Вибір професії і проблема зайнятості молоді

В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через соціальні га­рантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості молоді набуває особливої гостро­ти. Ефективним шляхом її вирішення є опану­вання професією, яка б постійно мала попит на ринку праці. Однак, як її обрати, мало хто знає. Як свідчать опитування, значна частина випускників середніх загальноосвітніх закладів не має визначених професійних намірів, як і усвідомлення необхідності серйозного підходу до справи вибору професії, визна­чення способів опанування нею. А це не проста справа. Прийняттям виваженого рішен­ня треба дати відповідь на виклики, які генерує уже доволі жорстко конкурентний націо­нальний ринок праці, що, до того ж, прискорено інтегрується в загальносвітовий. Зви­чайній людині, навіть дорослій, не кажучи вже про ту, яка тільки-но прощається з дитинс­твом, правильно, без допомоги спеціалістів зробити вибір дуже важко. Мета нашої статті — переконати молодь та батьків зважати на закони ринку, привернути увагу до проблеми суспільно-трудової спеціалізації за допомогою, по-перше, активного пізнання світу професій, а по-друге, — самооцінки можливостей щодо участі в тому чи іншому ви-

Майбутнє починається сьогодні

Інтереси сучасної людини надзвичайно різ­номанітні. Вони генеруються насамперед нав­коло біологічних потреб та індивідуальних інтелектуально-психологічних особливостей. І перших, і других надзвичайно багато, тому кожна людина, набуваючи самостійності на певному етапі свого розвитку, перебуває у ста­ні невизначеності, непевності, які є рідними сестрами страху перед майбутнім. Особливо гостро таке світовідчуття переживає молодь, що закінчує середній загальноосвітній заклад, досягає працездатного віку і набуває повно­цінних прав самостійно приймати і впровад­жувати в життя доленосні рішення. У такому стані людина найподатливіша до сторонніх впливів. У цьому криється небезпека неправильно визначити орієнтири у спрямуванні своїх дій. Такий стан у молодих людей типо­вий в усьому світі. Основним елементом меха­нізму виходу із нього є можливість здійснюва­ти акт вибору.

Учені «вибір» трактують як найбільш раціо­нальну стратегію в ситуації невиз­наченості. Вибір у житті людини — це настільки важливий інтелекту­ально-психологічний процес, що можна твердити, що людське життя є не що інше як безперервний, що-миттєвий ланцюг «виборів» одного з багатьох можливих варіантів пове­дінки, дій, міркувань. Життєвий ус­піх людини зрештою залежить від правильності зроблених виборів. Найяскравіше справедливість цього «філософського» висновку демонс­трує вирішення проблеми набуття індивідом досвіду, завдяки якому він стає здатним розвиватись. У цьому напрямку життєдіяльності людини найголовнішим за ниніш­ніх суспільних умов є визначення ніші праці, — тобто, як стати фахів­цем, професіоналом у певному виді діяльності.

Соціологічні дослідження засвідчують, що практично кожен третій випускник серед­нього загальноосвітнього навчального закла­ду обирає собі майбутню професію стихійно, без всебічного аналізу реальних і потенцій­них ресурсів, оцінювання можливостей їх мобілізації для досягнення визначеної мети, корекції своїх фахових уподобань з довго­тривалими тенденціями кон'юнктури профе­сій тощо. Існує дуже сильна залежність ви­бору від випадкових факторів, наприклад, порад друзів або знайомих, гонитва за мод­ною професією. Помилковість вибору, окрім матеріальних затрат, містить великий психо­логічний негатив, що може призвести згодом до глибокого розчарування, конфліктних си­туацій, викликати почуття невпевненості в собі, і, можливо, поставить на порядок ден­ний потребу змінити професію. Тому вибір професії — нелегка інтелектуально-психоло­гічна справа.

В якій ситуації опиняється юнак чи дівчина після здобуття середньої освіти? У ринковій економіці існують можливості щодо працев­лаштування. Новачку ж на ринку праці спо­чатку треба зробити вибір між трудовою зай­нятістю чи навчанням, що є винятково преро­гативою особи.

Людина в пошуку джерела заробітної плати вимушена пристосовуватись до існуючих ро­бочих місць. Ту т важливий рівень освіти та професійна спеціалізація.

Починати опановувати професією можна з набуття найпростіших навичок безпосередньо на робочому місці. Це непоганий варіант, як­що надовго не затримуватися в статусі «чисто­го практика», а наполегливо шукати і реалізо­вувати можливості для здобуття систематизо­ваних найпередовіших теоретичних знань в обраній галузі. Тому краще орієнтуватись на вступ до професійно-технічного закладу або вищого закладу освіти. Перевага такого варі­анта в тому, що можна поглиблювати теоре­тичні знання відповідно до актуального рівня. Як це робити — підкаже досвід, здобутий під час навчання в спеціалізованому закладі осві­ти. Але це вже інша стратегія виходу на ринок праці — тут участі в суспільній праці передує здобуття знань щодо спроможності виконува­ти певну роботу. Початок її реалізації — вибір професії. Професія — це вид трудової діяль­ності людини, яка володіє певними загальни­ми і спеціальними теоретичними знаннями і практичними навичками на базі спеціальної підготовки та досвіду роботи. Якість трудової діяльності визначає кваліфікація працівника, що залежить від спеціальної професійної підготовки, яка дає можливість виконувати робо­ту певного рівня складності. В змістовному сенсі йдеться про сукупність необхідних для виконання роботи професійних навичок, знань, умінь, досвіду, рівня освіти.

Складаючи перелік професій для вибору, слід зважати на назву професії, оскільки вона визначає характер та зміст праці. Назви про­фесій мають офіційний статус, тобто ними по­винні послуговуватись як роботодавці під час прийняття працівника на роботу та занесення відповідного запису до трудової книжки. Зак­лади надання професійної підготовки повинні видавати дипломи з правильним записом най­менування здобутого фаху. Офіційні назви професій містяться в Класифікаторі професій, укладеному Держспоживстандартом Украї­ни*.

Пізнай себе: психологічний фундамент вибору

Будь-яка професія вимагає так званих «про­фесійно важливих якостей». Наприклад, для коректора важлива увага, для художника — образне мислення тощо. Кожна людина від народження за генетичним механізмом спад­ковості наділена хистом до тієї чи іншої діяль­ності. Хист поєднаний з інтересом до певної діяльності. Якщо в діяльності здібності бу­дуть повною мірою реалізовані, є максимальні шанси досягнути найбільшого успіху.

Об'єктивні передумови правильного вибору містяться в самій людині. Вони обумовлені її знаннями, навичками, бажаннями, широтою світогляду. Завдання полягає в правильному оцінюванні особистісного потенціалу на осно­ві чітко сформулюваної мети своєї життєді­яльності.

Першим кроком є самовизначення відповід­но до психофізіологічних особливостей моло­дої людини і специфіки майбутньої професій­ної діяльності. Дуже важливо при виборі про­фесії враховувати і деякі основні психологічні властивості характеру. Психологи виділяють три типи психічної діяльності людини: екс­траверти, інтроверти, амбаверти. Для екстра­вертів характерне прагнення до спілкування з людьми, контактність, комунікабельність. Особам з таким характером краще обрати професію, що вимагає постійного контакту з людьми (педагог, стюард, прес-секретар, гід-перекладач).

Для інтровертів більш характерна зосеред­женість, здатність до міркувань, повільне пристосовування до нових умов, нових людей тощо. Для інтровертів більше підійдуть про­фесії, що вимагають індивідуальної роботи (пілот, налагоджувальник верстатів, слюсар з ремонту устаткування, економіст, програміст, математик, ювелір тощо).

Крайні типи характерів (чистий екстра- або інтроверт) трапляються рідко. Більшість лю­дей належить до проміжного типу — амбавер-ти. Амбавертам у виборі професії також необ­хідно враховувати свої психологічні особли­вості і риси характеру. Бажано, щоб тип про­фесійної діяльності збігався з характерологіч­ним типом особи. Скажімо, якщо вона това­риська, то більше підійдуть професії, пов'яза­ні із численними контактами, а якщо емоцій­но нестійка — вона не зможе виконувати ру­тинні види діяльності, що вимагають концен­трації впродовж тривалого часу.

Оцінювати свої професійні можливості по­винен кожен індивід самостійно, не відволіка­ючись на суспільні міфи, очікування інших людей, соціальні страхи, навіювання, насліду­вання. Необхідно розібратися у своїх потре­бах, інтересах, мотивах, схильностях, пріори­тетах, прийняти їх як очевидність, правильно оцінити з позиції реалізації, перспективності, усталеності. Як переконує приклад багатьох успішних у досягненні професійних вершин людей, саме такий підхід до вибору професії є найбільш ефективним.

У ситуації сумніву слід вибирати ту профе­сію, де здібності будуть максимально реалізо­вані. Особливо це важливо в тому сенсі, що професія повинна приносити задоволення (позитивні емоції), бо тільки в такому разі можна досягнути вершин майстерності у що­денному виконанні виробничих завдань.

На закінчення опису психологічного аспек­ту вирішення проблеми вибору професії не за­вадить наголосити, що природні задатки лю­дини мають величезну пластичність, значний потенціал для розвитку. Але водночас слід ма­ти на увазі, що вони навіть з примноженими знаннями і навичками не безмежні в практич­ному застосуванні, особливо в тій частині, що пов'язана з фізичним станом, індивідуальни­ми функціональними можливостями особи. Не завадить також знати про професію і в пла­ні спроможності опанувати відповідний обсяг необхідних знань. Незнання цих, здавалося б, другорядних нюансів, поширена причина по­милок у виборі молоддю майбутньої професії.

Потрібно чітко уявляти зміст і режим робо­ти обраної професії. Існує кілька тисяч профе­сій і ще більша кількість спеціальностей. Кож­на з них має свої особливості не тільки з причини різного виду використовуваної техніки або технологічного процесу, а й з огляду на ступінь психофізіологічного напруження, фі­зичних зусиль, санітарно-гігієнічних умов ви­робничого середовища. Звідси очевидно, що потрібно ознайомитися з особливостями май­бутньої трудової діяльності за укладеним списком професій. Важливо подбати про те, щоб відомості про ту чи іншу професію не ви­явилися перекрученими, неповними, однобіч­ними. Чим глибші знання про професії — тим менша ймовірність помилки при виборі. З ці­єю метою потрібно використовувати як ін­формацію з довідкової літератури, так і суд­ження авторитетних, компетентних людей.

Об'єктивні орієнтири професійної ідентифікації

Вибір професії відбувається в конкретному життєвому просторі особи, з його господар­ською системою. Виробничо-технологічна і соціальна структури продуктивних сил сус­пільства, що склались у певний історичний період, жорстко обумовлюють потребу в кад­рах у суворих пропорціях за професіями та за рівнями кваліфікації. Так, попит на робочу си­лу залежить від попиту на товари і послуги, які виробляють підприємства відповідного типу, рівня їхньої технічної оснащеності, ін­тенсивності та продуктивності праці, форм і методів організації виробництва, економічної кон'юнктури.

Сучасний світ професій надзвичайно розма­їтий. Ту т є професії, що збереглися з давніх ча­сів, а також ті, що виникли нещодавно. Орієн­туючись на професію, з якою без проблем можна буде знайти роботу, слід виходити з ак­сіоми, що досягнення визначеного результату є завжди наслідком підпорядкування своїх дій передбачуваним обставинам майбутнього. Ре­алізація цього твердження, крім іншого, вима­гає обізнаності із загальними тенденціями розвитку процесів на ринку праці і у сфері зайнятості. Ті, кому краще вдається передба­чити майбутні запити ринку праці і завчасно почати підготовку, мають вигідніші позиції в боротьбі за високооплачувані, кар'єрно пер­спективні робочі місця.

Як стверджують соціологи, ніколи ще людс­тво не переживало таких глибинних і карди­нальних змін у сфері праці, як нині. Старіння і відмирання давніх професій супроводжуєть­ся появою нових, привабливих, престижних. Зокрема, в Україні у зв'язку зі становленням ринкової економіки, ріст комерційних струк­тур (банків, страхових і рекламних компаній, промислових, будівельних і торговельних холдингів, приватних туристичних агенцій то­що) неминуче призвів до появи нових профе­сій. В управлінні й адміністративно-виробни­чому забезпеченні зафіксовано створення ро­бочих місць для банківських працівників, ау­диторів, брокерів і дилерів, менеджерів-уп-равлінців, державних службовців нового по­коління.

На рівні робочих професій у сфері послуг відбулося масове створення робочих місць для охоронців, інкасаторів, експедиторів то­що. У період трансформаційної кризи робочі місця для представників традиційних профе­сій — економістів, бухгалтерів, статистів (у першій групі); продавців, прибиральників, ку­харів (у другій групі) інтенсивно скорочува­лися. Зменшилась затребуваність на масові професії індустрійного типу, зокрема інженер­но-технічний персонал.

На початку економічного зростання (після 2000 р.) попит на технічні професії відновив­ся. Водночас завдяки широкому впроваджен­ню на підприємствах техніко-технологічних та організаційно-управлінських нововведень змінюється характер праці. Так, праця бага­тьох робітничих професій стала близькою до праці інженера. Як фіксують дослідники, на-лагоджувальник автоматів та напівавтоматів, апаратник хімічного виробництва, сталевар, токар витрачають у середньому 60% свого ро­бочого часу на контроль, регулювання, розра­хунки, що потребує не тільки глибокого знан­ня спеціальності, а й ґрунтовної теоретичної підготовки з фізики, математики, хімії.

Нині зростає потреба у спеціалістах, які об­слуговують складну техніку. Нова електронна технологія, яка широко впроваджується май­же в усі види економічної діяльності, змінює структуру попиту на робочу силу в основному внаслідок виникнення та поширення нових, більш складних професій. Комп'ютеризація виробництва забов'язує працівника до самос­тійності у прийнятті рішень, продукуванні ним власних ідей, що передбачає необхідність постійно аналізувати інформацію, грамотно втручатись у перебіг виробництва, планувати свої дії, передбачати і швидко вирішувати не­стандартні ситуації. Це вимагає від усіх учас­ників трудового процесу активізації сенсори­ки, моторики й інтелекту. Звідси — підвищен­ня вимог до людини, її очікувань і претензій щодо престижності виконуваної роботи і роз­міру оплати праці.

Сучасні роботодавці пред'являють досить високі вимоги до найманих працівників. Під час оцінювання претендента на посаду пріо­ритети змістилися на користь якісних показ­ників, пов'язаних не тільки з легко фіксовани­ми рівнем освіти, віком людини, а й, переду­сім, зі структурою її професійної придатності: інтереси, здібності, стан здоров'я та інші фак­тори. Від сучасного працівника вимагають не тільки усвідомленої і натренованої звички до трудової напруги, а й вподобання до творчос­ті, самореалізації в індивідуальних і спільних з колегами зусиллях. Безпосередньо під час прийому на роботу роботодавці прагнуть мати чітке й об'єктивне уявлення про інтелектуаль­ний ресурс майбутніх безпосередніх виконав­ців робіт. Нині керівництво фірм надає особ­ливого значення і зовнішньому виглядові пра­цівника, і його мовленню, і стилю мислення, вмінню спілкуватися з людьми. Звісно, що йдеться про посади, що визначають якість продукції та імідж фірми: провідні інженери-конструктори, інженери-технологи, керівни­ки структурних підрозділів підприємств.

Очікуваний вступ України до СОТ поста­вить на порядок денний для вітчизняних під­приємств проблему підвищення якості това­рів і послуг, розширення їхньої номенклатури. Вирішення ж її, як свідчить світовий досвід, — у впровадженні нових технологій і організа­ційних інструментів у виробництво товарів і послуг, що матимуть зростаючий попит на те­риторії країни; залученні до виконання робіт творчих особистостей, кваліфікованих спеціа­лістів. Виходячи з цієї перспективи та врахо­вуючи структуру продуктивних сил в Україні, що історично склалася, можна припустити, що в найближчій перспективі прискорено роз­виватиметься сільське господарство і тісно пов'язана з ним харчова промисловість. Наз­доганятиме Україна своїх західноєвропей­ських сусідів і в галузі житлового будівни­цтва, будівництва шляхів сполучення. В ком­плексі промислових галузей авангардне місце посядуть енергетика, видобуток корисних ко­палин, що слугуватиме основою для розвитку хімічної та фармацевтичної промисловості; набудуть поширення різноманітні технопар­ки. Важливі будуть також страхові компанії, пенсійні фонди, рекламні агенції, готельне господарство, зв'язок, туризм тощо.

Розвиватимуться вони на якісно новому ос­нащенні робочих місць та високоефективній організації праці, з використанням сучасних інформаційно-телекомунікаційних техноло­гій. Як свідчить досвід країн, де виробництво масових товарів і послуг здійснюється саме так, автоматична система машин заміняє не тільки функції фізичної, а й частини розумо­вої праці, беручи на себе як усі контрольно-вимірючі, так і значну частину логічних опе­рацій.

Розвиток вказаних видів економічної діяль­ності відбуватиметься при входженні в них іноземних компаній. Отже, виробничі колек­тиви в них формуватимуться з залученням фа­хівців із-за кордону, тобто конкуренція за кра­щі робочі місця значно посилиться. Адекват­ною відповіддю на такі перспективи можуть бути додаткові зусилля на досягнення вершин професіоналізму, і в цьому контексті найдо­речнішим буде опанування іноземної мови.

Ус і ці судження актуальні для таких видів діяльності, як охорона здоров'я, освіта і куль­тура, які, сподіваємося, нарощуватимуть свій потенціал.

Звичайно, без належного кадрового забезпе­чення не обійтися. Крім профільних фахівців, кожному підприємству, незалежно від здій­снюваного виду економічної діяльності, по­трібні будуть і бухгалтери, і юристи, і менед­жери з персоналу. Загалом використання ви­сококваліфікованої праці зростатиме, — в ін­шому разі знижуватиметься ефективність ви­робництва. При цьому продуктивність праці зростатиме, тому для деяких професій спосте­рігатиметься відносне скорочення потреби.

Відбуватимуться зміни, пов'язані з перехо­дом від індустріального до постіндустріально-го суспільства. Зазначені тенденції мають ста­ти орієнтиром уваги до професій, які йому потрібні.

Алгоритм прийняття рішення

Кожна людина, яка досягла значних успіхів на трудовій ниві, хоча б раз в житті обирала професію. Бо тільки досягнувши найвищого ступеня майстерності у виконанні певного ви­ду робіт, можна уникнути марґіналізації, соці­ально-культурної упослідженості. Зважаючи на таку обставину, процес вибору став предме­том наукових досліджень в таких аспектах: економічний, соціологічний, психологічний. Більшість наукових розробок стосовно розв’язання проблеми вибору професії молод­дю, що досягає працездатного віку, пропонує враховувати три позиції: власні побажання, мотиви і цілі; психологічні особливості, оці­нювання можливостей виконувати ту чи іншу роботу; встановлення переліку професій, що відповідають поточним вимогам існуючих в економіці робочих місць.

Вибір — це творчий процес прийняття рі­шення. Людина повинна повністю усвідомити, між якими альтернативами вона обирає. Варіант вибору, коли індивід обирає одну з кількох існуючих можливостей на основі від­повідності певному критерію, є класичним зразком простого вибору.

Загалом надзвичайно складний механізм вибору можна спростити до постадійного просування до обґрунтованого рішення (див. рис. 2).

Стрижнем розв'язання проблеми вибору професії є знаходження відповіді на питання: «Як із величезної кількості професій вибрати одну, найбільш придатну?»

Процес прийняття рішення може значно ускладнитися зіткненням двох або ж навіть кількох спонук. Наприклад, якщо молода лю­дина має схильність не до одного, а до кількох предметів (до фізики, літератури, географії), створюються передумови для вагань, сумні­вів, іноді досить обтяжливих переживань. За таких умов є сенс обговорити свої міркування із друзями, батьками, вчителями, психологом, профконсультантом; доречною буде порада лікаря.

Після прийняли рішення важливо визначи­ти, у якому навчальному закладі можна здобу­ти освіту за обраною професією. Без цього кар'єрні задуми можуть залишитись не реалі­зованими. Кожна професія має свою специфі­ку навчання. Кожен навчальний заклад, згідно з отриманою ліцензією, дотримується визна­чених державою стандартів якості освіти, але все ж має свою репутацію.

Як не помилитися у виборі місця навчан­ня — це вже інша тема, що потребує спеціаль­ного скрупульозного висвітлення. Натомість вкажемо на помилки, яких бажано уникнути саме при виборі професії. Поширеним є «бор­сання» в сумнівах. Справді, відкинути сумні­ви і невпевненість буває часом дуже важко, але підкоритися їм — значить приректи себе на ще тяжчі випробування. З цією помилкою пов'язана й друга — ставлення до професії, що обирається, як до якоїсь константи.

Дійсно існує велика загроза помилки у ви­борі, яка криється в об'єктивному стані речей: набувати спеціальність потрібно як мінімум 1–2 роки, а якщо орієнтувалися на значні кар'єрні досягнення, то й 5–7 років. Можна й помилитися і оволодіти такою професією, по­пит на яку на ринку праці падатиме або ж до неї зміниться особисте ставлення.

Проте не слід понад міру боятися того, що вибір професії фатально визначатиме спря­мованість усього життєвого шляху. Майже завжди є шанс змінити професію. А причин для цього може з'явитися більш ніж достат­ньо: виникатимуть нові види робіт, нові про­фесії, а то й цілі нові напрями економічної ді­яльності, а крім того, паралельно в самої лю­дини відбувається зміна цінностей, інтересів та можливостей — все це потребуватиме від­повідної корекції кар'єрного шляху. Не вик­лючена навіть неодноразова зміна сфери про­фесійної діяльності. Отже, до перепрофесіо-налізації слід ставитись загалом позитивно. Освоєння нової професії, крім уже набутої, може навіть підняти компетентність праців­ника, зробити його обізнаним у міждисцип­лінарних сферах діяльності. При виборі но­вої професії цілком прийнятно також послу­говуватись запропонованою формулою вибо­ру професії.

За умов швидких змін засобів виробниц­тва, технологій, організаційних засад, харак­теру стосунків між роботодавцями і найма­ними працівниками будь-який вибір може стати вдалим, але із дотриманням певних правил:

1)    Прагнути досягнути за допомогою теоре­тичних знань (в період навчання) та практич­них навичок (виконуючи щоденно роботу на робочому місці) найвищих вершин в обраній (опанованій) професії;

2)    Постійно тримати руку на пульсі вимог до конкурентоспроможності професії (поса­ди) на ринку праці та робити реальні кроки для власної відповідності їм за допомогою під­вищення кваліфікації, опанування суміжних професій;

3)    Бути озброєним «технікою» самостійного професійного вдосконалення.

Література

1.  Аронсон Э. Социальная психология. Психологи­ческие законы поведения человека в социуме. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, Нева; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002.

2.  Бондарчук О. І. Прийняття особистісного рішення: теоретичні та експериментальні підходи // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської мо­лоді. — Житомир, 2005. — С. 35–39.

3.  Вильховченко Э. Социально-профессиональное развитие человека в производстве передовых стран // Мировая экономика и международные отношения. — 1997. — № 8. — С. 45–53; 1997. — № 9. — С. 87–97.

4.  Дубровина З. В. О выборе профессии. Методи­ческие материалы в помощь лектору. М.: Центральный НИИ санитарного просвещения, 1983.

5.  Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. — К.: Стилос, 2001.

6.  Кастельс М. Інформаційні технології, глобалізація та соціальний розвиток // Економіка знань: виклики гло­балізації та Україна, КНІСД. — С. 81–104.

7.  Климко С. Г. та ін. Людський капітал: світовий дос­від і Україна. — К.: Основа, 2006.

8.  Лукашевич М. П., Бондарчук Л. В. Інноваційні соці­альні технології професійного самовизначення осо­бистості: Навч. пос. — К.: ІПК ДСЗУ, 2005.

9.  Мизес Людвиг фон. Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории. / Пер. с англ. А. В. Куряева. — Челябинск, 2005.

10.  Назимов И. Н. Исследование и классификация профессий с целью эффективного использования и развития кадрового потенциала // Труд за рубежом. — 2000. — № 1. — С. 69–91.

11.  Пилипенко В. Є. Людина в ринковому суспільстві: орієнтації, поведінка, культура. — К.: Фоліант, 2005.

12.  Экономические проблемы высшего образова­ния в странах Западной Европы (90-е годы). Сборник обзоров / РАН; Институт научной информации по об­щественным наукам. — М., 1999.