головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 12/2006 
Персонал № 12/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Купить метан для мышц по тэгу метан для мышц купить.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Голгофа народів (закінчення)

Юрій КОЗЕНКОВ

ІІІ. Архітектори Нового Світового Порядку

1

Світове панування! Як часто останнім часом ми чуємо це словосполучення. І, дійсно, хто тільки не прагнув до цієї мети: єгипетські фараони і владики Межиріччя, римські цезарі і проводирі варварів, орди Тамерлана і Чингіз-хана, полчища Наполеона і Гітлера. Все кануло у вічність, закінчившись невдачею, на короткому історичному зрізі часів. Чому зазнавали поразок претенденти на світове панування? Тому, що нації і народи рано чи пізно, та піднімалися на захист своєї віри, своєї землі, своїх національних інтересів. Отже, аби завоювати світове панування, необхідно зломити волю народів до опору, знищити фактори, що їх об'єднують.

У процесі природної боротьби за виживання з племен формувалися нації й етноси, які для самозбереження об’єднувалися в держави. Поступово вироблялася й концептуальна основа їхньої єдності, заснована на вірі у свого Бога, у свого вождя (царя, короля) і в міць своєї Батьківщини, держави. Тому, щоби скорити народи, треба було зруйнувати цю триєдину основу і знайти для цього універсальні механізми.

Конкретний завойовник для такого глобального завдання просто не підходив. Занадто коротке для цього людське життя. Вирішення даного завдання було до снаги лише масштабній організації нещадно-фанатичного штибу, яка, незважаючи на втрати, могла б упроваджувати в життя свою ідею протягом століть, поки не буде досягнуто успіху.

Такою організацією, образно кажучи, став іудейський СІОНІЗМ, історія зародження якого губиться в середині століть першого тисячоліття до нової ери. А провідником цього глобального завдання поступово став іудейський народ, тому що тільки він ще з древніх часів у пошуках легкої наживи розселявся серед інших народів і через фінансові інструменти лихварства і торгівлі вміло завойовував провідні позиції в оточенні монархів і в найважливіших структурах управління держав. При цьому, не асимілюючись серед інших народів, він у своїй діяльності керувався тільки Талмудом — тлумаченням і доповненням левітів (священнослужителів іудеїв), а пізніше і єврейських рабинів до Старого Заповіту, у якому була прописана поведінка іудеїв стосовно своїх ворогів. Нескінченна жорстокість їхньої релігії загальновідома і говорить їм, що всі інші народи — вороги. Всесвітня історія невблаганно це довела.

Оскільки віра в Бога у народів була первинною (адже навіть монархи були помазаниками Божими), то і свій перший удар вони нанесли по Церкві, по її єдності. «Жидовствуючі» єресі (тобто звеличення Старого Заповіту за рахунок християнського Євангелія, звернення до Талмуду (Каббали), породжені іудеями в ХІ–ХІІІ століттях, зробили свою справу і розкололи Церкву на ворожі табори. Цей розкол у Європі, як було викладено раніше, супроводжувався сторіччями релігійних смут, заколотів, революцій і воєн, у яких на потіху іудеям християни знищували одне одного. Єврейські історики підтверджують вирішальну роль євреїв у цих антихристиянських єресях. Вплив Церкви на народ було підірвано і поклало початок виникненню різних релігійних сект і течій.

Народи багатьох країн, пізнаючи на власному гіркому досвіді плоди співжиття з іудеями, яких вони пускали до своїх країн, стали виганяти їх. Погроми прокочувалися по країнах Європи один за одним. Монархи з метою захисту своїх підданих приймають укази і рескрипти щодо вигнання євреїв зі своїх країн. Таємна діяльність талмудистів стає відомою все більшій кількості людей. Намагаючись гранично приховати її від народів, сіоністське керівництво золотом допомагає становленню зароджуваного ними масонства, яке складається поки що великою мірою не з іудеїв, а з представників корінних народів, відомих людей, які є наближеними до дворів монархів, входять до владної аристократичної, чиновницької й військової еліти. Поступово цілі світового сіонізму і масонства трансформуються в єдину концепцію завоювання світового панування, й іудеї щільним потоком починають наводнювати масонські ложі, беручи їх під свій тотальний контроль.

Наступного, вже об'єднаного удару ВОНИ завдають по монархіях і занурюють європейський континент у трьохсотлітню криваву купіль фінансованих і організовуваних ними революцій, воєн і заколотів зі скинення монархів і створення республік під масонськими гаслами псевдосво-боди, псевдобратерства і псевдорівності, так ніколи і ніким не досягнутих. У XVIII–XIX століттях монархії стали валитися одна за одною. Останньою упала Росія в 1917 році.

Після цього на шляху СІОНІЗМУ і МАСОНСТВА до світового панування залишалася тільки одна перешкода — народи, які будуть пручатися перетворенню їх у рабів, у сіру безлику масу. Тому і було поставлено глобальне завдання: зламати національну основу найважливіших країн світу не через війни й фізичне знищення, а через штучну асиміляцію корінних, державотворчих народів з іммігрантами. Цю асиміляцію було спрямовано ними на ослаблення генетичних коренів націй, на ослаблення і навіть витравлювання історичної пам'яті піддослідних народів, на усунення їхніх національних особливостей, характерів, менталітету, що робить їх пластичним матеріалом у руках бузувірів для імплантації певних якостей і життєвих установок із метою перетворення їх на слухняних і керованих роботів у руках Світових Злочинців, мета яких — скорити все людство.

Коли ж народи, які піддаються такій селекційній асиміляції, відчувають на собі її плоди і починають із метою природного національного самозбереження чинити опір, то з боку сіоно-масонських ініціаторів асиміляційних процесів піднімається шквал обурення, обвинувачень цієї нації в расизмі, фашизмі, націоналізмі тощо. Однак при цьому самі євреї «плавитися» у казані націй не хочуть і асиміляції не піддаються, а якщо і вступають у змішані шлюби, то винятково в інтересах світового єврейства, а їхня віра заохочує це, якщо згадане йде на їхню користь.

Навіть військовий аташе Китаю у Франції генерал Чень Цзітун наприкінці минулого століття у книзі «Китай і китайці», у главі про двохтисячорічну історію китайських євреїв, пише про це: «Будь-який народ упродовж чотирьох-п'яти поколінь цілком асимілюється, та не євреї; скрізь, де б вони не опинилися, вони залишаються відданими своїй релігії, своєму характеру і своїм звичаям...» [42].

2 У газеті «Известия» від 16 жовтня 1998 року мені на очі потрапила невелика статейка під безневинною назвою «Німеччина обирає гостинність». Повідомлялося, що нова коаліційна влада цієї країни в особі васалів світового сі-оно-масонства і США — Шредера—Фішера визнала: «Німеччина — країна іммігрантів» і вирішила внести радикальні зміни в закон про громадянство, що безсумнівно дозволило б у майбутньому перетворити Німеччину з німецької на інтернаціональну. А це означає, що наймогут-ніший економічний потенціал головного локомотива Європи — Німеччини — можна було б використовувати в інтересах таємного сіоно-масонського уряду, не оглядаючись на німецький народ, якому призначено асимілюватися з потоком турків, євреїв, арабів і інших іммігрантів, що захльоснув Німеччину.

З якою ж метою «розмивається» німецький народ? Мимоволі спадають на думку спогади інформованих людей про те, що після війни, у 1945 році, за планом Маршалла, в окупованому США, Англією і Францією Західному секторі Німеччини «світова демократія» планувала в обов'язковому порядку провести стерилізацію всіх чоловіків призовного віку, підозрюваних в участі в бойових діях. Але ж наприкінці війни в створеному Фольксштурмі (народний штурм) призовний вік був від 16 до 60 років. Тобто планувалося стерилізувати все чоловіче населення Німеччини!..

А з урахуванням того, що Німеччину тоді наводнили окупаційні війська, які здебільшого складалися з різних народів і рас: алжирських французів, арабських підданих Великобританії, американських негрів і євреїв, то зрозумілий і їхній задум — перетворити німецький народ на якусь змішану расу, з якої за кілька поколінь уже без особливих зусиль можна буде витравити національні особливості і створити ту саму «шосту сіру масу», про яку стільки говорять і пишуть масонські теоретики.

У процесі денацифікації Німеччини після Другої світової війни окупаційна влада Заходу, особливо персонал США, де того часу здебільшого панували американські євреї, впливові функціонери світового сіонізму і масонства, нав'язали Західній Німеччині того періоду цілу низку законів, що обмежують німців у їхніх громадянських правах для викорінювання національного духу і виключення можливості протесту проти їхньої асиміляції з планованим потоком іммігрантів з інших країн.

Далі, закони з антинародною, антинімецькою спрямованістю доповнювалися все новими виправленнями в Кримінальному кодексі (КК). Так, наприклад, §130 КК Німеччини говорить про кримінальну відповідальність за розпалювання міжнаціональної ворожнечі (маються на увазі, звичайно, євреї), точно так само, як сіоно-більшовики прийняли аналогічний закон у Росії, захопивши там владу в 1917 році. Аналогічний горезвісний антифранцузький закон Луї було прийнято 1990 року у Франції, а 1992 року — в Австрії, потім Швейцарії й інших країнах, підконтрольних світовому сіонізму і масонству.

Останні двадцять років Німеччину особливо сильно захльоснув потік іммігрантів. Турки стали ледве не другою нацією цієї країни. Але особливо сприятливі умови створено там для іммігрантів-євреїв з різних країн. По-перше, відкритий в'їзд у країну і право постійного проживання там. По-друге, надання безкоштовної квартири. По-третє, виплата щомісячної допомоги, на яку в нас можна було б прожити цілий рік, безкоштовне в окремих випадках медичне обслуговування й низка інших соціальних допомог.

Використовуючи продажних німецьких політиків і створення спеціальних міжнародних механізмів, світовий сіонізм перетворив німців у своїх безстрокових данників, тому що, використовуючи створену сіоністами міжнародну рекетирську систему, вони вже викачали з Німеччини більше 65 мільярдів доларів данини. А коли німецькі робітники намагаються протестувати проти асиміляції і грабунку та йдуть на мітингах із плакатами : «Німецькі гроші — німецьким робітникам!», то німецька ж поліція розганяє їх кийками і водометами; а сіоністська преса і телебачення таврують їх як неонацистів і фашистів...

Але процеси, що відбуваються в Німеччині, лише ланка в глобальній операції, проведеній сіоно-масон-ськими злочинцями в усьому світі. Візьміть, наприклад, Сполучені Штати Америки. Там давно вже ведеться операція з виведення «сірої маси». Американці ж не нація, а якийсь симбіоз. Саме можливість заробляння грошей і є тим самим сиром у пастці, що й приваблює ретельно регульований і сортований потік іммігрантів із різних країн. Саме в США було запущено першу «автоматичну» лінію з виведення нового зомбованого біологічного виду.

По сторінках світової преси часто «гуляє» термін, що США — «ПЛАВИЛЬНИЙ КОТЕЛ НАЦІЙ І НАРОДНОСТЕЙ». Але як можна «плавити» живих людей, знищувати індивідуальність людських душ, якщо навіть щодо охорони тваринного світу в багатьох країнах прийнято відповідні закони. На захист видів, які зникають, на роботу зі збереження генетичної чистоти цілого ряду представників тваринного світу люди затрачають великі гроші, а тут знищується генетична основа різних народів, індивідуальність людини, що є вінцем творіння Всевишнього серед усього живого на Землі!!

Науковці довели, що вже в третьому поколінні американець являє собою певний симбіоз із кількох рас і національностей. Це не народ, не нація, а спільнота, якій дано назву за місцевістю, де вона проживає. Чи не тому останні потоки іммігрантів США противляться асиміляції і групуються за національною і расовою ознакою. Етнічна селекція народів, проведена в Америці міжнародними єврейськими злочинцями, вже підвела цю країну до тотального расового, національного і соціального вибуху, аналогів якому світ ще не знав.

Ретельно налагоджений конвеєр із виведення в США нового біологічного виду, вирощеного на бездуховності, без національних коренів і самобутності, жорстокого і безпринципного, без моральних основ і моральних цінностей, із примітивними інтересами й агресивними інстинктами — вже починає давати збої. Але результати їхньої роботи вже відомі іншим народам.

Аналіз етнічних, політичних і фінансово-економічних проблем, що стоять тепер перед США (незважаючи на те, що вони перебувають на піку своєї могутності), не залишає сумнівів для поінформованих фахівців, що початок XXI століття буде початком катастрофи могутності цієї Сатанинської Імперії. Скрізь, до якої б країни не вторгалися талмудисти, ця країна, рано чи пізно, гинула під нещадними ударами фанатиків-руйнівників. Тим більше, що за їхньою доктриною з встановленням Нового Світового Порядку, держав не буде. Буде одна держава, сіоно-масонська зі світовим Урядом. Для США як держави, місця також немає!

3

Але особливо яскравим прикладом в операції Світових Злочинців з виведення «сірої маси» є Росія. Ми часом не задумуючись над причинами, не перестаємо дивуватися довготерпінню і покірності народу, поставленого загарбниками на межу генетичного і фізичного знищення, який мовчки дивиться на внутрішніх і зовнішніх стерв'ятників, які руйнують і розкрадають країну. Ми пожинаємо плоди реалізації сіоно-масонської доктрини з виведення «сірої маси».

Згадаємо ще раз історію. За прогнозами російських демографів, опублікованих ще в 1913 році, Росія в 1980 році повинна була мати населення кількістю 385 мільйонів. А сьогодні — 146 мільйонів, з яких більш як половина це злочинці, алкоголіки, наркомани, туберкульозники, бездомні і злиденні люди. «Спасибі» керівній номенклатурі й армії, не кажучи вже про ФСБ і МВС, які дозволили зробити таке з країною.

Активний учасник європейської революції 1848 року Вільгельм Марр у своїй книзі «Перемога єврейства над християнством», виданій у 1879 році в Берліні, писав: «Я гучно проголошую без найменшого глузування торжество іудаїзму у світовій історії... Нині з-поміж народів Європи одна Росія ще чинить опір офіційному визнанню навали іноземців. Це останній оплот, проти якого іудеї спорудили їхню останню траншею, і судячи з того, як ідуть справи, капітуляція Росії є справою часу... Дух гнучкої інтриги євреїв занурить Росію в таку революцію, якої світ ніколи ще не бачив...» [43].

Більш конкретно про те, що з нами зроблять після захоплення Росії, повідав А. Сіманович у книзі «Спогади», навівши висловлення Троцького щодо цього. «...Ми повинні перетворити її (Росію) на пустелю, населену білими неграми, яким ми дамо таку тиранію, яка не снилася ніколи найстрашнішим деспотам Сходу... Тиранія ця буде не справа, а зліва і не біла, а червона, тому що ми проллємо такі потоки крові, перед якими здригнуться і зблякнуть усі втрати капіталістичних воєн... Найбільші банкіри через океан працюватимуть у найтіснішому контакті з нами. Якщо ми виграємо революцію, розчавимо Росію, то на похоронних уламках її зміцнимо владу сіонізму і станемо такою силою, перед якою увесь світ опуститься на коліна. Ми покажемо, що таке справжня влада. Шляхом терору, кривавих лазень ми доведемо російську інтелігенцію до повного отупіння, до ідіотизму, до тваринного стану... А поки наші юнаки в шкіряних куртках — сини годинникарів із Одеси й Орші, Гомеля і Вінниці, — о, як чудово, як прекрасно уміють вони ненавидіти все російське! З якою насолодою вони фізично знищать російську інтелігенцію — офіцерів, інженерів, учителів, священиків, генералів, агрономів, академіків, письменників!..» (Молода гвардія. — М., 1991. — № 6. — С. 55).

Не прислухалися й до попередження великого Досто-євського, який пророчо попереджав: «Інтернаціонал розпорядився, щоб європейська революція почалася в Росії. І почнеться... Тому що немає в нас для неї надійної відсічі ані в управлінні, ані в суспільстві. Бунт почнеться з атеїзму і грабежу всіх багатств. Почнуть скидати релігію, руйнувати храми і перетворювати їх на казарми, стійла, заллють світ кров'ю, а потім самі злякаються... Євреї погублять Росію і стануть на чолі анархії».

І вони залили кров'ю всю Росію, знищивши в громадянській війні й у катівнях комісарів близько 18 мільйонів чоловік, інтелектуальну і найбільш працьовиту частину народу, оскопивши і підірвавши його генетичну основу. Вони нацькували одну частину народу на іншу, змусивши їх убивати один одного, а тих, хто противився цьому, нещадно знищували інтернаціональні загони Троцького, що складалися з єврейських, угорських, китайських, чеських, латиських садистів.

Світові виродки, які захопили владу в Росії, закреслили її тисячолітню історію і почали свою криваву еру. Вирішили вони закреслити і російський народ, слов'ян, частково їх знищивши, а частково асимілювавши серед інших народностей, які населяли Росію. Було проголошено доктрину створення нової людини — радянської людини. Інтернаціональної істоти без роду, без племені, без віри в Бога і Вітчизну, без гордості і почуття власної гідності. Робота ця велася паралельно. Непокірливих винищували в концентраційних таборах Менжинського, Ягоди і Берії. Покірні асимілювалися з іншими народами для витравлювання національних коренів.

Адже це не Гітлер і Гіммлер першими створили концентраційні табори в Європі, а Ульянов-Бланк і Троцький-Бронштейн. Спеціальна Постанова Раднаркому РРФСР від 5 вересня 1918 року говорила: «...Необхідно убезпечити Радянську республіку від класових ворогів через ізолювання їх у концентраційних таборах». У 1923 році в Москві було випущено адресно-довідкову книгу «Вся Россия». Було наведено і перелік із 65 концтаборів, що 1922 року перебували у віданні Головного управління примусових робіт.

Ми ще наведемо дані про те, хто і кого знищував у цих таборах, а поки нагадаємо висловлення Уїнстона Черчіл-ля, у жилах якого текла і єврейська кров його матері, але який був змушений у своєму повоєнному виступі в Палаті Представників констатувати, що основний терор у Росії здійснювався євреями і, в окремих випадках, єврейками. Знищувався переважно російський народ і слов'янський етнос. Так, за офіційними і без сумніву заниженими даними, навіть на перше січня 1939 року у ГУЛАГу налічувалося 1 317 195 ув'язнених. Із них 890 490 — росіян, а з урахуванням українців і білорусів — 1 057 180 чоловік, тобто 82 відсотка ув'язнених.

Інші 18 відсотків припадали на кілька десятків інших народів, які населяли тоді Росію, де частка євреїв становила тільки 1,5 відсотка [44].

Але знищення народу йшло не тільки по лінії відкритого терору. В арсеналі світової потолочі, що організувала в Росії геноцид, застосовувалися різні методи: від штучного голодомору, який забрав з десяток мільйонів чоловік, до насильницької асиміляції, щоб остаточно витравити кореневу, генетичну основу народу, що його вони так довго не могли скорити. Занадто велика була кількість слов'ян, розселених на величезній території Росії, щоб їх можна було перемолоти терором і голодомором. Більш ефективним для реалізації їхніх цілей був спосіб штучної асиміляції.

Ми пам'ятаємо, які величезні маси людей переміщалися на великі будівництва. Для освоєння цілини, будівництва каналів і гігантів індустрії в Казахстані, Середній Азії, Татарії, Якутії, Башкирії скеровувалося переважно російське, українське і білоруське населення, яке вимушено асимілювалося з місцевим населенням. І, навпаки, на роботу до великих промислових центрів Росії, України, Білорусії завозилася робоча сила з Середньої Азії, Кавказу, автономних республік Росії.

Ми не проти змішаних шлюбів. Вони були, є і будуть. Природна асиміляція ніколи не підривала основи жодного державотворчого народу, національні культури збагачували і доповнювали одна одну. Ми проти штучної асиміляції, спрямованої на знищення генетичної основи державотворчого народу, який відповідає за безпеку і добробут усіх народів, які населяють Росію.

Особливо яскравими виглядають досліди селекційних злочинців на прикладі столиці, Москви, яку перетворено ними на один інтернаціональний вертеп злодійства, казнокрадства, злочинності, розпусти, пороків і зради. Москва вже давно не російське місто. У ній тільки сьогодні сповідають іудейську віру майже два мільйони чоловік. Більш півтора мільйона представників національних меншостей Росії. Майже мільйон триста тисяч представників корінних кавказьких і середньоазійських народів. Незліченна кількість нелегальних іммігрантів із усього світу, якими чужорідна влада посилено заселяє столицю...

При такому розкладі неважко придушити будь-який протест корінного російського народу проти антинаціональної політики грабежу і насильницької асиміляції. Нам створили всі умови для вимирання. Їм мало того, що вони відняли в нас Батьківщину, пограбували й принизили, вони хочуть нас генетично і фізично знищити. Навіщо їм 150 мільйонів рабів? Щоб видобувати нафту, газ, вугілля і руди, плавити метали, валити ліс і виконувати іншу чорну роботу їм вистачить і 30 мільйонів...

У колишніх радянських людей за 80 років їхнього панування в Росії успішно прищепилися трансплантовані ними гени рабської покірності, безутішності і байдужності до своєї долі, цілком атрофовані функції національного самозбереження. Але особливо яскраво генетична ущербність спостерігається у так званої нашої «еліти» і політичних недоумків.

Світове панування, до якого прагнуть сіоно-масонські архітектори Нового Світового Порядку, вже здійснюється шляхом вторгнення в будь-які держави, знищення мирного населення, економічного диктату своїх умов різним народам. У такий спосіб новий світовий порядок несуть нам лакеї сіонізму і масонства, які сидять у кріслах президентів, прем'єр-міністрів, міністрів та інших їхніх слуг, які правлять скореними державами. А хто ж ВОНИ, які стоять у тіні і керують світом? Ми багато чуємо останнім часом про так званий світовий уряд, але хто ВОНИ? Де ВОНИ? Напевно, поки ВОНИ не зруйнують останні, ще не завойовані держави, поки не буде знищений і розп'ятий опір і протидія тих, хто потенційно здатний стати на їхньому шляху до світового панування, — на політичній авансцені світу ВОНИ не покажуться. А от найближча їхня челядь з'являється на екранах телебачення, на обкладинках популярних журналів і газет.

У світі ними зараз створено цілу низку як легальних, так і покритих таємницею структур, оповитих завісою підвищеної таємності. Легальні структури відомі. У першу чергу це Організація Об'єднаних Націй (ООН), яку про людське око створювали як захисницю народів від зовнішніх зазіхань і затвердження справедливості у світі, а перетворили на міжнародну злочинну організацію з установлення на Землі Нового Світового Порядку, що сповідує подвійні стандарти у своїй політиці і фінансує терористичні акції світового сіонізму і масонства в особі США й Ізраїлю під миротворчими гаслами. Це вона освятила агресію США проти Панами, з її схвалення США знищили 125 тисяч мирних жителів Іраку, а зараз душать їх блокадою і ракетними обстрілами. Це вона застосовує подвійні стандарти в Югославії, бомблячи сербів і потураючи хорватам і мусульманам. Це підтримувані ООН президенти Буш і Клінтон, як міжнародні терористи, з метою підняття свого рейтингу відкрито заявляли про намір вдарити ракетами по Лівії, по Іраку, по сербах, те ж обіцяли Північній Кореї. Ус е це, за сіоністською термінологією, називається «демократією».

У сіоно-масонській Америці тваринний жах перед небезпекою одержання арабами і мусульманськими країнами доступу до ракетної і ядерної технології. Тепер США можуть безкарно, з повітря, за тисячі миль від своїх берегів, убивати жінок і дітей в інших країнах. Маючи ракетну техніку, жертви американської агресії можуть завдати ракетного удару у відповідь по Нью-Йорку, Лос-Анджелесу, Майямі... Чи й тоді радітиме американська юрба, як радіє зараз, коли американські літаки бомблять чужі міста, вбивають жінок і дітей?

Створено також і зловісні фінансові структури світового рівня, щоб ефективно поневолювати народи інших країн. Це, у першу чергу Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Всесвітній банк та інші фінансові інститути, які обплутали боргами всі сировинні держави, як раніш єврейські лихварі обплутували боргами монархів. Наприклад, держави Південної Америки, Африки, Азії, багаті на сировину, не розрахуються з ними навіть у найближчі півстоліття. Не вистачає валютних коштів, щоб оплатити тільки відсотки. А це далеко не бідні країни: Бразилія, Мексика, Аргентина, Перу, Нігерія, Індонезія, Малайзія... Ціль у них одна: підкорити всі багаті на сировину країни своєму диктату.

Що ж очікує людство? Якщо держави не можуть протистояти цим відкритим монстрам сіонізму і масонства, які діють легально і відкрито, то що ж казати про тіньові структури, де челядь сіоно-масонства таємно готує переділ людства на свій диявольський, сатанинський лад. Про ці таємні структури останнім часом теж просочилися крихти даних. По-перше, це так званий «Більдерберг-ський клуб» — представники якого винятково з аристократів і політичної «еліти» світу. Назва його взята від імені готелю «Більдерберг» у Голландії, у місті Остербек, де 29–30 травня 1954 року відбулися перші таємні збори так званого елітного «інтернаціоналу» під головуванням його лідера і засновника принца Бернарда. Діяльність цієї таємної організації оповита таємницею. Уже понад 30 років ані телебачення, ані преса не дають ніякої інформації про їхню діяльність, хоча наради ВОНИ проводять регулярно. Членами цього клубу є люди, які займали високі посади в найбільших державах світу або займатимуть їх у майбутньому. Це Генрі Кіссінджер, Джеральд Форд, Сайрус Вене, Роберт Макнамара, Девід Рокфеллер, Гельмут Шмідт, Жіскар д'Естен, Едмон Ротшільд, Маргарет Тетчер і багато інших діячів.

Цей клуб тісно пов'язаний із Радою з міжнародних відносин, із Тристоронньою комісією, йому підпорядковано Міжнародний валютний фонд. Як правило, після кожної конференції «Білдербергів» відбуваються зміни в політиці деяких держав. Рада з міжнародних відносин є головним ідеологом створення «єдиного світового керівництва», таємними неофіційними фігурами якого стали: Джон Рокфеллер, Пол Вартбург, Якоб Шіфф та ін. Головна мета цієї Ради — створення єдиної світової диктатури, обробка людей на підпорядкування і рабство. Майже всі президенти і керівники держав неофіційно зобов'язані поповнювати ряди своєї адміністрації членами Ради з міжнародних зв'язків або членами Тристоронньої комісії. Так, Ніксон ввів більше 100 чоловік із Ради, а в Картера вся адміністрація складалася з членів Тристоронньої комісії. Чи не тому й у Кремлі у Єльцина, в уряді за Гайдара і Черно-мирдіна, так багато було радників і консультантів зі США? Адже, за словами деяких директорів підприємств, які приїжджали в Москву вирішувати питання, доходило до того, що вони не могли потрапити на прийом до віце-прем'єрів Ради міністрів чи міністрів, їх блокували ці консультанти і радники. Тому не даремно режим Єльцина охрестили тимчасовим окупаційним режимом.

Тристороння комісія є виконавцем волі «єдиного світового керівництва». Заснував цю комісію мільярдер Девід Рокфеллер, голова одного з найбільших банків світу «Чейз Манхаттен Банк» і багатьох ін. Ця комісія фінансується міжнародними банками, корпораціями, що контролюють увесь світ. Головним завданням цієї комісії є політична влада. Час від часу деякі політики все-таки порушують обітницю мовчання, і тоді світ отримує трохи інформації про найпотаємніше цих таємних правителів Землі.

Так, відомий лондонський журналіст Гордон Тетер обнародував одне з одкровень президента США Вільсона: «Деякі з впливових осіб у США знають, що існує така сила, настільки організована, настільки спритна і невловима, настільки вдосконалена і всюдисуща, що небезпечно навіть пошепки говорити про неї, бо є ризик бути жорстоко покараним НИМИ» [45].

Але найбільш лиховісним і небезпечним для людства є вже згаданий могутній і таємний іудео-масонський орден «Бнай Бріт». Дуже широко висвітлив його виникнення і його справи Віктор   Острецов, автор фундаментальної праці «Масонство, культура і російська історія». Багато хто, навіть освічені люди різних країн глибоко помиляються, коли думають, що державами і світовою політикою    керують    їхні    президенти, прем'єр-міністри, сенатори та інші чиновники і політики, які повсякчас з'являються на телеекранах, на сторінках газет і журналів, бадьоро тараторять на мітингах і розумно розмірковують на конгресах і симпозіумах. Ні, вже з середини XIX століття вся світова політика здійснюється під таємним диктатом і контролем сіоно-масонських структур міжнародного рівня, особливе місце серед яких займає і чисто єврейський орден в ордені — сіоно-масонська міжнародна організація «Бнай Бріт».

Деякі таємниці цієї організації просочилися після війни. Але тільки останнім часом над організацією відкрилася завіса тотальної таємності. У 1993 році в Парижі вийшов об'ємистий том під заголовком «Таємниці і секрети «Бнай Бріт» (із підзаголовком: «Найбільш важлива міжнародна єврейська організація»). І от який парадокс. В ООН був офіційний представник «Бнай Бріт» як міжнародної організації, але ніхто, навіть у відкритій інформованій Європі, не мав даних про цю організацію. Більше того, «Бнай Бріт» як міжнародна організація, що мала своїх офіційних представників у всіх найважливіших країнах Європи, Азії, Африки, Америки. Навіть Австралія, не була забута. Неймовірно — але факт, що наочно демонструє й те, кому служить ООН.

Що ж так довго і ретельно приховувалося від народів світу? Чому величезна організація, яка обплутала своїми філіями майже всі країни світу, створена в США ще в 1843 році, а в Європі, у Франції оформлена в 1932 році, практично нічого про себе не публікувала ані за кордоном, ані в США, ані у Франції? Наприклад, лише у Франції за 60 із зайвим років її існування було виявлено тільки два номери якогось періодичного видання і єдиний номер «Бнай Бріт» журналу! І жодної книги чи брошури. І це незважаючи на французький закон, що зобов'язує чотири примірники будь-якого видання, що виходить у світ, передавати на збереження до Національної бібліотеки, закон, що його беззаперечно виконували навіть масонські об'єднання у Франції [46].

Сам факт приховування існування настільки розгалуженої, найбільшої кількісно, могутньої у фінансовому і силовому плані єврейської масонської організації такий тривалий час говорить сам за себе. А проте приховуються сотні тисяч, мільйони справ і фактів діяльності в сфері фінансів, економіки, релігії, культури, міжнародних зв'язків, політики, що здійснювалися практично на всіх континентах землі, цим надтаємним єврейським орденом, що призначений тільки для євреїв і представляє тільки єврейські інтереси. А нам вони всі вуха продзижчали про те, нібито яка різниця, росіянин, єврей або чеченець, і не потрібна графа про національність у паспорті. Виявляється, різниця величезна. І вже єврей не переплутає, де свій одноплемінник, а де, скажімо, росіянин чи татарин. Не даремно вони в США постійно повторюють своїм одноплемінникам, що спочатку вони євреї, а потім американці.

Увагу до «Бнай Бріт» привернув у Франції скандал на початку 90-х років XX століття, пов'язаний із тим, що на таємній сходці провідних діячів «Бнай Бріт» і «правих» членів французького парламенту ці «слуги» народу Франції дали клятву ордену «Бнай Бріт» на вірність, заприсяглися вони також у тому, що ніколи не підуть на союз з національними силами країни, тобто французького народу, і зокрема, з Національним фронтом Франції, що відстоює інтереси трудового французького народу...

4 У похмурий осінній день 14 жовтня 1843 року в Нью-Йорку дванадцять єврейських іммігрантів, вихідців з Німеччини, на своїх таємних зборах заснували першу єврейську ложу ордену «Бнай Бріт». Четверо з них уже до цього перебували в різних масонських ложах. Це були не бідні люди, які добувають своєю працею хліб. Генрі Джонс був засновником механічної майстерні. Джонас Гехт — кантором у синагозі Анш Шезе. Валентин Коон, приїхавши в Америку, відразу ж відкрив взуттєвий магазин. Вільям Рено відкрив магазин із продажу сигар, а в період створення «Бнай Бріт» він займався організацією Єврейського товариства колонізації. Ісаак Розенбург був ювеліром. Клінт працював у паперовому магазині. Гірш Хайне-ман володів магазином з торгівлі позументами, а Мішель Шваб і Ісаак Діттенхоф — власники універмагів. І абсолютно нічого не відомо про Шеффера й Анспашера.

Саме ці дванадцять «братів» підготували заснування ложі «Бнай Бріт», її ритуал і Конституцію, що прийняли через тиждень, 21 жовтня 1843 року. Усе це вони скопіювали з ритуалу і посібників масонських організацій. Половину свого заробітку вони віддавали у фонд ордену. Посада президента ордену дісталася Ісааку Діттенхофу. Преамбула статуту «Бнай Бріт» говорила: «Орден Бнай Бріт бере на себе місію об'єднувати ізраїлітів (слово “ізраїлітів” замінять на слова: “осіб іудейського сповідання”. — Ю. К.) з метою здійснення їхніх вищих інтересів, так само як і загальнолюдських, а також для того, щоб розвивати і підіймати моральні якості єврейського народу в дусі його віри...» [47].

Засновники ордену думали, що організація повинна мати єврейську назву, яка була б незрозумілою для неєвреїв. Тому, зберігаючи абревіатуру ББ, вони замість німецького Бундесбрудер (Брати Союзу), а перші документи були ними розписані німецькою, орден назвали «Бнай Бріт» (Сини Завіту) на ідиш — Бне Брісс, під такою назвою він і відомий у Німеччині. Генрі Джонс раніше від інших зрозумів необхідність створення в Америці міцного союзу єврейських товариств, а також створення системи соціальної організації прибуваючих з Європи євреїв-іммігрантів. Він зрозумів, що з цього потоку можна відібрати кращих представників єврейства для організації необхідної еліти американського іудаїзму, якому призначалася велика місія колонізувати й успадковувати «нову землю обітова-ну», яка починала відігравати дедалі помітнішу роль у світовій історії.

У 1844 році Ісаак Розенбург заснував другу ложу «Бнай Бріт» під назвою «Ложа Сіону». Потім у Балтіморі створюється третя ложа — «Ложа Єрусалима». У 1865 році орден «Бнай Бріт» вже мав 66 лож і 5 861 «представника», розпоряджався 267 тисячами доларів — дуже великі гроші на ті часи. У 1878 році кількість членів ордену «Бнай Бріт» досягла 21 480 чоловік. Настільки швидкий ріст ґрунтувався на двох головних принципах: «Бнай Бріт» став бастіоном проти секуляризації (переходу релігійного, духовного у світське, державне) єврейського життя і відмовився від ризику викликати серед своїх членів теологічні розбіжності. Тому «Бнай Бріт» швидко став центром усіх єврейських справ і місцем зустрічей. Одночасне посилення ордену відбувалося і завдяки створенню великої кількості синагог.

Перша міжнародна експансія «Бнай Бріту» відбулася в 1851 році, коли, вже будучи впливовою силою в американському конгресі, зуміла розв'язати через американських сенаторів гучну кампанію проти деяких кантонів Швейцарії, що нібито почали дискримінаційні дії стосовно єврейських установ у цій країні. Відмова швейцарської влади від цих дій була умовою підписання торговельного договору між США і Швейцарією. Кампанія ця тривала до 1857 року і хоч вона завершилася невдачею, та це був тільки початок.

Із 1881 року почалася третя хвиля єврейської еміграції, з Росії, Польщі й інших країн Східної Європи, що різко збільшило кількість як євреїв в Америці, так і членів «Бнай Бріт». І якщо кількість американців з 1880 по 1920 рік збільшилася тільки вдвічі і склала трохи більше ніж 100 мільйонів, то кількість євреїв збільшилася на 1300 відсотків і склала більш 3 мільйонів 560 тисяч чоловік. А до 1939 року вона вже становила майже п'ять мільйонів осіб або 29,3 відсотка від кількості євреїв у світі.

У 1925 році створюється молодіжна організація «Бнай Бріт», вік членів якої від 16 до 21 року. Нині її чисельність майже 40 тисяч чоловік. У 30-ті роки XX століття орден почав широке впровадження в американський кінематограф з організації там своєї єврейської масонської ложі «Кінематографічне братство», що була зареєстрована при «Бнай Бріт» у жовтні 1939 року. Через сорок років у цій ложі вже налічувалося більш як 1600 чоловік, переважно акторів, кінопрокатників, сценаристів, режисерів. Але ложа ця була занадто закрита, тому в 70-ті роки відбувається її реорганізація, вона стає більш відкритою й одержує назву «Сінема Уніт 6000». Через кілька років вона зливається з ложею «Радіо-телебачення», щоб стати не тільки більш сучасною, а й узяти під свій контроль максимально можливу глядацьку аудиторію Америки, одержавши при цьому назву «Сінема-Радіо-TV УНІТ 6000».

Так поступово Голлівуд потрапив у лапи «Бнай Бріт». Жоден фільм не виходить із цієї єврейської кінематографічної мекки без того, щоб головний герой або героїня не мали єврейських імен Сари, Давіда, Дебори... Проаналізуйте хоча б ті американські фільми, які у Росії показує єврейський телеканал НТВ. У середині 90-х років у Голлівуді відбувся великий скандал, коли обурений єврейським засиллям кумир світового кінематографа, американець Марлон Брандо відкрито заявив на прес-конференції, що Голлівудом заправляють євреї. Який вереск і крик підняла тоді сіоно-масонська закуліса. Узявши під свій контроль американський кінематограф, провідні телепрограми і близько 400 радіоканалів США, «Бнай Бріт» легко розкручує будь-які пропагандистські кампанії в Америці, щоби скидати неугодних світовому єврейству, або підносити на вершину слави тих, хто їм служить.

Єврейський вплив на уряд США вже в XIX столітті був таким, що навіть молодий К. Маркс писав про те, що ця країна цілком підпорядковується єврейству. Вже наприкінці XIX століття «Бнай Бріт» забрав у свої руки всі єврейські справи в США, створивши зручну форму прихованого єврейського керівництва Америкою. У 1913 році орден створює свою бойову організацію для активної боротьби з тими, хто насмілюється заважати єврейському засиллю. Ця організація, названа ними «Антидиффама-ційна ліга» (АДЛ), вже після Першої світової війни перетворилася в гігантську систему шантажу і терору. У 1933 році єврейський письменник Бернард Браун із задоволенням констатував: «За допомогою АДЛ ми змогли заткнути рот всій неєврейській пресі... Жодна газета в Америці не ризикне згадати про жодну непорядну особистість єврейського походження» [48].

Горезвісна АДЛ займається і прямим терором. Наприклад, 4 липня 1984 року, святкування національного свята США, було ознаменовано вибухом і спаленням приміщень Інституту історичного огляду, який більше 15 років тому оголосив премію в 50 тисяч доларів кожному, хто доведе перед незалежним судом, що в нацистських концтаборах були газові камери для масових убивств ув'язнених. Однак охочих заробити так і не знайшлося. В Америці АДЛ ще називають «єврейським гестапо», залічуючи на її рахунок і низку політичних убивств: сенатора Хью Лонга (1934), генерала Паттона (1945) й ін. Є всі підстави думати, що вони причетні і до смерті Джона Кеннеді в 1963 році, що зв'язано з його вимогою до Ізраїлю припинити будівництво власного атомного реактора. У разі відмови Кеннеді пригрозив припинити не тільки державну фінансову допомогу Ізраїлю, а й приватну. Найкращим підтвердженням цьому служить те, що з усіх наступних президентів ніхто не насмілювався заявляти нічого подібного, і зараз, незважаючи на всі міжнародні угоди і конвенції про нерозповсюдження ядерної зброї, Ізраїль має потенціал, здатний стерти з землі арабський світ.

Усе це не могло не викликати в американців проявів юдофобства, як відповідної реакції на дії знахабнілих від безкарності сіоністів. Весь ступінь цієї нахабності можна продемонструвати навіть на одному прикладі. Американська агенція «Асошіейтед Пресс» 13 листопада 1974 року передала таку інформацію з Вашингтона: «Голова Комітету начальників штабів генерал Джордж Браун заявив, що відновлення нафтового ембарго арабськими країнами могло б змусити американців “покласти кінець єврейському впливу в нашій країні і покінчити з єврейським лобі”. Говорячи про силу єврейського лобі, Браун тоді сказав: «До нас приїжджають з Ізраїлю з проханнями про постачання зброї. Ми їм пояснюємо, що не можемо переконати конгрес підтримати таку програму. Вони відповідають: «Не турбуйтеся щодо конгресу. Ми самі подбаємо про конгрес». (Щотижневий вісник іноземної інформації. — 1974. — 22 листопада. — № 47).

А вже буквально наступного дня, 14 листопада 1974 року, у газеті «Нью-Йорк таймс» під заголовком «Це переходить будь-які межі» було опубліковано редакційну статтю про те, що президент Форд із похвальною швидкістю публічно вичитав голові комітету начальників штабів генералові Брауну в зв'язку з його неуцькими висловленнями з приводу надмірного «впливу євреїв» на національну політику. От так ставленики світового сіонізму і масонства, знехтувавши національні інтереси, по-лакейськи відпрацьовують свій хліб.

Улітку 1993 року прокурор Каліфорнії виступив проти АДЛ, обвинувативши цю сіоністсько-масонську організацію в тому, що вона створила справжню шпигунську мережу для збору агентурних даних про тисячі політиків і впливових людей США. В архівах Ліги 12 тисяч досьє на членів Сенату США, конгресменів, підприємців і інших осіб. Лігою зацікавилося і ФБР [49]. І що ж? Відразу ж на захист Ліги виступила газета фінансових (зрозуміло чиїх) кіл США «Уолл-стрит джорнел», а сама Ліга і її керівник Абрам Фоксман пояснили все... антисемітизмом!

Останню крапку в короткому викладі позицій сіонізму і масонства в США і їхнього злочинного впливу на світову терористичну політику Америки, методи її проведення ставить обвинувальний документ колишнього міністра юстиції США Рамсея Кларка проти Джорджа Буша і Сполучених Штатів. Комісія Кларка обвинуватила президента Буша в тому, що американське вторгнення в Панаму в грудні 1989 року за міжнародним правом — такий же злочин, як і вчинене Іраком у Кувейті. Тільки американське вторгнення в Панаму призвело до загибелі однієї — чотирьох тисяч панамців (США ретельно приховують точну інформацію), а в Кувейті за час окупації Іраком загинуло від 300 до 600 чоловік. Більше того, саме США здійснили операцію, що мала підвести Ірак до здійснення провокації, яка б виправдала воєнні дії проти Іраку і дозволила надовго закріпитися США в Перській затоці. Саме Буш наказав зруйнувати життєво важливі структури для цивільного населення й економіки Іраку. Президент Буш узурпував конституційну владу Конгресу з цією метою. США вбили в Іраку бомбардуваннями 125 тисяч чоловік [50].

Кому стати наступним президентом США, визначають сіоністи. Вони цього не приховають і нагло бравують. Газета «Известия», цей антинародний рупор сіонізму в Росії, писала 16 червня 1995 року: «У Вашингтоні, під овацію всього залу (де він виступав на щорічній конференції впливового єврейського лобі — американо-ізраїльського комітету суспільних відносин. — Ю. К.) лідер республіканської більшості в Сенаті США і претендент на Білий дім Боб Доул заявив, що він вносить у сенат законопроект про достроковий перенос американського посольства з Тель-Авіва в Єрусалим». Ні, Боб Доул ніколи не був серед друзів Ізраїлю. Більше того, після свого турне по Близькому Сході у 1990 році він заявив у сенаті, що США не повинні втручатися у визначення майбутнього статусу Єрусалима, і він бере назад свій підпис під резолюцією, що визнає Єрусалим столицею Ізраїлю. От такі кульбіти, коли на порядок денний виноситься шанс стати президентом США. А оскільки все визначають сіоністи, звідси і такий пасаж Доула і реверанси сіоністському лобі в Америці.

Приголомшливого ляпаса сіоно-масонським заправилам було дано у самій Америці, взимку 1998 року, у період найвищого розпалу напруженості між США й Іраком, який чинив спротив шпигунської діяльності на своїй території американців, включених до комісії ООН, яка працювала в Іраку, здійснюючи функції контролю за знищенням зброї масового ураження. США, щоб помститись, вирішили нанести по Іраку ракетні удари. Але такий крок сіоністських маріонеток у Вашингтоні не знайшов підтримки не тільки у світі, але й у власній країні, у свого народу.

У цій ситуації власник Білого дому вирішив розіслати своїх вищих чиновників у найбільші міста Америки для агітації населення на користь нанесення ракетних ударів по Іраку. Але відбувся найбільший конфуз. На зустрічі з американцями в лютому 1998 року в одному з міст Державному секретарю США, єврейці Мадлен Олбрайт, молодий американець поставив запитання: «Чому, пані Олбрайт, ви хочете бомбити міфічні запаси хімічної й нібито елементи ядерної зброї Іраку і не завдаєте ракетних ударів по Ізраїлю, який, у порушення міжнародних норм, вже володіє цією зброєю?».

Треба було бачити на телеекрані розгублену Мадлен Олбрайт яка отримує гроші американських платників податків і служить інтересам не США, а Ізраїлю і світового сіонізму. Але ж міністр оборони Ізраїлю Мордехай у цей час погрожував Іраку навіть ударами нейтронною зброєю. Дуже красномовно показав, кому служать вашингтонські політики, лідер руху чорних американців «Нація Ісламу» Луїс Фаррахан, який дав під час свого перебування в Росії в січні 1998 року інтерв'ю журналу «Коммерсантъ-Власть».

«...Ми не довіряємо радникам президента Клінтона, які, як нам здається, більше люблять Ізраїль, ніж США. Америка натискає на Ірак не тому, що за останні сім років Ірак загрожував кому-небудь застосуванням зброї масової поразки. Америка заявляє, що їй не потрібні кращі відносини з Іраком, доти, доки Ірак не змінить свого ставлення до Ізраїлю. Так скажіть: чию політику проводить уряд США?» [51].

Світова преса і телебачення, підконтрольні сіоно-ма-сонським хазяїнам, вже давно здійснюють масштабну кампанію з обтісування людства застосуванням подвійних стандартів у всіх сферах життєдіяльності, захоплюючи одну позицію за іншою. Але не все у світової сіоно-ма-фії іде гладко.


* Закінчення. Початок у № 10, 11 за 2006 рік.

Література

42. Русаков Р. Дыхание драконов // Московитянин. — 1995. — С. 6.

43. Виноградов А. Россия, путь осмысления // Молодая гвардия. — 1991. — № 9. — С. 268.

44. Аргументы и факты. — 1990. — № 35.

45. Дичев Т., Николов Н. Зловещий заговор. — Ургенч, 1992. — С. 128.

46. Острецов В. Масонство, культура и русская история. — М., 1998. — С. 593.

47. Там само. — С. 607–608.

48. Ланин П. Пружины мировой истории // Молодая гвардия. — 1991. — № 8. — С. 262.

49. У Бнай Брит под колпаком // Правда. — 1993. — 31 июля.

50. Дичев Т., Николов Н. Зловещий заговор. — Ургенч, 1992. — С. 126–129.

51. Коммерсанть-Власть. — М., 1998. — № 4.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту