Апокаліпсис: історія та сучасність

Останнім часом навколо відомого доку­мента «Протоколи сіонських мудреців» то­чаться дискусії (щодо його автентичності чи підробки). Деякі телепередачі, газетні статті, богослови й атеїсти заперечують чи доводять обґрунтованість, чи необґрунто­ваність цієї праці.

У «Протоколах сіонських мудреців» оповідається про могутню всесвітню змову із систематичним викладом програми захоп­лення крупним капіталом влади над світом. Автор трактату невідомий. Є версія, що текст створили співробітники царської таємної поліції.

Нас не цікавить, хто створив ці «Протоко­ли...»: чи то царська поліція, чи то «сіонські мудреці» — якесь таємне товариство. Важли­во те, що, написані понад сто років тому, вони розкривають сучасний перебіг історії. Наше завдання — проаналізувати деякі уривки із Священного Письма, творінь святих отців та «Протоколів...», і на їхній основі припустити настання апокаліптичного часу.

1

Рання християнська писемність свідчить про те, що повернення на землю Месії хрис­тияни напружено очікували ще в апос­тольські часи. Це очікування підтримувала атмосфера гонінь та мучеництва, в якій проходило їхнє життя. Лютість переслідувань іноді нагадувала пророцтва Спасителя про останні часи, коли не можна буде розрахову­вати навіть на один день спокійного існуван­ня. У римських імператорах: Нероні, Домі-ціані, Декії, Діоклітіані та інших подібних до них гонителях християни вбачили апо-каліптичного звіра. Із крахом язичництва на початку IV ст. та припиненням пересліду­вань систематичне вивчення Біблії перекона­ло богословів у тому, що до настання велико­го «дня Господнього» в житті людства по­винні звершитися певні духовні та соціальні процеси.

Не відкриваючи точної дати другого при­шестя Христа, Священне Письмо, однак, повідомляє низку певних ознак, за якими можна судити про відносну близькість цього дня. Розглянемо деякі знамення останніх часів, які мають здійснитися.

«Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, при­значений на погибіль, що противиться та не­сеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме... Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами» (2 Сол. 2: 3–4, 9).

Священне Писання свідчить, що страшно­му дню кінця світу передуватиме посилення морального занепаду. Інтереси плоті панува­тимуть над інтересами духу. Люди переста­нуть думати про Христа. Його життя і Його вчення відійдуть для багатьох як спогади. Людство прийде до передпотопного стану.

Як точно описують столітні «Протоколи...» нашу сучасність!.. «Народи гоїв (гої — неіудеї. — Ред.) одурманені спиртними напоями, а молодь їхня одуріла від класицизму та ран­ньої розпусти, на яку підбивала її наша аген­тура...» (протокол №1). Сучасний світ як ніколи поглинається злом, йдучи у безодню розпусти та гріха.

2

До кінця світу відхід людини від Бога озна­менує собою противник Христа — «чоловік гріха», який і очолить останню боротьбу з християнством. Згідно з творіннями святих отців, Антихрист буде євреєм, з коліна Дано-вого. Про це зазначає Св. Андрій Критський в «Тлумаченні на Апокаліпсис» (1889): «Ан­тихрист, який походить від коріння єврейсь­кого, зі східних частин Персидської землі, де коліно Данове... Коліно Данове, через те, що з нього має народитися антихрист, не зарахо­ване до інших (7 гл. Об'явлення), а замість нього згадане коліно Левія, яке, будучи свя-щеницьким, до інших колін не входить».

Іудеї, які не визнають Христа, побачать в антихристі довгоочікуваного Месію. Святий Іоан Златоуст говорить про це так: «Більше всього спокусник буде мати сили серед іудеїв, бо вони не прийняли Христа, не увіру­вали в Нього». «Піднісшись над усіма царя­ми і над усяким богом, він побудує місто Єрусалим та відбудує зруйнований храм, а всю країну й кордони її поверне іудеям», — вторить Іоану Златоусту блж. Іполит. Голо­вний зовнішній фактор воцаріння антихрис­та — наявність світового царства.

«Визнання нашого самодержця... настане, коли народи, змучені негараздами та неспро­можністю  правителів,  нами  підстроєною, скрикнуть: “Приберіть їх і дайте нам одного, всесвітнього царя, який об'єднав би нас і знищив усі причини розбрату: кордони, на­ціональності, релігії, державні розрахунки (тут і далі виділено автором. — Ред.), який дав би нам мир та спокій, котрих ми не може­мо знайти з нашими правителями та представниками”. Але ви самі прекрасно знаєте, що для можли­вості всенародного вираження подібних бажань необхідно не­впинно мутити у всіх країнах відносини народу з урядом, щоб перевтомити всіх розладом, во­рожнечею, боротьбою, ненавистю і навіть мучеництвом та голодом, прищепленням хвороб, нуждою, щоб гої не бачили іншого виходу, як пристати на нашу грошову і повну владу» (протокол № 10).

З

Останнім часом Захід нав'язує всьому світу ідею глобалізації та втягує країни і народи в побудову «світлого» майбутнього у вигляді єдиного інформаційного світового співтова­риства, яке називається Євросоюзом. Ще кілька років тому це було немислимим, нині це реальність, яка невмолимо наближається. Зазирнемо в «Протоколи...»: «Сьогодні можу повідомити, що наша мета уже за декілька кроків від нас. Залишається невеликий простір, і весь шлях, який ми пройшли, гото­вий уже замкнути свій цикл Символічного Змія, яким ми зображуємо наш народ. Коли це коло замкнеться, всі європейські держави будуть ним замкнуті, ніби міцними лещата­ми» (протокол № 3).

У кожній державі існує своя валюта — так само і в ЄС. Євро стає невід'ємною частиною кожної держави, яка бажає вступити до Європейської Співдружності. Згідно з РІА, перейти на єдину валюту та досягти високо­го ступеня економічної інтеграції до 2021 р. зможуть усі країни африканського конти­ненту.

«Коли ми звершимо наш державний пере­ворот, ми скажемо тоді всім народам: «Усе йшло жахливо погано, всі змучились. Ми розбиваємо причини ваших мук: народності, кордони, різномонетність» (протокол № 10). «У нас повинна бути введена валюта... буде вона з паперу чи дерева. Ми здійснимо ви­пуск  грошей  за  нормальними  потребами кожного підданого» (протокол № 18). «Від­мічу, що в руках наших буде зосереджено всі гроші світу... Коли цар Ізраїльський одягне на свою священну голову корону, піднесену йо­му Європою, він стане патріархом світу» (протокол № 15).

«Європа без кордонів», спроба встановлен­ня єдиної валюти, а головне — уніфікація людської особистості за єдиним для всього світу шаблоном — це лише передвісник справжнього властителя, який має прийти. Це початок кінця. «Ми водимо народ від од­ного розчарування до іншого для того, щоб він і від нас відмовився на користь того Царя-деспота Сіонської крові, якого ми готуємо для світу. Нині ми як міжнародна сила не­вразливі, тому що при нападі нас підтриму­ють інші держави» (протокол № 3).

Можливо, що в його час над людством на­висне загроза всесвітньої війни чи жахливої політичної й економічної кризи. Уряди бу­дуть на межі краху, народи — в стані смут та революцій. Тоді на каламутних хвилях світо­вої бурі випливе «геніальний» вождь, як єди­ний, хто може врятувати людство. За його спиною стоятиме могутня організація, яка прагнутиме світового володарювання. «Наша влада при сучасному хитанні всіх влад буде найнепереборнішою порівняно з будь-якою іншою, тому що вона буде невидимою доти, поки не утвердиться настільки, що її вже ніяка хитрість не підточить» (протокол № 1). Опираючись на неї, антихрист виступить із готовою програмою соціально-економічних перетворень, які навперебій підтримувати­муться та рекламуватимуться засобами ма­сової інформації.

Ієромонах Серафим (Роуз) (пом. 1982) про зв'язок побудови «інформаційного суспіль­ства» з воцарінням антихриста писав: «Про антихриста відомо, що він буде правителем світу, а тільки в наш час стала практично ре­альною можливість, щоб одна людина керу­вала усім світом. Ус і світові імперії, які існували до нашого часу, займали лише ок­ремі частини світу, і тільки з появою сучас­них засобів комунікації стало можливим, щоб усім світом правила одна людина» («Знамення часу: таємниці книги Апокаліп­сис»).

4

Уже нині можна спостерігати кардинальну зміну світогляду, психіки та способу життя мільярдів людей, змушених включатися у життя «інформаційного суспільства». Необ­межене панування «Екрана» у вигляді звичних уже телевізорів, відеомагнітофонів та комп'ютерів не тільки поширилося на сферу економіки, торгівлі і політики, а й увірвалося до особистих відносин, сім'ї, віри, тобто в сферу людського духу, претендуючи на роль нової філософії, нової релігії.

«Екран» — це система глобального впливу на людські душі. Цей вплив може бути як по­зитивним, так і негативним. Через екран до людей доноситься слово Боже, проповідь Євангелія, в дитячі душі висівається насіння любові та милосердя; немічні хворі та старі люди бачать, чують і, відповідно, беруть участь у спільній молитві, яка транслюється в багатьох країнах. Але значно більше через екран на людство виливається негативу. Жи­ве, безпосереднє людське спілкування посту­пається місцем спілкуванню інформаційно­му, опосередкованому через «Екран». Те­левізор відчужує один від одного людей, які живуть в одному домі, сім'ї, заміняючи живе, особистісне спілкування ілюзорними та мрійливими привидами та тінями «Екрана».

Із Священного Письма та творінь святих отців Церкви Христової ми знаємо, що в ан­тихристові часи здійснюватиметься зваблення людей неправдивими чудесами. Згідно з думкою багатьох тлумачів, ці неправдиві чу­деса є не що інше, як останні науково-технічні досягнення, до яких належать на­самперед сучасне ТБ, Інтернет та інші су­часні засоби масової інформації. Ними зваб­люються ті, які живуть на землі (див. Об. 13, 14). Люди зазнають потужного згубного впливу цих технічних чудес, занурюючись у віртуальну реальність, яку вони представля­ють. Віртуальну — значить оманливу, тому й чудеса названі в Об'явленні неправдивими.

«Являючись батьком неправди, він (сата­на) через оманливі дії буде зваблювати уя­ву», — говорив Св. Кирило Єрусалимський. «Багато буде мрій, звершуваних звіром», — вторив йому Св. Єфрем Сирін. Святитель Ігнатій (Брянчанінов) зазначав, що неправ­диві знамення та чудеса будуть «діяти найбільше на почуття зору, захоплюючи та обманюючи його».

Згідно з Апокаліпсисом, «дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклонить­ся образові звірини, побиті були» (Об. 13: 15).

Останнім часом люди поклонятимуться як богу (тобто служити як Богу істинному), так і образу звіра, якому буде дано дух, унаслідок чого він буде «говорити». Чи не про «Екран» тут ідеться? Чи не вказує біблійний образ ікони звіра, яка говорить, на телевізори, на комп'ютерну та відеотехніку, а в ширшому розумінні — на всі сучасні засоби масової інформації і взагалі на таке явище останніх перед кінцем світу часів, як всеохоплююча комп'ютеризація людської життєдіяль­ності?..

Апокаліпсис в оригіналі був написаний грецькою мовою; грецьке слово «ікона», яке стоїть як у грецькому, так і в слов'янському тексті, сучасною мовою перекладається як вигляд, образ, зображення. Але ж «Екран» — це і є живе зображення, рухома, та ще й зі зву­ковим супроводом («розмовляюча») картин­ка. Сам екран не є досягненням богопротив-ним. Важливо те, як він використовується людьми, що через нього подається людству. І залежно від цього, він приносить або велику користь, або страшну шкоду.

«Немає приводу дивуватися, — говорить Св. Іоан Кронштадський, — що образ сина погибелі буде говорити, бо техніка останніх часів досягне, за свідченням древніх отців, найбільшого розвитку («Про останні часи за Об'явленням Св. Івана Богослова»).