головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 1/2009 
Персонал № 1/2009
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
продукты оптом прайс.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







РОЗ­ВИТОК МО­ТИ­ВУ­Ю­ЧИХ ЛІДЕРСЬ­КИХ НА­ВИ­ЧОК

Ба­га­то лю­дей, які праг­нуть посісти лідерські по­зиції, вва­жа­ють за кра­ще діяти за натх­нен­ням, інстинк­тив­но. Далі во­ни не зміню­ють­ся і не роз­ви­ва­ють­ся. Вод­но­час пси­хо­ло­ги дав­но вста­но­ви­ли ос­новні пе­ре­шко­ди лідерсь­ко­го зро­с­тан­ня. На­сам­пе­ред   це внутрішні бар'єри. Во­ни ре­зуль­тат на­шо­го ми­ну­ло­го досвіду, пе­ре­ко­нань, об­ме­жень і зви­чок. Не­впев­неність, страх, ро­з­д­ра­ту­ван­ня ста­ють для ба­га­ть­ох не­пе­ре­бор­ни­ми пе­ре­шко­да­ми на шля­ху до по­став­ле­ної ме­ти. Най­по­ши­реніші такі бар'єри:

Нечіткість по­став­ле­них цілей: лю­ди нерідко за­зна­ють не­вдачі че­рез те, що сла­бо уяв­ля­ють собі цілі, до яких праг­нуть. Виз­нач­те чітко ме­ту. По­ста­рай­те­ся в дум­ках уя­ви­ти собі ос­та­точ­ний ре­зуль­тат, яко­го хо­че­те до­сяг­ти, і за­пишіть йо­го яко­мо­га до­кладніше.

Не­терп­лячість і очіку­ван­ня миттєвих змін. Будь­те за­до­во­лені скром­ним про­гре­сом: ча­с­то го­во­рять, що ве­ли­кий дуб зро­с­тає з ма­лень­ко­го жо­лу­дя. Імпульс­на лю­ди­на, що сподівається зміни­ти се­бе вмить, рідко до­ся­гає цьо­го. Успіх піджив­лює успіх. Міцний, але скром­ний про­грес ча­с­то закріплюється і стає ме­жею став­лен­ня та­кої лю­ди­ни до са­мо­вдо­с­ко­на­лен­ня і жит­тя. Пам'ятай­те, що будь які зміни ви­ма­га­ють постійної ува­ги і ре­аль­них термінів ви­ко­нан­ня. От­же, пла­нуй­те на ре­аль­ний термін.

По­бо­ю­ван­ня но­вих си­ту­ацій: нерідко лю­ди схильні на­да­ти пе­ре­ва­гу без­пеці та зруч­ності, а не ри­зи­ку і но­визні. Нові си­ту­ації ча­с­то уяв­ля­ють не­без­печніши­ми, ніж звичні.

Страх пе­ред ураз­ливістю: лю­ди ча­с­то праг­нуть уни­ка­ти си­ту­ацій, які мо­жуть за­подіяти їм біль, не­зручність, на­ля­ка­ти їх, за­гро­жу­ють по­ру­ши­ти їхню за­ро­зумілість або відчут­тя пси­хо­логічно­го ком­фор­ту.

По­ведінка і очіку­ван­ня ото­чен­ня: нерідко сім'я, ко­ле­ги і друзі об­ме­жу­ють зу­сил­ля осо­би, спря­мо­вані на зміну. Ад­же підви­щен­ня ефек­тив­ності осо­би­с­тих зу­силь завжди ве­де до успіхів і до­сяг­нень. Пріори­те­ти зміню­ють­ся, і зро­с­тан­ня ва­шої лідерсь­кої ком­пе­тент­ності мо­же вик­ли­ка­ти заздрість або во­рожість ото­чу­ю­чих.

Невіра у власні си­ли: роз­ви­ток ча­с­то стри­мується невірою у свою здатність зміни­ти­ся. Пам'ятай­те, що своїм роз­вит­ком ке­руєте на­сам­пе­ред ви самі. Зре­ш­тою, ко­жен са­мостійно відповідає за свій роз­ви­ток. У всі періоди жит­тя пе­ред людь­ми є вибір вчи­ти­ся і рос­ти на ос­нові життєво­го досвіду або ігно­ру­ва­ти от­ри­мані уро­ки, зо­се­ре­ди­ти­ся на без­пеці і да­ти пе­ре­мог­ти се­бе. Праг­нен­ня до лідер­ст­ва ви­ма­гає, щоб ви на­вчи­ли­ся відповіда­ти за пе­ребіг ва­шо­го влас­но­го жит­тя.

Не­до­статні уміння і на­вич­ки: іноді лю­дям не ви­с­та­чає но­вих ідей або на­виків, не­обхідних для зміни. Во­ни на­ма­га­ють­ся от­ри­ма­ти їх, чи­та­ю­чи біог­рафії або ме­му­а­ри відо­мих лю­дей. Їм здається, що вив­чен­ня се­к­ретів ве­ли­ких лідерів   це най­надійніший спосіб са­мо­му пе­ре­тво­ри­ти­ся на ліде­ра. Це не так. Пам'ятай­те, що в інших лю­дей, яким вда­ло­ся до­сяг­ти знач­них успіхів, бу­ли свої життєві об­ста­ви­ни, істо­ричні умо­ви, ри­си вдачі, яких не­має у вас. Нерідко не­до­статні уміння й на­вич­ки лідер­ст­ва лю­ди­на на­ма­гається от­ри­ма­ти, чи­та­ю­чи псев­до­керівництво з пси­хо­логії лідер­ст­ва з на­зва­ми на кшталт "Як ста­ти ро­зум­ним", "Як ста­ти мільйо­не­ром", "Ме­то­ди стовідсот­ко­вої пе­ре­мо­ги", "Як пе­ре­мог­ти всіх кон­ку­рентів і пе­ре­вер­ши­ти їх" то­що. На жаль, су­час­ний пси­хо­логічний ри­нок за­пов­не­ний та­ким чти­вом, а та­кож різно­манітни­ми "ко­ри­сни­ми по­ра­да­ми" в по­пу­ляр­них медіа ви­дан­нях. У них всі "чу­додійні" ре­цеп­ти за­зви­чай зво­дять­ся або до по­рож­ньої ба­ла­ка­ни­ни, або до про­повіду­ван­ня ба­наль­них фор­мул: "Хо­чеш бу­ти ліде­ром (ба­га­тим, ко­ха­ним то­що)   будь ним".

Прак­тич­на цінність цих "ше­деврів" дорівнює ну­лю, оскільки в пси­хо­логії лідер­ст­ва не існує ко­рис­них по­рад "вза­галі", слуш­них завжди і для всіх. Це не­мож­ли­во в прин­ципі, ад­же всі лю­ди ду­же різні. Лідер­ст­во   це, на­сам­пе­ред, усвідо­млен­ня своєї унікаль­ності, а не по­шук "чу­додійних ре­цептів", що да­ють змо­гу підня­ти­ся над інши­ми. Суть пе­ре­тво­рен­ня на ліде­ра по­ля­гає не в то­му, щоб "вив­чи­ти всі се­к­ре­ти", а в то­му, щоб ста­ти са­мим со­бою і повністю ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ті унікальні вла­с­ти­вості, які вам да­но,   усі ваші на­вич­ки, та­лан­ти, енергію. Інак­ше всі спро­би бу­дуть ли­ше по­рож­нь­ою імітацією, "на­ду­ван­ням щік", наївним праг­нен­ням зда­ва­ти­ся тим, ким ви не є. І вам за­ли­шить­ся ли­ше за­пи­са­ти­ся в яку не­будь "шко­лу ефек­тив­но­го лідер­ст­ва" або ре­гу­ляр­но відвіду­ва­ти "су­пер­тренінги", де бізне­с­ме­ни із пси­хо­логії бу­дуть вас дов­го і нуд­но вчи­ти "здо­бут­тю кон­ку­рент­них пе­ре­ваг". Зро­зуміло   за чи­малі гроші.

Ко­жен із ви­ще за­зна­че­них бар'єрів є си­лою, що пе­ре­шко­д­жає лідерсь­ко­му зро­с­тан­ню. Мож­на бу­ло б на­ве­с­ти ще безліч та­ких бар'єрів, при­чо­му в кож­ної лю­ди­ни во­ни свої. Виз­нан­ня існу­ван­ня осо­би­с­тих об­ме­жень   це рушійна си­ла для змін, але ча­с­то потрібні досвід і до­по­мо­га інших, щоб по­гли­би­ти са­мо­ро­зуміння, на­бу­ти но­вих на­ви­чок і підходів в осо­би­с­то­му са­мо­роз­вит­ку. Для зміни осо­би не­обхідно упев­неність у собі, уміння, підтрим­ка і, пе­ре­дусім, роз­ви­ток здат­ності ро­би­ти все по но­во­му. За­вдан­ня май­бут­нь­о­го ліде­ра   знай­ти і про­аналізу­ва­ти свої підхо­ди і здібності, ви­я­ви­ти свій по­тенціал, на­вчи­ти­ся діяти інак­ше. Це "щось" усе­ре­дині вас, з чим тре­ба зуміти знай­ти кон­такт. Потім потрібно повіри­ти в успіх, навіть як­що за­раз не­має ніяких пе­ре­ду­мов до цьо­го. Далі над­хо­дить чер­га муж­ності та си­ли волі, не­обхідних для ре­алізації по­став­ле­ної ме­ти. І най­го­ловніше   ви не по­винні бо­я­ти­ся за­зна­ти по­раз­ки.

На цьо­му шля­ху кож­но­му до­во­дить­ся вчи­ти­ся на влас­но­му досвіді; ма­ло в чо­му мож­на пе­ре­ко­на­ти за до­по­мо­гою по­яс­нень про досвід інших. Нам відо­мо два­над­цять прак­тич­них вправ кроків по­чат­ко­во­го сту­пе­ня роз­вит­ку мо­ти­ву­ю­чо­го лідерсь­ко­го по­тенціалу. Їх скла­ли пси­хо­ло­ги Хо­се Стівенс і Майк Вуд­кок. Про­по­но­вані впра­ви кро­ки мо­жуть вик­ли­ка­ти у вас певні сумніви, але, ко­ли опа­нуєте їх, відчуєте зро­с­тан­ня си­ли, ста­не­те цінніши­ми для ото­чен­ня.

Крок пер­ший: роз­почніть діалог зі своїм внутрішнім кри­ти­ком. Навчіться за­пе­ре­чу­ва­ти внутрішньо­му го­ло­су, що нерідко відпу­с­кає кри­тичні за­ува­жен­ня на ва­шу ад­ре­су або на ад­ре­су інших. Відкрий­те з ним діалог, а не про­сто вис­лу­хо­вуй­те все, що він вам го­во­рить. Доз­воль­те собі відчу­ти ро­з­д­ра­ту­ван­ня від цьо­го го­ло­су, що при­ни­жує вас. Підійдіть до йо­го слів із філо­софсь­кої по­зиції. За­пи­тай­те се­бе: "Ким я є, ко­ли цей го­лос мов­чить?" Успішним спо­со­бом до­сяг­ти в цьо­му успіху є що­ден­ник із за­пи­са­ми про ви­ко­на­ну ва­ми успішну ро­бо­ту. Не полінуй­те­ся за­пи­са­ти все, що цей го­лос, який кри­ти­кує вас, хо­че ска­за­ти. Не таїть від се­бе нічо­го. Хай він, замість то­го, щоб го­во­ри­ти щось діло­ве, ли­ше крив­дить усіх і все   пишіть все підряд. Не потрібно йо­го зу­пи­ня­ти, але по­став­те йо­му умо­ву го­во­ри­ти тільки від дру­гої осо­би. І в блок­нот за­пи­суй­те так са­мо: замість "я нікче­ма" або "я ніко­ли не ста­ну ліде­ром" пишіть "ти нікче­ма" і "ти ніко­ли не ста­неш ліде­ром". Після цьо­го відповідай­те йо­му так, на­че роз­мов­ляєте із заздрісною осо­бою, але та­кою, що по­боюється вас. Чу­до­ва відповідь на цей го­лос: "Ну то й що?"

Крок дру­гий: щод­ня відзна­чай­те свої успіхи. Перш ніж ля­га­ти спа­ти, зробіть спи­сок, при­наймні трьох, а ще кра­ще   се­ми ре­чей, які вам особ­ли­во вда­ли­ся сьо­годні, не­за­леж­но від то­го, наскільки день ви­я­вив­ся по­га­ним. У вас ав­то­ма­тич­но з'явить­ся тен­денція аналізу­ва­ти події, що ма­ли то­го дня не­га­тив­ний ре­зуль­тат. Це ва­ша ста­ра звич­ка. Про­явіть во­лю, відведіть ува­гу від цієї звич­ки і вправ­ляй­те­ся в кон­цен­т­рації йо­го на си­ту­аціях, де ви пе­ре­мог­ли. До­ла­ти бар'єри ви по­винні не з не­га­ти­вом, а з по­зи­ти­вом. Спо­чат­ку це ви­ма­га­ти­ме знач­них зу­силь і навіть мо­же зда­ти­ся нездійснен­ним. Не відсту­пай­те. Після періоду са­мо­дис­ципліни все піде знач­но лег­ше. Будь­те на­по­лег­ливі. Зре­ш­тою, ви в цьо­му до­сяг­не­те успіху.

Крок третій: за­пи­суй­те і слу­хай­те виз­нан­ня ва­ших до­стоїнств і не­доліків. Цей про­цес ви­ма­гає ве­ли­кої сміли­вості. Про­те він є обов'яз­ко­вим. До­кладіть зу­силь і на­сам­пе­ред складіть спи­сок кількох друзів чи ро­дичів, які вас ша­ну­ють і щи­ро ба­жа­ють до­по­мог­ти. Потім дай­те їм чи­с­ту магніто­фон­ну ка­се­ту або по­просіть за­пи­са­ти на па­пері мірку­ван­ня що­до то­го, чо­му во­ни ви­яв­ля­ють до вас тур­бо­ту і сим­патію, за що ша­ну­ють вас і на­впа­ки. По­просіть їх, щоб кількість на­зва­них ни­ми ва­ших до­стоїнств і не­доліків бу­ла при­близ­но од­на­ко­вою (це обов'яз­ко­ва умо­ва). Зберіть мірку­ван­ня усіх, хто увійшов до спи­с­ку. Після то­го, як ка­се­та бу­де за­пи­са­на повністю, про­слу­хо­вуй­те її цілком   як­що у вас на те ви­с­та­чить сміли­вості. Ко­ли ви ма­ти­ме­те си­лу про­слу­ха­ти ка­се­ту від по­чат­ку до кінця без стра­ху чи со­ро­му,   зро­би­те ве­ли­кий крок упе­ред для ліквідації внутрішніх пе­ре­шкод. Внутрішній го­лос постійно нашіпту­ва­ти­ме, що все це нісенітни­ця, яка не вар­та ва­ших зу­силь. Він мо­же спро­бу­ва­ти при­му­си­ти вас втра­ти­ти ка­се­ту чи вда­ти­ся до інших про­явів са­бо­та­жу. Не доз­во­ляй­те йо­му зу­пи­ни­ти вас.

Замість магніто­фо­на мо­же­те ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти за­пис­ник   це дасть ті ж ре­зуль­та­ти, але поз­ба­вить від не­обхідності вис­лу­хо­ву­ва­ти живі го­ло­си лю­дей, які вас зна­ють. Од­но­му учас­ни­ку тренінгу з пси­хо­логії лідер­ст­ва бу­ло за­про­по­но­ва­но ви­ко­ри­с­та­ти магніто­фон. Після тиж­ня внутрішньої бо­роть­би йо­му вда­ло­ся скла­с­ти спи­сок, і він був го­то­вий звер­ну­ти­ся до пер­шої у спи­с­ку лю­ди­ни   дво­юрідної се­с­т­ри. Ще тиж­день він зби­рав­ся з мужністю, але зміг знай­ти в собі си­ли звер­ну­ти­ся до дівчи­ни ли­ше після то­го, як керівник кур­су по­ре­ко­мен­ду­вав обґрун­ту­ва­ти своє про­хан­ня ви­ко­нан­ням до­маш­нь­о­го за­вдан­ня в якійсь "школі ме­недж­мен­ту", де він ніби­то на­вчається. Ко­ли на ка­сеті бу­ли за­пи­си кількох осіб зі спи­с­ку, ми всі про­слу­хо­ву­ва­ли їх на магніто­фоні. Після цьо­го ве­ду­чий по­про­сив кур­сан­та по­вто­ри­ти по­чу­те. Він спромігся пе­ре­да­ти ли­ше за­галь­ний зміст повідо­млен­ня. До­ве­ло­ся про­слу­хо­ву­ва­ти за­пис ще раз. Все су­про­во­д­жу­вав потік різно­манітних емоцій. На­решті учас­ник тренінгу був здат­ний про­слу­хо­ву­ва­ти всю ка­се­ту, не пе­ре­жи­ва­ю­чи гос­трих відчуттів. Це оз­на­ча­ло ве­ли­кий про­рив упе­ред. Він по­чав відчу­ва­ти впев­неність від усвідо­млен­ня своєї цінності і зна­чу­щості для ото­чу­ю­чих, не ба­жа­ю­чи пов'язу­ва­ти се­бе з лідерсь­кою не­спро­можністю і праг­ну­чи від неї поз­ба­ви­ти­ся. Страх пе­ред влас­ною не­по­вноцінністю став вірним со­юз­ни­ком.

Крок чет­вер­тий: роз­ви­вай­те сто­сун­ки зі своїм віддзер­ка­лен­ням. Для цьо­го май­те терпіння ди­ви­ти­ся на се­бе в дзер­ка­ло   на об­лич­чя, ста­ту­ру. На­беріться сил і терпіння. За­пи­таєте се­бе: "Яке пра­во я маю су­ди­ти цю лю­ди­ну, її тіло?" Лю­ди­на в дзер­калі   як ніжна рос­ли­на. Їй потрібна во­да, со­няч­не світло, тур­бо­та, а зовсім не жор­ст­ка дієта з сумнівних про­дуктів. Мож­ли­во, де­які ри­си лю­ди­ни у дзер­калі, які особ­ли­во не­на­висні вам, на­справді є ха­рак­те­ри­с­ти­ка­ми, що на­га­ду­ють ва­ших батьків, стар­ших се­с­тер і братів. Ви, мож­ли­во, відчуєте злість на них за те, що во­ни ви­ма­га­ли від вас ба­га­то, а да­ва­ли так ма­ло. Доз­воль­те собі це ро­з­д­ра­ту­ван­ня, але не спря­мо­вуй­те йо­го на се­бе. Услід за злістю прий­де сму­ток, а за ним   відчут­тя по­легші і про­щен­ня. Але хай во­ни прий­дуть у свій час, не на­ма­гай­те­ся їх ква­пи­ти. Іноді лю­дям потрібно ба­га­то ча­су на те, щоб упер­ше гля­ну­ти уваж­но на се­бе в дзер­ка­ло і не за­зна­ти ба­жан­ня відвер­ну­ти­ся чи втек­ти. У цьо­му ви­пад­ку ра­ди­мо на­бра­ти­ся муж­ності і по­ста­ра­ти­ся роз­сла­би­ти­ся. Ви­про­буй­те цей досвід на собі, по­чи­на­ю­чи з ко­рот­ких діалогів зі своїм віддзер­ка­лен­ням і по­сту­по­во збільшу­ю­чи їх три­валість.

Крок п'ятий: ри­зи­куй­те щод­ня Це оз­на­чає, що вам слід бра­ти­ся за все в житті, що раніше за­ли­ша­ло­ся невідо­мим: учи­ти­ся тан­цю­ва­ти, як­що ви не уміли цьо­го ро­би­ти раніше, взя­ти­ся за по­шу­ки но­вої, ціка­вої ро­бо­ти, спро­бу­ва­ти свої си­ли в ка­танні на ли­жах, на ков­за­нах то­що. Особ­ли­ве зна­чен­ня ма­ють публічні ви­с­ту­пи, що зму­шу­ють вас відчу­ва­ти знач­но сильніші емоції, ніж за­зви­чай. Це обов'яз­ко­вий досвід, ад­же се­ред ос­нов­них яко­с­тей ліде­ра, не­за­леж­но від то­го, чи є він ліде­ром дер­жа­ви, кор­по­рації, ор­ке­с­т­ру чи спор­тив­ної ко­ман­ди, є йо­го здатність чітко і дохідли­во вис­лов­лю­ва­ти дум­ки значній кількості лю­дей. Здо­бу­ва­ю­чи досвід у ви­ко­нанні но­во­го, раніше невідо­мо­го, ви роз­ши­рюєте свій ар­се­нал, при­зна­че­ний для май­бутніх пе­ре­мог. По­ки що уни­кай­те зма­гань і видів діяль­ності, що при­му­шу­ють вас порівню­ва­ти се­бе з інши­ми, щоб пер­ша ж не­вда­ча не пе­ре­мог­ла вас і зве­ла всі до­сяг­нуті ре­зуль­та­ти нанівець.

Один учас­ник кур­су ри­зик­нув, ко­ли звер­нув­ся до при­ваб­ли­вої жінки з про­хан­ням про по­ба­чен­ня. Йо­му відмо­ви­ли, і чо­ловік був го­то­вий сприй­ня­ти це як ще один до­каз своєї не­по­вноцінності. Після на­шо­го уваж­но­го вив­чен­ня інци­ден­ту він усвідо­мив, що са­ма ма­не­ра, з якою він до­би­вав­ся зго­ди жінки на зустріч, за­без­пе­чи­ло йо­му не­га­тив­ну відповідь. Виз­на­ти це бу­ло важ­ко, але не­обхідно.

Крок шо­с­тий: про­яв­ляй­те ак­тивність і беріть на се­бе ух­ва­лен­ня рішень. Оскільки праг­нен­ня до лідер­ст­ва не сумісне із па­сивністю, ва­ша здатність ух­ва­лю­ва­ти різні рішен­ня по­вин­на постійно зро­ста­ти. От­же, не­обхідно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти кож­ну спри­ят­ли­ву на­го­ду, щоб бра­ти на се­бе відповідальність ух­ва­лю­ва­ти рішен­ня. Як­що хо­че­те бу­ти прий­ня­ти­ми на ро­бо­ту на ос­нові кон­курс­но­го відбо­ру або дав­но пре­тен­дуєте на керівну по­са­ду, не­гай­но за­те­ле­фо­нуй­те або зверніться до ди­рекції фірми, візьміть блан­ки за­яв і внесіть осо­бисті ан­кетні дані, за­про­по­нуй­те свої по­слу­ги. Не відкла­дай­те спра­ви в дов­гий ящик.

Ба­га­то лю­дей, ма­ю­чи всі дані для кар'єрно­го рос­ту, зволіка­ють до ос­тан­нь­о­го або вза­галі ви­яв­ля­ють­ся не­здат­ни­ми за­про­по­ну­ва­ти свої по­слу­ги ор­ганізації або ко­лек­ти­ву. У них не ви­с­та­чає си­ли зро­би­ти вирішаль­ний крок. Нерідко те­ле­фон стає ос­нов­ною пе­ре­шко­дою для служ­бо­во­го про­су­ван­ня. Бу­ває, ав­то­ма­тич­ний відповідач на іншо­му кінці дро­ту при­му­шує тремтіти, а го­лос жи­вої лю­ди­ни в слу­хавці ще більше ля­кає. Ви по­чи­наєте діло­ву роз­мо­ву з три­ва­лих ба­га­тослівних ви­ба­чень і потім бур­мо­че­те в труб­ку щось не­ви­раз­не, чо­го не ро­зуміє ваш співроз­мов­ник, який врешті втра­чає терпіння. У вас роз­ви­вається тен­денція уни­ка­ти те­ле­фон­них роз­мов, що мо­же по­ста­ви­ти під сумнів успіх будь яко­го по­чи­ну в су­час­них тем­пах жит­тя. Про­ти­о­т­ру­тою мо­же бу­ти ли­ше зустріч із стра­ха­ми та яко­мо­га частіші роз­мо­ви по те­ле­фо­ну. Вам до­ве­деть­ся зро­би­ти не так вже й ба­га­то дзвінків, аби по­до­ла­ти свій страх пе­ред цим апа­ра­том. До то­го ж ви мо­же­те на­пе­ред підго­ту­ва­ти се­бе до най­не­с­при­ят­ливішо­го варіан­ту пе­ребігу роз­мо­ви. Як пра­ви­ло, ва­ша уя­ва ма­лює знач­но страшніші кар­ти­ни, ніж те, що че­кає вас на­справді. Поз­ба­вив­шись від не­здо­ро­вих фан­тазій, ви по­ба­чи­те, що жит­тя пре­крас­не й ди­во­виж­не. Ана­логічний підхід мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти не тільки для вдо­с­ко­на­лен­ня те­ле­фон­них роз­мов, а й для будь яких інших си­ту­ацій, що ля­ка­ють вас.

Крок сьо­мий: опа­нуй­те прак­ти­ку виз­нан­ня влас­них по­ми­лок і візьміть на се­бе відповідальність за ух­ва­лю­ванні ва­ми рішен­ня. Се­ред спо­собів роз­вит­ку відчут­тя лідерсь­кої відповідаль­ності та­кий: візьміть руч­ку, блок­нот і зробіть спи­сок за при­кла­дом твер­д­жень, по­да­них ниж­че. Почніть кож­ну фра­зу сло­ва­ми: "Я не­су відповідальність за...". Про­дов­жіть фра­зу будь яки­ми сло­ва­ми, які тільки спа­дуть на дум­ку, яки­ми б аб­сурд­ни­ми во­ни вам не зда­ва­ли­ся. Складіть спи­сок з що­най­мен­ше 12 твер­д­жень.

1. Я не­су відповідальність за   _____________________________________

2. Я не­су відповідальність за _____________________________________

3. Я не­су відповідальність за _____________________________________

4. __________________________________

5. __________________________________

 

Це серй­оз­на впра­ва, і во­на ма­ти­ме не­обхідний вплив. Зовсім не потрібно зму­шу­ва­ти се­бе без­за­с­те­реж­но віри­ти кож­но­му твер­д­жен­ню, про­те ступінь спро­ти­ву під час здійснен­ня впра­ви засвідчить, наскільки міцно внутрішні ле­ща­та три­ма­ють вас. Взя­ти на се­бе відповідаль­ності аб­со­лют­но не оз­на­чає, що ви по­винні за­су­д­жу­ва­ти ко­гось чи не­гай­но ки­ну­ти­ся вирішу­ва­ти чиїсь про­бле­ми. Відчут­тя відповідаль­ності пе­ред­ба­чає на­явність у вас здат­ності відповісти за власні вчин­ки. Дру­гий мо­мент цієї впра­ви спря­мо­ва­ний на ви­коріню­ван­ня ба­жан­ня завжди бу­ти хо­ро­шим для інших або завжди ма­ти рацію. Це не про­сто, оскільки мож­на відчу­ти влас­ну нікчемність у разі виз­нан­ня до­пу­ще­ної по­мил­ки. Спро­буй­те підійти з гу­мо­ром до цієї впра­ви. Уп­ро­довж дня зізнай­те­ся хо­ча б ар­ку­шу па­пе­ру про свої не­при­стойні дум­ки чи дії, яки­ми б нікчем­ни­ми во­ни вам не зда­ва­ли­ся. Де роз­лад із влас­ною свідомістю чи з по­зицією знай­о­мих? Не бійте­ся зда­ва­ти­ся гірши­ми, ніж ви є на­справді. Не­га­тивні мо­мен­ти вла­с­тиві по­ведінці кож­ної лю­ди­ни. Ос­воївши впра­ву, ви по­сту­по­во на­вчи­те­ся пе­ре­жи­ва­ти радість від внутрішньої відвер­тості.

Крок вось­мий: навчіться відповіда­ти відмо­вою і вмійте на­по­ляг­ти на своєму. Пер­ша ча­с­ти­на цієї впра­ви по­ля­гає в опа­ну­ванні уміння ска­за­ти "ні", ко­ли це не­обхідно. Най­кра­ще на­вчи­ти­ся цьо­му мож­на в ро­боті з дру­зя­ми, ро­ди­ча­ми. Друзі по­винні ви­ко­ну­ва­ти роль лю­ди­ни, що про­сить вас про ве­ли­ку по­зи­ку або на­ка­зує зро­би­ти не­ба­жа­не для вас. При­пу­с­ти­мо, во­ни про­сять да­ти їм на декілька днів ва­шу ма­ши­ну чи по­зи­чи­ти знач­ну су­му гро­шей. Хай во­ни спри­чи­нять відчут­тя про­ви­ни, ука­зу­ю­чи на ваш егоїзм або не­люб'язність що­до них. Ва­ше за­вдан­ня по­ля­гає в то­му, щоб ска­за­ти їм "ні", як би важ­ко вам не бу­ло. Прак­ти­куй­те впра­ву до­ти, по­ки не відчуєте змо­ги ви­ра­зи­ти свою відмо­ву без мук сумління, не псу­ю­чи сто­сунків із лю­ди­ною, яка на чо­мусь на­по­ля­гає. По­сту­по­во по­чи­най­те за­сто­со­ву­ва­ти здо­буті на­ви­ки у житті   у діло­вих чи осо­би­с­тих взаєми­нах.

Дру­га ча­с­ти­на впра­ви по­ля­гає у ви­роб­ленні здат­ності до­ся­га­ти ба­жа­но­го і не відсту­па­ти, по­ки цьо­го не от­ри­маєте. Хай ваш то­ва­риш зіграє, на­при­клад, роль не­сумлінно­го чи­нов­ни­ка, який на­ма­гається ухи­ли­ти­ся від ви­ко­нан­ня ро­бо­ти, важ­ли­вої для вас. Ви по­винні пе­ре­тво­ри­ти­ся на лю­ди­ну, що вміє відсто­ю­ва­ти власні пра­ва. Ва­ше за­вдан­ня при­му­си­ти чи­нов­ни­ка ви­ко­на­ти не­обхідний об­сяг робіт і не відсту­пи­ти­ся, по­ки все не бу­де в по­ряд­ку. Вам слід до­мог­ти­ся цьо­го, не вда­ю­чись до скарг та зви­ну­ва­чень і не праг­ну­чи за­во­ю­ва­ти сим­патії. Впра­ву ви­ко­на­но, як­що вдасть­ся по­ста­ви­ти парт­не­ра в без­вихідне ста­но­ви­ще, і він бу­де не в змозі про­дов­жу­ва­ти су­пе­реч­ку. Це од­на з ос­нов­них вправ для ви­роб­лен­ня по­чат­ко­во­го рівня впли­ву на ото­чу­ю­чих.

Крок дев'ятий: складіть спи­сок на­яв­них у ва­шо­му роз­по­ря­д­женні аль­тер­на­тив, навіть як­що во­ни не зда­ють­ся вам особ­ли­во при­ваб­ли­ви­ми. Зробіть вибір.

Ця впра­ва по­вин­на на­вчи­ти вас ро­би­ти вибір. Не­обхідно ос­воїти прак­ти­ку скла­дан­ня пе­реліку аль­тер­на­тив, на­яв­них у ва­шо­му роз­по­ря­д­женні в кон­кретній си­ту­ації осо­би­с­то­го або діло­во­го спілку­ван­ня. Спо­чат­ку це мо­же зда­ти­ся нездійснен­ним, то­му мож­на по­про­си­ти знай­о­мо­го до­по­мог­ти вам і вка­за­ти мож­ли­вості, яки­ми б не­зви­чай­ни­ми во­ни не зда­ва­ли­ся б. Ва­ше за­вдан­ня по­ля­гає в то­му, щоб роз­г­ля­ну­ти кож­ну мож­ливість, не вда­ю­чись до фра­зи, що по­чи­нається із слів "так, але...". Ось мож­ли­вий сце­нарій. Ва­ша си­ту­ація/ба­жан­ня: "Я хо­чу от­ри­ма­ти підви­щен­ня, але мені за­ва­жає..." Складіть пе­релік пе­ре­шкод і варіантів їх по­до­лан­ня. Та­ке за­вдан­ня мо­же вас ро­з­д­ра­ту­ва­ти, про­те по­ста­рай­те­ся по­до­ла­ти це по­чут­тя.

Крок де­ся­тий: робіть собі щод­ня щось приємне. Складіть пе­релік ба­жа­но­го. Спи­сок мо­же місти­ти якісь ма­теріальні речі   одяг або якісь но­вин­ки техніки, пред­ме­ти їжі, про­гу­лян­ки пар­ком або приємні каніку­ли, спілку­ван­ня з людь­ми, які вам по­до­ба­ють­ся, ігри. При­знач­те од­ну та­ку приємність на день. Не доз­во­ляй­те по­ру­ши­ти ваші пла­ни, за­шко­ди­ти їх ви­ко­нан­ню, ад­же це мо­же зму­си­ти віри­ти, що до­сяг­ти ба­жа­но­го з якоїсь при­чи­ни не­мож­ли­во. Ви от­ри­маєте чу­до­ву на­го­ду по­сте­жи­ти за махінаціями своєї підсвідо­мості. Це бу­де вель­ми по­вчаль­ним. Щоб прослідку­ва­ти за ви­ко­нан­ням впра­ви, зробіть діаг­ра­му, на якій на­прикінці дня по­зна­чай­те, наскільки вам вда­ло­ся відчу­ти за­до­во­лен­ня. Будь­те чесні пе­ред со­бою. Як­що ви доз­во­ли­те яко­мусь те­ле­фон­но­му дзвінку чи іншій ви­пад­ко­вості по­ру­ши­ти ваші пла­ни, сьо­годнішній день не за­ра­хо­вуй­те. При­чо­му не­мож­на зви­ну­ва­чу­ва­ти об­ста­ви­ни. Ко­ли ви зумієте бу­ти за­до­во­ле­ним хо­ча би п'ять днів на тиж­день, знай­те, що ви на пра­виль­но­му шля­ху.

Крок оди­над­ця­тий: складіть перелік пе­ре­шкод у до­сяг­ненні ме­ти і спаліть йо­го. По­ста­рай­те­ся зве­с­ти до­ку­пи всі при­чи­ни, що вик­ли­ка­ють ва­ше не­за­до­во­лен­ня. Для цьо­го на­пишіть у блок­ноті свою най­б­лиж­чу ме­ту на шля­ху до­сяг­нен­ня лідерсь­ких по­зицій. Після цьо­го од­ра­зу за­знач­те всі об­ста­ви­ни, за яких, як вам здається, ви не мо­же­те її до­сяг­ти. Доз­воль­те собі го­во­ри­ти го­ло­сно. На­дай­те своєму внутрішньо­му кри­ти­кові по­вну сво­бо­ду сло­ва. Хай го­во­рить все, що хо­че. Після цьо­го про­ар­ти­ку­люй­те ме­ти. На­при­клад, твер­д­жен­ня "Я хо­чу здо­бу­ти вче­ний ступінь. Я здо­бу­ду вче­ний ступінь". При­чи­ни і мірку­ван­ня, за яких я не мо­жу цьо­го зро­би­ти: "У ме­не не­має ча­су на підго­тов­ку до іспитів. Ро­бо­та зай­має у ме­не весь день. А як бу­ти з обо­ма дітьми? Хто піклу­ва­ти­меть­ся про них? Я за­ста­рий зно­ву вчи­ти­ся. Це ду­же до­ро­го. Дру­жині це не спо­до­бається. Бать­ки по­хи­ло­го віку   мені потрібно піклу­ва­ти­ся про них. Здо­ров'я вже не те. Я навіть по схо­дах підніма­ю­ся на­си­лу. І комп'ютер вже зовсім ста­рий, потрібно ку­пу­ва­ти інший. Гро­шей зовсім не за­ли­шить­ся". Про­дов­жуй­те пе­релік, по­ки не ви­чер­па­ють­ся ар­гу­мен­ти. Потім зно­ву по­вторіть твер­д­жен­ня то­го, що ви хо­че­те. Ко­ли відчуєте, що більше не­ма чо­го ска­за­ти, уро­чи­с­то спаліть ли­с­ток із пе­реліком ар­гу­ментів. Для кож­ної ме­ти мож­на ро­би­ти та­ку про­це­ду­ру кілька разів, аби по­си­ли­ти її дію.

Крок два­над­ця­тий: до­дай­те собі впев­не­ності і на­по­ри­с­тості. Вам мо­же ви­я­ви­ти­ся над­зви­чай­но склад­но відсто­ю­ва­ти свою по­зицію і за­ли­ша­ти­ся до кінця вірним своїм прин­ци­пам, навіть як­що во­ни вик­ли­ка­ють в інших за­пе­ре­чен­ня. Ця тен­денція по­сту­па­ти­ся і йти на­зад мо­же ви­яв­ля­ти­ся і в самій вашій по­ставі. Як­що ви постійно хо­ди­те зі схи­ле­ною го­ло­вою, су­ту­ля­чись, ледь во­ло­чи­те но­ги і рідко ди­ви­те­ся вго­ру чи ози­раєтесь, вам ніко­ли не ста­ти ліде­ром. То­му пря­ма по­ста­ва, роз­прям­лені плечі і гру­ди, ви­с­тав­лені на­зустріч ва­шо­му су­про­тив­ни­кові для сло­вес­но­го поєдин­ку вже здатні до­да­ти вам відчут­тя впев­не­ності. По­прак­ти­куй­те цю ма­не­ру три­ма­ти­ся, ви­про­буй­те її в жартівли­во­му поєдин­ку під час друж­ньої вечірки з при­яте­лем. Пе­ре­несіть ва­гу тіла з п'ят на но­с­ки. Коліна три­маєте злег­ка зігну­ти­ми. Підведіть підборіддя   хай і він бе­ре участь у про­цесі ва­шо­го са­мо­ст­вер­д­жен­ня. Про­дов­жуй­те відсто­ю­ва­ти свою по­зицію, не вда­ю­чись до скарг, зви­ну­ва­чень чи до­корів. Хо­ро­шим помічни­ком у ви­ко­нанні цієї впра­ви мо­же ста­ти дзер­ка­ло. Тембр го­ло­су, гли­би­на йо­го зву­чан­ня та­кож мо­же ба­га­то ска­за­ти про те, чи ви по­чу­ваєте­ся без­за­хис­ною жерт­вою чи здатні пре­тен­ду­ва­ти на лідер­ст­во. Як­що ви роз­мов­ляєте або про­си­те про по­слу­гу з жа­люгідним ви­гля­дом і тремтінням в го­лосі, то самі ми­мо­волі і про­во­куєте відмо­ву.

Пси­хо­лог Ерік Берн на­зи­ває це   но­си­ти фут­бол­ку з на­пи­сом: "Не бий­те ме­не". Та­кий життєвий девіз або про­сто ус­та­нов­ка на кон­крет­ну бесіду як­раз і по­ро­д­жує у ба­га­ть­ох лю­дей ба­жан­ня "стук­ну­ти" вас, ут­вер­ди­ти­ся за ваш ра­ху­нок. Не го­во­ря­чи вже про те, що та­ка по­ведінка ство­рить вра­жен­ня про вас як про слаб­ку лю­ди­ну. Ви мо­же­те за­пи­са­ти свою роз­мо­ву на магніто­фон і по­слу­ха­ти, яке вра­жен­ня справ­ляє її тембр, тон, зву­чан­ня. Чи не про­би­ва­ють­ся плак­сиві, туж­ливі нот­ки? Мож­ли­во, не­за­до­во­леність або не­сх­ва­лен­ня? Не про­сли­зає без­по­радність, не­впев­неність? По­пра­цюй­те над своїм го­ло­сом для на­дан­ня йо­му ав­то­ри­тет­ності, впев­не­ності, влад­ності. Пам'ятаєте, про нерішу­чу лю­ди­ну мож­на дізна­ти­ся за її не­впев­не­ни­ми вис­ло­ва­ми, ба­га­ти­ми на ев­фемізми, що "пом'як­шу­ють" мо­ву: "до­сяг­ти пев­них успіхів" замість "ста­ти ліде­ром", "не ду­же ра­дий" замість "роз­сер­див­ся" то­що. Ство­рю­ють вра­жен­ня не­впев­не­ності і так звані кваліфіка­то­ри   "як­би", "всьо­го ли­ше", "не­ба­га­то", "су­дя­чи з усь­о­го". Про то­го хто, так го­во­рить, скла­дається вра­жен­ня як про слаб­ку лю­ди­ну, що не во­лодіє си­ту­ацією. Зни­жу­ють вра­жен­ня та­кож са­мо­при­низ­ливі вис­ло­ви на зра­зок "я не ора­тор", "я ще ма­ло­досвідче­ний фахівець", "я   лю­ди­на но­ва".

При­святіть кілька тижнів відпра­цю­ван­ню два­над­ця­ти прак­тич­них кроків вправ, за­про­по­но­ва­них у цьо­му тренінго­во­му інфор­маційно­му мо­дулі. Обов'яз­ко­во ви­про­буй­те, "приміряй­те на се­бе" кож­ну впра­ву. Досвід свідчить, що одні впра­ви спо­до­ба­ють­ся вам більше, а інші   мен­ше. Щось за­хоп­лю­ва­ти­ме, а щось   дра­ту­ва­ти­ме. Про­явіть свій ха­рак­тер, на­по­лег­ливість і си­лу волі   прак­ти­куй­те хо­ча б де­сять кроків ре­гу­ляр­но, по­ки во­ни не увійдуть до ва­шої плоті і крові, ста­нуть ча­с­ти­ною вас. Ос­нов­не   сумлінність і ре­гу­лярність за­нять. А як­що зай­ма­ти­ме­те­ся ли­ше час від ча­су, "для га­лоч­ки"   це нічо­го не дасть. Тільки за декілька тижнів що­ден­них прак­тик ви обов'яз­ко­во відчуєте ре­зуль­тат. Не­хай ща­с­тить!



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту