Хід Фішера

13 липня 2004 року в історично дружній до Росії країні Японії був заарештований і посаджений до в'язниці небезпечний міжнародний злочинець, оголошений у розшук урядом США ще в 1992 році за порушення санкцій проти Югославії. Як відомо, у той час усі натовські стерв'ятники скопом навалилися на багатонаціональну і багатоконфесійну країну, яка нібито погрожувала знищенням західних столиць. Удари чомусь було зосереджено тільки по православних районах, заселених сербами. Православну Сербію перетворили в руїни якраз у радісні Великодні свята. На цій даті зявзято наполягала єврейська дама на прізвище Олбрайт, чий татусь непогано нажився на розграбуванні повоєнної Чехословаччини. Католиків і мусульман натовські убивці не зачепили. Натов-ські «герої» винищували тільки тисячі православних людей, зокрема й сербських немовлят, які не проживши й одного дня, ймовірно, з перших годин з'яви на світ серйозно загрожували цивілізації, названої телеєвреями всього світу іудо-христианською (явно протиприродне змішання воєдино християн і христовбивць завжди дивувало мене своєї надцинічною нахабністю). Тоді безжальних ударів західними цивілізаторами було завдано по найдревніших православних храмах, пологових будинках, мостах, електростанціях, житлових будинках та інших небезпечних для світової демократії об'єктах.

Тепер натовські стерв'ятники кружляють у двох хвилинах польоту від Санкт-Петербурга, пильно оберігаючи небо культурної Естонії від диких ро-сіян-п'яничок. Упиваються ж ці російські варвари (які випадково послали першими у світі свого майора Гагаріна в Космос), справді, усякою мерзотою. Особливо — кошерним пивом «Балтика». На недавно минулому міжнародному конкурсі пива, де було представлені для анонімної дегустації 400 сортів цього пійла, кошерне пітерське пиво зайняло останнє, ганебне 400-е місце! Отже, якщо хтось побажає довідатися, де роблять найгірше у світі пиво, сміливо згадуйте місто на Неві. Цікаво, єврейські творці цієї гидоти встигли повідомити своїм дурноковтам про цю «радість»? Але це так, до слова реакційної російської цариці, яка відверто запевняла, що від жидів нам ніякого прибутку не потрібно. Антисемітка! Полум'яний комсомолець Ходорковський такого повік не скаже. Лондонський депутат Абрамович — і поготів...

Подаровані мені сербами два товстелезних томи (де вміщено й сотні фотографій, від яких кров холоне в жилах), що документально оповідають про ті чорні дні, містять стільки інформації про злодіяння найманих натовських вояків, що перелічувати їх у нашій статті немає ніякої можливості. Факт — було зроблено епохальний злочин проти цивілізації. Однак усмішливому саксофоністові з Білого дому вдячно вручають Нобелівську премію миру! Виявляється, премію миру можна одержати і за війну. Цікаво. На шнобелівську думку, м-р Клінтон зовсім не серійний дітовбивця і верховний шеф варварської війни, а сизий голуб їхнього миру і простодушний любитель орального сексу в робочий час. Нобелівська премія настільки себе дискредитувала в колах розсудливої громадськості, перетворившись у дешеве єврейське шоу, що отримала народне прізвисько Шно-белівської.

Людям з простими носами треба було щось протиставити. І ось студенти знаменитого Гарвардського університету заснували щорічне вручення Шнобелевіських премій за найнекористіші або просто шкідливі для людей справи й відкриття. Виготовили навіть великі Шнобелевскі медалі з фольги. Урочистості відбуваються в головному актовому залі університету. У президії сидять 13 студентів у блазнівських масках з величезними шно-белями й окулярами. У 2004 році велику Шнобе-лівьску медаль одержала «Кока-Кола» — за виготовлення і продаж свого шкідливого напою, вже забороненого в школах США. Проте в Росії «контрольований» чеченцями «Макдональдс» продає російським лохам незліченні тонни цього пійла. Це хімічне зілля спричиняє в дітей тупість, ожиріння, ослаблення пам'яті, і багато інших напастей, зокрема підвищену агресивність. Але, можливо, саме така, тупа й агресивна молодь потрібна лайнократам для служби в жандармському ОМО-Ні? Американські бубуси вже перепилися цього зілля, після чого взяли за моду убивати своїх батьків, щоб скористатися їхніми грішми і «відтягнутися» по повній програмі з наркотиками, сексом і іншими штучками. А порубані сокирами предки нехай валяються поруч, у сміттєвих мішках, і не дзявкають. «Фрідом, вашу матір, фрідом!!!» — саме це волав серед білого дня один чорношкірий молодик у ньюйоркській підземці на 42-й стріт, мочачись на пасажирів. Цю яскраву сценку з життя «столиці світу» вдалося зняти другові, який гостював у мене, — професорові Женевського університету. Він потім шокував цією фотографією усе ще відсталих швейцарських студентів. Добродії! Якщо ви жадаєте наповнитися фекальним духом американської фрідом, негайно поспішаєте до ньюйоркської підземки! Дух же американської «культури» мій друг сповна всотав у свої ніздрі в будинку єврейського музею Гуггенхейма, милуючись скульптурою з тухлого м'яса, зробленою черговою єврейською геніасою...

До речі, те смердюче майбутнє, до якого з усієї сили тягнуть вас украй шнобельнуті лайнократи, можна наочно оцінити в Нью-Йорку, де сконцентровано найбільшу кількість євреїв усього світу, найбільшу кількість божевільних, біржових спекулянтів, гомосексуалістів, лесбіянок, зоофілок що люблять злягатися з догами і в'єтнамськими поросятами, садистів і садисток, мазохістів, сата-ністів, вишуканих гурманів-копрофілів, трансвес-титів, транссексуалів, людожерів, масонів, педерастів, сибірських гейш, наркоманів, нудистів, ексгібіционістів, тріолістів й інших творчих інтелігентів із усього світу. Содом і Гоморра не дотягують до Нью-Йорка у тисячі разів, тому я підозрюю його досить похмуре майбутнє.

Повірте, ставши чемпіоном світу, Фішер аж ніяк не випадково відмовився від зустрічі з тодішнім президентом США, знаючи, хто встає до влади з ритуальних трун. Найрозумніші люди планети, а Боббі Фішер, безсумнівно, належить до них, розбираються, з ким спілкуватися пристойно, а з ким — ні. Будь то хоч сам президент за посадою, але дегенерат по суті. Другої образи владі Фішер завдав, коли наплював на лист Мінфіну, що забороняв йому грати матч із Борисом Спаським на території Югославії. Фішер і Спаський вирішили провести цей матч століття саме в Югославії, на знак протесту проти політики Заходу щодо цієї слов'янської країни. До речі, обидва чемпіони — давні друзі. А по лінії шахів гросмейстер Спась-кий — єдиний друг Фішера. Це підтверджував, як сам Боббі, і Спаський, коли приїздив у гості до мого друга, відомого нині у Росії письменника Григорія Климова.

Справа в тім, що, крім вірменина Петросяна, у світі є тільки два великих шахісти неєвреї — росіянин Борис Спаський і німець Боббі Фішер. Спаський розповідав, що походить зі стародавнього роду православних священників, а Фішер офіційно звернувся до влади Німеччини з проханням видати йому німецький паспорт як етнічному німцеві. Цікаво, що біографія батьків Роберта Фішера безпосередньо пов'язана з Росією. Його мати закінчила Перший Московський медінститут, а батько був німецьким біофізиком, який утік від Гітлера до СРСР, тому що був антифашистом. У Москві його батьки й одружилися. Причому його мати Реґіна співпрацювала з I-м Управлінням радянської розвідки. Сам Фішер почав співробітництво з КДБ із 1958 року. Так що приїзд до Москви в 1958 році був пов'язаний не тільки із шахами. Показово, що ніяких грошей за своє співробітництво Фішери від КДБ не брали, зберігаючи розумну незалежність і чисто ідейну основу. І хоча за Фішерами було встановлене постійне стеження з боку ФБР, особливо його Чиказького відділу, результати виявилися нульовими. Службістським дегенератам обдурити розумних людей не так вже й просто. З іншого боку, таких розумних і безкорисливих людей недолюблюють у всіх спецслужбах світу, тому що вони не є продажними покидьками, якими легко маніпулювати за допомогою грошей або прямого шантажу. Чемпіоном США Роберт став у віці 14 років, у 1957 році. А з 15 років став другом СРСР і російського народу. Увесь час євреї намагалися виставити його своїм, тобто євреєм, у першу чергу посилаючись на його заяви про постійне вивчення «Тори», «Каббали» й інших єврейських релігійних книг. Але, добродії, так можна оголосити євреєм і мене, оскільки важко знайти хасида, що має у своїй домашній бібліотеці стільки релігійних єврейських книг, як у мене.