Гендерні особливості самовизначення в ранній юності
студент Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Київ
Внутрішній світ особистості та її самосвідомість здавна привертали увагу філософів, учених і художників. Свідомість і самосвідомість — одна із центральних проблем філософії, психології та соціології. Її значення зумовлене тим, що вчення про свідомість і самосвідомість становить методологічну основу рішення не тільки багатьох найважливіших теоретичних питань, а й практичних завдань формування життєвої позиції.
Самосвідомість є вершиною розвитку психічних функцій, вона дає змогу людині не тільки відображати зовнішній світ, а й, виділивши себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його. Усвідомлення себе як деякого стійкого об'єкта передбачає внутрішню цілісність, стійкість особистості, яка, незалежно від ситуацій, які можуть змінюватися, здатна залишатися собою.
Підсумковим наслідком процесу самопізнання є динамічна система знань людини про себе, поєднана з її оцінкою — «Я-концепцією».
Я-концепція формується в людини у процесі соціальної взаємодії як неминучий і завжди унікальний продукт її психічного розвитку, як стійке психічне надбання, що зазнає внутрішніх коливань і змін. Вона цілісно впливає на життя людини — від дитинства до глибокої старості.
Періодом виникнення свідомого «Я», як би поступово не формувалися його компоненти, вважають підлітковий і ранній юнацький вік. Практично всі психологи визначають ранню юність як критичний період формування самосвідомості й розглядають розвиток самосвідомості як центральний психічний процес перехідного віку.
Розвиток самосвідомості та інтересу до власного «Я» у підлітків змінює характер становлення й структуру Я-концепції. У ранньому юнацькому віці (15–17 років) у межах становлення нового рівня самосвідомості формується порівняно стійке уявлення про себе. До 16–17 років виникає особливе особистісне новоутворення, що в психологічній літературі позначають терміном «самовизначення».
Основу для теоретичної та емпіричної типології смислів життя було закладено В. Фран-клом, який трактував прагнення до пошуку й реалізації людиною змісту свого життя як вроджену мотиваційну тенденцію, властиву всім людям, яка є основним двигуном поведінки й розвитку особистості. Основну тезу його вчення про прагнення до змісту можна сформулювати так: людина прагне знайти смисл і відчуває фрустрацію або вакуум, якщо це прагнення залишається нереалізованим. В. Франкл зазначав ранній юнацький вік як сенситивний період у пошуку змісту свого існування.
Проблема самосвідомості досліджувалась як у вітчизняній психології, так і в зарубіжній. Ці дослідження сконцентровані здебільшого навколо двох груп питань. У працях Б. Г. Ананьєва, Л. І. Божович, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубін-штейна, І. І. Чеснокової, В. В. Століна в загальнотеоретичному й методологічному аспектах проаналізоване питання про становлення самосвідомості в контексті більш загальної проблеми розвитку особистості. В іншій групі досліджень розглянено спеціальні питання, насамперед пов'язані з особливостями самооцінки, її взаємозв'язком з оцінками оточення. Дослідження О. О. Бодальова із соціальної перцепції загострили інтерес до питання зв'язку пізнання інших людей і самопізнання. Чимало опубліковано й філософсько-психологічних і власне філософських досліджень, в яких проаналізовано проблеми особистої відповідальності, моральної самосвідомості. Праці І. С. Кона, в яких вдало синтезовані філософські, загально- та соціально-психологічні, історико-культурні аспекти, теоретичні питання й аналіз конкретних експериментальних даних, відкрили нові грані цієї, мабуть, однієї з найдавніших проблем у психології. Література за темами, які стосуються психології свідомості, також надзвичайно багата. Ці питання розглянено у працях У. Джеймса, З. Фрейда, К. Роджерса, Еріксона, Р. Бернса, В. Франкла й багатьох інших видатних учених. Проблема гендерних особливостей полягає в тому, що є стереотип, згідно з яким дівчата повинні поводитись так, а юнаки інакше. Мета нашого дослідження — виявити такі відмінності.
Саме складність і багатогранність особистіс-них змін у ранньому юнацькому віці, його визначальний вплив на розвиток особистості свідчать про актуальність порушеної теми дослідження.
Нерозробленість єдиної теорії самовизначення в підлітковому і юнацькому віці позначається й на практичних напрацюваннях у цій сфері. Вивчення особистісного самовизначення як психологічного явища передбачає наявність певних критеріїв для оцінювання його змісту, тих показників, за якими можна судити про успішність/неуспішність його функціонування.
М. Р. Гінзбург пропонує критерії для оцінювання особистісного самовизначення в юнацькому віці, однак конкретні способи й методики, за якими можна було б одержати інформацію про характер самовизначення в межах конкретного психологічного дослідження, він не розкриває. Тому перше завдання нашого дослідження — визначити показники процесу особис-тісного самовизначення, за якими можна судити про характер його перебігу.
Найбільш об'ємним визначенням особистіс-ного самовизначення є процес формування єдиної змістовної системи, в якій поєднані уявлення про себе й про світ, тому ми пов'язуємо успішність особистісного самовизначення з показниками усвідомлення майбутніх життєвих планів.
Досліджуваними в нас були юнаки та дівчата 15–16 років (106 осіб).
Дослідження здійснювалося в грудні 2004 р. серед учнів 10-х класів середніх шкіл Києва: юнаків (44 особи) і дівчат (62 особи).
У дослідженні застосовувались такі методики:
1. Методика «Особистісний диференціал» (ОД), спрямована на диференціацію особистості.
2. Методика «Полярні профілі» (ПП), передбачає вибір якостей для оцінювання себе.
3. Методика Т. Лірі — уявлення себе та свого «Я-ідеального».
4. Опитувальник соціально-психологічної адаптованості (СПА): виявляє ступінь адаптованості — дезадаптованості в системі міжособистісних стосунків.
5. Тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО): відображає смисложиттєві орієнтації.
6. Методика ціннісних орієнтацій М. Рокича.
На першому етапі дослідження ми застосували методику «Особистісний диференціал». Аналіз дає змогу встановити розбіжності між дівчатами та юнаками в таких шкалах як «сумнівність», «сумлінність», і «чутливість». За отриманими даними дівчата більше схильні усвідомлювати себе як носіїв позитивних, соціально бажаних характеристик (фактор оцінки). Вони оцінюють себе більш доброзичливими, сумлінними й чуйними. Для юнаків характерне сприйняття себе як менш активних, метушливих і більш агресивних, ніж дівчата.
«Полярні профілі»
За методикою було встановлено, що дівчата схильні сприймати себе більш безпосередніми й прямолінійними, більш совісними (висока нормативність поведінки) і чутливими, ніж юнаки. Юнаки ж оцінюють себе більш інтелектуально розвиненими, твердими й суворими, більш консервативними, дипломатичними, розважливими, ніж дівчата.
Методика Т. Лірі
За даними методики Т. Лірі, юнаки більше схильні приписувати собі егоїстичні риси, орієнтацію на себе, схильність до суперництва, домінування. Дівчата оцінюють себе більш приятельськими і менш орієнтованими на домінування, ніж юнаки.
Методика ціннісних орієнтацій М. Рокича
За отриманими даними можна зазначити, що системи ціннісних орієнтирів юнаків і дівчат не мають значних відмінностей. На першому місці як у тих, так й інших — цінність щасливого сімейного життя, духовної й фізичної близькості з коханою людиною; на другому місці у дівчат — гарні і вірні друзі, у юнаків — задоволення (повнота й емоційна насиченість життя). На третьому місці у юнаків і дівчат — гроші (матеріально забезпечене життя). На останньому місці у дівчат і юнаків — щастя інших людей.
Опитувальник соціально-психологічної адаптованості і тест смисложиттєвих орієнтацій
Результати кореляційного аналізу дають змогу виокремити певний набір особистісних характеристик, від способу самосприйняття яких залежить успішність особистісного самовизначення дівчат та юнаків.
Згідно з дослідженням, на успішність особис-тісного самовизначення дівчат у ранньому юнацькому віці впливає усвідомлення себе як самостійної, незалежної від думок свого оточення, самооцінка розвитку вольових сторін своєї особистості, своєї привабливості та інтелектуального розвитку. Успішність особистісного самовизначення дівчат включає приписування собі певних егоїстичних рис характеру, спрямованості на себе, схильності до суперництва й прагнення до домінування та успіху.
Для юнаків успішність особистісного самовизначення пов'язана з усвідомленням себе як упевненої в собі людини, енергійної, діяльної, яка володіє певними діловими якостями: сміливість, схильність до ризику, стриманість, розважливість, дипломатичність, ощадливість. Також важливий розвиток емоційно-вольових сторін особистості — самоконтроль і самодисципліна, емоційна стійкість.
Відмінності між юнаками й дівчатами у змістовних характеристиках Я-концепції, що впливають на їхнє особистісне самовизначення, виявляються у ступені значущості групи позитивних, соціально бажаних особистісних властивостей: для юнаків більшою значущістю, ніж для дівчат, в особистісному самовизначенні є усвідомлення себе як носія таких позитивних характеристик, як справедливість, чуйність, доброта.
Порівняльний аналіз результатів вивчення розбіжностей у змісті характеристик Я-концеп-ції юнаків і дівчат (t-критерій Ст'юдента) і значущості певних характеристик Я-концепції для успішності особистісного самовизначення (кореляційний аналіз) виявив таку закономірність для дівчат і юнаків, як вплив конфліктної самооцінки на майбутні життєві плани (стратегію).
Так, дівчата схильні оцінювати себе менш інтелектуально розвиненими (методика ПП) і менш орієнтованими на домінування (методика Т. Лірі), ніж юнаки. Результати кореляційного аналізу свідчать, що значущість цих характеристик Я-концепції для успішності особистіс-ного самовизначення дівчат більша, ніж для юнаків.
Юнаки менш, ніж дівчата, схильні усвідомлювати себе носіями позитивних характеристик: дружелюбність, сумлінність, чуйність (методика ЛД), вони менш активні й товариські, ніж дівчата. І ми спостерігаємо, що значущість цих якостей для юнаків у процесі їхнього особистіс-ного самовизначення більша, ніж для дівчат.
Психологічна інтерпретація цього феномена, на наш погляд, може полягати в тому, що відбувається зниження оцінки рівня розвитку значущої якості стосовно своєї особистості для можливості її розвитку в майбутньому.
Отже, ми показали взаємозв'язок Я-концепції й особистісного самовизначення в ранній юності та отримали підтвердження запропонованих на початку дослідження гіпотез.
Наступні дві методики, які ми використали в нашій роботі, не мали своїм завданням перевірку гіпотез дослідження. Вони були включені в дослідження як додаткова, задовольняюча констатація отриманих результатів. Наведені далі дані (табл. 1–6) характеризують особливості смисложиттєвих орієнтацій і соціально-психологічної адаптованості в дівчат і юнаків.
Таблиця 1. Середні значення за тестом СЖО
|
Назва шкали |
Середні значення | |
|
дівчини |
юнака | |
|
Цілі в житті (Ц) |
28,7 |
29,4 |
|
Процес життя (П) |
34,9 |
29,8 |
|
Локус контролю-Я (ЛК-Я) |
20,2 |
19,5 |
|
Локус контроль — життя (ЛК-Ж) |
29,1 |
28,4 |
|
Осмисленість життя |
97,1 |
96,7 |
Таблиця 2. Середні значення за опитувальником СПА
|
Назва шкали |
Середні значення | |
|
дівчини |
юнака | |
|
Самосприйняття |
71,0 |
68,5 |
|
Сприйняття інших |
68,2 |
66,2 |
|
Емоційний комфорт |
63,6 |
63,9 |
|
Інтернальність |
61,1 |
65,9 |
|
Прагнення домінування |
52,9 |
53,5 |
Таблиця 3. Коефіцієнти лінійних кореляцій показників тесту СЖО й опитувальника СПА (дівчата)
|
Назва шкали |
Ц |
П |
Л-Я |
Л-Ж |
S |
L |
E |
I |
D |
|
Цілі в житті |
|
0,150 |
0,811** |
0,640** |
0,659** |
0,363** |
0,438** |
0,430** |
0,191 |
|
Процес життя |
|
|
0,277* |
0,245* |
0,267* |
0,299* |
0,256* |
0,200 |
0,119 |
|
Локус контролю-Я |
|
|
|
0,609** |
0,548** |
0,233* |
0,472** |
0,453** |
0,141 |
|
Локус контроль — життя |
|
|
|
|
0,613** |
0,395** |
0,475** |
0,496** |
0,088 |
|
S |
|
|
|
|
|
0,562** |
0,639** |
0,659** |
0,301** |
|
L |
|
|
|
|
|
|
0,477** |
0,440** |
0,189 |
|
E |
|
|
|
|
|
|
|
0,558** |
0,190 |
|
I |
|
|
|
|
|
|
|
|
0,357** |
|
D |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відчутність статистичної значущості: * — р < 0,05; ** — p < 0,01.
Таблиця 4. Коефіцієнти лінійних кореляцій показників тесту СЖО й опитувальника СПА (юнаки)
|
Назва шкали |
Ц |
П |
Л-Я |
Л-Ж |
S |
L |
E |
I |
D |
|
Цілі в житті |
|
0,150 |
0,811** |
0,640** |
0,659** |
0,363** |
0,438** |
0,430** |
0,191 |
|
Процес життя |
|
|
0,277* |
0,245* |
0,267* |
0,299* |
0,256* |
0,200 |
0,119 |
|
Локус контролю-Я |
|
|
|
0,609** |
0,548** |
0,233* |
0,472** |
0,453** |
0,141 |
|
Локус контроль — життя |
|
|
|
|
0,613** |
0,395** |
0,475** |
0,496** |
0,088 |
|
S |
|
|
|
|
|
0,562** |
0,639** |
0,659** |
0,301** |
|
L |
|
|
|
|
|
|
0,477** |
0,440** |
0,189 |
|
E |
|
|
|
|
|
|
|
0,558** |
0,190 |
|
I |
|
|
|
|
|
|
|
|
0,357** |
|
D |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відчутність статистичної значущості: * — р < 0,05; ** — p < 0,01.
Таблиця 5. Матриця лінійних кореляцій між показниками Я-концепції та особистісного самовизначення (юнаки)
|
Назва шкали |
ЛК-Ж |
ЛК-Я |
Ц |
S |
|
Впевнений |
0,560 |
0,466 |
0,530 |
0,453 |
|
Енергійний |
0,512 |
0,541 |
0,389 |
0,366 |
|
Сміливий |
0,429 |
0,461 |
0,420 |
0,403 |
|
Справедливий |
0,460 |
0,459 |
0,371 |
0,428 |
|
Фактор Оцінки |
0,453 |
0,378 |
0,465 |
0,354 |
|
Чутливий |
0,450 |
0,409 |
0,347 |
0,361 |
|
Добрий |
0,415 |
0,399 |
0,371 |
0,353 |
|
Імпульсивний |
-0,415 |
-0,409 |
-0,374 |
-0,269 |
|
Самоконтроль |
0,408 |
0,386 |
0,369 |
0,271 |
|
Фактор Сили |
0,418 |
0,378 |
0,221 |
0,361 |
|
Самостійний |
0,402 |
0,384 |
0,281 |
0,315 |
|
Авторитарний |
0,328 |
0,335 |
0,285 |
0,291 |
|
Діяльний |
0,333 |
0,312 |
0,295 |
0,281 |
|
Дипломатичний |
0,322 |
0,318 |
0,301 |
0,291 |
|
Привабливий |
0,215 |
0,224 |
0,431 |
0,318 |
|
Відкритий |
0,281 |
0,254 |
0,293 |
0,324 |
|
Емоційна стійкість |
0,215 |
0,218 |
0,198 |
0,332 |
|
Схвильованість |
0,235 |
0,254 |
0,321 |
0,273 |
|
Назва шкали |
Ц |
ЛК-Я |
S |
ЛК-Ж |
|
Самостійний |
0,401 |
0,518 |
0,322 |
0,402 |
|
Незалежний |
0,377 |
0,430 |
0,372 |
0,380 |
|
Фактор Сили |
0,403 |
0,368 |
0,275 |
0,349 |
|
Привабливий |
0,345 |
0,331 |
0,390 |
0,303 |
|
Інтелект |
0,354 |
0,326 |
0,262 |
0,362 |
|
Егоїстичний |
0,342 |
0,338 |
0,204 |
0,314 |
|
Домінування |
0,333 |
0,291 |
0,242 |
0,270 |
|
Схвильованість |
0,321 |
0,295 |
0,203 |
0,264 |
|
Рішучість |
0,299 |
0,335 |
0,273 |
0,198 |
|
Самоконтроль |
0,306 |
0,270 |
0,213 |
0,185 |
|
Підозрілий |
-0,234 |
-0,264 |
-0,379 |
-0,203 |
|
Фактор Оцінки |
0,235 |
0,225 |
0,432 |
0,320 |
|
Поступливий |
0,271 |
0,215 |
0,203 |
0,096 |
|
Чесний |
0,215 |
0,239 |
0,291 |
0,218 |
|
Сумлінний |
0,184 |
0,238 |
0,402 |
0,218 |
|
Агресивний |
-0,182 |
-0,115 |
-0,304 |
-0,123 |
|
Альтруїстичний |
0,216 |
0,220 |
0,291 |
0,193 |
Згідно з дослідженням, на успішність особис-тісного самовизначення дівчат у ранньому юнацькому віці вагомо впливають такі чинники, як усвідомлення себе самостійною особою, незалежною від думки оточення, самооцінка розвитку вольових сторін своєї особистості, своєї привабливості та інтелектуального розвитку. Успішність особистісного самовизначення дівчат включає приписування собі певних егоїстичних рис характеру, спрямованості на себе, схильності до суперництва й прагнення до домінування й успіху.
Для юнаків успішність особистісного самовизначення пов'язана з усвідомленням себе як упевненої в собі людини, енергійної, діяльної, яка володіє певними діловими якостями: сміливістю, схильністю до ризику, заповзятливістю, стриманістю, розважливістю, дипломатичністю, ощадливістю. Також важливий розвиток емоційно-вольових сторін особистості — самоконтроль і самодисципліна, емоційна стійкість.
У ранній юності (14,5–17 років) у період становлення нового рівня самосвідомості відбувається формування стійкого уявлення про себе, Я-концепції. До 16–17 років виникає особливе особистісне новоутворення, що у психологічній літературі позначають терміном «самовизначення».
Відмінності між юнаками й дівчатами у змістовних характеристиках Я-концепції, що впливають на їхнє особистісне самовизначення, виявляються у ступені значущості групи позитивних, соціально бажаних особистісних властивостей: для юнаків більшою значущістю, ніж для дівчат, в особистіс-ному самовизначенні є усвідомлення себе як носія таких позитивних характеристик, як справедливість, чуйність, доброта. Отримані результати дослідження дають змогу визначити взаємозв'язок змістовних характеристик Я-концепції й успішності особистісного самовизначення в ранній юності, тому вони можуть бути використані в роботі практичного психолога з надання психологічної допомоги юнакам і дівчатам цього віку.
Література
1. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. — М., 1989.
2. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. — М., 1986.
3. Битянова Н. Р. Психология личностного роста. — М., 1995.
4. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968.
5. Божович Л. И., Славина Л. С. Психическое развитие школьника и его воспитание. — М., 1979.
6. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М., 1979.
7. Выготский Л. С. Педология подростка: проблемы возраста // Собр. соч.: В 6 т. — 1983. — Т. 4.
8. Джеймс У. Психология. — М., 1991.
9. Дубровина И. В., Круглов Б. С. Психологические аспекты формирования ценностных ориентаций и интересов учащихся // Ценностные ориентации и интересы школьников. — М., 1983. — C. 27–36.
10. Журавлев В. И. Вопросы жизненного самоопределения выпускников средней школы. — Ростов н/Д, 1972.
11. Кон И. С. Психология ранней юности. — М., 1989.
12. Кон И. С. Какими они себя видят? — М., 1975.
13. Круглов Б. С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. — М., 1983. — С. 4–15.
14. Кухарчук А. М., Ценципер А. Б. Профессиональное самоопределение учащихся. — Минск, 1976.
15. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1975.
16. Леонтьев Д. А. Тест смысложизненных ориентаций. — М., 1996.
17. Липкина А. И. Самооценка школьника. — М., 1986.
18. Петровский А. В. К проблеме самоопределения личности в группе. — М., 1972. — С. 149–154.
19. Прихожан А. М. Школьная тревожность и самооценка в старшем подростковом возрасте // Психологические проблемы повышения качества обучения и воспитания. — М., 1984. — С. 76–88.
20. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности. — М., 1994.