Правові та організаційні аспекти діяльності підприємниця для захисту комерційної таємниці

Економічні та політичні змі­ни, які відбулися в Україні на початку 90-х років створили умови для розвитку ринкових відносин і підприємницької діяльності. Розвиток ринко­вих відносин спричинив ви­никнення нових понять, нап­риклад, комерційної таємниці. У нових умовах зростають потреби у пошуку нових форм управління економікою, за­безпечення економічної ста­більності підприємств в умо­вах загострення конкурентної боротьби за ринок збуту товарів, за споживача. Дедалі актуальнішим стає захист прав суб'єктів господарювання. Таким правом є право суб'єкта господарювання на ко­мерційну таємницю, захист якої — невід'ємний елемент ринкових відносин і потребує певних знань про форми та методи правового захисту ко­мерційних секретів та прийняття практичних за­ходів для забезпечення економічної безпеки підприємництва.

Надання суб'єкту підприємницької діяльності права на захист комерційної таємниці є важливим кроком у розвитку ринкових відносин в цілому і підприємництва зокрема.

Нині у чинному законодавстві відсутнє єдине визначення, що слід вважати комерційною таємницею. Цивільний кодекс дає таке визначення цього терміна: «Комерційною таємницею є інфор­мація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складо­вих є невід'ємною та не є легкодоступною для осіб, які, звичайно, мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерцій­ну цінність та була предметом адекватних існую­чим обставинам заходів щодо збереження її сек­ретності, вжитих особою, яка законно контролює такі дані» (ст. 505 Цивільного кодексу України). Дещо відрізняється визначення комерційної таєм­ниці у Господарському кодексі України, а саме: «Відомості, пов'язані з виробництвом, технологі­єю, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною та­ємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і об­сяг відомостей, що становлять комерційну таємни­цю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом гос­подарювання» (ст. 36 Господарського кодексу Ук­раїни). Різновидом комерційної таємниці є банків­ська таємниця. Згідно з чинним законодавством під банківською таємницею слід розуміти інфор­мацію про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відома банку у процесі його обслугову­вання та взаємовідносин з ним, чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої мо­же завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту (Закон України «Про банки і банківську ді­яльність» від 07.12.2000р.).

Проаналізувавши вищенаведені визначення ко­мерційної таємниці, можна виділити такі риси, які відрізняють її від іншої інформації:

•    відомості, які стосуються комерційної таємни­ці становлять комерційну цінність для суб'єкта підприємницької діяльності; їх розголошення мо­же завдати шкоди;

•    комерційна таємниця не є державною таємни­цею;

•    до відомостей, які є комерційною таємницею встановлено обмежений доступ;

•    відомості, які є комерційною таємницею є власністю суб'єкта підприємницької діяльності;

•    до відомостей, які є комерційною таємницею вживаються заходи щодо збереження її секретнос­ті.

Важливою ознакою комерційної таємниці, як було зазначено вище, є те, що вона є власністю юридичної чи фізичної особи. Під правом влас­ності на комерційну таємницю як різновид права власності слід розуміти врегульовані законом сус­пільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією, яка прирівнюється в правовідносинах до майна і захищається законо­давством як і право власності на майно.

Право власності на комерційну таємницю вини­кає з моменту її класифікації як такої, і діє до за­кінчення терміну її засекречення.

Суб'єктами права власності на комерційну таєм­ницю, відповідно до діючого законодавства, є дер­жава, громадяни України, іноземці, підприємства усіх форм власності, установи, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства Укра­їни і визначили інформацію, яка становить їх ко­мерційну таємницю, або придбали її у встановле­ному законом порядку, як комерційну таємницю.

Згідно з підприємницькою практикою суб'єктів господарювання в Україні об'єктами права влас­ності на інформацію, яка є комерційною таємни­цею, можуть бути комерційні інтереси, включаю­чи формулу, склад, комбінацію, програму, присто­сування, метод, техніку, процес, майно будь-якої цінності тощо. Це можуть бути документи, запи­си, звіти, протоколи, креслення, моделі, прилади, а також різні ідеї у торгівлі, виробництві чи управ­лінні ними, інші джерела інформації, які належать власникові комерційної таємниці, зокрема, у виг­ляді неоформлених патентів, формул, технічних проектів, «ноу-хау», а також калькуляції витрат виробництва, структури ціни, зміст договорів, контрактів, даних про постачальників, клієнтів, ринків збуту тощо.

Але вважати ті чи інші відомості комерційною таємницею можна після того, як це буде оформлено у встановленому порядку. Юридичне закріп­лення права на комерційну таємницю, організацію її захисту набуває для підприємства виключного значення, оскільки для нього не байдужі наслідки від витоку відомостей конфіденційного, комер­ційного характеру. Юридично оформити право суб'єкта підприємницької діяльності на комерцій­ну таємницю можна на діючих підприємствах че­рез внесення відповідних доповнень в установчі та інші документи підприємства, а при створенні нових підприємств — одразу ж закріпити його в аналогічних документах.

Закріплення права на комерційну таємницю здійснюється в таких документах підприємства:

•    статуті підприємства;

•    засновницькому договорі;

•    колективному договорі;

•    положенні «Про комерційну таємницю та пра­вила її збереження»;

•    положення «Про дозвільну систему доступу виконавців до документів і відомостей, які є ко­мерційною таємницею підприємства».

Статут підприємства — це один із установчих документів, який визначає, яким видом діяльнос­ті займається підприємство, його мета тощо. У статуті підприємства має бути зазначено, що воно має право: на комерційну таємницю, на визначен­ня складу і змісту відомостей, які є його комерцій­ною таємницею, організацію захисту своєї комер­ційної таємниці. Тут слід також зазначити, хто визначає порядок захисту таємниці (як правило, це керівник підприємства). Зазначені у статуті по­ложення надають підприємству право вимагати захисту інтересів підприємства у правоохоронних і судових органах, включати вимоги захисту кон­фіденційної інформації в усіх видах договорів під­приємницького характеру, вимагати відшкодуван­ня збитків у разі витоку зазначеної інформації, ви­давати нормативні документи з питань забезпе­чення захисту комерційної таємниці, створювати структурні підрозділи економічної безпеки тощо.

Засновницький договір — є установчим догово­ром для повного і командитного товариства. У засновницькому договорі таких товариств зазна­чається склад засновників, розмір та порядок ут­ворення статутного фонду, порядок оцінки нема­теріальних внесків, порядок прийняття рішень то­що. Основні положення про право на комерційну таємницю мають бути відображені у Засновниць­кому договорі.

Колективний договір — це документ, який визна­чає взаємні права та обов'язки адміністрації під­приємства та колективу. Оскільки захист комер­ційної таємниці спрямований на забезпечення економічних і матеріальних інтересів підприємс­тва і всього колективу в цілому, у договорі необ­хідно передбачити відповідні положення, які обу­мовлюють взаємні зобов'язання адміністрації і ко­лективу підприємства для захисту комерційної та­ємниці. Таким чином у колективному договорі до­цільно було б зазначити наступне: «Для запобі­гання економічних збитків підприємства, адмініс­трація зобов'язується організувати та забезпечити систему заходів для захисту комерційної таємни­ці, а колектив зобов'язується дотримуватися вста­новлених на підприємстві правил збереження ко­мерційної таємниці».

Як свідчить практичний дос­від, процес прийняття колек­тивного договору, в якому пе­редбачені положення для за­хисту комерційної таємниці, не завжди проходить легко. Тому при підготовці до укладання договору необхідно провести роз'яснювальну роботу з ко­лективом підприємства. Голов­на мета — переконати членів колективу в необхідності за­безпечення захисту комерцій­ної таємниці як найголовнішо­го елемента економічного роз­витку підприємства і особисто­го благополуччя кожного пра­цівника.

Положення «Про комерцій­ну таємницю та правила її збереження» — у цьому документі необхідно зазначити, яка саме інформація повинна захищатись як комерційна таємниця, умови допуску до неї, зазначити перелік осіб, які мають право на роботу з інформацією, яка є комерційною таємницею. Тут доцільні такі розділи:

•     преамбула, де необхідно зазначити мету за­хисту інформації, яка містить комерційну таємни­цю;

•     загальні засади, де необхідно зазначити за­гальні вимоги, яким має відповідати інформація, яка містить комерційну таємницю;

•     механізм визначення інформації, яка є комер­ційною таємницею;

•     заходи для захисту комерційної таємниці;

•     відповідальність за розголошення комерцій­ної таємниці.

Положення «Про дозвільну систему доступу виконавців до документів і відомостей, які є ко­мерційною таємницею підприємства» — у цьому документі необхідно зазначити, що таке доступ до відомостей, які є комерційною таємницею, поря­док його оформлення тощо. Також тут необхідно вказати права і обов'язки осіб, які допускають ви­конавців до комерційної таємниці, права і обов'яз­ки підрозділів служби безпеки підприємства у пи­танні допуску виконавців до комерційних секре­тів.

Проте для ефективного вирішення захисту ко­мерційної таємниці підприємству необхідно пра­вильно визначити інформацію, яка підлягає за­хисту, а тому необхідно врахувати вимоги діючих нормативно-правових актів, які регулюють відно­сини в галузі інформації. Необхідно враховувати положення постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 року «Про перелік відомостей, які не є ко­мерційною таємницею». Так, згідно з вищезазначеною поста­новою до комерційної таємниці не можна віднести такі відомос­ті:

•     установчі документи, доку­менти, які дають право займа­тися підприємницькою діяль­ністю та її окремими видами;

•     інформація за всіма вста­новленими формами державної звітності;

•     дані, необхідні для перевір­ки обчислення і сплати подат­ків та інших обов'язкових пла­тежів;

•     відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професія­ми і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

•    документи про сплату подат­ків і обов'язкових платежів;

•    інформація про забруднення навколишнього природного се­редовища, недотримання безпеч­них умов праці, реалізацію про­дукції, що завдає шкоди здо­ров'ю, а також інші порушення законодавства України та розмір заподіяних при цьому збитків;

•    документи про платоспро­можність;

•    відомості про участь посадо­вих осіб підприємства в коопера­тивах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються під­приємницькою діяльністю.

Положення закону України «Про інформа­цію» від 2 жовтня 1992 року зазначають, що не можна визначити режим обмеженого доступу до інформації, якщо вона є загальновідомою, загаль­нодоступною на законних підставах і не потребує захисту.

Юридичними підставами реалізації права під­приємства на комерційну таємницю та її захист є положення Конституції України, Господарського кодексу України, Законів України «Про влас­ність» від 7.02.1991р., «Про банки і банківську ді­яльність» від 7.12.2000р., «Про інформацію» від 2.10.1992р., «Про захист економічної конкурен­ції» від 11.01.2001р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р., «Про науково-тех­нічну інформацію» від 25.06.1993р., «Про госпо­дарські товариства» від 19.09.1991р., «Про Служ­бу безпеки України» від 25.03.1992р., «Про ре­жим іноземного інвестування» від 19.03.1996р., «Про охорону прав на винаходи і корисні моде­лі» від 15.12.1993р., «Про охорону прав на про­мислові зразки» від 15.12.1993., «Про страхуван­ня» від 07.03.1996р., «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., «Про зв'язок» від 16.05.1995р., «Про національну депозитарну систему та особливості електронно­го обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997року.

Як було зазначено вище, право суб'єкта господа­рювання на комерційну таємницю не лише гаран­тується законом, а й охороняється ним. За пору­шення законодавства про захист комерційної та­ємниці передбачена кримінальна, адміністратив­на, дисциплінарна і цивільно-правова відпові­дальність.

Кримінальна відповідальність за порушення за­конодавства про захист комерційної таємниці пе­редбачена у розділі VII Кримінального кодексу України — злочини у сфері господарської діяль­ності.

Так, ст. 231 КК України передбачає притягнення до відповідальності за такі злочинні дії як неза­конне збирання з метою використання або вико­ристання відомостей, які є комерційною таємни­цею.

Об'єктом такого злочину є встановлений поря­док здійснення господарської діяльності у забез­печенні чистої конкуренції між її суб'єктами. Не­правомірний доступ до комерційної таємниці спричиняє безпідставні переваги для підприємс­тва, яке отримало цю інформацію.

Злочином у сфері посягань на комерційну таєм­ницю є також розголошення комерційної таємни­ці (ст. 232 КК України).

Це ситуація, коли комерційна таємниця стає ві­домою стороннім особам і провокує істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності.

Суб'єктом у такому злочині може бути особа, якій комерційна таємниця стала відома внаслідок її службової діяльності.

Юридичною відповідальністю за порушення права на комерційну таємницю є адміністративна відповідальність, вона передбачена кодексом Ук­раїни про адміністративні правопорушення і зако­ном України «Про захист від недобросовісної кон­куренції».

Так, зокрема ст. 164 — 3 КУпАП встановлює, що отримання, використання і розголошення комер­ційної таємниці, а також конфіденційної інформа­ції з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця становить адміністративне правопорушення і тягне за собою адмі­ністративне стягнення у вигляді накладання штрафу від 5 до 9 неоподаткованих мінімумів до­ходів громадян.