головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 3/2007 
Персонал № 3/2007
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Як ізраїльський тероризм і американська зрада спричинилися до атак 11 вересня (початок)

Девід ДЮК,
Національний президент Організації Європейсько-Американської єдності і правозахисту (EURO)

Тегеранська Міжнародна конференція «Перегляд голокосту: глобальне бачення» відбулася наприкінці 2006 року під патронатом президента Ірану. На ній виступив відомий публіцист, громадський діяч, Національний президент Організації Європейсько-Американської єдності і правозахисту Девід Дюк.

Якщо Осама бен Ладен є тією людиною, яка стоїть за атакою 11 вересня, що спричинила смерть тисяч американців, то я, як і більшість американців, хочу, щоби його було покарано за злочини. І хай будь-яка людина чи будь-яка нація, що вершать тероризм проти Америки, не уникнуть покарання. Але зараз я збираюся зробити заяву, що може неабияк шокувати Вас. Якщо Ви згодні, що тих, хто чинить терористичні дії проти Америки, слід покарати, то Америка мусить помістити Ізраїль угорі цього чорного списку. На підтвердження цього в статті я доведу, що Ізраїль вчинив навмисні убивства, терористичні і зрадницькі дії щодо Америки. Ізраїльські акти тероризму і зради проти Америки не тільки залишилися безкарними, а були ще й винагороджені тими політичними діячами в Америці, які підло зрадили Сполучені Штати.

Я доведу, що Ізраїль вчинив більше актів тероризму в останній половині століття, ніж будь-яка інша нація на Землі. Тим самим я виставлю на показ тероризм Ізраїлю і його зраду інтересів Сполучених Штатів Америки. Насамкінець, я наведу шокуючі факти, які доводять, що Ізраїль навмисно готував смерть для тисяч американців 11 вересня.

Чому було атаковано Америку?

Ніхто не може сперечатися, що якби бен Ладен, які б не були його мотиви, стояв за жахіттями атак на ЦСТ, він вже заслужив кару за знищення такої кількості ні в чому не винних людей. У той самий час життєво важливим є довідатися, чому бен Ладен і мільйони інших людей в усім світі відчувають ненависть до Америки. Чому так багато людей готові ризикувати чи навіть жертвувати своїм життям, аби розправитися з нами? Я, звичайно, сподіваюся, що ніхто, читаючи це, не буде настільки наївний, аби повірити, що зростання мільйонів тих, хто ненавидить Америку, відбувається через те, що ми нібито «вільні». Ця дезорієнтація, напевно, найбезглуздіша від початку часів омана, утовкмачувана американцям.

Щоби покінчити із загрозою терору проти американців, ми повинні знати правдиву причину того, чому нас так ненавидять. Сучасні технології роблять масові убивства і тероризм такими сміховинно простими, що здійснити їх може мало не кожен. Їх не можна зупинити військовою міццю. Фактично, навіть застосування грубої сили, яку ми використовуємо в Афганістані начебто для знищення тероризму, уже викликає ознаки зростання всесвітньої ненависті до Америки, достатньої для того, щоб рекрутувати тисячу нових терористів на місце кожного із тих, кого ми там знищили.

Я також обмірковую питання, якою є ефективність уражання терористів в Афганістані. Можливо один елемент мережі Аль-Каїди і буде знищено на кожні 10 «обертів млина», що перемелює афганських солдатів і цивільне населення, які в основному лише намагаються врятувати свої власні життя, як і більшість з нас. Або, можливо, що це — 1 терорист на 100 афганців. Я підозрюю, що реальна цифра наймовірніше 1000 осіб, які не мають до тероризму жодного стосунку, убитих через одного справжнього терориста, який колись зміг би потурбувати Америку.

Мабуть, нам буде потрібна неабияка сміливість, аби усвідомити можливі причини того, чому так багато людей стали нас ненавидіти. У тому разі, коли ми матимемо всі факти, а не тільки зручні кліше на кшталт: «вони атакували свободу», ми оберемо наш кращий шлях, йдучи яким, зможемо захистити наш народ у майбутньому.

Між іншим, а що ми називаємо «атакою на Американську свободу»? Я б сказав, що реальною «атакою на свободу» є руйнування Білля про права та Конституції Сполучених Штатів. Десять Заповідей є справжнім ядром того, що фактично і є Американська свобода. Джордж Буш і американський Конгрес, які озброїлися знову висловленим американським патріотичним Актом, зробили незрівнянно більше для поруйнування наших Конституційних свобод, ніж будь-коли це був би в змозі зробити сам бен Ладен.

Реальна причина того, чому ми страждаємо від тероризму

Реальна причина того, чому ми піддалися терористичним атакам на ЦСТ, до огидного проста.

Існує занадто багато американських політичних діячів, які підло зраджували американський народ, сліпо підтримуючи чільну терористичну націю на землі, — Ізраїль.

Американські засоби масової інформації й уряд не можуть розв'язати простої дилеми. Якщо вони переконані, що необхідно атакувати Афганістан за надання допомоги і підтримки терористам, то дехто з палестин-ців, природно, знайде причини, щоб атакувати Америку за надання допомоги і навіть військової підтримки Ізраїлю, нації, що увесь час чинила безупинний терор проти них.

Зрадники в Сполучених Штатах дозволили терористичній іноземній нації керувати Урядом Сполучених Штатів. Дехто з читачів вважає, що моє твердження про те, що, мовляв, іноземна нація керує Америкою є безглуздим. Але, дозвольте звернути Вашу увагу на факт, що його казав не хто інший, як колишній голова Сенатської комісії з закордонних справ Сполучених Штатів Вільям Фулбрайт. Він стверджував у телевізійній програмі ABC «Обличчям до нації», що «Ізраїль керує Сенатом Сполучених Штатів» [1]. Відомо, що сенатор Фулбрайт не якась маріонетка, на його честь засновано стипендію «Fulbright», за яку борються най-обдарованіші студенти Америки. І виголошує це сильне обвинувачення не тільки сенатор Фулбрайт, а й колишній голова Комітету начальників штабів, Джордж Браун, а за ними і багато інших, власне кажучи, вже висловили те ж саме.

«Ми можемо говорити, що, ймовірно, ми не зможемо змусити Конгрес підтримати (ізраїльську) програм у, подібну до цієї. А вони кажуть: «Не хвилюйтеся щодо Конгресу. Ми самі подбаємо про Конгрес». Хтось з іншої країни зможе зробити це. Вони володіють, Ви знаєте, банками в цій країні, газетами. Тільки погляньте, де знаходяться єврейські гроші» [2].

Певна річ, Генерал Браун на той момент недооцінив силу єврейської влади над американськими ЗМІ. Насправді євреї керують найбільш впливовими газетами в Америці, включаючи і три щонайнайбільші: «Нью-Йорк Таймс», «Вашингтон Пост» і «Уолт-Стріт джор-нал». Їм належать три найвпливовіші журнали новин: «Таймс», «Ньюсуїк» і «ЮС ньюс енд уорлд рипорт». Але ще істотніше те, що вони цілковито домінують на телебаченні, на радіо, у двох найбільших конгломератах ЗМІ, а саме: «Таймуорнер» і «Дисней», під їхнім контролем перебувають три головні американські операційні корпорації новин: Ей-Бі-Сі, Сі-Бі-Ес і Ен-Бі-Сі. Контроль за ЗМІ проізраїльськими партизанами це, мабуть, — окрема тема для іншої статті, але якщо Ви захотіли б отримати повну документацію, будь ласка, завітайте на мою сторінку в Інтернеті www.davidduke.com і скачайте розділ з «Мого пробудження», названий «Хто робить ЗМІ». «Завдяки» співтовариству проізраїльских партизан у ЗМІ більшість американців є жахливо не поінформована про терористичний послужний список Ізраїлю. Ус я ця стаття повинна послужити лише малюсінькою шпилькою в мильну бульбашку ізраїльської пропаганди, щоб хоча б декількома добрячими уколами розірвати оболонку неправди, створену Ізраїлем.

Я представлю Вам документальні докази того, що упродовж останніх 50 років Ізраїль провадив більш убивчий тероризм, аніж будь-яка інша нація у світі; і що, підтримуючи його злочинні дії, Америка тепер пожинає фанатичну ненависть сотень мільйонів людей на всій земній кулі. Підтримка ізраїльського тероризму безпосередньо призвела тепер до терору, спрямованого проти самих Сполучених Штатів. Більшість американців навіть не уявляють собі розмаху і меж ізраїльського терору через тотальний єврейський контроль над ЗМІ, про що говорив генерал Браун. Яскравий приклад неймовірної моці їхніх ЗМІ виявився й у їхній здатності поширити Велику Брехню про те, що атака на ЦСТ нібито не мала нічого спільного з Ізраїлем; і що, мовляв, бійці-камікадзе ненавиділи американців тому, що ми нібито «вільні».

Велика Брехня

Захоплені євреями американські засоби масової інформації і керовані ізраїльтянами політичні діячі не хочуть, щоб американський народ цілком усвідомив ту неймовірно високу ціну, що Америка сплачує за сліпу підтримку Ізраїлю. Після теракту 11 вересня 2001 року навіть Президент Буш повторив відому абсурдну брехню, стверджуючи, що атака почата, тому що вони ненавидять нашу свободу. Якщо, як запевняють ЗМІ, за цим терактом стоїть бен Ладен, то насправді вони добре знають, що атаку вчинено зовсім не тому, що він ненавидить свободу. Лише три роки тому, у часи правління адміністрації Клінтона, телебачення ABC і PBS Фронту брали інтерв'ю в бен Ладена. І він чітко заявив, чому він виступив проти Америки.

«Вони (американці) віддали себе на милість нелояльного до Америки уряду ... це — Ізраїль усередині Америки. Візьміть такі впливові міністерства як Держдепартамент (МЗС), Міністерство оборони і ЦРУ, і Ви побачите, що євреї верховодять у них. Вони використовують Америку для просування своїх планів на увесь світ ...

Упродовж більш ніж половини сторіччя євреї вирізали мусульман у Палестині, на них нападали, грабували, позбавляючи честі і власності. Їхні будинки руйнували, їхній врожай знищували.., це моє послання до Американського народу: підшукайте собі серйозний уряд, що дотримуватиме своїх американських інтересів і не замірятиметься при цьому на інші країни, на інші народи, або на їхню честь … » [3].

Незважаючи на інкриміновані йому злочини, бен Ладен, ніколи за усе своє життя не вимовив жодного слова проти Демократії! ЗМІ винайшли брехню про атаки на демократію, щоби приховати реальну правду про те, що США зазнали руйнувань у відповідь на підтримку Американським урядом терористичної політики Ізраїлю на Близькому Сході. Єдність ЗМІ в поширенні цієї величезної брехні має спонукати кожну вдумливу людину без вагань зрозуміти, що американці не одержують правди від своїх ЗМІ.

Погляньмо на факти тероризму Ізраїлю проти палес-тинців.

Ізраїль: масовий убивця в ролі глави держави

Прем'єр-міністр Ізраїлю, Аріель Шарон, є одним із найбільш забруднених у крові терористів у світі. Він несе відповідальність за холоднокровне вирізання принаймні 1500 чоловіків, жінок і дітей у Бейрутських таборах біженців Шатіла і Сабра. Навіть офіційні Ізраїльські комісії дійшли висновку, що Шарон є особисто відповідальним за Ліванську різанину [4].

У 1982 році, будучи міністром оборони Ізраїлю, Шарон скеровував вторгнення Ізраїлю до Лівану, що супроводжувалося килимовими бомбардуваннями, спустошенням міста Бейрута (у Лівані загинуло тоді в п'ять разів більше жінок і дітей, ніж у вересні в атаці на Нью-Йорк). Цей теракт було здійснено євреями, з використанням реактивних винищувачів і бомб, що їх постачали їм Сполучені Штати.

Після ізраїльського військового спустошення й окупації, Шарон насильницьки витиснув палестинських борців опору з Лівану. Багато палестинських жінок, дітей і старих залишилися на окупованих територіях у таборах біженців біля Бейрута. Сполучені Штати привселюдно гарантували їхню безпеку й обіцяли, що вони незабаром возз'єднаються з їхніми близькими. Обмірковуючи їх убивство в цей момент, Шарон планував кривавий акт терору не тільки проти біженців; він знав так само, що це буде й акт зради, спрямований проти Сполучених Штатів, акт, що підніме хвилю ненависті до Америки.

Уночі 16 вересня 1982 року Шарон послав команди фалангістів-убивць у два палестинських табори біженців, Сабра і Шатіла. Ізраїльські танки й війська, тісно оточили табори, щоб жоден з палестинців не зміг звідти вирватися. Команди убивць, озброєні автоматами з примкнутими багнетами, кийками, розстрілювали, заколювали багнетами і добивали палестинське цивільне населення всю ту ніч, наступного дня і наступної ночі; і весь цей час ізраїльтяни, що оточували табори, з веселими усмішками слухали звуки автоматних черг і крики, що долітали з оточення. Потім Шарон послав бульдозери, щоби приховати якнайбільше своїх злодіянь. Принаймні 1500 палестинських чоловіків, жінок і дітей було безжально убито. Можливо, як установило офіційне ліванське розслідування, ця кількість є не меншою за 2500. Навіть після Шаронівських бульдозеристів безліч палестинців залишилися не похованими; працівники Червоного Хреста знайшли цілі родини; сотні літніх людей і малих дітей з перерізаними горлянками або розпатраних. Багатьох жінок і дівчат перш ніж зарізати було зґвалтовано.

Аріель Шарон розшукується Гаазьким Міжнародним Трибуналом, — тим же самим органом, що відзначився швидким затриманням колишнього Президента Югославії Слободана Мілошевича за звинуваченнями у злочинах проти людяності в Косово. Шарон не їздить до Бельгії через побоювання бути затриманим Міжнародним Судом за різанину [5].

Хоча Шарон розшукується за вчинені ним убивства в Шатілі і Сабрі, його могли би заарештувати за кожну з дюжини інших кривавих операцій, проведених ним упродовж його «бездоганної» кар'єри, за злочини проти людяності, слід яких тягнеться за ним, починаючи від 1953 року. Ізраїльська газета, Ha'aretz, в одній зі своїх публікацій [6] згадує, наприклад, провідну роль Шарона в різанині в селі Киб'я в 1953-му:

«Солдати майора Аріеля Шарона знищили у репресивному рейді 70 палестинців, більшість з яких були жінки і діти» [6].

Америка, яка вимагала від Гаазького Трибуналу затримати і судити Мілошевича, прикидається, буцім не знала про масові убивства Шарона. Замість того, щоби вимагати вручити йому ордер на арешт за масові убивства і надягти на нього наручники, яких він заслуговує, Президент Буш вітає A. Шарона рукостисканнями й обіймами! Можна уявити, як світ хихоче з недовірою, коли Буш радиться із Шароном щодо «боротьби з тероризмом».

Отже, якщо Президент Буш справді серйозно налаштований стосовно покарання націй, які підтримують або надають притулок терористам, він має почати з Ізраїлю, нації, що обрала одного із найвідчайдушніших світових терористів і масового убивцю главою своєї держави. А чи карає керований Ізраїлем Сенат Америки сам Ізраїль за переховування терористів? Ні, замість цього він забезпечує єврейських терористів мільярдами доларів американських платників податків і сучасною зброєю, яку вони і використовують для убивства!


Аріель Шарон

Убивство Ізраїлем палестинських біженців після того, як Сполучені Штати привселюдно гарантували їм їхню безпеку, було не тільки злочином проти людяності, а також і одним з актів зради Америки. Шарон й інші учасники різанини були прекрасно інформовані про широко проголошену Америкою обіцянку безпеки біженців. Масові винищення мирних жителів, учинені в Бейруті, Сабрі і Шатілі, стали головною причиною убивчого Ліванського бомбового удару, коли було знищено 241 американський морський піхотинець у Бейруті менш ніж через рік. Це яскраво демонструє, як американська підтримка ізраїльського тероризму призводить до жахливих наслідків для самих Сполучених Штатів. Газета «Лос-Анджелес Таймс», в обговоренні викривальної книги колишнього агента ізраїльського Моссаду (секретної служби Ізраїлю), наводить факти, що Моссад мав у своєму розпорядженні розвідувальні дані про майбутнє бомбардування казарм морської піхоти в Лівані в 1983-му, але не визнав за необхідне попередити про це Америку [7].

Ізраїль — держава, заснована на терорі проти палестинців і британців

Намагаючись вирвати управління Палестиною у Великобританії, сіоністи вели кампанію безупинного терору, включаючи бомбування Готелю царя Давида, коли було знищено 93 осіб. Вони безжально убивали британських посадових осіб і солдатів. Сіоністи убивали будь-кого з тих, хто вставав на їхньому шляху, включно із всесвітньо шанованим посередником ООН, графом Фольке Бернадоттом, що «насмілився» повідомити світові про сіоністський терор і кампанії убивств. Улюблена тактика ізраїльських Іргун-Штернівських терористичних банд полягала в захопленні британських солдатів, катуванні, доведенні до смерті. Ізраїль був також першою нацією, що винайшла і стала широко використовувати сучасну терористичну методику: бомби-лис-ти; і за ці роки їх було надіслано безліч, з їхньою допомогою знищено сотні ворогів євреїв і чимало свідків єврейських злочинів у всьому світі. Сучасний бактеріологічний тероризм із відправленням поштою бактерій в інфікованих пакетах є просто пасинком ізраїльського листа-бомби.

Терор Дейр Ясина

Палестинці, звичайно, зазнали найбільших жертв від ізраїльського терору в другій половині століття. Ізраїль, фактично, нарізав шматки своєї держави з Палестини, обравши для цього навмисну стратегію масового терору проти палестинців. Це був метод, яким він вижив 800 тис. жителів Палестини з їхніх будинків, з підприємств і ферм [9]. У книзі «Повстання» [10] інший масовий убивця, колишній прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бе-гін хвалиться своєю роллю в різанині 254 палестинців у Дейр Ясині (більшість жертв були літні люди, жінки і діти, які залишилися в селі, окупованому Ізраїлем). У своїй книзі Бегін розповідає, що різанина в Дейр Ясині, як і в інших місцях, викликала паніку серед тих, хто залишився, змушуючи їх утікати зі своїх осель. Цей спланований масовий жах дав можливість сіоністам узяти під свій контроль Палестину. І слід зазначити, що біженцям дотепер не дозволяють повернутися до своїх домівок, після більш як половини століття!

Що ж конкретно чинили сіоністські терористи в Дейр Ясині та в інших селах, з яких вони змусили утекти палестинський народ? Лікар Червоного Хреста Жак Рей-нер (Jacques Reynier), головний представник Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Єрусалимі, в офіційному повідомленні представив шокуючий звіт про ту різанину [11].

Доктор Рейнер прибув у село на другий день і став свідком «прочісування», як це йому пояснив один з ізраїльських терористів. Вони починали автоматами, потім у хід йшли гранати й усе було скінчено ножами. Євреї обезголовлювали свої жертви, смертельно скалічили 52 дітей на очах у їхніх матерів. Вони розпороли животи 25 вагітним жінкам і безжалісно убили їхніх дітей у них на очах.

Ізраїльські представники в Дейр Ясині підтвердили ці злодіяння. Офіцер ізраїльського підрозділу, полковник Меїр Паел, після його відставки в 1972 році, заявив таке щодо Дейр Ясина в «Yediot Ahronot» — головній ізраїльській газеті:

«Іргунські і LEHI-бойовики вийшли з укриття і почали «чистити» будинки. Вони пристрілювали усіх, кого бачили, зокрема жінок і дітей, командири не намагалися зупинити різанину … палестинців було взято під приціл і холоднокровно убито між Дейр Ясином і Живат Шаулем...» [3].

Командувач підрозділу Хагана (Haganah), який керував селом Дейр Ясин після різанини, Цві Анкорі (Zvi Ankori) зробив таке зізнання в ізраїльській газеті Davar:

«У шести із семи будинків, я бачив відрізані геніталії й жіночі розпатрані тіла. За виглядом завданих ран це було пряме убивство» [13].

Чи бачили Ви які-небудь телевізійні документальні фільми або які-небудь стрічки Голлівуду про ізраїльський терор у Дейр Ясині або про багато тисяч інших ізраїльських актів терору проти палестинського народу? Ви напевно чули безліч скрипкової музики на пам'ять про єврейські жертви в часи Гітлера, але чи чули Ви які-небудь скрипки на спогад про жінок у Дейр Ясині, чиїх дітей вирізали з їхніх животів і по-звірячому убивали на їхніх очах єврейські нацисти? Чи чули Ви, щоби грали скрипки на пам'ять про тисячі інших палестинських жертв Бегіна, Шаміра, Барака і Шарона? Ведучи довгий список ізраїльського тероризму проти палестинського народу, Ізраїль має мерзенну звичку ставити найвідчай-душніших терористів і масових убивць на чолі своєї держави.

У Міністерстві юстиції Сполучених Штатів існує цілий відділ, що спеціалізується на вистежуванні німецьких нацистів, що вчинили злочини проти людяності. І в той самий час, як Америка завзято переслідує вже літніх підозрюваних німецьких військових злочинців, американські президенти влаштовують державні обіди на честь єврейських злочинців!

П. Буш любить поговорити про знищення злісних терористів, а хіба різанина в Дейр Ясині не була очевидним злодіянням?

Як підкреслює Бегін у книзі «Повстання», терор проти палестинців був основним фактором у становленні держави Ізраїль. Терор створив єврейську державу, і він задавав головний тон повсякчасного жаху для палестинського народу протягом половини минулого століття.

Півстоліття терору проти палестинців

Починаючи з 1948 року, палестинці живуть під повсякчасним тероризмом Ізраїлю. Назви сотень сіл було викреслено з географічних карт і буквально стерто з лиця землі. Десятки тисяч будинків було піддано бомбардуванням, зруйновано бульдозерами або підірвано динамітом протягом т. зв. мирного часу! Десятки тисяч чоловіків, жінок і дітей вбито. Ще більшу кількість їх було вибірково затримано, покалічено, знівечено. Сотні тисяч було кинуло до в'язниць і там замучено.

У переслідуванні палестинських бійців опору ізраїльської окупації Ізраїль ніколи не соромився бомбити табори біженців, переповнені жінками й дітьми. Ізраїльські танки, вертольоти і навіть реактивні винищувачі використовуються для того, щоб скидати бомби або розстрілювати ракетами палестинські поселення й табори біженців. Ця зброя не знає різниці між можливим терористом і маленькою восьмирічною дівчинкою. Така зброя може знищити дитину так само, як і ворога Ізраїлю.

Палестинці, підозрювані в активному протистоянні ізраїльській окупації на Західному березі Йордану або в Секторі Газа, піддавалися атакам, їхні родини убивали з гармат ізраїльських танків, ракетами і бомбами. А після того, як підозрюваного знищували чи ув'язнювали, ізраїльська армія зносила бульдозерами або підривала динамітом його рідний дім, де мешкала його родина. Тисячі осель було зруйновано в такий спосіб.

Ізраїль терористичними атаками й убивствами винищив також і сотні палестинських лідерів. Ці атаки часто знищували також ні в чому не винних палестинців, які співчували національному рухові. Більшість з них ніколи не брав участі в якихось актах насильства. Це були просто поети, письменники або клерикали, які своїм словом підтримував у співвітчизниках прагнення до волі. До Аріеля Шарона ізраїльським прем'єр-міністром був Єхуд Барак (Ehud Barak). Він відомий тим, що 1972 року, під час перемир'я між Ізраїлем і Ліваном, увів ізраїльську команду бойовиків-убивць у Бейрут (Ліван), де він особисто убив палестинського письменника Ка-маля Едвана (Kamal Edwan). Серед ночі, використовуючи беззвучні автомати, він і його команда вдерлися в будинок. Едвана було зарізано, коли він спав у своєму ліжку. Коли нещодавно обраний ізраїльський прем'єр-міністр Єхуд Барак прибув до Нью-Йорка і Вашингтона, керована євреями преса представляла цього убивцю героєм-переможцем.

Подвійні стандарти, схоже, ніколи не припиняться. Коли посадовця ізраїльського кабінету Рехавам Зеєві було вбито палестинцями в жовтні 2001 року, Шарон і деякі американські службові особи засудили це як «тероризм». Якщо розстріл Зеєві це справді тероризм, то як ми маємо називати багаторічні ізраїльські убивства сотень палестинських політиків, філософів, клерикалів і поетів? Чому преса не повідомляє про те, що Зеєві сам був активним сподвижником єврейських нацистів, який писав, що проживання палестинців і їхня робота в Ізраїлі незаконні, що вони як «воші» і «рак усередині нас» [14]. Сам Зеєві був справжнім терористом, який виправдував насильницьке виселення всіх палестинців з насильно зайнятих євреями територій і убивство всіх тих, хто чинив опір ізраїльській окупації. Він навіть привселюдно закликав до убивства Ясіра Арафата. Однак та сама преса, що розцінює убивство Зеєві як «тероризм», ніколи не називає самого архівбивцю Зеєві терористом або навіть єврейським нацистом. Убивство Зеєві стало безпосередньою відповіддю на ізраїльське убивство лідера палестинців, вчинене кількома тижнями раніше.

У 1991 році, на зустрічі в ізраїльському кабінеті міністрів, Зеєві заявив, що Президент Джордж Буш, змушуючи Ізраїль до мирних переговорів, став «ворогом Ізраїлю», і що «Америка планує другий Голокост» [15]. З таким от «союзником», чи потребує Америка якихось інших ворогів?

Влада євреїв у світових ЗМІ не дозволяє багатьом людям повною мірою усвідомити весь жах тисяч вчинених ізраїльтянами убивств. Не так давно, буквально перед жахливою атакою на ЦСТ у вересні, Бі-Бі-Сі навчала своїх репортерів називати убивство супротивників Ізраїлю скоріше «цілеспрямованим знищенням», а не тим, чим вони є насправді — убивствами [16]. Тому Бі-Бі-Сі (виконавчий штат якого наполовину складається з єврейського персоналу) назвали заподіяння смерті Зеєві убивством, а не «цілеспрямованим знищенням». І так завжди, громадськість роками піддають такого роду промиванню мозків з перекручувальною обробкою відомостей щодо Ізраїлю. Не дивно, що лише мала частина англійців і ще менше американців є стурбовані досягненнями Ізраїлю в тероризмі. З цієї причини я не можу ганити більшість американців за їхню непоінформованість щодо реальних масштабів ізраїльського тероризму.

Жахіття ізраїльських катувань: принаймні 150 тисяч жертв

Звіряче катування своїх супротивників мають бути класифіковані як особливо тяжка форма тероризму. Десятки тисяч палестинців було замучено в ізраїльських в'язницях. Єврейська група з прав людини в Ізраїлі підтвердила в 60-сторінковому звіті, що 85% палестинців під час затримання піддають знущанням, кидають до катівень [17]. І не будуйте ілюзій, що це не серйозно — багато тортур, перенесених цими нещасними палестинськими жертвами, — з розряду найдобірніших і витончених кошмарів. Ізраїльські тортури вміщують усе: від удушення жертви наповненими сечею і фекаліями пластиковими мішками, що надягаються на голову, до використання електричних рогаток для анального насильства. Ізраїльтяни зазвичай навіть не визнають фактів утримання кого-небудь у неволі, бо, якщо вони вважають за потрібне знищити або замучити палестинця до смерті, поки він перебуває в ізраїльській катівні, його тіло просто зникне, або пізніше вони заявлять, що він загинув у бою з ізраїльською поліцією. Так у ізраїльських катівнях загинуло вже багато тисяч палестинців і ліванців.

У статті, опублікованій в найбільш проізраїльськи налаштованій газеті «Нью-Йорк Таймс» [18], її автор Джоул Грінбург стверджує, що фактично Ізраїль катує від 500 до 600 палестинців кожного місяця. Ця цифра, імовірно, є занадто заниженою, тому що з даних тієї ж «Нью-Йорк Таймс» випливає, що щороку, принаймні 6 тис. палестинців замучують до смерті в Ізраїлі. Катування палестинців в Ізраїлі тривають починаючи від 1948 року. Навіть якщо взяти лише половину тієї кількості щорічно замучених палестинців, що наводить п. Грінбург, то виявиться що мінімум 150 тис. осіб було закатовано в ізраїльських в'язницях, починаючи з дня державотворення.

Під тиском громадськості Ізраїльський Верховний Суд 1999 року спробував розглянути проблеми, які виникли в моральних і людських аспектах у зв'язку з легалізацією тортур в Ізраїлі і доповнив законодавство навмисно неоднозначним формулюванням про те, що катування іноді можуть бути визнані незаконними. Але ізраїльські і палестинські групи, що борються за права людини, наводять багато доказів того, що нові формулювання в законодавстві стали тільки ширмою для широкої громадськості. Вони наводять факти, які свідчать про те, що катування тривають і нині [19].

Слідом за своїми ізраїльськими ватажками, єврейські журналісти тепер починають проштовхувати в закон застосування катувань і в Америці! У недавньому випуску «Ньюсуїк» (Newsweek) помістив статтю, озаглавлену «Час подумати про катування; виживання в цьому новому світі може жорстко зажадати старих методів, що, здавалося, уже вийшли з уживання» [20] як редакційну. Навіть такий відомий чемпіон у боротьбі за громадянські права і волі єврей Алан Дершовіц, тепер став затятим проповідником тортур [21].

Віктор Островський, колишній агент Моссаду, написав дві книги про ізраїльський терор проти супротивників. В одній із них він обговорює тему міграції палес-тинців, які нелегально перетинають кордон у пошуках роботи в Ізраїлі. Від багатьох тисяч цих молодих людей не надходило жодних звісток після того, як їх схопили ізраїльські силовики. Декого з них узято до науково-дослідних центрів ABC, де їх піддають невимовному жахові випробувань хімічної, ядерної чи біологічної зброї.

«…ABC виступає за розробку атомної, бактеріологічної і хімічної зброї. Наші видатні науковці-епідемі-ологи розробили різні засоби для Судного Дня ... , у разі тотальної війни, у якій цей тип зброї буде необхідним, — у нас не може бути права на помилку. З цього погляду палестинські елементи, які просочуються до Ізраїлю, щонайбільше підходять як піддослідні свинки. На них можна перевіряти, чи спрацювала належне та зброя, що її розробили вчені, перевіряти на них швидкість її впливу й у підсумку зробити її більш ефективною» [22].

Терор проти ліванського народу

Під час ізраїльського вторгнення й окупації Лівану з 1978 по 2000 рік, принаймні 15 тис. осіб цивільного населення було вбито. Характерним актом ізраїльського терору було навмисне бомбування центру ООН у Кані (Ліван). Статтю, про яку мовитиметься, було написано не палестинцем, не арабом чи мусульманином, а англійцем Робертом Фіском, одним з найбільш шанованих британських журналістів, які працюють на Близькому Сході. Написано її для лондонської газети «The Independent». Якщо хтось з американців захоче збагнути глибину ненависті, що її збуджує Ізраїль до Америки, прочитайте цей жаский звіт і мужньо гляньте на фотографії, що демонструють страхіття ізраїльського терору. Більшість американців читали незліченні звіти про криваві злодіяння під час Голокосту чи навіть історії про ізраїльські жертви від рук палестинських бомбістів-самогубців. Вони бачили безліч найжахливіших кінострічок чи документальних фільмів про єврейські жертви, але більшість американців ніколи не мала можливості прочитати хоча б один репортаж, подібний до того, що його процитовано нижче. Я впевнений, цього ви не прочитаєте в таких репортажах американських газет, журналів, не побачите в теленовинах.

«Кривава дійсність ізраїльського тероризму. Робітники дістають з-під руїн жертви — (головним чином жінок, дітей і людей похилого віку) — знищені ізраїльськими силами в Лівані, включаючи обезголовлених дітей.

Кана, південний Ліван. Це була різанина. З часів Сабри і Шатіли навряд чи я бачив таку кількість безневинно зарізаних людей, як тут. Ліванські жінки-бі-женки, діти і чоловіки лежали штабелями з відрізаними долонями, руками або ногами, без голів або роз-патрані. Їх було набагато більше, як сотня. Дитина лежить без голівки. Ізраїльські снаряди косили їх, у той час як вони вважали, що перебувають під прикриттям Організації Об'єднаних Націй, вірячи, що вони в безпеці під захистом світового співтовариства. Подібно до мусульман Сребреніци (Югославія), мусульмани Кани помилилися.

Перед палаючим будинком, у розташуванні штабу батальйону ООН Fijian, дівчина тримала тіло сивоволосої людини, чиї очі оскляніло дивилися на неї, і вона трясла своїми руками труп, у пронизливому плачі й крику, повторюючи ті самі слова: «Мій батьку, мій батьку». Солдат ООН з батальйону Fijian стояв серед моря тіл і, без жодного слова, тримав тільце обезголовленої дитини.

...Коли я йшов до них, я послизнувся на людській руці ...

Масакрування цивільного населення, учинене ізраїльтянами, у цьому жахливому десятиденному наступі (учора ввечері почато 206-ту атаку) було таким цинічним, таким лютим, що жоден ліванець до кінця днів не простить цього. У суботу атаковано санітарну машин у, у Яохморе на день раніше було вбито медсестер, чотири дні тому ізраїльською ракетою обезголовлено дворічну дівчинку. І вчора рано-вранці ізраїльтяни вчинили криваве убивство родини з 12 осіб — наймолодший мав лише 4 дні від народження — ізраїльський вертоліт обстріляв ракетами їхній будинок.

Незабаром після цього три ізраїльські бомбардувальники скинули бомби лише в 250 метрах від конвою ООН, на якому я їхав, піднявши будинок перед моїми очима на 30 футів у повітря. Під час моєї зворотної поїздки до Бейрута, звідки я мав передати в Independent мій репортаж про різанину в Кані учора ввечері, я побачив два ізраїльські канонерські човни, які стріляли бойовими снарядами по цивільних автомобілях на мості через річку на північ від Сидона ...

Французький танкіст ООН бормотав прокльони Ізраїлю собі під ніс, коли він відкривав резервуар, у який він кидав ноги, пальці, частини людських рук ...

Ми відчули, як раптово стали не військами ООН і журналістами, а мешканцями Заходу, союзниками Ізраїлю, об'єктами ненависті й зла. Якийсь бородатий чоловік із жорстокими очима уп'явся в нас, його лице потемніло від люті. «Ви — американці, — кричав він нам. — Американські пси. Ви зробили це. Американці — скажені собаки».

Президент Білл Клінтон безпосередньо пов'язав себе з Ізраїлем у його війні проти «тероризму», і ліванці, у їхньому горі, не забули цього. Офіційні ізраїльські висловлення лицемірного співчуття тільки сипало сіль на їхні рани. «Я хотів би підірвати себе серед ізраїльтян», — сказав мені один старий …» [23]

Якби кожен американець прочитав вищезгадану статтю Роберта Фіска, то це допомогло б йому розібратися, чому так ненавидять Америку, і чому тепер ми самі стоїмо перед терористами камікадзе. Якщо Ви хочете дізнатися, у чому ж полягають реальні мотиви терористів, подібних до Осами бен Ладена, то 21 вересня 1998 року «The Nation magazine» дає інтерв'ю з ним. Журнал описує його реакцію на різанину, учинену ізраїльтянами в Кані.

«Коли я бачив бен Ладена востаннє, він був усе ще вкрай засмучений ізраїльською різаниною, внаслідок якої загинуло 107 ліванських біженців, що рятувалися в притулку ООН у Кані в квітні 1996. Ізраїль стверджував, що це нібито була «помилка», ООН дивилася на це інакше, а президент Клінтон назвав те, що відбулося, «трагедією» — начебто це було просто стихійним лихом. Насправді ж, сказав бен Ладен, це було актом «міжнародного тероризму». Має бути справедливість, сказав він, і ізраїльські винуватці трагедії повинні бути покарані. Клінтон використовував майже точно ті ж самі слова щодо бен Ладена і його прихильників у серпні. Але глухий, як зазвичай, говорив із глухим» [24].

Більшість американців ніколи не побачать репортажу, подібного до того, що зробив Роберт Фіск щодо Кани. Щільні ізраїльські зашморги на американській пресі та на американському уряді успішно працюють для заборони поширення відомостей про історію ізраїльського терору проти палестинців. Тепер я хочу показати, що їм також удалося приховати й ізраїльські акти військового тероризму проти самих Сполучених Штатів Америки.

(Закінчення в наступному номері)


Література

1. Fulbright, Sen. William (1973), Face the Nation. CBS: New York. April 15.

2. Getler, Michael (1974), Pentagon Chief Suggests Israel Lobby Has Too Much Influence. Los Angeles Times.

3. ABC News and PBS Frontline web sites have the interview (1998).

4. Israel Kahan Commission.

5. United Press International (2001), Sharon fears to visit Belgium. Sept. 7.

6. Ha'aretz (2001), As long as he doesn't hurt us again. Feb. 16, 2001.

7. Los Angeles Times (1998), Mossad's Checkered Past. Home Edition. pp A-16. Feb. 27.

8. Begin, M. (1964), The Revolt: The Story Of The Irgun. Tel-Aviv: Hadar Pub.

9. Encarta Encyclopedia (1996), Funk and Wagnalls.

10. Begin, M. (1964), The Revolt: The Story Of The Irgun. Tel-Aviv: Hadar Pub. p.162.

11. De Reynier, J. (1950), Chief Representative Of The International Committee Of The Red Cross In Jerusalem, A Jerusalem Un Drapeau Flottait Sur La Ligne De Feu', Geneva.

12. Yediot Ahronot (1972). April 4.

13. Ankori, Zvi (1982), Davar. April 9.

14. Phil Reeves (2001), War On Terrorism: Israel — Assassins kill general. Independent. Oct. 18.

15. Phil Reeves (2001), War On Terrorism: Israel — Assassins kill general. Independent. Oct. 18.

16. The Independent (2001), BBC staff are told not to call Israeli killings' assassination'. August 4.

17. Sami Sockol, Moshe Reinfeld (1998), May 20. the Israeli daily, Ha'aretz

18. Joel Greenberg (1993), Israel Rethinks Interrogation of Arabs. New York Times Aug. 14.

19. Weizman, Steve (2001), Rights Groups Cite Israel Torture. AP Online. Nov. 11

20. Jonathan Alter (2001), Time To Think About Torture; It's a new world, and survival may well require old techniques that seemed out of the question. Newsweek, Nov. 5.

21. St. Louis Post-Dispatch (2001), U.S. Now might have to consider what once was unthinkable, Dershowitz says. Nov. 5.

22. Ostrovsky, V. The Other Side Of Deception (confessions of a former Jewish MOSSAD agent for Israel) p.188

23. Fisk, R. (1996), Massacre In Sanctuary: Eyewitness. The Independent. April 19. p.1.

24.  The Nation (1998), Talks with Osama Bin Laden.
Sept. 21.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту