головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 3/2005 
Персонал № 3/2005
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Новій Україні — нову якість державного управління

Віктор МОРОЗ,
доктор технічних наук

Представлення книги «Проблеми методологічного вдосконалення управління»


Політологи виділяють три головні складові державного будівництва: політична, адмі­ністративна та методологічна. Перші дві відомі всім. Так зав­данням політичної складової є визначення та впровадження в практику державного і сус­пільного життя головних принципів державного уст­рою та розподілу функцій між державою і суспільством. Зав­данням адміністративної складової є визначення та впровадження в життя найоп-тимальнішої системи органів державної влади відповідно до прийнятих прин­ципів державного устрою. Нині ці дві складові потребують нового, перспективнішого змістовно­го наповнення. Це справа політиків та державних діячів, і є надія, що вони з цими завданнями впо­раються якнайкраще. Але внесок у вирішення цих проблем буде ефективним лише тоді, коли й тре­тій, а саме — методологічній складовій, буде при­ділена відповідна державна увага. Саме цій складовій і присвячена монографія [1]. Завдання методології — підвищення управлін­ського потенціалу держави на основі вміння службовців аргументовано виробляти своєчасні рішення з активним залученням комп'ютерної техніки.

На цьому необхідно зупинитися детальніше, ос­кільки відомо, що для підготовки управлінців є відповідні навчальні заклади, а для підвищення ефективності управління є державні програми з його інформатизації.

Це так, проте навчальні програми, й програми з інформатизації управління здійснюються в умо­вах дуже застарілої методології інформаційного забезпечення управління. Вони й досі базуються на невизначеності головного управлінського по­няття — поняття показника стану та розвитку контрольованих процесів. Слово «показник» і до­тепер вживають у різних значеннях.

Проте ще з часів появи перших обчислювальних машин, досвідчені управлінці спробували [2] дати точне визначення поняттю «показник», оскільки таке визначення може відіграти вирішальну роль у впорядкуванні управлінських знань та в ефек­тивній взаємодії управлінця з комп'ютером. Але комп'ютерні системи й досі базуються на таблич­них «формах» звітності часів ручної та механізо­ваної обробки інформації (тобто часів доком-п'ютерної епохи). Такі системи та автоматизовані робочі місця службовців складні, непрозорі та інерційні щодо їх використання у непередбачених управлінських обставинах. Тобто методологічна застарілість інформаційної стандартизації управ­ління виявляється у тому, що сучасні прикладні системи та автоматизовані робочі місця управлін­ців змістовно немобільні щодо задоволення управлінських потреб, які досить швидко змінюють­ся в часі та управлінському просторі.

Щоб підвищити цю мобільність, світ спробував підвищити рівень та ефективність мов програму­вання. Були створені такі мови, як DSL- , SQUARE, SEQUEL-2 (SQL) та інші мови, які орієнтовані на створення та обробку баз даних. Ці мови дещо збільшили ефективність створення систем. Але всі вони теж орієнтовані на стару методологію ін­формаційної стандартизації управління, яка ро­бить сам процес створення управлінських систем та автоматизованих робочих місць все ж складним та непрозорим. А якщо додати до цього ще й те, що ці мови досяжні лише комп'ютерним фахівцям, які не є фахівцями у тонкощах управлінських проблем, то результат створення систем є, як пра­вило, таким, якого важко досягти, або неефектив­ним.

Отже, вихід один. Необхідно змінити стару ме­тодологію інформаційної стандартизації управ­ління на нову, яка б, з одного боку, призвела до по­яви розвинутої мови обробки показників стану та розвитку контрольованих процесів, а з другого, — щоб ця мова була орієнтована на обробку баз по­казників, а не баз абстрактних даних (як у випад­ку згаданих мов), з третього, — щоб вона дала змо­гу пересічним службовцям самостійно обладнува­ти свої комп'ютеризовані робочі місця.

Світ прямує до цього. Про це свідчать світові процеси комплексного розвитку поки що розріз­нених засобів традиційної інформатизації управ­ління.

Але Україна випередила світ. Так в Україні знай­дена фундаментальна математична основа точно­го визначення поняття показника [1]. На цій осно­ві була складена така мова опису та обробки по­казників (Гермес-3), яка цілком задовольняє су­часні та майбутні управлінські вимоги. Нова мова таким чином «вмонтована» у спеціально створену операційну систему технологій аналізу процесів (ОСТАП), яка стає дійсно могутнім інструментом для створення та обладнання службовцями своїх автоматизованих робочих місць.

Включити службовців у безпосереднє створен­ня власних автоматизованих робочих місць стане добротною основою для підвищення загальної культури й ефективності управління.

Процес, про який йдеться, можна характеризу­вати як процес заміни стандартизації окремих табличних форм на стандартизацію єдиної мови табличного представлення довільних показників. Синтаксис цієї мови повинен бути комп'ютеризо­ваний, семантика — керована службовцями відпо­відно до специфіки їх службової діяльності, а лек­сика — підконтрольна державному рівню (нап­риклад, тому ж Держкомстату України). Це на­дасть небачених можливостей у впорядкуванні управлінських знань через вдосконалення систе­ми обліку та обробки фактів державного і суспіль­ного життя, потрібних для вироблення локальних та глобальних управлінських рішень.

Розвиток розглянутої теми [3] дасть вичерпну відповідь на питання: «Чи не настав час змінити діючий неефективний та недешевий підхід до ін­форматизації державного управління?».

Для підтримки зазначеного процесу на основі монографії «Проблеми методологічного вдосконалення управління» вже створені навчальні програми для службовців усіх рівнів державного управління та студентів, які готуються до управ­лінської діяльності. На базі нової методології створене автоматизоване робоче місце всебічного аналізу та контролю виконання державного бюд­жету України. Воно є прикладом нової методоло­гії комп'ютерного відображення законодавчої, нормативної, планової, звітної та іншої інформації і може стати добротною основою для побудови розвинутої системи державного контролю усіх фі­нансових процесів в Україні.

Отже, обсяг робіт досить великий. Ці роботи потребують особливої державної уваги, тому що стосуються одного з найважливіших напрямків державного будівництва, а саме — методологічно­го вдосконалення державного управління.

Тому необхідно:

1.   Прийняти спеціальну державну Програму з методологічного вдосконалення державного уп­равління.

2.   Ввести посаду помічника Прем'єр-міністра України з питань методологічного вдосконалення державного управління для організації виконання всіх зазначених робіт.

3.   Розробницьку частину Програми доручити Національній академії наук України.

4.   Для виконання Програми передбачити спеці­альні кошти у Державному бюджеті України.

Такі практичні заходи закладуть добротну осно­ву для підвищення якості та ефективності масово­го використання значних інтелектуальних комп'ютерних можливостей з метою пожвавлення та впорядкування всіх сфер державного і суспіль­ного життя.

Література

1. Мороз В. В. Проблеми методологічного вдоскона­лення управління. — К.: Видавничий дім «Академперіо-дика» НАН України, 2003.

2. Королев М. А. Обработка экономической инфор­мации на электронных машиних. — М.: Статистика, 1977.

3. Мороз В., Скурихін В., Гриньов В. Чи не настала по­ра змінити підхід до інформатизації державного уп­равління України? // Арсенал ХХІ століття. — 2000. — № 1. — С. 27–32.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту