, напевне, надійніше, ніж золотий запас США у форт Ноксі. За окремими даними можна зробити висновок, що Майєр починав з торгівлі старими монетами і швидко домігся процвітання. А далі, як часто буває, допоміг випадок. Якось його відвідав принц Вільгельм. Ротшільд вправно використовував нумізматичну слабкість принца і втерся до нього в довіру, відвідуючи палац і пропонуючи йому стародавні монети за низькою ціною. Це був спритний тактичний хід — зблизитися з принцом і завоювати його довіру.

Коли в 1806 році наполеонівські війська ввійшли до Німеччини, Вільгельм саме старому Ротшільду довіряє важливі документи, архів, коштовності і три мільйони доларів. Ці багатства і стануть основним багатством Ротшільдів. Борги інших держав і королів Віль-гельмові були величезні. Тож Майєр і розіслав своїх синів у всі країни збирати ці борги. За договором з Вільгельмом, частина від зібраних боргів переходила до Ротшільдів. Із 1810 року і дотепер сімейство Рот-шільдів більше не займається купівлею і перепродажем товарів. Вони купують і продають гроші та золото. Уже в 1920–1930 роках, вирішуючи цілком піти в тінь, щоб їхнє прізвище не впадало в око і ще більше заплутати сліди своїх угод, махінацій, афер, сімейство

Головною причиною успіху Ротшільдів була їхня надзвичайна поінформованість, як політична, так і економічна. Це і не дивно, бо вся Європа була обплутана масонськими ложами і єврейською діаспорою. Так, наприклад, Майєр Ротшільд першим довідується про перемогу при Ватерлоо і вдавшись до торговельних махінацій збиває величезне багатство. Недаремно філософ Гейне казав: «Гроші — це Бог нашого часу, а сини Ротшільда і сам Ротшільд — його пророки». До моменту завершення наполеонівських воєн Лондон перетворюється на фінансову столицю світу, куди сті-каються і гроші, і золото. Вкладення й авуари лондонських банків того часу вже становили 120 мільйонів лір, а наприклад вкладення банків Нью-Йорка — тільки 40 мільйонів лір, Парижа — 13 мільйонів лір, а Німеччини взагалі — вісім мільйонів лір. Масонська п'ятикутна зірка Соломона стає символом п'яти синів мільйонера Ротшільда.

Від того часу як сімейство Ротшільдів стало на чолі банкірських домів Європи не було жодної державної позики, жодного багатомільйонного кредиту, жодного великого міжнародного проекту, на якому не заробив би один із Ротшільдів [35]. Навіть єврейська енциклопедія не приховує, що всі наполеонівські війни фінансувала родина Ротшільдів. Джеймс Ротшільд, молодший із братів, якому «дісталася» Франція, брав участь у коронуваннях і скиненнях усіх французьких королів після Наполеона. Він фінансував Бурбонів в Іспанській війні 1820 року, а в 1830 році скидає з престолу Карла X, щоб посадити свого друга Луї-Філіпа на французький престол. Джеймс Ротшільд відразу стає його економічним і фінансовим радником, і брати отримують монополію на державні позики. Гроші роблять політику, а політика робить гроші.

Революцію 1848 року у Франції, за підтримки єзуїтів у Німеччині, також готувала ця сімейка. Криваві потрясіння від революції пронеслися по всій Європі. Росія була єдиною, не рахуючи звичайно Англії, яку ці потрясіння обійшли завдяки твердому правлінню Миколи I. На французький трон саджають Наполеона III — незаконного сина Натана Ротшільда. Масонські ложі беззаперечно виконують накази цієї лиховісної родини. Все вирішує капітал. Недаремно П’єр Прудон, французький соціаліст, теоретик анархізму, після революції 1848 року скаржився, що «ми тільки жидів перемінили. Тому що як і раніше панували вони — ті, у кого капітали...» Певна річ, що довго шило в мішку годі було сховати. Їхні інтриги і лиховісна роль у всіх кривавих подіях стають відомі всій Європі, та ніхто не може їх спинити [36].

Пожежу європейських потрясінь 1848 року був дуже ретельно сплановано й скоординовано. Уявіть лишень — одночасно спалахнули революції в Іспанії, Португалії, Італії, Франції, усіх Німецьких державах, Австрії й Угорщині. Така синхронність дій у той час, коли не було міжнародних засобів зв'язку, транспорту, інформації, у віддалених одна від одної держав на цілому континенті, однозначно свідчила про наявність центрального керівництва. Майбутній прем'єр-міністр Англії Дізраелі, досить обізнаний політик, ще за два роки до цих подій, у 1846 році, писав: «Ця могутня революція, що її нині готують у Німеччині, розвивається під проводом євреїв» [37].

У другій половині XIX століття сіоністський капітал і масонство ставлять нове завдання: до кінця століття зруйнувати військово-династичний союз Росії, Австрії і Німеччині (Пруссії), що вийшов переможцем у боротьбі проти Наполеона. Головною ж метою було таке: у результаті революцій і воєн перевлаштувати європейські держави на свій лад. Для початку вирішили об'єднати Італію під масонською Савойською династією, а Німеччину — під масонською династією прус-ських Гогенцоллернів. В Італії головною фігурою ставав один із провідних масонів Європи, граф Кавур. У Німеччині такою фігурою був Бісмарк, за спиною якого стояв його найближчий радник, єврейський банкір Блейхредер — який у світовій масонській ієрархії був третьою людиною. Другою особою в масонстві став Джузеппе Мадзіні — «Виконавчий директор» світового масонства, що стояв за спиною Кавура і всіх махінацій навколо Італії.

Першим номером на всесвітній масонсько-сіоністськії авансцені стояв американець Альберт Пайк, «Великий Майстер Ордену і Суверенний Первосвященик Всесвітнього Франкмасонства». У масонській літературі він дотепер величається «чорним папою», або антипапою, антиподом римського папи. Вочевидь, за його відкритий сатанізм, фанатичне поклоніння люциферіанству. Його сатанізм наочно виявляється навіть у листі на ім'я Мад-зіні в серпні 1871 року. Він писав тоді, що для повного торжества масонства знадобляться три світових війни: у третій із них буде знищено мусульманський світ, після чого «ми спровокуємо гігантське соціальне потрясіння, жахи якого покажуть усім згубність безвір'я, революційну меншість буде знищено, а зневірена в християнстві більшість, прагнучи до ідеалу, але не знаючи де він, одержить від нас щире світло вчення Люцифера, що зможе нарешті відкрито вийти на поверхню. Потім ми одночасно знищимо і християнство й атеїзм» [38].

У 1848 році 18-літній Франц-Йосиф стає австрійським імператором. А в 1849 році Микола I, будучи вірним своїм союзницьким зобов'язанням, розгромив масонську революцію в Угорщині, тим самим рятуючи Францу-Йосифу трон і життя. Потім він підло відплатить російському царю за це порятування. А поки розлютовані невдачею в Угорщині масони створюють коаліцію для помсти Миколі I. Масони: лорд Пальмер-стон (який став трохи пізніше прем'єр-міністром Англії), Наполеон III — маріонетка Ротшільдів і граф Ка-вур — прем'єр Сардинського королівства, а з 1861 року глава об'єднаної Італії, спішно створюють коаліцію з Туреччиною і вторгаються в 1853 році до Криму. Росія тоді вперше, у своїй новій історії, зазнала важкої поразки й приниження. Особливо вражала зрада Франца-Йосифа, який виставив до кордонів Росії 100-тисячну армію, скувавши російські сили, що були так потрібні в Криму. Зрада Австрії пояснюється досить просто. Хоч молодий Франц-Йо-сиф і був на троні, фактично Австрією керував Бомбельс, який виконував усі вказівки Ротшільдів. Його завданням було посварити і зіштовхнути Росію й Австрію. Їх посварили. Залишалася Німеччина. І тут їм поталанило.

Тільки під кінець свого життя Бісмарк нарешті зрозумів, куди завели його масонські друзі, тому що та політика, до якої його штовхали ма-сони, була не в інтересах Німеччини і її народу. Він зрештою прислухався до свого кайзера Вільгельма І. У 1887 році Росія і Німеччина підписали договір, що визначив сферу впливу Росії на Балканах і права на протоки. Однак після закінчення трирічного терміну договору Вільгельм II, новий імператор Німеччини, за посиленої обробки масонів, не став відновляти його і перейшов на бік Австрії.

Росію змусили укласти оборонну конвенцію з Францією, що спричинило протиприродне входження Росії до Троїстого союзу з Францією й Англією. Масони і єврейські банкіри вирішили завдання, що поставили на кінець XIX століття. Союз Росії, Німеччини й Австрії було зруйновано. Уже після Першої світової війни, посол Німеччини в Англії Ліхновський писав: «Якби ми пішли з Росією, замість Австрії, — Європі було б забезпечено тисячу років міцного миру». Так, напевно. Але й масони розуміли такий розклад, тому і було вжито всіх заходів, щоб не допустити їхнього союзу.

А Ротшільди і їхнє багатолике плем'я не встигали підраховувати ті мільярди золота, які рікою лилися в їхні банки. Досить сказати, що тільки Джеймс Рот-шільд одержав майже 700 мільйонів франків від угоди з Францією щодо постачання рейок і вагонів на бумі будівництва залізниць, вже не кажучи про доходи від постачання зброї.

Поки в Європі лилася кров протягом майже всього XIX століття, за океаном, у Сполучених Штатах Америки, не тільки вбилася в пір'я, а й вийшла на передові рубежі нова масонська еліта, керована сіоністами, які пустили глибоке коріння на цій благодатній землі.

5

Від проникнення перших євреїв до Америки, коли після вигнання з Іспанії в 1492 році, частина їх на каравелах Колумба вирушила шукати новий шлях в Індію, до кінця XX століття лежить дистанція, рівна п'ятьом століттям. Історія цих п'яти століть колонізації Північноамериканського континенту потопає в крові, жорстокості, лиходійстві, підлості, обмані й віроломстві. Нещадне і безжальне винищування корінних народів Північної Америки — індіанців, тільки один бік тотального злочину, іменованого геноцидом. Інший його бік — работоргівля.

Особливу роль в організації работоргівлі відігравали євреї. Майже 150 мільйонів африканських рабів-негрів було перевезено за океан. Майже половина з них загинули по дорозі. Середня тривалість життя неграраба на плантації становила десять років.

До часу правління першого президента США Джорджа Вашингтона в 1790 році, в Америці було лише близько чотирьох тисяч євреїв. Ще через сто років до 1890 року їх уже стало майже 230 тисяч. Ще через сто років, до кінця XX століття їхня чисельність збільшилося до дев’яти мільйонів! А з урахуванням напівкровок — більш як 20 мільйонів. Цього цілком достатньо, щоб утримати захоплену в Америці владу. А там, де їх бракуватиме, то, як у них ведеться, куплять тих, хто їм необхідний. Американську революцію, тобто повстання Північноамериканських Штатів проти свого сюзерена — Великобританії, як завжди в інших країнах, фінансували єврейські банкіри, а організацію справ узяли на себе масонські ложі. Досить сказати, що весь командний склад армії, що брав участь у війні зі Старим Світом, — був масонський. Усі «батьки-зас-новники» Сполучених Штатів: Вашингтон, Лафайєт, Гамільтон, Франклін, Джефферсон — були масонами [40]. «Декларація прав людини» — теж дітище ма-сонів. Вона була написана в 1776 році Джефферсоном і Франкліном.

Здавалося б, парадокс. Центр масонства і єврейського капіталу в Англії своїми руками розв'язує війну в Америці проти себе, тобто проти Англії. Але, по-перше, це була війна не проти себе. У масонства і сіонізму немає батьківщини, їхня батьківщина там, де їм зручно у певний історичний момент. По-друге, будь-яка «заварушка» у світі, — це додаткові мільярди. І, по-третє, ВОНИ не планують на п'ятирічки, у них плани на 70–100 років уперед, адже ставки в них глобального масштабу.

До описуваного історичного моменту вони вже знали колосальні потенційні можливості, що були в Новому Світі. Сюди ж вони планували перенести Головні Штаби світового сіонізму і масонства. Ус е так і сталося. Ця війна за незалежність була їм зручна ще й тим, що давала можливість на новому місці майбутньої дислокації відразу мати своїх людей у вищих ешелонах влади молодої держави. Потрудилися вони на славу, бо як показала історія, майже всі президенти США були масонами. Ті з них, хто противився масонству, гинули, як і в — Європі. Джордж Вашингтон — перший президент США, хоча і був масоном, та зумів зрозуміти їхню сутність і плани, і став викривати масонство. Це призвело до фатальних наслідків. Раптово занедужавши в грудні 1799 року у своєму будинку в Маунт-Верноні, він за день помер. Масонські доктори за день пускали йому кров чотири рази, поки він не помер (Імперський вісник. — Нью-Йорк. — 1990. — № 12).

До факту вбивства Вашингтона потрібно додати, що воно відбулося в останньому місяці останнього року XVIII століття, що пам'ятник, поставлений йому масонами — 555 футів висотою, що дуже важливо, тому що в релігії Люцифера число «п'ять» є числом смерті, а потрійне число «п'ять» означає вбивство [41]. Більше того, сам план міста Вашингтон повторює за формою храм Сатани, досліджуючи план міста, можна бачити голову козла Бафомета, масонські циркуль і прямокутник, іншу символіку Люцифера.

Усе це дає виразно зрозуміти, що владу в США захопили сіоністи й масони. Уся подальша і сучасна історія США доводить це. Кожен президент Сполучених Штатів Америки, як і государі в Європі, який не служив інтересам і політиці масонів за вказівкою Рот-шільдів, ішов із життя. Лінкольна, Гарфілда, Мак-Кін-лі, Гардінга, Кеннеді — було вбито найманими вбивцями. У той час, коли в середині XIX століття в Європі бушувала пожежа революцій і воєн, агенти масонів і сіоністів розпалювали пристрасті в Південних Штатах Америки, налаштовуючи й озлобляючи населення проти північних районів. Вони хотіли шляхом відторгнення частини території створити там плацдарм для свого становлення і переносу туди світового Центру сіонізму і масонства. Справа дійшла навіть до пропонування французам штатів Техас і Луізіана в обмін на військову допомогу.

Цю закулісну історію, а точніше авантюру проти Америки припинив Олександр II, який повідомив у Париж і Лондон, що будь-яке вторгнення в Америку буде розцінено як оголошення війни Росії і що вогонь буде відкрито проти того, хто першим почне стріляти по Америці. Негайно російський флот був посланий до Нью-Йорка і Сан-Франциско в розпорядження А. Лінкольна. Цим кроком Росії було врятовано цілісність Америки. США, керовані масонством і сіоністським капіталом, приклали активні зусилля для розвалу СРСР, а зараз руйнують Росію. Але світова практика й історичний досвід розвитку людства показують, що віроломство ніколи не залишається безкарним.

Зазнавши невдачі в спробі відторгнення частини території від Америки, масони розв'язують у країні громадянську війну. За чотири роки, починаючи з 1861 року, жорстока і непотрібна американському народові війна принесла багато жертв. У Півночі — 385 245 убитих і поранених, у Півдня — більше 100 тисяч убитих. Як і в Європі, на цій бойні в першу чергу нажилися єврейські банкіри.

Остаточною датою захоплення влади в США сіоністами і масонами можна вважати 24 жовтня 1929 року. Саме в цей день почалася незрима і неоголошена американська революція. Головною зброєю цієї революції вже були не гармати, а фінанси. У цей день відбувся крах біржі в Нью-Йорку. Почалася так звана депресія. За чотирирічний період правління президента Герберта Гувера американський народ був доведений до потрібної «кондиції»; як результат — 12 мільйонів страйкарів. І нарешті, можна завдати завершального удару. У лютому 1933 року закриваються банки. Для американців настав «кінець світу». Фінансова революція привела до влади їхнього протеже — Ф. Д. Рузвельта. Таким чином, із 1933 року почнеться тотальне поневолювання американців сіоністським капіталом.

Особливо лиховісну роль у долі США зіграло створення 12 німецькими євреями-іммігрантами в жовтні 1843 року в Нью-Йорку чисто єврейського масонського ордену «Бнай Бріт», куди неєвреям доступ було закрито. За майже 150 років, які минули з того дня, ця організація досягла світових масштабів і налічує більш як 500 тисяч членів у 42 країнах, включаючи Росію (її легалізував М. Горбачов). Англійський історик — єврей Поль Гудмен із гордістю назвав «Бнай Бріт» найбільшою організацією сучасності. Фактично це сіонізоване надмасонство, або орден в ордені.

(Закінчення в наступному номері)

Література

23. Циолковский К. Причина космоса. — М., СПб.: Космополис, 1991. — С. 31–32.

24. Чижевский А. Физические факторы исторического процесса. — Калуга: Калуга-Марс, 1924. — С. 41.

25. Там само. — С. 41–42.

26. Ланин П. Тайные пружины истории. — С. 193.

27. Парнов Е. Трон Люцифера. — М.: Политиздат, 1991. — С. 277.

28. Башилов Б. История русского масонства. — М.: Русло–Община, 1992. — С. 104.

29. Там само. — С. 90–91.

30. Ланин П. Тайные пружины истории. — С. 199.

31. Башилов Б. История русского масонства. — С. 119.

32. Дичев Т., Николов Н. Зловещий заговор. — Ургенч, МП «Мураббий», 1992. — С. 16.

33. Ланин П. Тайные пружины истории. — С. 203.

34. Там само.

35. Оггер Г. Магнаты... начало биографии. — М.: Прогресс, 1985. — С. 235.

36. Власов Ю. Огненный крест. — М.: Новости, 1992. — Ч. 1. — С. 389.

37. Ланин П. Тайные пружины истории. — С. 252.

38. Там само. — С. 252–253.

39. Дьяконов Ю. Пятая колонна в России. — М.: Мос-ковитянин, 1995. — С. 27.

40. Петров В. Правда об Америке // Наш современник. — 1992. — № 2. — С. 171.

41. Вашингтон и масоны // Молодая гвардия. — 1991. — № 10. — С. 144.