Ринок страхування: тенденції та проблеми

Розвиток і розширення спе­ктра фінансових послуг спри­чиняє зростання попиту спо­живачів таких послуг і сприяє продовженню існування тен­денції до збільшення кількості установ, що мають визначене законодавством право їх нада­вати. Так, станом на 01.04.06 р. (рис. 1) до Державного реєстру фінансових установ внесено ін­формацію про 1648 фінансових установ (станом на 01.01.06 р. було зареєстровано 1612 фі­нансових установ). Розвиток ринку фінансових послуг у 2005 р. тривав у макроекономічному середовищі, загальний стан якого характеризується такими показ­никами. Темп приросту реального ВВП у 2005 р. порівняно з 2004 становив 2,4% (рис. 1). Номі­нальний ВВП досяг 424,7 млрд грн, що в розра­хунку на одиницю населення дорівнює 7707,2 грн, тобто на 1434 грн більше, ніж у 2004 році. Темп приросту номінального ВВП у 2005 р. порівняно з 2004 становив 22%.

Номінальні доходи населення в 2005 р. збіль­шились на 38,4%. Причому номінальні наявні до­ходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, збільшились на 36,4%, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, — на 20,1%. Витрати населення збільшились на 33,8%, приріст заощаджень — на 6,0%, або на 32 956 млн гривень. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2005 р. становив 110,3% (у 2004 р. — 112,3%).

Страховий ринок нині є найрозви­ненішим сектором ринку небанківських фінансових послуг України, який акумулює майже 83,2% загаль­ного обсягу активів цього сектора (рис. 2.).

На сучасному етапі стан страхово­го ринку України характеризується номінальним зростанням показників діяльності, але більш глибокий ана­ліз свідчить про недостатньо вагому роль страхування у функціонуванні фінансової системи, нерозвиненість механізму перерозподілу ВВП через страхові компанії.

На фоні розвитку світового страхо­вого ринку ринок страхування в Україні має незначну питому вагу покриття ризиків. За даними Ліги страхових організацій Європи, на нього припадає лише 0,05% загального обсягу стра­хових послуг, які надаються на нашому континенті. Загалом рівень розвитку вітчизняного страхового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що є в Укра­їні, водночас у розвинених державах цей показник сягає 90–95%.

Станом на 1 січня 2006 р. до Державного реєс­тру фінансових установ було внесено 398 страхо­вих компаній, із них 50 страхових компаній здій­снювали страхування життя, 348 страхових ком­паній займались видами страхування, іншими, ніж страхування життя.

На кінець І кварталу 2006 р. в Державному реєс­трі фінансових установ містилась інформація про 405 страховиків, з яких 55 страхових компаній от­римали ліцензії на страхування життя.

Проведений аналіз динаміки чисельності стра­хових компаній України засвідчив, що залежно від чисельності страховиків та динаміки її зміни мож­на виокремити три етапи розбудови страхового ринку. 1-й етап — до 1995 р. — характеризується виникненням надзвичайно великої кількості стра­хових підприємств із незначним розміром статут­ного капіталу (законодавчих вимог до його міні­мального розміру та складу не існувало), які в умовах недосконалого страхового законодавства та загальноекономічної кризи переважно орієнту­вали свою діяльність на кон'юнктурні та неризи-ковані види страхування (накопичувальні та зар­платні схеми). Прийняття Закону України «Про страхування», суттєве зростання державних ви­мог щодо діяльності страхових організацій і пере­дусім щодо розмірів статутних фондів та їх фінан­сової надійності зумовило впродовж 2-го етапу — 1996–1999 рр. — певне зменшення учасників страхового ринку. Порівняно з 1995 р. кількість страхових компа­ній 1999 р. зменшилася майже втричі. 3-й етап розбудови страхового ринку розпочався у 2000 році. Він характеризуєть­ся постійним збільшенням чи­сельності страхових компаній (у 2004 р. порівняно з 2001 р. їх чисельність збільшилася май­же на 59 одиниць або на 18%), закриттям або продажем окре­мих страховиків новим власни­кам.

Збільшення кількості страхо­виків має бути об'єктивно зу­мовлене вимогами ринку і під­тримане їх високою фінансо­вою надійністю та значним за­пасом платоспроможності. Водночас дані статис­тики свідчать про те, що більша частина діючих нині страхових компаній має незначний для мож­ливості покриття великих ризиків власний капі­тал (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл страховиків за обсягами ризиків, які вони мо­жуть тримати на власному утриманні станом на 1 січня 2005 року [4]

Максимальна сума за певним об'єктом страху­вання, що може утримувати 90% українських страховиків, не перевищує 10 млн гривень.

Показники діяльності страховиків свідчать про динамічність ринку страхових послуг в Україні. Упродовж 2003–2004 рр. обсяги валових страхо­вих платежів щорічно збільшувались удвічі. Щоправда, за попередніми результатами 2005 р., обсяг валових страхових премій із усіх видів страхування відносно 2004 р. суттєво зменшився.

Незважаючи на збільшення загальної чисельності страховиків, кількість активно працюючих компа­ній залишається практично незмінною. За оцінками експертів ринку та даними Ліги страхових організа­цій, — не більше 50 страхових компаній.

Станом на 01.01.05 р. першим 50-ти страховим компаніям належало 87% активів, 88% зібраних страхових премій, 78% статутного капіталу.

Частка валових премій зі страхування життя, на­лежна першим трьом страховикам, становить 50,1% (у січні — вересні 2004 р. цей показник стано­вив 56,9%). Першим десяти страховикам життя на­лежить 91,1% зібраних премій. Загалом на ринку страхування життя індекс Герфіндаля — Гіршмана (HHI) становив 1 199,8 (1 383,2 за аналогічний пе­ріод 2004 р.), що означає помірну монополізацію.

Частка валових премій із ризикових видів стра­хування, належна першим трьом страховикам, ста­новить 13,3% (у січні — вересні 2004 р. цей показ­ник дорівнював 27,1%). Першим 50-ти страхови­кам належить 78,0% зібраних премій. Загалом на ринку ризикових видів страхування спостерігаєть­ся значний рівень конкуренції — індекс HHI досяг 184,7 (410,8 — за аналогічний період 2004 р.)

Тобто 10% компаній контролюють третину рин­ку, а перші п'ять — його шосту частину. Причиною такої надмірної концентрації є той факт, що у складі платежів більшості компаній першої десят­ки переважають надходження від операцій із пе­рестрахування. Тобто вони по суті є перестрахови­ками, ретроцесорами ризиків, які збирають на ринку 200–250 інших страхових компаній.

Незважаючи на бурхливі темпи розвитку стра­хового ринку України, порівняння з розвиненими країнами світу дає змогу визначити стан розвитку страхового ринку як нерозвинений (такий, що пе­ребуває на початковій стадії). Підтвердженням цього висновку є порівняльні дані розвитку стра­хових ринків у країнах Центральної та Східної Європи. У 1999 р. рівень страхової премії у ВВП України в 2,31 раза був менший, ніж у Росії (2,13%), в 3,18 раза — ніж у Польщі (2,93%), в 3,7 раза — ніж у Чехії (3,4%), в чотири рази ниж­чим — ніж у Словенії (3,69%). Незважаючи на над­звичайно високі темпи зростання у 2000–2005 рр., Україна не наздогнала згадані країни за рівнем розвитку страхових відносин, не беручи до уваги розвинені країни світу, де частка страхової премії у складі ВВП становить 8–12% (ще 1997 р. рівень цього показника в США досяг 8,5%, в Японії — 12,8%).

Такий самий висновок щодо порівняння обсягу страхової премії на душу населення. Так, якщо в Україні 2004 р. цей показник досяг 53,4 дол. США, що є найвищим рівнем за період дослідження, то це більш як у 29 разів менше, ніж в Європейсько­му Союзі (1551 дол.), у 96 разів менше, порівняно з Японією.

Оцінюючи стан розвитку страхового ринку, слід пам'ятати, що страхування можна вважати видом бізнесу, що як ніякий інший є індикатором «ринковості» та «лібералізму» економіки. Високий розвиток страхування є характерним для соціумів та економік із великою часткою індивідуалізму та свободи як в особистому житті, так і в підприєм­ницькій діяльності (приклад Японії це підтвер­джує). У неринкових та неліберальних суспільних системах страхування як бізнес практично не іс­нує. Оскільки Україна нещодавно стала на шлях ринкових перетворень, слабкість вітчизняних страхових компаній та страхового ринку загалом невипадкова.

Страховому ринку України властива ще одна тенденція: створення кептивних страхових компа­ній при окремих галузях, відомствах, підприємс­твах, холдингах та промислово-фінансових групах. Кептивні страхові компанії по суті надають низку економічних переваг своїм власникам, а саме:

•    економія на витратах на страховий захист, ви­користання тарифів, нижчих за ринкові, включен­ня прибутку кептивного страховика в загальний прибуток групи;

•    збільшення розміру власного утримання під­приємства через визначення франшизи для дріб­них і середніх збитків, які можуть бути покриті материнською компанією;

•   формування резерву для непередбачуваних ситуацій з огляду на особливості податкового законодавства.

Але нині потенційні можливості отримання еко­номічної вигоди від володіння кептивами в Украї­ні використовуються переважно в межах збере­ження страхових платежів та виплат усередині певної групи підприємств, використання механіз­му страхових виплат для зменшення оподаткову­ваного прибутку.

Про стан та об'єктивні перспективи розвитку страхового ринку і наближення його до світових стандартів свідчить розвиненість мережі страхо­вих посередників — агентів і брокерів, законодавче забезпечення функціонування посередницької ме­режі. Страхувальник бере участь у відносинах на страховому ринку в економічній формі свого про­фесійного представника. Страхові посередники перетворюють потенційного клієнта в страхуваль­ника. Ігнорування цієї об'єктивної умови страхо­вих відносин є однією з причин довготривалої стагнації ринку реального страхування в Україні.

Нині взаємовідносини між страховиками і посе­редниками прямо протилежні тим, що склалися на світових ринках. Основною причиною є те, що для відносно невеликого страхового ринку Украї­ни на ньому діє велика кількість страхових компа­ній, які працюють зі страхувальниками без посе­редників. Ураховуючи низьку капіталізацію стра­хового вітчизняного ринку, невеликі страховики не залишають ризик на своєму утриманні, передаючи його в перестрахування, та існують завдяки різни­ці страхового і перестрахового тарифів, тобто фак­тично виконують брокерські функції.

На ринку страхування в 2005 р. яскраво прояви­лись такі тенденції:

•     розвиток «класичного» майнового страхуван­ня, що зумовлено реальними потребами підпри­ємств та фізичних осіб у захисті своїх майнових ін­тересів від наслідків непередбачуваних обставин;

•     розвиток особистих видів страхування внас­лідок зростання платоспроможності населення, відновлення довіри до фінансових інституцій та усвідомлення більшою частиною населення необ­хідності захисту свого життя і здоров'я від наслід­ків непередбачуваних обставин, а також забезпе­чення додаткового доходу після виходу на пенсію. Так, премії зі страхування життя зросли в 1,7 раза до понад 325 млн гривень;

•     зменшення обсягів «схемних» операцій на страховому ринку України внаслідок продовжен­ня роботи щодо унеможливлення ухилення від оподаткування та виведення коштів за кордон підприємствами реального сектора економіки з використанням фіктивних страхових операцій;

•     розвиток обов'язкового страхування цивіль­но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У 2005 р. на страховому ринку спостерігалися значні якісні зміни, що свідчать про поступове йо­го очищення від схемних операцій. Так, за резуль­татами 2005 р. обсяги валових страхових плате­жів, зібраних страховиками України, зменшились порівняно з результатами 2004 р. більш ніж на 40% до майже 11 млрд гривень. Це сталося передусім унаслідок зменшення обсягів валових пре­мій зі страхування фінансових ризиків та добро­вільного страхування відповідальності.

За результатами діяльності страхового ринку за 2005 р. збільшилась питома вага соціально значу­щих видів страхування, як-от: добровільне осо­бисте страхування та страхування життя (в 1,7 ра­за), що свідчить про поступове відновлення дові­ри до страхових організацій.

Водночас значно зменшилась частка страхуван­ня фінансових ризиків, що в 2004 р. становили ос­нову схем ухилення від оподаткування та виве­дення коштів за кордон підприємствами реально­го сектора економіки з використанням фіктивних страхових операцій.

Загальна (валова) сума страхових виплат, здій­снених страховиками за 2005 р. за договорами страхування та перестрахування, становила 1 816,6 млн гривень. Порівняно з результатами 2004 р. сума валових страхових виплат збільши­лась на 276,3 млн грн (у 1,3 раза).

Позитивні зрушення на ринку відображає і рі­вень валових виплат. Відбулись зміни у тенденції цього показника — у 2005 р. рівень виплат почав збільшуватись та досяг 16,5, тоді як за шість попе­редніх років валові виплати на ринку зменшува­лись від 31,01% у 1999 р. до 7,9% за результатами 2004 р. (рис. 3.).

Унаслідок послідовних дій як у сфері норматив­но-правового регулювання, так і у сфері нагляду припинено відтік капіталу за кордон за схемними операціями перестрахування (рис. 4.). Вирішено проблему виводу капіталу за межі України з вико­ристанням схемних операцій перестрахування через компанії Балтії, які відповідно до законодавс­тва в цих країнах підлягають обмеженому держав­ному нагляду.

Недостатність андеррайтингового досвіду та власного капіталу обумовила сильну залежність українського страхового ринку від перестраху-вальних операцій, причому ця залежність досягла катастрофічного (якщо не кримінального) рівня (рис. 4). У 2004 р. частка страхових платежів, сплачена перестраховикам, досягла 11553 млн грн, що становить 89,94% загального збору стра­хових платежів. Упродовж усього періоду дослід­ження, незважаючи на законодавчо ініційовану прискорену капіталізацію страхового ринку (мі­німальні розміри статутного фонду страхових компаній переглядалися тричі), коефіцієнт пере­страхування ризиків продовжує збільшуватися (для порівняння: 1996 р. він становив тільки 13,65%, 1999 р. — 39,95%).

За оцінками експертів ринку (офіційна статис­тика цю інформацію не оприлюднює), структура страхового ринку приблизно така: українські стра­хові компанії утримують 5–10% загального обсягу зібраної страхової премії, ще 10–15% сплачується українським перестраховикам, залишок (тобто до 80–90% страхової премії) перераховується закор­донним перестраховикам. Як правило, це поясню­ється фінансовою нерозвиненістю страхового ринку, особливо порівняно з фінансовою спро­можністю закордонних операторів ринку.

Так, обсяги платежів із перестрахування за кор­дон у 2005 р. суттєво зменшились як в абсолют­них (360,0 млн грн порівняно з 1 907,2 млн грн за аналогічний період 2004 р., більш ніж у п'ять ра­зів), так і у відносних величинах (3,3% від вало­вих премій наприкінці 2005 р. та 9,8% за результа­тами 2004 р.). Аналіз структури перестрахування за кордон свідчить про те, що в 2005 р. за кордон передавались переважно реальні великі ризики, які не можуть утримуватись українськими стра­ховиками самостійно.

Важливим фактором, що сприяв розвитку стра­хового ринку України в 2005 р., стало введення обов'язкового страхування цивільно-правової від­повідальності власників наземних транспортних засобів. Незважаючи на відсутність дійового меха­нізму контролю наявності страхових полісів, цей вид страхування стрімко розвивається. Повними членами МТСБУ станом на 23.01.06 р. є 14 стра­ховиків, асоційованими членами — 51 страховик.

Введення в дію механізму захисту майнових прав потерпілих унаслідок ДТП коштом страховиків сприятиме не лише розв'язанню вказаної соціаль­ної проблеми, а й підвищенню страхової культури населення та зростанню ринку класичного страху­вання (додатково близько 1,5 млрд грн на рік).

Наприкінці 2005 р. Держфінпослуг видав 84 ліцен­зії на провадження цього виду страхування.