«Посеред дороги не зупиняються»
Біографічна довідка
Народився 31 березня 1982 року в м. Києві. 2004 року закінчив Київський національний економічний університет за спеціальністю «Фінанси», здобув кваліфікацію магістра.
2002 (лютий)–2003 рр. — спеціаліст по роботі з корпоративними клієнтами АКБ «ТАС-Комерцбанк». 2003–2004 рр. – заступник директора відділення № 16 АКБ «ТАС-Комерцбанк». 2004 р. — директор відділення № 16. 2005–2006 рр. навчання в докторантурі МАУП, здобуття наукового ступеня доктора філософії в сфері економіки (фінанси, грошовий обіг та кредит).
З 2006 р. — заступник директора Київського регіонального департаменту «ТАС-Комерцбанку».
Банківська сфера — чи не найпрестижніша серед сфер бізнесу. Недаремно чимало абітурієнтів хочуть опановувати спеціальності, які дають можливість реалізувати себе саме тут. Але працювати в згаданій сфері надзвичайно складно, особливо — на керівній посаді. Ще складніше — поєднувати керівну роботу в банку з наукою. Про те, як уможливити згадане і досягати при цьому неабияких результатів, — наша розмова з доктором філософії у сфері економіки, заступником директора Київського регіонального департаменту «ТАС-Комерцбанку» Олегом Поляком.
—Коли Ви визначилися зі сферою діяльності?
—Те, що пріоритетним напрямом для мене буде робота в банківській сфері, я визначив для себе ще на другому курсі Київського національного економічного університету. Під час стажування у Куренівському відділенні «ТАС-Комерцбанку» я захопився цією справою, почав вникати в суть роботи, намагався вивчити її в деталях. Від посад касира, операціоніста, спеціаліста з кредитів дійшов до посади заступника директора, згодом — очолив згадане відділення. Працювати було цікаво, та й результати не забарилися: злагоджена командна робота, динамічність розвитку відділення та успішність показників роботи вивели його на лідируючі позиції. Наше відділення у мережі «ТАС-Комерцбанку» стало одним із найкращих у Києві. Зважаючи на ці показники, керівництво дало мені шанс стати заступником директора з роздрібних операцій Київського регіонального департаменту. Працюю на цій посаді майже рік.
—Як Ви гадаєте, у чому запорука швидкого просування професійними щаблями?
—Є проста житейська аксіома: аби чогось досягти, треба мати відповідні знання. Звичайно, було дуже важко поєднувати навчання на стаціонарі й роботу. Три роки — від другого до п'ятого курсу — були просто пекельними. Але якщо ти вже поставив собі мету, то мусиш розуміти, що треба йти до кінця. Посеред дороги не зупиняються. Не можу сказати, що сьогодні мені усе дається легко, але я знаю, як потрібно поєднувати знання, здобуті у ВНЗ (КНЕУ, МАУП), із практикою. Якщо людина цього не вміє, їй важко буде чогось домогтися. З МАУП, до речі, я підтримую тісні відносини й нині. Тут я закінчував докторантуру, отримав ступінь доктора філософії у сфері економіки. Теоретична база ВНЗ надзвичайно допомагає мені у щоденній роботі. Розумію, що сьогодні від мене очікують дій, що дали б результати певного масштабу. Над цим і працюю. І справа тут не в кар'єрі: мені просто цікаво ставити перед собою надзавдання і їх вирішувати; цікаво бачити результати від затрачених зусиль і задоволені обличчя людей, які працюють з тобою. Вважаю, що коли робота приносить задоволення — це неабиякий позитив.
—Як виникло бажання навчатися далі і що вплинуло на вибір навчального закладу?
—Я відчув потребу здобути вужчу спеціалізацію, пізнати тонкощі, нюанси роботи в банківській сфері. До Академії звернувся завдяки відгукам про неї від знайомих, які здобували у ній базову освіту, а ще — з особистого досвіду спілкування (МАУП є клієнтом нашого банку).
—Чим найбільше запам'яталася Вам Академія?
—Чуйним ставленням до студентів, уважним, аж до скрупульозності, підходом до їхнього навчання. Сподобалося те, що такий підхід застосовується навіть на рівні аспірантури, докторантури — щодо спрямування наукової роботи, формування навичок пошуку необхідної інформації, обрання наукового керівника тощо.
—А хто керував Вашою науковою роботою?
—Моїм керівником була Грідчіна Марина Володимирівна, якій я надзвичайно вдячний за те, що допомогла чітко окреслити тему, підібрати потрібну літературу, скеровувала роботу. Вдячний навіть за те, що часом змушувала кілька разів все переробляти, адже в результаті я набув необхідних знань для опрацювання теми («Збільшення прибутковості комерційного банку на основі управління корпоративним і роздрібним бізнесом») і захисту дисертації. Звичайно, у перспективі хочеться мати можливість навчатися далі, засвоїти курс МВА. Це — моя наступна мета.
—Чи не могли б Ви сформулювати настанови, на які орієнтуєтесь як виконавець і як керівник. Хто є для Вас втіленням ідеалу керівника та ідеалу виконавця?
—Для мене як виконавця основне — тріада «мета — дія — результат». Як керівник, намагаюся бути лідером колективу, команди, яка працює задля досягнення поставленої мети. Зразкові керівники для мене — голова правління нашого банку Тігіпко Сергій Леонідович, а також директор Київського регіонального департаменту банку Лісняк Андрій Євгенович. Серед якостей, притаманних Сергію Леонідовичу, хотілося б відзначити здатність зорієнтувати виконавців на результат. Андрій Євгенович володіє умінням спрямувати й допомогти, він здатен підставити плече у важку хвилину.
Що ж до ідеалу виконавця, то багато співробітників банку демонструють відповідні якості, зокрема розуміння, що ти — у команді, а отже, маєш демонструвати результати на певній ділянці роботи й очікувати результатів від інших людей.
— Що для Вас як керівника є основним у мотивації працівників на досягнення певного результату?
—Перш за все — орієнтація на розвиток особистості працівників (до речі, для мене головний критерій добору професіоналів у свою команду — їхнє бажання особистісного розвитку). Важливим також є визнання досягнень кожного. Якщо людина чогось домоглася, керівникові потрібно для мотивації підкреслювати це, щоб людина знала, що її цінують, і прагнула нових вершин.
—А щодо самомотивації?
—Я сприймаю відповідальну роботу як випробування. Причому боротися доводиться, власне, із самим собою.
—Відповідальність, як вона впливає на людину?
—Я зрозумів, що поганий той керівник, який боїться взяти відповідальність за прийняття якогось рішення чи за результат на себе. З практики знаю, що багато хто хоче отримати чимало, проте боїться відповідальності. Тож, хочеш мати більші можливості — отримуй і більший масштаб відповідальності. Багатьох лякає саме це.
—Як би Ви окреслили ознаки свого стилю роботи, що вам подобається у стилі роботи інших керівників?
—Кожне питання, що стосується підходів до нового продукту, спілкування з клієнтом банку, намагаюсь опрацьовувати креативно. Не слід повторювати те, що демонструють інші банки — так не завоюєш ринок. Головне — працювати з кожною людиною, яка звернулася до банку, як із діловим партнером. І в цьому мені імпонує стиль роботи Ростислава Георгійовича Щокіна. Як керівнику, топ-менеджеру, йому притаманні відповідальність, бажання досягти результату і розвинути досягнуте; відчуття причетності до великого колективу людей, які працюють під його керівництвом.
—Що існує для Вас окрім професії?
—Я вивчаю англійську мову. Це для мене цікаво. Серед інших захоплень — великий теніс, автомобілі. Найважливіше для мене — уміння переключатися. Перебуваючи завжди «на хвилі» роботи, дуже важко відновити енергетичний потенціал. Та це можливо, коли ти відпочиваєш із близькими, рідними людьми, або цілком поринаєш у спорт, поступово збільшуєш фізичні навантаження. Тоді можна справді відволіктися, відпочити. Ще я люблю мандрувати, знайомитися з архітектурою міст, витворами мистецтва, які можна оглянути там. Був би час…
Бесіду вів
Дмитро МАМЧУР