головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 9/2007 
Персонал № 9/2007
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Оксана ФЕДУН: «Магістратура МАУП дала мені дорогу в майбутнє!»

Чимало студентів і випускників МАУП з особливою теплотою згадують Оксану Іванівну Федун, яка стоїть на чолі структури, що дає можливість не тільки застосувати теоретичні знання і набути цінного досвіду, а й поділитися напрацюваннями з колегами. Про її, власне, досвід як керівника, директора Центру організації практики, працевлаштування студентів та роботи з випускниками, наша розмова.

Біографічна довідка:

1988 - закінчила Уманське педагогічне училище

1997 - закінчила Педагогічний інститут імені Б. Грінченка

2002 - вступила на роботу до МАУП

2005 - закінчила магістратуру МАУП

2006 - директор Центру організації практики, працевлаштування студентів та роботи з випускниками

Оксано Іванівно, розкажіть, будь ласка, як так склалося, що Ви пов'язали свій трудовий шлях саме з МАУП?

— У кожної людини бувають такі періоди, коли потрібне рішення, від якого залежить її майбутнє. Це в першу чергу стосується освіти. Саме життя нам постійно дає можливість шукати потрібні знання, формувати потрібні навички та вміння. Важливо, коли людина має потяг до знань і відчуває потребу реалізувати себе через професійну діяльність. Час динамічний, кожного дня з'являються речі, які дивують нас, тож ми маємо не наздоганяти його, а йти крок у крок з ним.

Був період вибору і в мене. Це було приблизно в 2000 році. Я мала вже двох дітей. І вони почали ставити такі запитання, що я зрозуміла: аби відповісти, моєї освіти вже не вистачає, хоча я свого часу закінчила Інститут удосконалення вчителів (нині Педагогічний університет імені Грінченка). Звичайно, чимало запитань виникало і в процесі роботи. Тож я вирішила, що треба навчатися далі. Коли я і моя сім'я почали обирати ВНЗ, виявилось, що в тій сфері, яку я обрала для себе кращою є Академія.

Коли я приїхала до МАУП уперше, мені дуже сподобалося тут, хоч на території Академії тривало будівництво (будувався Інститут права), інші споруди: подумала, що вона розростеться далі, і буде ще кращою.

Коли почала навчатися, сподобалося ставлення до викладачів, студентів. Мене вразило, що не було ніяких подарунків тощо. Все були зорієнтовано на навчання. Пам'ятаю як зараз, якими цікавими були лекції Геннадія Дмитренка, Віктора Колпакова, інших викладачів. Ми просто заслуховувались, навіть деколи забували, що закінчилась пара. Ставили чимало запитань. Хотілось дізнатися про предмет розповіді у всіх деталях. Коли заняття закінчувалось, викладачі, до речі, ніколи не казали: «Все, на сьогодні досить, до побачення». Вони намагалися висвітлити все, що нас цікавило.

Потім був у моєму житті такий момент, коли довелося через незалежні від мене обставини призупинити навчання. Та на цей час я вже закінчила комп'ютерні курси МАУП, тож наша кадрова агенція запропонувала мені роботу.

Коли я прийшла працювати в Академію 2002 році, було трохи страшно, я все-таки була тут тільки магістранткою; здавалося, що люди тут всі такі серйозні, що важко буде з ними спілкуватися. Але в колектив Департаменту підготовки наказів та комп'ютерної бази даних, директором якого тоді була Надія Іванівна Довбиш, мене прийняв, мов у велику родину. Я набула впевненості у своїх силах, і це дало можливість продовжити навчання. І коли закінчила магістратуру (спеціалізувалася з управління персоналом у нафтогазових компаніях), керівництво запропонувало спробувати сили на посаді директора Центру організації практики. Тут я працюю один рік. Робота мені дуже подобається. Знання, які я здобула в Академії, дають можливість результативно працювати, незважаючи на складність завдань, які доводиться вирішувати. Адже я постійно зустрічаюся з новими людьми, часом доводиться приймати нестандартні рішення. Про-те відомості, що їх почерпнула з лекцій, розповідей викладачів про деякі випадки з їхнього життя, дають можливість зорієнтуватися й гідно вийти з ситуацій, які складаються у виробничій діяльності.

В Академії я зрозуміла, яке велике значення у будь-якій сфері діяльності має трудовий ресурс, і відповідно — кадрова політика (як ставиться компанія до своїх підлеглих, до свого персоналу, так персонал і працюватиме), яку роль відіграє мотивація. Адже коли приходиш в якийсь офіс, де немає сучасного обладнання, де не створено комфортних умов для праці, то й робочий настрій відповідний. Натомість у МАУП все використовується для створення відповідного настрою — і ландшафт, й архітектура тож і працюється тут зовсім інакше. Мені здається, що Академія невеличкий оазис — де створено всі умови для праці, навчання студентів, щоби всі життєві негаразди лишились десь там — за ворітьми.

Як далі плануєте організувати свою освіту? Як застосовуєте набуті знання нині?

— Магістратура МАУП дала мені дорогу у велике майбутнє. Але я думаю, що на цьому все не закінчиться. Зараз я навчаюсь на курсах психологів. Гадаю, що й докторантура в моєму майбутньому обов'язково буде — за спеціальністю «Управління трудовими ресурсами».

Центр, який я очолюю займається практикою й працевлаштуванням студентів. Ми намагаємося скерувати їх туди, де вони могли б знайти себе як спеціалісти, як особистості, проявити свої якості серед досвідчених майстрів. Головне, щоби студент не мав жодних ілюзій, щоби він знав, до чого йому слід бути готовим. Тішить те, що як правило, студенти лишаються працювати в тих структурах, куди ми скеровуємо їх на практику.

Нещодавно один з провідних українських банків із 16 практикантів сімох прийняв на постійну роботу. Керівництво банку зазначило, що теоретичні знання студентів дійсно високі, відповідають вимогам, які ставить сьогодення, що студенти часом демонструють таку обізнаність з новітніми методами роботи, яку мають не всі працівники з кількарічним стажем.

Хочу зазначити, що мій син теж навчається в Академії. Він закінчив перший курс. Питання вибору місця навчання не поставало. Ми знали одразу, що він піде саме сюди. Я бачу, як він навчається, що вільного часу майже не має. Байдикувати йому нема коли, програма насичена: спеціальність дуже складна («Комп'ютерні науки»), проте змінювати її на іншу не збирається. Йому дуже цікаво. Студенти в нашій Академії дуже різні. І з бідніших, і з багатших родин. Проте це не заважає їм спілкуватися. Дуже подобається те, що викладачі ставляться до всіх, як до рівних. Коли хтось вирішує задачу нестандартно — так, як від нього ніхто не чекав, викладач звертає на це загальну увагу, заохочує інших до творчого навчання. Багато почувши про Академію від мене й мого старшого сина, менший теж виявив бажання вступити до МАУП.

Які для Вас, як керівника існують орієнтири у спілкуванні з працівниками?

— Найбільшу роль відіграє саме ставлення до співробітника як до унікальної особистості. І перспектива. Загалом, слід намагатися поводитися з людиною так, як хочеш, щоби вона поводилася з тобою. Якщо в людини є проблеми, намагаюся перейнятися, допомогти. Якщо можу вирішити цю проблему, обов'язково зроблю це. Буває так, що хтось може надумати проблему сам. Тоді його треба вивести з цього стану, і показати ситуацію з іншого боку. Особистість як така в наш час — це головне. І ставитися до неї треба відповідно. Адже спілкування з новими людьми несе новий досвід, а досвід неабияк допомагає в житті.

А товариші-магістранти, чи діляться вони своїми напрацюваннями?

— Під час навчання, коли я познайомилася з одногрупниками, виявилося, вони працюють в абсолютно різних сферах. Хтось мав свій бізнес, хтось був найманим працівником. Але навчання дуже зблизило нас. Щороку ми зустрічаємось як колишні магістранти МАУП. Передзвонюємось. Часто одногрупники, які працюють у різних організаціях, пропонують скерувати студентів до них на практику, на роботу, укладають угоди.

Звичайно, хотілося б, щоби таке співробітництво розширювалося, а ще — зустрічатись не тільки з приводу практики, працевлаштування студентів чи відзначення річниць закінчення магістратури, а проводити семінари, заходи, де можна було б узагальнити наш досвід. Я працюю над тим, щоби це все в нас було.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту