головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 1/2007 
Персонал № 1/2007
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Статистичне забезпечення управління: суть, предмет, об'єкт

Валерій ЗАХОЖАЙ, Валерій КОТЛЯРОВ

Статистичне забезпечення управ­ління (СЗУ) грошовим обігом — це су­купність статистичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, які використовуються для створення систе­ми управління грошовим обігом.

Це завдання передбачає вирішення таких зав­дань:

1.   Теоретичне обґрунтування потреби та прак­тичне доведення можливості ефективного вико­ристання СЗУ грошовим обігом.

2.   Розподіл системи грошового обігу на підсис­теми.

3.   Формування інформаційної бази досліджен­ня.

4.  Формування системи відповідних статистич­них показників.

5.  Використання статистичних методів дослід­ження результатів діяльності.

6.  Визначення складу споживачів вихідної ін­формації.

7.  Дослідження грошового обігу.

8.  Розробка управлінських рішень за результа­тами статистичних досліджень.

Предмет дослідження — масові процеси, які обумовлюють грошовий обіг у їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. Об'єкт дослідження — гро­шова маса України.

Мета, функції і завдання СЗУ грошовим обігом

Програми управління грошовим обігом

Мета і функції управління

Завдання і напрями статистичного дослідження

Рівень цін

Регулювання рівня цін у взаємозв'язку з обсягами виробництва. Оцінка рівня інфляції у взаємозв'язку з обсягами грошової маси (ГМ)

Аналіз динаміки ВВП і цін на продукцію. Індекси, аналіз цін і обсягів ВВП. Оцінка взаємозв'язку та прогноз рівнів інфляції і ГМ

Інвестиції

Регулювання взаємозв'язків динаміки обсягів інвестицій і ГМ

Аналіз взаємозв'язку між обсягами інвестицій і ГМ

Банківська система України

Забезпечення в обігу маси грошей, необхідних для функціонування банківської системи й економіки загалом

Аналіз взаємозв'язку результатів діяльності банківської системи з показниками грошового обігу

Готівка

Регулювання в обігу обсягів готівки. Регулювання емісійних процесів у країні

Аналіз і прогнозування обсягів готівки, частки готівки в обсязі ГМ. Забезпечення нормативних показників обсягів готівки

Грошовий агрегат М1

Регулювання обсягів агрегату М1. Регулювання рівня відсоткової ставки по вкладах до запитання

Аналіз динаміки прогнозування обсягів і структури грошових агрегатів у їхньому взаємозв'язку та під впливом основних факторів

Грошовий агрегат М2

Регулювання обсягів агрегату М1. Регулювання рівня відсоткової ставки по строкових депозитах

Аналіз і прогнозування соціально-економічного розвитку у взаємозв'язку з грошовим обігом

Грошовий агрегат М3

Регулювання рівня відсоткової ставки за трастовими операціями банків

 

Прогнозування грошової маси

Кількість грошей, які перебувають в обігу, впли­ває на випуск продукції, рівень цін, зайнятість та інші явища, тому важливим завданням статисти­ки є прогноз грошової маси.

Прогнозні розрахунки грошової маси можна здійснювати двома способами:

•     прогнозування попиту на гроші,

•     прогнозування пропозиції грошей.

Зіставлення прогнозів попиту на гроші і пропо­зиції грошей дає змогу дійти висновків щодо рів­новаги грошового обігу, сталості його розвитку.

Початковим моментом прогнозування пропози­ції грошей є визначення грошової бази. Грошова база включає готівку небанківського сектора і державних структур. Вона вимірюється як при­ріст активів банківської системи: державного бор­гу грошово-кредитним установам, зобов'язань ко­мерційних банків перед центральним банком, за­кордонних чистих активів (результат платіжного балансу), а також приросту нерезервних зо­бов'язань центрального банку (капітал і прибуток цього банку, закордонні та інші зобов'язання).

Динаміка грошових агрегатів об'єднаної банків­ської системи може бути пов'язана з динамікою грошової бази центрального банку таким рівнян­ням:

М = kR = К (NFA + NDCG + DCB + OIN),

де М — грошовий агрегат;

NFA — чисті зовнішні активи;

NDCG — чисті зобов'язання уряду;

DCB — чисті зобов'язання комерційних банків;

OIN — інші статті (нетто).

Для прогнозування попиту на гроші незалеж­ним параметром є обов'язкові і змінні фактори «можливих витрат». Можливі фактори мають ура­ховувати співвідношення кількості грошей з обся­гом операцій, які потрібно профінансувати. Мож­ливий фактор — це валовий внутрішній продукт. Фактор «можливих витрат» виражає ступінь пе­реваги готівки порівняно з іншими активами. Дея­кі економісти пропонують для «можливих вит­рат» використовувати ставки за короткострокови­ми цінними паперами (ощадні та позичкові депо­зити, векселі). На думку інших фахівців, попит на гроші (реальні касові залишки) залежить від рівня доходів на облігації та акції. З огляду на це щодо прогнозування попиту на гроші для фактора «можливих витрат» рекомендується використову­вати відсоткові ставки на довгострокові активи.

Попит на гроші залежить також від рівня інф­ляції, коли реальніше відображається зміна цін і попиту на гроші.

Для цілей аналізу та прогнозування необхідно чітко розмежувати грошові агрегати в реальному (постійних цінах) і номінальному (поточних ці­нах) вираженнях.

Гроші утримуються добровільно для фінансу­вання потоку операцій і як ощадний актив. Сума грошей, яку населення утримує добровільно, виз­начатиметься в реальному вираженні, тобто у виг­ляді купівельної спроможності грошей стосовно споживчого кошика товарів і послуг. Наприклад, якщо всі ціни збільшаться удвічі і потім зали­шаться на новому рівні, населення повинно мати в середньому рівно удвічі більше грошей, ніж ра­ніше, щоб здійснювати той самий обсяг реальних операцій. Однак, хоча попит на гроші і має у тако­му разі розглядатися в реальному вираженні, фі­нансові органи можуть впливати тільки на номі­нальну кількість грошової маси.

Наприклад, номінальна заробітна плата за звітний період збільшилась на 10%, ціни зросли на 15%, а чи­сельність населення — на 1%. Отже, рівень реальної заробітної плати визначатиметься так:

Iреальна = 1,10 / 1,15 х 1,01= 0,95.

Значення зміни номінальної кількості грошової маси залежить від того, як саме змінюються фак­тичні грошові залишки, які визначаються в реаль­ному вираженні, чи співвідносяться вони з попи­том населення на ці реальні грошові залишки. Як­що фінансові органи надають більше (менше) грошей, ніж населення бажає мати, то воно зни­жує (збільшує) цінність цієї грошової маси.

Як населення може впливати на реальні грошо­ві залишки? Існують такі основні механізми:

1.    Можна купувати (або продавати) іноземну валюту в обмін на національну в межах платіжно­го балансу. Внаслідок цих операцій кількість наці­ональної валюти в чистому вираженні знижува­тиметься (збільшуватиметься), так само як і обся­ги зовнішніх активів, що перебувають у володінні фінансових органів.

2.    Населення може купувати (продавати) віт­чизняні товари в обмін на національну валюту. Якщо люди вважають, що в них є дуже багато гро­шей порівняно з реальною товарною масою, то споживання збільшується. Таке збільшення попи­ту на товари призведе до підвищення внутрішніх цін. Населення фактично зменшить обсяг реаль­них грошових залишків через інфляцію, хоча но­мінальний обсяг грошової маси залишається нез­мінним.

Ці механізми можуть працювати одночасно. Якщо фінансові органи надають дуже багато (ма­ло) грошей, ціни на внутрішні товари можуть підвищуватися (знижуватися), а платіжний ба­ланс — погіршуватися (поліпшуватися). Вплив на платіжний баланс буде настільки істотнішим, наскільки відкритішим є ринок товарів і капіта­лів та менш гнучкою є система обмінних курсів.

Наприклад, в економіці з фіксованим обмінним курсом, де відсутнє валютне регулювання і регу­лювання торгівлею, влада не контролюватиме номінального обсягу грошової маси. Будь-яка незбалансованість між попитом та пропозицією грошей призведе до збільшення або зменшення розмірів грошової маси через платіжний баланс, що трохи позначиться на цінах. На противагу цьому в економіці з абсолютно вільним обмінним курсом і відсутністю регулювання обмінний курс врівноважуватиме попит і пропозицію іноземної валюти так, щоб зовнішні чисті активи залиша­лись незмінними. У цьому випадку відбудеться збільшення номінального рівня грошових агрега­тів, що супроводжуватиметься підвищенням цін, включаючи ціну іноземної валюти, тобто обмін­ного курсу.

Підвищення рівня витрат унаслідок збільшення розмірів грошової маси може спричинити зрос­тання реального обсягу виробництва, особливо в тих випадках, коли є недовикористані потужнос­ті. І навпаки, зниження рівня витрат може приз­вести до зниження реального обсягу виробниц­тва. Так, зростання реального обсягу виробництва призводить до збільшення кількості операцій, які необхідно фінансувати, що спричинить збільшен­ня попиту на гроші. Тобто зміна обсягу виробниц­тва може бути додатковим фактором відновлення рівноваги в економіці. Як правило, існує прямий зв'язок між зростанням грошових агрегатів і номі­нальним обсягом виробництва. Однак є різні пог­ляди щодо сутності цього зв'язку і того, як розпо­діляється вплив зміни номінального обсягу гро­шової маси між цінами та реальним обсягом ви­робництва.

Методи прогнозування

Оскільки домогосподарства і підприємства визначають реальну цінність грошових агрега­тів, прогнозування цих агрегатів потребує вра­хування поведінки цих економічних агентів. Зазвичай для цього використовують два основні методи. Один із них базується на використанні методики регресії для оцінки функції попиту на гроші, інший — на тенденції швидкості обігу грошей. Вибір методу залежить від наявності статистичних даних і стабільності в часі інсти-туціональних структур, а також від поведінки агентів, які визначають реальну цінність грошо­вих агрегатів.

Розглянемо кожен із цих підходів. Перший базується на побудові рівняння попиту на гроші і передбачає, що фінансова поведінка економіч­них агентів може бути подана у вигляді функції невеликої кількості економічних змінних. Він також передбачає, що взаємозв'язок між грошовими агрегатами, які перебувають у добровіль­ному володінні, та факторами попиту на гроші не змінюється в часі. Існують різні фактори, які можуть зробити цей взаємозв'язок нестабіль­ним, обмежуючи корисність такого підходу.

Найпоширенішою є функція попиту на гроші, що включає як факторну ознаку пов'язаність з економічними операціями. Найчастіше для цього використовують валовий внутрішній продукт. Та­кож можна застосовувати як факторну ознаку і величину, що демонструє відносну привабливість зберігання грошей порівняно з іншими фінансо­вими активами і нерухомістю.

Вибір змінної відносної вартості залежить від визначення грошового агрегату та інституціо-нальної структури. Деякі загальні номінальні від­соткові ставки можуть бути показниками віднос­ної вартості зберігання грошових активів, які не дають відсоткового доходу. Для грошових акти­вів, які дають такий дохід, можна взяти як таку змінну, що вимірює різницю відсоткових ставок між грошовими та іншими фінансовими зо­бов'язаннями. У країнах, де фінансові зобов'язан­ня банківської системи перед приватним секто­ром становлять найбільшу частку загальних фі­нансових активів приватного сектора, реальна відсоткова ставка іноді використовується замість доходу від фінансових активів порівняно з дохо­дом від нерухомості (очікуваний ефект реальних відсоткових ставок на попит на грошові агрегати є додатним). Якщо відсоткові ставки залишаються незмінними впродовж довгострокового періоду, цей ефект може бути визначено за допомогою розгляду тільки темпів інфляції (очікуваний ефект інфляції на реальні грошові залишки є від'ємним).

Для оцінки попиту на грошові агрегати вико­ристовують логарифмічне рівняння:

де М — грошовий агрегат. Це може бути М1 або М2 , р — рівень цін (індекс інфляції), Y — номінальний валовий внутрішній продукт, π — показник відносної вартості зберігання гро­шей.

Причому коефіцієнт регресії b повинен бути більшим або дорівнювати нулю, а коефіцієнт рег­ресії C може мати будь-яке значення.

У разі побудови рівнянь регресії попиту на гро­шові агрегати важливим припущенням є те, що реальний попит на грошові залишки дорівнює ре­альній пропозиції грошових агрегатів. Але якщо спостерігається дисбаланс між попитом і пропо­зицією грошей, коригування не може бути миттє­вим. Це пояснюється тим, що існують такі фактори, як витрати і складнощі миттєвого витрачання надлишкових грошей, або час для усвідомлення того, що сталося збільшення розмірів грошової маси і що обсяг грошових залишків перевищив бажаний рівень. Для досягнення рівноваги на грошовому ринку можна використовувати мо­дель часткового коригування, яка передбачає, що цей процес упродовж певного періоду дорівнює певній частині X певної бажаної величини від ба­жаної зміни. Отже, рівняння попиту та пропози­ції на грошовому ринку можна подати у такому вигляді:

У підсумку отримуємо остаточне рівняння по­питу та пропозиції:

Стабільність функції попиту на гроші залежить від незмінної інституціональної структури. Структурні реформи призводять до зміни загаль­ної поведінки економічних агентів, що усклад­нює оцінку взаємозалежностей, включаючи і функцію попиту на гроші. Поліпшення функціо­нування фінансових показників може зменшити попит на гроші, оскільки з'являтимуться нові, привабливіші фінансові активи. Цей ефект може бути частково компенсований, якщо фінансова реформа зробить заощадження у формі фінансо­вих активів, зокрема гроші, привабливішими. Ступінь реагування попиту на гроші на зміну від­соткових ставок також може значно активізува­тися, оскільки до лібералізації відсоткові ставки не змінювались настільки часто, щоб можна було визначити їх вплив на вибір різних фінансових активів.

Незадовільні результати регресії можуть бу­ти також пов'язані з проблемами статистичних даних, щодо яких можливий вплив похибки, а також зміни відповідних визначень і методів збору інформації. Крім того, дані можуть бути недостатньо тривалі, оскільки необхідна кіль­кість значень збільшується внаслідок збіль­шення незалежних змінних. Щоб уникнути структурних змін і водночас забезпечити необ­хідну тривалість часових даних, потрібно обме­жувати період оцінки відносно короткими ін­тервалами, використовуючи щомісячні та що­квартальні дані.

Незадовільні результати рівняння регресії можуть бути пояснені також наявністю надлишку ліквіднос­ті, який може бути визначений як частка суми гро­шових залишків, що перевищує бажаний рівень. Як­що впродовж певного періоду оцінки існує надлиш­кова ліквідність, рівняння регресії повинно відпові­дати точкам як кривої попиту, так і кривої пропози­ції, що обмежує корисність отриманих результатів.

Результати статистичного дослідження як база з розробки управлінських рішень

Результати статистичного дослідження

Напрями розробки управлінських рішень відповідно
до результатів статистичного дослідження

Аналіз динаміки ГМ

Розробка заходів щодо вдосконалення структури грошової маси та розвитку кожного окремого агрегату, визначення загального курсу грошово-кредитної політики країни. Грошова маса є індикатором грошового обігу, а регулювання її обсягу — вирішальний спосіб досягнення мети грошово-кредитної політики; зміна швидкості обігу грошей пе­редусім формує платоспроможний попит і рівень цін, кон'юнктуру грошового ринку, а отже, і рівень відсотка і валютного курсу.

Оцінка сезонних коливань ГМ

Урахування сезонних чинників дасть змогу планувати необхідну кількість грошової маси та вчасно надавати інформацію про потенційний обсяг грошової маси.

Аналіз швидкості обігу грошей та кількості оборотів ГМ

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період. Зростання швидкості обігу грошей призводить до підвищення цін Показник тривалості грошового обігу вказує, скільки днів триває один оборот грошової маси*. Для успішного економічного розвитку необхідно зменшувати тривалість обороту, що дасть змогу збільшити швидкість оборотів грошової маси за рік.

Визначення питомої ваги окремих агрегатів ГМ (їхні зміни та наслідки цих змін)

Для визначення грошової маси виходять із грошових агрегатів специфічної класифіка­ції платіжних коштів за рівнем їхньої ліквідності. Кожний агрегат має певне призна­чення в практиці управління грошовим обігом, а разом вони дають цілісну картину структури та динаміки грошової маси й грошового обігу.

Вивчення впливу зовнішніх факторів на динаміку та склад ГМ

Результати аналізу взаємозв'язків між обсягом грошової маси та обсягом ВВП і відсот­ковою ставкою важливі для врахування впливу зміни кожного з цих факторів на стан грошової маси, а саме: для регулювання її обсягу, необхідного для обслуговування еко­номіки та отримання інфляційного процесу. У процесі аналізу взаємозв'язків грошової маси з рівнем інфляції, ВВП та відсотковою ставкою з'ясувалося, що між результатив­ною (грошова маса) і факторними (ВВП, індекс цін, відсоткова ставка) ознаками існує досить тісний взаємозв'язок. Найбільше на рівень готівки в обігу впливає відсоткова ставка, потім обсяг ВВП. Унаслідок зменшення відсоткової ставки на 1% середній рівень готівки в обігу зменшується, а зі збільшенням обсягу ВВП рівень готівки в обігу підви­щується, в свою чергу, внаслідок збільшення індексу споживчих цін на 1% рівень готів­ки в обігу зростає**.

Факторний аналіз швидкості обігу ГМ

Факторний аналіз швидкості обігу грошової маси відбувається внаслідок зміни обсягів ВВП і грошової маси. Він дає можливість кількісно оцінити вплив кожного з цих факторів та розробити заходи щодо необхідного збільшення обсягів ВВП чи зменшення обсягів грошової маси.


* Наприклад, витрати грошових коштів населенням України за квартал становили 6860 млн грн, а залишок готівки в населення — 1230 млн гривень. Швидкість обороту грошової ма­си за кількістю оборотів: 6860 млн грн : 1230 млн грн. = 5,6 (оборотів). Швидкість обороту грошової маси в днях: 90 : 5,6 = 16 днів.

** Наприклад, населення сплатило за товари у звітному періоді 20550 тис. грн, за послуги — 6850 тис. гривень. Індекс цін становить 1,05, індекс ставок і тарифів за послуги — 1,09. Отже, індекс купівельної спроможності гривні становитиме:

Купівельна спроможність гривні зменшилась на 6%.

Література

1.  Закон України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. // Голос України. — 1992. — 21 жовтня.

2. Фінансова статистика (з основами теорії статисти­ки): Підручник / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Голо­вач, А. А. Шустіков. — К.: МАУП, 2005.

3. Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Голова­ча, А. М. Єриної, О. В. Козирєва, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 1994.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту