головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 3/2005 
Персонал № 3/2005
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Помаранчева революція: уроки владі

Олексій ЮЛДАШЕВ,
кандидат юридичних наук, доцент

Причиною Помаранчевої революції були НЕ­ПРАВДА і НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ старої влади. Щодо характеру революції. Є підстави вважати, що події Помаранчевої революції мають транс­цендентальний, НАДПРИРОДНИЙ характер, тобто ці події не вкладаються у звичні зако­номірності, звичну логіку, в той перебіг подій, який вважається природним.

Надприродні явища і події ми часто називаємо випадковими. Але що таке випадковість? Не кри­тикуючи (за браком місця у статті) філософсько-матеріалістичне визначення: випадковість є фор­мою вияву необхідності, зазначимо, що наука відмовляється від вивчення випадковості*. Тому запропонуємо таке визначення: випадковість – це те, що ми не можемо (і НІКОЛИ не зможемо) по­яснити в межах матеріалістичного підходу. Водно­час причини, а отже і суть того, що ми називаємо випадковістю, розкривається у духовних джере­лах знань – зокрема у Біблії.

Надприродність Помаранчевої революції, по-перше, у несподіваності її результату. По-друге, у тому, як вона відбувалась. Щодо першого. Безу­мовно, опозиція готувала акти непокори. Але ніхто: ані влада, ані сама опозиція, ані, врешті, увесь світ не очікував того, що відбулося в Києві.

Надприродність подій Помаранчевої революції помітили свідки. У пресі уже висловлювались думки про те, що ці події є виявом чогось ще знач­но масштабнішого, ніж навіть формування грома­дянського суспільства і народження нової ук­раїнської нації. Помаранчева революція – явище слави Господа, а її наслідки – Божа робота**. Це можна побачити чи не у кожній її події, зокрема, у надприродному зародженні та перебігу самої Ре­волюції. Щодо зародження. Надприродність із теологічних позицій пояснюється так: Бог на­вмисно обирає немічне, щоб ЯВИТИ СЛАВУ СВОЮ, щоб усі ми зрозуміли, що то не ми, то Він! Якщо взяти місце зародження революції – Київ, то він аж ніяк не схожий на носія «сакраменталь­ної місії», а є достатньо спокійним містом ук-раїнців-«мінімалістів», які останні століття не­квапливо жили собі у своїх затишних «хатинках скраю». Це ГОСПОДНЄ ЧУДО, коли у таких мінімалістів раптом прокидаються якісь зовсім неймовірні козацькі характери - з макси­малістською рішучістю та внутрішньою силою, із завзятою впертістю і навіть готовністю вмирати, вмирати за правду і справедливість. Хто б міг по­думати, що Україна стане «віссю» світової історії, а вибори президента нашої країни - політичною подією світового масштабу! Виявилося, не Л. Куч­ма довів, що Україна - не Росія, а Бог через грома­дян, які вийшли на Майдан. Отже, перша ознака надприродності зародження революції - це місце її зародження.

Щодо засобів здійснення революції. Хто і за допомогою чого здійснив революцію? Можливо, хоча немає доказів, закордонні фонди і надавали фінансову допомогу опозиції, але ж не виключено те саме з боку Москви щодо провладного лідера. Чому ж одне спрацювало, а друге - ні? Перемога на Майдані - це не афери спецслужб США, не гроші міжнародних фондів, як намагаються дове­сти колишні провладні фігуранти. Недарма сказа­но, що революцію за гроші не купиш. Так само не­правильним вважаю твердження: якби не німецькі гроші, то не було б революції 1917 року. Отже, не гроші, не закордонні спецслужби. Тоді що? Може, це геніальність лідерів опозиції, над­звичайна міць громадських організацій («По­ра»)? Так, Бог дав Революцію ЧЕРЕЗ тих, хто вважає себе творцями подій – лідерів опозиції, зо­крема об’єднання «Пора». Щодо лідерів. За Біблією, апостолам, обраним Богом, належало не­сти у світ християнську доктрину. Вони були про­стими людьми, не видатними полководцями або вченими. Але ж Бог довірився саме їм, щоб ми ба­чили Його славу. Лідерів Помаранчевої революції Бог, на мою думку, корінним чином змінив, пере­творивши звичайних людей на справжніх лідерів нації. Згадаємо біблейського Мойсея, який від на­родження був недорікуватим, але знову ж таки Бог зробив його чудовим переконливим промов­цем. Стосовно «Пори». Нині, коли уже укладено контракти представниками опозицій деяких країн СНД із цією компанією, а їх владно авторитарні кола терміново депортували місії Фонду Сороса, можна впевнено сказати, що результати Майдану прямого причинно-наслідкового зв’язку з діями «Пори» не мають. Нині дехто намагається довес­ти свою причетність до цих результатів. Можна дякувати Кучмі за те, що всупереч настійливим вимогам декого із влади, не була застосована сила проти мітингуючих. Але те, що не пролилася кров – це, знову ж таки, Божа воля. Те, що стара влада на це не пішла – надприродне. Те саме стосується і міцного сусіда, який був готовий допомогти нашій країні аж до її поділу, але відступився.

Щодо перебігу Помаранчевої революції. Події нагадують вихід Божого народу – вихід євреїв із Єгипту, з єгипетського полону (рабства). Вони, слід віддати їм належне, теж заради свободи поки­нули матеріально забезпечене «тихе» життя. Ми, українці, теж перебували у полоні (рабстві) зла і несправедливості, в якому тримала нас влада. Об’єднує нас з божим народом те, що і ми, і євреї тікали з полону, зневаживши злиденні подачки влади. Тобто духовність, потреба свободи, свобо­ди від брехні і несправедливості – це головна спо­нукальна причина і перша загальна ознака спільного між втечею євреїв і протестом мітингу­ючих на Майдані. Євреї втікали від фараона, ми – від старої влади. Друга загальна ознака полягає в тому, що за умови логічної реальної оцінки ситу­ації, ані у євреїв, ані у мітингуючих в Києві, жод­них шансів на перемогу не було. Щодо євреїв. Їх переслідувала і наздогнала єгипетська армія. По­переду втікачів було море – позаду – озброєні люті вершники. Щодо виборчих перегонів в Ук­раїні, то там теж все було сплановано, розподіле­но і передбачено. Недарма Путін привітав Януко-вича з перемогою на виборах президента, а до Києва, де відбувалася акція протесту, вже підтягу­вались війська і мав бути введений надзвичайний стан. Адже, як стало відомо, Майданові справді планували завдати удару. Але чому цього не ста­лося? Здавалося б, є просте матеріалістичне пояс­нення: солдати й офіцери відмовилися стріляти в народ. Це так, проте могли б знайти таких, хто б не відмовився. Тільки Бог міг зробити таке чудо. Він допоміг тим, хто волів позбутися єгипетсько­го рабства: у давнину на Сході розсік перед утіка­чами море і дав їм пройти, а тих, хто переслідував їх – поглинув у морську безодню. Крах старої вла­ди був закладений Богом через доленосні рішен­ня Верховної Ради та Верховного Суду України про визнання президентських виборів другого ту­ру 2004 року сфальсифікованими. Зазначимо, що у людей, які стояли на Майдані, були якісь просвітлені обличчя, християнська привітність до всіх, зокрема супротивників, як владних (спецпідрозділи), так і політичних (біло-голу­бих). Надприродним було і те, що серед рево­люціонерів на Майдані не було «ефекту юрби» – низинних почуттів, погромів, бійок, які ЗАКО­НОМІРНО супроводжують масові виступи, акти непокори. Якщо добре описаний в літературі «ефект юрби» – це завжди імпульсивні, звірині дійства, то серед революціонерів на Майдані та марафонів по усій країні простежувались любов до ближнього, мудрість діяти мирно, помірковано і зважено, йти шляхом єднання (бо ми є Христові діти), а не конфронтації. Київська міліція у глибо­кому непорозумінні: нічим не може пояснити той факт, що під час Помаранчевої революції в Києві практично не чинились злочини: пограбування, крадіжки тощо, які опісля відновились. Знаменно і те, що боротьба між владою і опозицією у бага­тьох своїх виявах була боротьбою чорного з білим, темряви зі світлом.

Мабуть, виникає питання, а навіщо це? Навіщо доводити трансцендентальність подій Помаран­чевої революції – Божої причетності до того, що відбулось? Що змінить те, що ми визнаємо (чи не визнаємо) надприродний характер подій Пома­ранчевої революції, погодимося з тим, що це дійсно Божа робота. Відповідь така: якщо ми дослідимо, у зв’язку з чим це все відбулося, тобто виявимо ПРИЧИНИ цієї революції, то зможемо визначити шляхи, якими слід іти новій владі і на­роду. УРОК ПЕРШИЙ. Насамперед необхідно новим Голові і Секретареві Ради національної безпеки й оборони переглянути саму концепцію національної безпеки країни. Потрібно визнати, що за погрозою безпеці — неправдивість офіційної влади. Усвідомлення важливості цієї за­грози буде реальною гарантією того, що новий політичний режим, нинішні лідери не зрадять. Не зрадять того, що було послане небом, і розпоряд­никами чого вони нині, за волею Божою, є.

Повторимо, що причиною революції були не­правда і несправедливість старої влади. Саме ця влада в Україні повсякденно порушувала духовні закони – вимоги, встановлені Богом. У результаті спрацювала встановлена Ним закономірність – обіцяне (зокрема, у Повторенні закону) знищен­ня неправдивої, несправедливої влади. Ця думка (щодо причин революції) прозвучала й у но­ворічному привітанні з 2005 роком Голови Вер­ховної Ради України В. Литвина: революція, яка відбулася, була моральною. Люди вийшли на ву­лицю за правдою і свободою...

УРОК ДРУГИЙ. Владі і всім нам необхідно навчитися бути СПРАВЕДЛИВИМИ, говорити і робити ПРАВДУ. Здавалося б, що це просто. Але насправді, ні. Часто ми боїмося або не наважуємо­ся казати правду, оскільки можна втратити якісь блага, а якщо скажемо неправду або навіть про­мовчимо, то збережемо їх. Але це суперечить то­му, що каже Біблія: коли скажемо неправду або промовчимо – ми втратимо набагато більше. Тут спрацьовує певна космічна закономірність.

Про те, що така закономірність дійсно існує – кожен знає на своєму власному досвіді. Так само не можна робити зла своєму ближньому, адже во­но тебе обов’язково наздожене («не рий під іншим яму»). Це теж всім відома універсальна космічна закономірність.

Отже, щоб стати заможними, слід бути духов­ними (правдивими). «Ми СТАНЕМО ЧЕСНОЮ НАЦІЄЮ», – заявить Президент В. Ющенко у зверненні до народу під час його інавгурації.

Для влади вимога «бути справедливим, правди­вим» означає, передусім, працювати не на себе, а на людей, не брати хабарів, не надавати нікому не­справедливих преференцій, незаконних переваг при розподілі благ, не створювати нерівності у підприємництві, працювати прозоро тощо. Влада не повинна бути бюрократичною. Бюрократична влада – це брехлива, неправдива влада: каже одне (наче слугує народу), а робить протилежне – краде народне добро. У виступі Президента України Віктора ЮЩЕНКА у Верховній Раді перед голо­суванням щодо затвердження Юлії Тимошенко на посаді Прем’єр-міністра України принаймні з деся­ток разів вжиті слова «мій уряд не буде красти», «я хабарів брати не буду», «уряд не братиме хабарів» тощо: «Добре жити в країні, де від уряду мало що залежить, бо там працюють закони, традиції, нор­ми, етика традиційна тощо. На жаль, ми живемо в тій країні, де від тих людей, які сидітимуть на цих поки що порожніх кріслах, буде залежати доля майже 48 мільйонів людей. Залежно від того, яка в них мораль, чи вони крастимуть (тут і далі виділення моє. — О. Ю.), чи не будуть красти, за­лежно від того, як вони професійно, публічно бачать свою місію. Із цього огляду я хочу сказати, що це – суперважливе питання і в політичному кон­тексті». «Я хотів би сказати, що мій уряд не буде робити, оскільки є колосальне очікування — сподівання на вирішення тих чи інших питань. Я знаю, яка відповідальність нині за цими словами стоятиме, але я маю честь сказати – мій уряд не бу­де красти». «Я знаю, що в цій країні проблема но­мер один є корупція, і починається вона з голови. Я хабарів брати не буду, я красти не буду, я того вимагаю від уряду. Я хочу, друзі, сказати, що уряд не просто не буде красти, уряд не буде брати ха­барів. Уряд не буде заносити гроші в парламент для того, щоб провести будь-яку кандидатуру або для того, щоб затвердити будь-який закон. Вдумайтесь, будь ласка, — уряд не буде заносити гроші в парламент». «Я переконаний, що коли бу­де публічно працювати Укрзалізниця, Укрнафта, НАК Нафтогаз, Укрпошта, ви отримаєте багато мільярдів поступлень до бюджету, які на сьогодні не заплановано, для того, щоб віддати бідній лю­дині. Ми хочемо переглянути роботу всіх вільних економічних зон ... від раціонального перегляду ро­боти економічних зон чи зон інвестиційного роз­витку, ми можемо отримати багато прозорих публічних фінансових потоків, у тому числі до бю­джету». «Я засвідчую, шановні друзі, що ми прове­демо чесну приватизацію, у межах того закону, який прийнятий парламентом. Об’єкти, які вкра­дені, будуть повернуті до держави, починаючи від «Криворіжсталі». «Я переконаний, що ми подо­лаємо крадіжки землі, які відбулися і в Криму, і біля Києва. Усе, друзі, буде чесно». «Цим самим я хочу сказати – ми вам пропонуємо публічну, чесну і відповідальну політику, де ніхто не заховається нікуди – ні політик, ні член Уряду, ні інші сторони, які відповідають або можуть бути відповідальними у цьому процесі». «Люди чекають того, що нова влада буде чесною і принесе вирішення тих про­блем, з якими живе моя нація 14 років». «Карди­нальним засобом забезпечення чесної роботи вла­ди є прозорість у цій роботі. Саме на цьому ж наго­лошував і я, цим, шановні друзі, хочу сказати – я за­кликаю вас і уряд стояти на виключно публічних, прозорих процедурах у цій державі. Я хочу засвідчити, що прозорість і публічність буде однією з характеристик роботи мого уряду. Рішення прийматимуться виключно в залі засідань, а не в кімнаті для відпочинку. Рішення підписуватимуться публічно, чи це стосується фінансів, чи це сто­сується ресурсів, чи це стосується приватизації»***. Другим етапом Помаранчевої революції має стати антибюрократична революція, спрямована не просто на оновлення, а на системне оновлення влади – надання їй принципово іншої якості.

УРОК ТРЕТІЙ. Він стосується вже не пе­ресічних громадян, а передусім влади і вчених – соціологів, філософів і юристів. Ідеться про пе­рехід від обмеженого матеріалістичного філо­софсько-методологічного способу пізнання світу до ЦІЛІСНОГО, в межах якого використовують­ся як матеріалістична, так і релігійна складові Знання про світобудову. Тільки за допомогою цілісного знання можна відповісти на питання: що таке справедливість, моральність, добра совість (зокрема в законодавстві, правових актах йдеться про добросовісність у підприємництві, конку­ренції; чи повинні закони, дії виконавчої влади обов’язково бути моральними чи необов’язково? При цьому, як не дивно, ще у давнину вважали, що головне – це додержання букви закону. Водночас деякі представники юриспруденції, зокрема ви­датний вчений-юрист дореволюційного періоду Л. Петражицький, наполягали на обов’язковій мо­ральності закону. На жаль, нині немає чіткої відповіді і на те, що таке ЗЛОвживання правом, владою. Ус і ці питання, як і до речі, саме поняття «право» – є настільки ж актуальними, як і не-вирішеними (суперечливими, дискусійними, за аналізом юридичної літератури). На нашу думку, це пояснюється знову ж таки тим, що ці категорії – справедливість, моральність, добра совість і пра­во – мають трансцендентну природу і суть. Опира­ючись на теорію Гегеля про неповноту, точно опи­сати ці явища тільки за допомогою наших засобів матеріального сприйняття світу (почуттів, дос­віду) неможливо, оскільки ці засоби недостатні для опису того, що поза ним. Звідси випливає не­обхідність при визначенні таких категорій, як ПРАВО, звернутися до духовних джерел і є підста­ви вважати, що право – це не стільки можливості, скільки справедливість («jus» – юстиція). Введемо наступну тезу: будь-який закон є правом, правом людини, якщо він не суперечить космічним зако­номірностям життя на землі, – духовним законам – законам, встановленим Богом. Отже, всі юри­дичні норми можна поділити, за Гегелем, на ті, які відповідають (дійсне право) і не відповідають цим закономірностям (псевдоправо, антиправо).

В одній із своїх монографій ми обґрунтували тезу про те, що Господь створив не тільки фізичні закономірності (закони), які існують між речами (наприклад, закон тяжіння), а й духовні. Останні, як і юридичне право, регулюють суспільні відно­сини, встановлюють критерії їх справедливості, моральності, доброї совісті. Це ставлення кожного до себе, Бога і Природи, взаємини між людьми. Юридичні закони, а також ситуації, які виникають у житті, є справедливими, моральними, такими, що відповідають добрій совісті тільки тоді, коли вони корелюють з духовними законами, встанов­леними Творцем. Юридичні закони не повинні су­перечити духовним, основою яких є моральність і добро. Це — такі вічні істини як не вбий, не кради, не чини перелюбу тощо. Елементарними нормами моральності, вічними істинами є також правила, які регулюють ставлення людей до влади і влади до людей, вимоги до здійснення правосуддя. Порушення цих правил провокує неминуче покаран­ня. Це хвороби, смерть, а також покарання винних через інших людей: розорення, повстання при­гноблених (революції) тощо. Таким чином, юри­дичне право і влада (її дії) мають відповідати вста­новленим критеріям. Це предмет вивчення ФІЛОСОФІЇ та ТЕОРІЇ ПРАВА і ДЕРЖАВИ. При цьому йдеться про конст­руктивні (практично результа­тивні) філософію та теорію пра­ва і держави. Нині інформація, яку містять ці науки є НЕДО­СТАТНЬОЮ для КОНСТРУ­ЮВАННЯ правових норм. Як­що ж виявити встановлені Твор­цем космічні закономірності для регулювання взаємин між людь­ми (а сукупність цих зако­номірностей можна інтерпрету­вати як ФІЛОСОФІЮ ПРА­ВА), то завдання полягатимуть лише у винайденні ор­ганізаційних механізмів забез­печення несуперечливості про­ектів юридичних актів духов­ним законам. Такі механізми за­пропоновані   нами   у   вигляді «морального фільтру для влади», який є складо­вою сформульованої нами теорії мудрих рішень.

Додержання людиною (законодавцем, владою) духовних законів, встановлених Творцем, є умо­вою гармонії із Богом, Природою, і з людським співтовариством****. У разі порушення цих законів настає, як зазначено у книгах Біблії (Буття, По­вторення Закону) руйнація – стихійні лиха, війни, революції, хвороби тощо. Це і є космічні за­кономірності, під впливом яких ми перебуваємо. Ми повинні на це зважати, інакше перебуватиме­мо у положенні дикунів, які пізнавали світ через спроби і помилки. Ми у виборі своєї поведінки, влади, політичного режиму не є абсолютно вільними. Так, лібералізм у крайньому його виразі (анархізм), соціалізм (тоталітаризм), як свідчить досвід людства, нежиттєздатні. Водночас аналіз Біблії щодо вибору політичного режиму (еле­мента форми) держави, свідчить, що Духовний закон утверджує консерватизм як режим найбільш сприятливий для суспільства, стан ди­намічної рівноваги у суспільстві, умова національної безпеки країни. Базова ситуація консерватизму – це ситуація благополуччя і миру, відсутність виклику, на який він має відповідати. Серед цінностей, які захищає консерватизм, найбільший пріоритет має суспільство (щодо лібералізму – то там, звісно, найвищою цінністю є права людини, а це інколи ПОМИЛКОВО, НЕ­БЕЗПЕЧНО*****), яке містить інформацію історич­ного розвитку людини, культури, віри.

В. Ющенко своєю клятвою у парламенті на Біблії довів, що хоче керувати країною за закона­ми, встановленими Богом, а отже, правдиво і справедливо. Перший день свого президентства

В. Ющенко почав із молитви в церкві, бо потрібне ОЧИЩЕННЯ і ОНОВЛЕННЯ ВЛАДИ.

УРОК ЧЕТВЕРТИЙ. Значної трансформації зазнає АДМІНІСТРАТИВНЕ та МУНІЦИ­ПАЛЬНЕ ПРАВО. Частина правових норм АП регулює порядок створення, статус, діяльність ор­ганів виконавчої влади, їх посадових осіб, поря­док призначення на посаду, контроль, відповідальність тощо. Адміністративне право має забезпечувати ПОВНУ ПРОЗОРІСТЬ ство­рення та функціонування органів державної ви­конавчої влади, посадових осіб, межі їх компе­тенції, ПОВНИЙ КОНТРОЛЬ та ВІДПОВІ­ДАЛЬНІСТЬ. Не повинні повторюватись ситу­ації, коли міністр транспорту одним своїм підпи­сом спрямовує величезні кошти на виборчу кам­панію, замість будівництва потрібного об’єкта. Успіх бізнесу не повинен залежати від родинних стосунків із владою. Президент України, Кабінет Міністрів мають відмовитися від тих структур, які створені за часів старої влади спеціально для їх обслуговування. Президент України вже відмо­вився від інституту президентської адміністрації, запровадивши інститут Державного секретаря. Доцільно відмовитися від деяких міліцейських підрозділів, господарських управлінь, пільг, пре­ференцій у медичному та в інших обслуговуван­нях. Цього не можуть дозволити собі бюджети найбагатших країн, водночас у цьому ніколи не відмовляла собі влада в незаможній Україні. Про­зора, чесна робота Уряду забезпечить його довго-тривалість (як сказано у Біблії, «тільки правдою утверджується престол»), яка є також умовою національної безпеки країни.

Щодо МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА. Сказа­не про корупцію в органах державної влади сто­сується і органів місцевого самоврядування – рад народних депутатів, їх виконкомів. Окремі ради ЗЛОвживають своїми правами, наприклад, щодо відведення земель, передачу їх у власність, довго­строкове користування, оренду. Особливо великі хабарі беруться за відведення землі і передачу її підприємницьким структурам у великих та ку­рортних містах. У місті Києві: в центрі, паркових зонах (наприклад, в зоні Центрального стадіону), Голосіївському лісі, Пущі-Водиці в деяких випад­ках житлове будівництво ведеться просто хи­жацьким способом — із спонтанною забудовою і зрубом дерев. Через реформування муніципаль­ного права можна спрямувати діяльність органів місцевої влади не на примноження приватного капіталу, а на забезпечення громадських інтересів населення відповідних територій.

Створення демократичної системи в нашій країні буде утвердженням правди і справедливості, гарантією того, що зроблене нині, не буде марним.


*У парі «необхідність-випадковість», метою науки, як зазначається у підручниках із філософії, є вивчення явищ лише в їх необхідності, закономірності як в природі так і в суспільстві.

**Так, А. Окара, у своїй статті «Золоте сяйво Помаранчевої революції, або Як архистра­тиг Михайло заступився за Україну» (Дзеркало тижня, 2004. — № 52 / 527, субота, 25–30 грудня), писав про те, що він неодноразово шукав відповідь на питання: чому для Києва — міста, позбавленого хоч якоїсь «силової» харизми, небесним покровителем вважається надзвичайно войовничий архистратиг Михайло, якого зображають за візантійською іко­нографією з вогненно-помаранчевим мечем? Нині він одержав відповідь. Саме в патро­нованому архистратигом місті і саме 21 листопада (Михайлів день) став днем відліку По­маранчевої революції. І справа не тільки в символіці, не в простому збігові тієї обстави­ни, що архистратига Михайла вважають небесним покровителем Києва, України.

***Із виступу Президента України Віктора ЮЩЕНКА у Верховній Раді перед голо­суванням щодо затвердження Юлії Тимошенко на посаді Прем'єр-міністра України // Урядовий кур'єр. — 2005. — 5 лютого.

****Закони, за якими функціонує природа і суспільство установлені Вищим (Всесвітнім, як писав Ціолковський), Всесвітнім (Вернадський) Розумом (Богом, як говорять теологи), що не збігається з індивідуальною (колективною) розумовою, творчою діяльністю людей. Ці закони (поряд із матерією і енергією) є самостійною (інформаційною) субстанцією, яка містить, — як пише кандидат хімічних наук Ю. Большак, — Великий код, відповідно до якого Творець створив світ таким, як ми його пізнаємо. Така субстанція не може бути вторинною від чого-небудь і повинна бути рівноправною формою матерії, поряд, наприклад, з речовиною й енергією (Большак Ю. Створення світу: синерезис або «Велике прання»// ДТ 31 грудня 1999 р.). Цю концептуальну ідею підтримують представники різних наук. Це гіпотеза про енерго-інформаційне поле нашої планети як своєрідний нагромаджувач інформації, яка не зникає після зникнення різних живих організмів і, головним чином, індивідів. Фізичною основою такого поля можуть бути відкриті відносно недавно мікролептонні частки і створювані ними «тонкі» структури матерії. Висловлюються припущення, що саме це поле здійснює корекцію біосфери Землі в процесі її розвитку, впливає на поведінку людей. У такий спосіб підтверджуються духовні істини, які містить Біблія та інші духовні джерела (зокрема, про існування так званої «потойбічної сили»), усуваються нерідко штучно споруджені протиріччя між матеріалістичною і релігійною складовими Знання про світобудову.

*****Наполягання на абсолюті природних прав людини не є моральним. Низка прав, які вважають особистісними («соматичними»), з позицій християнського вчення, аморальні. Вони ґрунтуються на світоглядній упевненості у «праві» людини самостійно розпоряджатися своїм тілом: здійснювати його «модернізацію» і навіть фундаментальну реконструкцію, трансплантацію органів. Сюди ж належить право на евтаназію, зміну статі, гомосексуалізм, вживання наркотиків і психотропних засобів, право на штучне запліднення, репродукування, стерилізацію, переривання вагітності, клонування, а потім, у недалекому майбутньому, і на віртуальне моделювання — повноправне утвердження (дублювання) себе в неметричній формі об'єктивного існування.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту