Вплив президентських виборів на євроатлантичні уподобання громадян України

Юрій СУРМІМ, перший заступник директора Інституту проблем державного управління і місцевого самоврядування НАДУ, доктор соціологічних наук, професор

Порівняльний аналіз результатів другого і першого турів досліджень дає змогу констатувати таке:

1. Спостерігається деяке зростання позитивного ставлення до вступу України в НАТО у таких соціальних верств українського населення: керівники підприємств — на 20,3%; селяни — на 14,4%; працівники торгівлі і послуг — на 11,1%; інженерно-технічні працівники силових структур — на 29,3%. Зменшення характерне для медичних працівників — на 24,6%; службовців місцевого самоврядування — на 6,7%; менеджерів — на 5,4%.

2.   Показники підтримки з побоюванням змінюються для різних верств у двох напрямах: зростання і зменшення. Зростання властиве: фермерам — на 19,6%; селянам — на 17,1%; безробітним — на 15,4%; робітникам промисловості — на 7,6%. Зменшення характерне для медичних працівників — на 27,1%; науковців, викладачів — на 16,2%; службовців місцевого самоврядування — на 13,3%; менеджерів — на 12%; інженерно-технічних працівників

—    на 11,5%; пенсіонерів — на 7%; керівників підприємств

—    на 6,9%, працівників торгівлі і послуг — на 3,7%. Практично не змінилися показники ставлення з побоюванням у приватних підприємців, студентів, службовців силових структур, вчителів, вихователів.

3.     Зменшення незацікавленого ставлення до вступу України в НАТО характерне для: селян — на 24,6%; інженерно-технічних працівників — на 10%; робітників промисловості — на 7,5%; безробітних — на 7,6%; пенсіонерів — на 3,9%; студентів — на 3,9%; військовослужбовців — на 2,9%. Відсутність змін цього показника властива приватним підприємцям, менеджерам, працівникам торгівлі і послуг, службовцям місцевого самоврядування.

4.    Дані непідтримки вступу до НАТО змінилися так: зросли у працівників сфери культури — на 26,3%; державних службовців — на 17,3%; менеджерів — на 15,7%; службовців місцевого самоврядування — на 13,3%; військовослужбовців на — 9,2%; селян — на 8,5%; пенсіонерів — на 6,8%; науковців та викладачів — на 3,3%. Зниження показників непідтримки спостерігається у таких соціальних верств: керівники підприємств — на 6,9%; службовці силових структур — на 6,8%; працівники торгівлі і послуг — на 6,5%; державні службовці — на 5,9%; робітники промисловості — 3,2%; фермери — на 11,5%; студенти — на 2,6%. Не змінилися дані у приватних підприємців, інженерно-технічних працівників, безробітних.

5.   Категорична непідтримка євроатлантичної інтеграції характеризується зростанням для таких соціальних груп: працівники сфери культури — на 26,3%; державні службовці — на 17,3%; службовці місцевого самоврядування — на 13,3%; селяни — на 8,5%; вчителі, вихователі — на 7,9%; пенсіонери — на 6,8%; науковці — на 3,3%; інженерно-технічні працівники — на 2,2%. Зменшення цього покажчика спостерігається у фермерів — на 13,5%; військовослужбовців — на 10%; службовців силових структур — на 6,8%; студентів — на 2,6%. Відсутність змін показника категоричної непідтримки характерна для приватних підприємців, керівників підприємств, менеджерів, працівників торгівлі і послуг, робітників промисловості, безробітних.

Доцільно зіставити дані масового й експертного опитувань, оскільки останнє містить оцінку підтримки євроатлантичної інтеграції різними верствами населення.

За результатами експертного оцінювання ставлення представників різних соціальних груп може бути таким: найнижча підтримка курсу держави на євроатлантичну інтеграцію властива ветеранам Другої світової війни — 44,4%; комуністам — 40,8%; пенсіонерам — 35,4%; селянам — 35,2%; безробітним — 30,4%; фермерам — 29,4%; віруючим Української православної церкви Московського патріархату — 28,6%; росіянам, які проживають в Україні — 23,8%; соціалістам — 21,8%.

Лідери низької підтримки — мешканці східного регіону України — 36,2%; віруючі Української православної церкви (Московського патріархату) — 34,4%; мешканці південного регіону України — 33,6%; селяни —  33, 2%; робітники — 33%; посадові особи місцевого самоврядування — 32,6%; керівники органів місцевого самоврядування — 32,6%; пенсіонери — 31,2%; соціалісти — 30%. Низькі оцінки прогнозуються з боку працівників засобів масової інформації — 17%; опозиції офіційної влади — 14,4%; мешканців західного регіону України — 15,6%; дипломатичного корпусу України — 14%. Інші соціальні групи характеризуються низькою підтримкою євроатлантичного курсу (таку оцінку дали 20-25% експертів).

Середня підтримка євроатлантичного курсу серед депутатів Верховної Ради України — 54,4%; офіційної влади — 50,2%. Низькі показники середньої підтримки притаманні комуністам — 24,4%; пенсіонерам — 25%. Інші соціальні групи мають середню підтримку за оцінкою 30-48% експертів.

Високу підтримку, за оцінками експертів, можуть висловити такі групи: дипломатичний корпус України —    30%; мешканці західного регіону України — 27,4%; регіональні лідери заходу України — 26,6%; опозиція офіційної влади — 25,8%, студенти — 25%; націонал-патріоти — 24%; науковці — 23,8%; молодь — 22,8%, регіональні лідери центру України — 22,6%, гуманітарна інтелігенція — 22%.

Дані дуже високої підтримки характерні: регіональним лідерам заходу України — 19%; мешканцям західного регіону України — 17%; опозиції офіційної влади — 16,6%; ветеранам ОУН-УПА — 12,4%; віруючим римо-католицької церкви в Україні — 10%.

Порівняльний аналіз першого і другого туру експертного опитування дає змогу констатувати такі зміни в оцінках експертів:

1.     Практично не змінилися оцінки підтримки євроатлантичного курсу держави депутатів Верховної Ради України, працівників  Служби безпеки  України, офіцерського   корпусу   Збройних   Сил   України, підприємців, робітників ВПК, студентів, науковців.

2.    Спостерігається зростання дуже низьких та низьких оцінок і падіння високих та дуже високих оцінок рівня підтримки для керівників центральних органів виконавчої влади (високий + 13,6%; дуже високий — 13,8%); керівників органів місцевого самоврядування (дуже низький + 4%; низький + 6,8%; середній — 5%; високий — 5,2%); селян (дуже низький + 9,4%; низький — 8,2%; середній — 5%); фермерів (дуже низький + 7%; низький — 9,4%);

3.    Загострюються показники дуже низьких та низьких оцінок і зростання високих та дуже високих оцінок для робітників (низький — 10%; середній + 4,2%; високий + 3%);

4.    Відчутна зміна середніх оцінок із боку гуманітарної інтелігенції (середній — 8%; високий + 4%, дуже високий + 2,6%); інженерно-технічних працівників (середній — 8%; високий + 4%, дуже високий + 2,6%).

Тендерний чинник досить впливовий у ставленні до євроатлантичної інтеграції. Аналіз результатів масового опитування дає змогу зробити такі узагальнення.

У ставленні жінок і чоловіків до вступу України в НАТО спостерігається протилежна картина: якщо 29,7% (23,9%) чоловіків підтримують цей курс, то така ж частина жінок його не підтримує 29,6% (23,9%).

У першому дослідженні чоловіки порівняно з жінками на 5,7%, частіше підтримують вступ України в НАТО, на 10% менше вони підтримують євроатлантичний курс з побоюванням; на 4,1% більше категоричної непідтримки. У другому дослідженні підтримка євроатлантичного курсу чоловіками зросла на 9%, різниця у підтримці з побоюванням скоротилася з 9,3% до 3,7%, незацікавленість знизилась, практично зрівнялась і становить 12%. Деякі зміни характерні для непідтримки.

Таблиця З

Ставлення чоловіків і жінок до вступу України в НАТО  (масова частка від кількості чоловіків та жінок)

• У дужках наведені результати першого туру.

 

Якщо у першому опитуванні частіше не підтримували вступ у НАТО чоловіки, то в другому опитуванні навпаки — частіше на 4,4% його не підтримують жінки. Такі ж зміни стосуються і категоричної непідтримки.

Таким чином, спостерігається зростання позитивного ставлення жінок до вступу України в НАТО. Вони швидше звільняються від негативного стереотипу про імідж НАТО в масовій свідомості, швидше втрачають побоювання НАТО .

Є певна специфіка дії релігійного фактору. Аналіз даних щодо ставлення людей із різними релігійними переконаннями до вступу України в НАТО здійснювався за таблицею 4.

Як свідчать дані, суттєвою є підтримка вступу країни до НАТО з боку респондентів, які належать до таких конфесій: православ'я (Київський патріархат), католицизм, греко-католицизм. Інші конфесії не мають достатнього статистичного значення, тому висновки про специфіку їх реакції сформулювати важко. Прихильникам греко-католицизму притаманна значна безумовна підтримка та підтримка з побоюванням, а також мінімальна непідтримка євроатлантичного курсу. У динаміці ставлення до євроатлантичної інтеграції спостерігається зростання підтримки у цій релігійній групі.

Православні вірні (Київський патріархат) мають досить високу підтримку вступу України в НАТО (на рівні 60%), майже чверть респондентів не підтримують і категорично не підтримують цю політику. Позитивне ставлення у цій групі вірних зростає швидше, аніж негативне ставлення до НАТО.

Українські католики дуже близькі до православних (Київський патріархат) за основними параметрами ставлення. Однак для них характерним є суттєве зменшення безумовної підтримки і зростання підтримки з побоюванням, а також зменшення категоричної непідтримки. Таким чином, ця група втратила значну частину оцінок на крайніх, категоричних пунктах шкали опитування.

Для православ'я (Московського патріархату) характерна найменша безумовна підтримка вступу в НАТО, при чому оцінки безумовної підтримки та підтримки з побоюванням практично не змінилися між першим і другим опитуваннями. Підтримують безумовно 12,1 % (у першому турі — 11,8 %) респондентів, чверть опитаних підтримують із побоюванням, не підтримують євроатлантичний курс 37,4% (32,8%); категорично не підтримують 12,1% (10,5%). Для динаміки віруючих саме цієї конфесії характерне значне зменшення незацікавленості з 21,4% до 13,6%, а також збільшення непідтримки з 32,8% до 37,4%.

Найбільш насторожене ставлення до НАТО мають невіруючі (безумовна підтримка — 12,9% (у першому турі — 11,4%); підтримка з побоюванням — 16,6% (у першому турі - 28,1%)). 38,7% (31,7%) опитаних цієї групи респондентів не підтримують вступ в НАТО. Динаміка характеризується такими показниками: категоричні оцінки незначно зросли, підтримка з побоюванням суттєво знизилась із 28,1% до 16,6%, незначно знизилась незацікавленість; спостерігається суттєве зростання непідтримки з 38,9% до 50,4%.

 

Таблиця 4 Масова частка респондентів від кількості людей із різними релігійними переконаннями

 

• У дужках наведені результати першого туру.

 

Закономірності освітнього впливу на ставлення до НАТО виявлено через побудову двомірної таблиці 5.

Результати свідчать, що респонденти з вищою освітою частіше підтримують вступ України до НАТО порівняно з іншими. Так 28,2% (у першому турі — 31,5%) респондентів з вищою освітою підтримують вступ в НАТО безумовно, до них долучаються 16,1% (у першому турі — 25,6%) респондентів з незакінченою вищою освітою. Спостерігається зростання підтримки за цими освітніми групами, особливо відчутно у респондентів, які мають незакінчену середню освіту (на 9,5%). Для інших освітніх груп характерними є стабільно низькі показники безумовної підтримки євроатлантичної інтеграції.

Щодо підтримки з побоюванням, то вона зростає в осіб із незакінченою вищою освітою і знижується у людей із вищою освітою, що характерно і для інших освітніх груп.

Для всіх освітніх груп характерне зниження частки тих, хто не цікавиться вступом держави до НАТО, тобто тема європейської і євроатлантичної інтеграції є предметом осмислення та дискусій у суспільстві. Дуже активно це відбувається у респондентів, які мають вищу або незакінчену вищу освіту (зацікавленість зросла практично вдвічі).

Найвища непідтримка вступу України в НАТО властива особам із низькою освітою (30-40% респондентів у цих освітніх групах). Ці групи характеризуються зростанням непідтримки і категоричної непідтримки (на 10%).

Таким чином, особи з вищою, або з незакінченою вищою освітою становлять соціальну основу підтримки євроатлантичної інтеграції України, а особи із незакінченою середньою або початковою освітою є базою непідтримки євроатлантичних процесів. Респонденти, які мають середню освіту, характеризуються неоднозначним ставленням до вступу України в НАТО. Підтримують 42,3%, а виступають проти — 36,9%, при таких самих показниках невизначеності, які мають респонденти інших освітніх груп. За підтримку виступає 43,4%, (42,3%), а проти — 44,6% (36, 9%) при високому показнику невизначеності - 32,6% (27,4%).

Суттєво впливає на ставлення людей до вступу України в НАТО віковий розподіл населення. Дані, які характеризують ставлення людей різного віку до вступу держави в НАТО, наведені в таблиці 6.

Вікова детермінація підтримки має такі особливості: по-перше, значною є безумовна підтримка серед осіб віку 18-29,29-44 і 45-54 років, яка становить 27-28% у кожній групі; в старших вікових групах — 18-19%; по-друге, підтримка з побоюванням характерна третині молоді, особам віком 29-44 років, 55-60 років; у двох старших вікових групах вона значно нижча і становить — 20%; по-третє, найбільша незацікавленість характерна особам 55-60 років (17,7%), в інших групах не цікавиться кожна десята людина; по-четверте, непідтримку вступу України в НАТО у молодших вікових групах висловлюють до чверті респондентів; лідерами в аспекті непідтримки є громадяни, яким за 60 років (37,8%); по-п'яте, категорична непідтримка найбільш характерна віковим групам 45-54 років, 55-60 років, яким за 60 років і становить 10% для кожної групи.

 

Таблиця 5

Ставлення до вступу України в НАТО людей із різним рівнем освіти (масова частка від кількості осіб з певним рівнем освіти)

* У дужках наведені результати першого туру.

 

За півроку між двома опитуваннями сталися значні зміни у ставленні вікових груп до вступу України в НАТО. Насамперед спостерігається незначне зростання безумовної підтримки в групах 18-29 років, яким за 60 років і суттєвіше зростання цього показника в групах 29-44 років і 45-54 років. Підтримка з побоюванням залишилася на практично колишньому рівні в групах 18-29 років, 29-44 років, 55-60 років і становить 30%. У групах 45-54 років і яким за 60 років спостерігається деяке зниження підтримки (на 6-7%). Для всіх вікових груп характерне зниження незацікавленості на 4-7%.

Непідтримка вступу в НАТО залишилася на попередньому рівні в групі 29-44 років, незначно зросла у молоді і групі 55-60 років, найвагоміша категорична непідтримка в групах 45-54 років, яким за 60 років і становить 3-5%. Категорична непідтримка зросла дещо більше в старших вікових групах порівняно з першими двома молодшими.

Вивчалася і світоглядна детермінанта ставлення населення до євроатлантичної інтеграції. Дані з таблиці 7 дають змогу зробити висновок, що респонденти, які мають ліві політичні погляди, мінімально підтримують вступ України в НАТО. Прихильниками інтеграції є представники інших політичних сил, особливо правої орієнтації.

Світоглядну базу євроатлантичної інтеграції становлять націонал-патріоти (57,6% респондентів групи), народні демократи (31,3% безумовна підтримка). Підтримують із побоюванням 35,8% народних демократів, 28,5% соціал-демократів. Основою непідтримки є 52,2% комуністів, 46,6% соціалістів, 36,2% соціал-демократів. Політичне нейтральні особи характеризуються швидше підтримкою і підтримкою з побоюванням, яка становить 41,2% і непідтримкою у 40,6% групи. Незацікав-лені у вступі України в НАТО комуністи — 20,9%.

Безумовна підтримка зменшилася у соціал-демократів (на 9,9%), комуністів (на 6,7%). Підтримка з побоюванням зменшилась у соціалістів (на 6,4%), соціал-демократів (на 10,7%), у осіб політичне нейтральних (на 9,4%), у комуністів теж спостерігається зниження цього показника. Зростання непідтримки спостерігається у соціал-демократів (на 21,3%), комуністів (на 11,8%), соціалістів (на 10,2%), осіб політичне нейтральних (на 5,3%). Суттєво зросла категорична непідтримка у комуністів і соціал-демократів — удвічі за своїми групами. Зменшення непідтримки характерне для народних демократів (на 6,4%).

Аналіз таблиці 8 дає змогу сформулювати такі закономірності впливу на ставлення громадян до вступу України в НАТО залежно від їх місця проживання: по-перше, чим більший населений пункт — тим більша підтримка; по-друге, значний відсоток байдужих характерний для Києва і сільської місцевості. Суттєво відрізняється малим відсотком непідтримки столиця.

Таблиця 6

Ставлення людей різного віку до вступу України в НАТО (масова частка від кількості людей різного віку)

• У дужках наведені результати першого туру.

Таблиця 7

Ставлення людей із різними політичними поглядами до вступу України в МАТО (масова частка від кількості осіб з певними політичними поглядами)

• У дужках наведені результати першого туру.

Соціальну базу безумовної підтримки євроатлантичної інтеграції становлять громадяни, які мешкають у селищах — 48,1%, Києві — 28,2%, районних центрах — 29,6%. У містечках і селищах ця підтримка сформувалася на рівні 15-20%. Підтримка з побоюванням характерна для містечок — 37,8%, районних центрів — 30,6%, сіл — 30,1%. Підтримка з побоюванням приблизно на одному рівні в обласних центрах, Києві і селищах міського типу і становить чверть мешканців цих форм поселення.

Кожен п'ятий мешканець Києва і містечок не цікавиться можливим вступом України в НАТО. Найбільша непідтримка характерна для мешканців обласних центрів — 33,9% і сіл — 28,2%. Найменшу непідтримку демонструють Київ і селища міського типу. Категорична непідтримка у всіх типах поселення однакова.

Зростання безумовної підтримки вступу України в НАТО характерне для всіх форм поселення, крім містечок, в яких спостерігається незначне зростання. Найбільше зростання підтримки властиве районним центрам і селищам міського типу.

Зміни в підтримці з побоюванням дуже суперечливі: незначне зростання спостерігається в Києві і містечках, значне її падіння характерне мешканцям районних центрів — на 27,4%. Щодо непідтримки, то вона стабільна в Києві, деяке зростання категоричної непідтримки спостерігається у мешканців районних центрів (на 9,9%), зменшення — у містечках і селищах міського типу.

Задоволеність соціальним статусом людей вивчалася за допомогою питання: «Чи задоволені Ви нині своїм соціальним статусом ?»

Дослідження доводить, що кожен п'ятий громадянин України незадоволений своїм соціальним статусом, а кожний другий незадоволений абсолютно, або скоріше незадоволений. Тому цей показник дуже суттєвий у розумінні формування підтримки громадянами вступу України до НАТО. Різниця між двома турами дослідження така: спостерігається зростання на 9,9% чисельності респондентів, які скоріше задоволені своїм статусом, ніж ні. Суттєво зменшилась кількість респондентів, які абсолютно незадоволені своїм статусом (на 8,7%).

Статистичний аналіз доводить, що незадоволеність своїм статусом є основою непідтримки вступу України в НАТО частіше, ніж задоволеність. 56,6% задоволених своїм соціальним статусом підтримують вступ держави в НАТО, скоріше задоволених — 53,1%, а незадоволених — тільки 44,9%. Задоволені соціальним статусом більше цікавляться цими проблемами: їх зацікавленість удвічі більша ніж зацікавленість в інших групах. Непідтримка і категорична непідтримка вступу в НАТО у задоволених своїм статусом становить 36,9%, а в групі абсолютно незадоволених — 46%.

Зростання задоволення своїм статусом призводить до незначного збільшення підтримки вступу України в НАТО (на 5,6%); ставлення не змінилося у респондентів, які скоріше задоволені статусом, ніж ні; у незадоволених своїм статусом спостерігається зростання підтримки тільки на 3%. Ставлення типу «підтримка з побоюванням» характеризується зменшенням у всіх групах статусної самооцінки.

Для непідтримки характерне зростання у задоволених своїм статусом удвічі на 9% для скоріше задоволе них, в інших групах змін немає. Щодо категоричної непідтримки, то тут спостерігається деяке зростання за всіма статусними групами.

 

Таблиця 8

Ставлення людей із різних місцевостей до вступу України в МАТО (масова частка від кількості мешканців із різних населених пунктів)

• У дужках наведені результати першого туру.

 

Етнічна приналежність також виявляється в регуляції ставлення людей до вступу України в НАТО. Українці значно частіше, ніж росіяни, безумовно підтримують євроатлантичну інтеграцію країни (22,7% і 12,4%, відповідно). Незначна кількість інших етнічних груп не дає змоги зробити висновки щодо їх позицій на основі результатів масового опитування.

• У дужках наведені результати першого туру.

 

Таблиця 9

Ставлення до вступу України в НАТО людей, по-різному задоволених своїм соціальним статусом (масова частка від кількості осіб, по-різному задоволених своїм соціальним статусом)

• У дужках наведені результати першого туру.

Таблиця 10

Ставлення українців і росіян до вступу України в МАТО (масова частка від кількості людей різних національностей)

• У дужках наведені результати першого туру.

 

Таблиця 11

Ставлення населення до вступу України в МАТО за регіонами

• У дужках наведені результати першого туру.

Найзначніша безумовна підтримка у 27,7% етнічної групи українців порівняно з 12,8% росіян. Значні розбіжності між українцями і росіянами і в підтримці з побоюванням (27,7% порівняно з 19,6%). Українці і росіяни мають приблизно однаковий відсоток не-зацікавлених. Суттєво відрізняються також показники непідтримки: вони удвічі вищі у росіян.

Зміни ставлення до євроатлантичної інтеграції для етнічних груп такі: збільшується кількість українців, які безумовно підтримують вступ держави в НАТО, зменшується їх підтримка з побоюванням, дещо зростає непідтримка та категорична непідтримка. У росіян спостерігається низька стабільність безумовної підтримки, суттєво зменшується підтримка з побоюванням (на 9,2%), незацікавленість (на 8,9%), зростає непідтримка (на 11,3%), категорична непідтримка (на 5,6%).

Регіональні особливості ставлення населення до вступу в НАТО були досить виразними в обох турах опитування. Другий тур виявив гостре розмежування уподобань населення західного регіону та групи Донецького, Придніпровського, Харківського регіонів (при проміжному, неоднозначному стані думок опитаних центрального і причорноморського регіонів).

Таблиця 11 демонструє три різні моделі розвитку громадської думки щодо євроатлантичної інтеграції

України. Перша модель характерна для центрального і західного регіонів, які «дрейфують» в напрямку зростання підтримки цього курсу державі. Інша модель — у Харківському і Донецькому регіоні, які «пливуть» у протилежному напрямку. Третя модель притаманна Причорноморському і Придніпровському регіонам, які не мають суттєвих змін у консервативному ставленні людей до вступу України в НАТО.

Результати дослідження свідчать про недостатню обізнаність серед населення про суть євроатлантичної інтеграції та про значний вплив політизації суспільства під час президентських виборів 2004 року на ставлення населення в цілому до євроатлантичного курсу та курсу на політичний союз з Росією як двох альтернатив розвитку суспільства. Таке розмежування вплинуло практично на всі аспекти оцінювання, особливо на ті, які безпосередньо стосуються вступу України в НАТО. Досить узгодженою за всіма регіонами є позитивна оцінка можливості вступу України в ЄС.

Виявлена динаміка підтверджує висновок опитування про те, що ефективна реалізація євроатлантичного курсу безумовно вимагає широкомасштабної роз'яснювальної роботи і постійного діалогу з населенням.