головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 11/2007 
Персонал № 11/2007
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Качественная и недорогая полоса стальная Киев от ТД Укрсталь.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Особливості страхування мусульманському світі

Нахла ЮСЕФ,
заступник директора Українсько-Арабського інституту міжнародних відносин ім. Аверроеса, кандидат технічних наук

Спершу з'ясуємо значення використаних у статті термінів. «Традиційне страхування» існує в більшості країн світу. Синонімом цього терміна є термін «комерційне страхування».

Синонімом терміна «мусульманське право» використовуємо термін «шаріат». Термін «такафул» є іншою назвою для ісламського страхування. Слова «страхувальник» й «учасник» в ісламському страхуванні застосовуються як синоніми. І, нарешті, як синонімом терміна «ісламський страховик» є термін «такафул-оператор». Пропоновану статтю можна розділити на дві частини. У першій частині з позицій мусульманської правової доктрини, що, як зазначав Л. Р. Сюкіяйнен у своїй роботі «Мусульманське право», впродовж століть є основною формою існування мусульманського права, розглянено відповідність страхових відносин нормам шаріату. У другому розділі аналізується система ісламського страхування, але вже не тільки в контексті мусульманського права, а й з погляду російського права.

Метою дослідження є не тільки аналіз правової природи ісламського страхування (такафулу) і його відповідності цивільному й іншому законодавству Росії, а й розгляд можливості пристосування відносин в галузі традиційного страхування до норм мусульманського права, оскільки не в усіх країнах і регіонах політичні й економічні умови сприяють створенню ісламських страхових компаній.

Такий підхід дає змогу наблизитися до об'єктивного розгляду двох різних систем страхування з позицій різних правових систем, а потім зіставити отримані висновки у теоретичному й прикладному аспекті. Крім того, такий аналіз можна використати для вивчення інших інститутів і галузей мусульманського права.

У викладі норм мусульманського права й поглядів мусульманських юристів дотримуюся розподілу, прийнятого в самому мусульманському праві. Це доцільно через такі обставини. По-перше, розподіл на галузі в мусульманському праві здійснюється за іншими критеріями, ніж, скажімо, у російському праві. І, по-друге, довільний розподіл мусульманського права на галузі й інститути відповідно до європейської традиції, є причиною хибного сприйняття й тлумачення суті мусульманського права.

Після Другої світової війни в ісламському світі триває процес інтенсифікації досліджень у сфері мусульманського права. Така робота має насамперед прикладний аспект: мусульманські правознавці розробляють норми, що регулюють актуальні інститути, не відомі класичній ісламській юриспруденції (наприклад, ісламське страхування). Важливо, що в останні роки мусульмани застосовують приватно правові аспекти шаріату. Це не дивно. Наприклад, про заборону такого явища, як лихварство (ріба) неодноразово згадано в Корані й суннах, яких повинні дотримуватися мусульмани.

Деякі дослідники мимохіть згадують у своїх роботах про адаптацію конкретних інститутів мусульманського права в Росії, не розвиваючи далі зроблених зауважень і рекомендацій. При цьому дотепер у вітчизняній науці практично відсутні роботи, присвячені ролі мусульманського права в сучасних немусуль-манських країнах і регіонах.

Отже, це перша спроба аналізу не тільки інституту ісламського страхування, а й позиції мусульманських правознавців до страхових відносин. Розглянуто перспективу встановлення конкретного інституту мусульманського права відповідно до російського законодавства, а також розпочато спробу адаптації норм мусульманського права, що регулюють діяльність ісламських страхових компаній, до реалій російської правової системи. Уперше проаналізовано договір страхування з позицій мусульманського права.

Договір комерційного, або як його ще називають мусульманські автори, традиційного страхування повинен містити елементи гарара (невизначеності) і ріби (лихварства). Деякі вчені вважають, що в договорі страхування також міститься елемент майсира (азарту).

Наявність у договорі елементів гарара (невизначеності), майсира (азарту) і ріба (лихварства) тільки на перший погляд малозначне. При аналізі цих елементів у договорі традиційного страхування можна опиратися не тільки й навіть не стільки на норми Корану й сунн, а на раціональне тлумачення причин неприйняття таких елементів мусульмансько-правовою доктриною.

Гарар є результатом інформаційної асиметрії щодо однієї сторони договору, а мусульманське право, як відомо, засуджує одержання однобічних переваг більше інформованою стороною договору за рахунок іншої. Вітчизняному цивільному праву також відома ситуація, коли договір, що містить елемент омани або обману, що виникає внаслідок використання однією стороною непоінформованості іншої сторони про предмет договору, його ціну й інші характеристики, може бути визнаний недійсним. Основною відмінністю є факт, що багато мусульманських правознавців розглядає елемент гарара (невизначеності) як споконвічно властивий природі договору страхування.

Щодо майсиру (азарту), то це дохід, отриманий не завдяки праці чи капіталу, а внаслідок певних випадків або без зусиль. Сюди може належати гра в казино, будь-яка спекулятивна угода. Трансграничні міграції колосальних грошових потоків у сучасній світовій економіці з метою наживи без виробництва реального багатства саме є спекулятивними угодами, забороненими мусульманським правом.

З елементом майсира тісно пов'язаний елемент ріба. Відповідно до положень ісламської економічної теорії, капітал не може збільшуватися сам із себе, як це відбувається, коли гроші позичають під відсоток. На думку ісламських економістів, власник капіталу повинен брати на себе частину ризику від проекту через участь у прибутку й збитках, на відміну від одержання у вигляді позичкового відсотка фіксованої віддачі.

У капіталістичній економіці позикодавець не відповідає за результат свого капіталовкладення й, отже, дістає прибуток як плату за страх, що, на думку мусульманських правознавців, практично нічим не відрізняється від гри в рулетку. Справедливості заради варто підкреслити, що ставлення до відсотка на Заході не було однозначним на рубежі століть. Не випадково аж до середини XVI ст. в Англії закон забороняв стягувати відсоток й трактував його як лихварство.

Нині фахівці моделюють ситуацію, коли під дією грошового мультиплікатора банки можуть акумулювати всі активи планети, надавши взамін щось, що не має матеріального вираження. У цьому зв'язку було б доречно процитувати слова відомого фінансиста Дж. Сороса: «Я зробив статок на світових фінансових ринках, проте й сьогодні побоююся, що безконтрольний капіталізм і поширення ринкових цінностей на всі сфери життя ставлять під загрозу майбутнє нашого відкритого суспільства».

Приведемо вже класичний приклад про зовнішній борг Росії. Після розпаду СРСР за 10 років Росія одержала з-за кордону кредитів на 50 млрд дол., а виплатила 80 млрд. Загальна заборгованість зросла в 1,5 раза і досягла 165 млрд, що становить ВВП країни. Тобто надані кредити не враховують реально зробленого за їх використання багатства. Така ситуація неприйнятна з погляду шаріату. Зважаючи на це, ісламська заборона на гарар, майсир і ріба вже не виглядає дивною примхою, що втратила свою актуальність, а є цілком раціональним і прагматичним рішенням, спрямованим на подолання руйнівних для суспільства наслідків невтримного нагромадження капіталу.

Дискусія про допустимість стягнення відсотка і схожі проблеми триває в мусульманському світі, як і дискусія про майбутнє ісламських фінансів загалом та ісламського страхування зокрема. Нині серед усіх країн, де діють ісламські страхові компанії, тільки в Малайзії прийнятий спеціальний правовий акт, що регулює питання ісламського страхування — Закон про такафуле 1984 року (з істотними виправленнями, внесеними в 1985, 1988 й 1989 р.). Така неоднозначна ситуація підкреслює можливість регулювання відносин в галузі ісламського страхування як шляхом прийняття спеціального законодавства, так і в межах традиційного страхового законодавства.

Специфіку регулювання статусу ісламських страхових компаній визначає їх анк-лавне становище в економічних системах як мусульманських, так і немусульманських країн. Багато такафул-компаній у світі не можуть ефективно здійснювати свою діяльність відповідно до положень мусульманського права, оскільки функціонують у межах не ісламської економіки і, відповідно, змушені діяти за правилами, які не завжди відповідають шаріату. Наприклад, важливою проблемою для ісламських страхових компаній є недостатній розвиток ісламського перестрахування (ретакафула) у світі. На практиці це означає, що ісламські страхові компанії змушені вступати у відносини з перестрахувальниками, чия діяльність не відповідає положенням шаріату.

Інші проблеми, пов'язані з функціонуванням ісламських страхових компаній мають технічний характер і пов'язані з відсутністю необхідного набору відповідних вимог мусульманського права щодо фінансових інструментів. Схожі проблеми, на думку вчених, можна перебороти за допомогою розробки фінансовим інджинірингом механізмів, необхідних для успішного функціонування ісламських страхових компаній й інших інститутів ісламської економіки. Отже, незважаючи на те, що ісламські страхові компанії здатні найбільш ефективно працювати в межах економічних систем на засадах шаріату, фактичний стан справ змушує їх небезуспішно діяти в не-ісламській економіці, що й відображає чинне законодавство. Все ж, можливо, регулювання діяльності ісламських страхових компаній у межах традиційного законодавства сприяє пристосуванню ісламського страхування до сучасних економічних реалій, що не применшує оригінальності системи ісламського страхування.

На думку Рената Беккін, ісламське страхування не можна охарактеризувати як ісламський аналог взаємного чи тільки комерційного страхування, оскільки ці види страхування відображені в ідеї такафулу крізь призму ісламських правових й економічних інститутів. Розходження в умовах виникнення й функціонування ісламських страхових компаній повною мірою відображає законодавство, що регулює їхній статус. Беккін виділив такі види норм, що регулюють відносини у сфері ісламського страхування:

1)    норми, зазначені в Корані й сунні;

2)    норми в законодавстві мусульманських країн, прийнятому парламентом (а також органами аналогічними до парламенту, наприклад, Радою Шурі в Саудівській Аравії) або в підзаконних актах органів виконавчої влади, які дублюють або розвивають положення, сформульовані в Корані й сунні;

3)    норми в законодавстві не мусульманських країн, що передбачають правові можливості для діяльності ісламських страхових компаній.

У сфері регулювання ісламського страхування доцільніше приймати більше спеціальних законів й інших нормативно-правових актів, які деталізували б положення, втримані в основному законі про такафуле, якщо такий є. Якщо ж спеціальний закон про такафуле не прийнято, то підзаконні акти органів виконавчої влади повинні розвивати й конкретизувати ті положення, які ставляться до така-фулу й не виділяються окремо в законодавстві про страхування. Через легкість процедури внесення змін в актах органів виконавчої влади, останні можуть відіграти істотну роль у регламентації й деталізації відносин у сфері ісламського страхування.

Щодо перспективи запровадження ісламської страхової компанії в Росію, розглянуто тільки основні, але далеко не всі перешкоди для реалізації ідей ісламського страхування в країні. Наприклад, на думку більшості мусульманських правознавців, оператором або страховиком в ісламському страхуванні повинен бути мусульманин. Однак, на думку Бек-кіна, цієї умови не обов'язково дотримуватися, оскільки в кожній такафул-компанії повинна бути шаріатська наглядацька рада, що оцінює здійснювані компанією угоди на предмет їх відповідності шаріату. Крім того, щоб уникнути конфлікту з російським законодавством, що проголошує світський характер держави, доцільніше використати в назві страхових компаній, що діють відповідно до мусульманського права, слово «такафул». Так, наприклад, у країнах Південно-Східної Азії ісламські страхові компанії називаються такафул-компаніями, а на Близькому Сході мають слово «ісламський» у назві. У підсумку виділимо такі положення:

1.   Мусульманське право є самостійною правовою системою й характеризується низкою істотних особливостей. Зокрема, у мусульманському праві немає розподілу на галузі, прийнятого в західній правовій науці. У зв'язку з цим у вивченні певних інститутів мусульманського права варто пам'ятати про структуру, встановлену в самому шаріаті, а не розподіляти інститути мусульманського права за різними галузями, відповідно до західного розуміння будови правової системи.

2.   Відносини між страхувальником і страховиком, засновані на традиційній моделі більшості країн світу, не відповідають положенням мусульманського права. Операції у сфері комерційного страхування належать до категорії «харам» — заборонених ісламом угод. Такафул, на відміну від комерційного страхування, не суперечить положенням мусульманського права.

3.   Ісламське страхування, що практикується нині в низці держав, є не видом комерційного страхування, а системою, альтернативною до існуючої в більшості країн системи так званого «традиційного», або «комерційного» страхування.

4.   Регулювання діяльності ісламських страховиків у немусульманських країнах доцільніше здійснювати в межах законодавства комерційного страхування, а в мусульманських країнах бажано приймати певні законодавчі акти, що регулюють відносини у сфері ісламського страхування.

5.   Відносини у сфері ісламського страхування не мають принципових протиріч із законодавством Росії.

Література

1. Исламская экономическая модель: перспективы реализации в мусульманском и немусульманском сообществах. — М.: Изд. дом «Шанс», 2004.

2. Ислам: политика, экономика, право, культура / Под ред. Р. И. Беккина (Вып. 1). — М.; СПб., 1999.

3. Ислам: политика, экономика, право, культура / Под ред. Р. И. Беккина (Вып. 2). — М.; СПб., 1999.

4.  Страхование в мусульманском праве: теория и практика. — М.: Анкил, 2001.

5.  Исламские финансы в современном мире: экономические и правовые аспекты / Под ред. Р. И. Бекки-на. — М.: Ummah, 2004.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту